Рішення № 49421213, 06.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/204 06.03.12

за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м.Київ, ЄДРПОУ 31241449

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», м.Київ, ЄДРПОУ 25005889

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк аваль», м.Київ, ЄДРПОУ 23494105

про стягнення 12830,39 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 юрисконс.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: ОСОБА_2 по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», м.Київ про стягнення 12830,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на генеральний договір №3565 від 10.07.2009р. страхування ризиків, повязаних із експлуатацією наземних транспортних засобів та угоду №1 від 28.12.2010р. заліку взаємних однорідних вимог, які підписані між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта».

Відповідач у судові засідання 25.01.2012р., 01.02.2012р., 15.02.2012р., 22.02.2012р., 06.03.2012р. не зявився, у запереченнях на позовну заяву №654 від 29.12.2011р. з позовними вимогами не погодився з тих підстав, що угоду №1 від 28.12.2010р. було підписано раніше, ніж складено страховий акт №3452 від 31.12.2010р. Крім того, за твердженням відповідача, проведення заліку взаємних однорідних вимог між страховиком та страхувальником було здійснено без згоди на це вигодонабувача.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк аваль».

Третя особа заявою б/н від 06.03.2012р. повідомила суд про відсутність заперечень проти позовних вимог та претензій на суму, що є предметом позову, розгляд справи просила здійснити без участі представника Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк аваль».

Відповідач, зокрема, у судове засідання 06.03.2012р. не зявився.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Наразі, закінчення строку розгляду справи №62/204 припападало на 06.03.2012р. (з урахуванням продовження на 15 днів ухвалою від 15.02.2012р.), що унеможливлювало подальше відкладення судового засідання на іншу дату.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 06.03.2012р. не зявився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. Одночасно, судом прийнято до уваги, що відповідачем у запереченнях на позовну заяву №654 від 29.12.2011р. було викладено свою правову позицію по суті спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та третьої особи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16, ч.3 ст.18 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 10.07.2009р. між позивачем (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта»(страхувальник) було підписано генеральний договір №3565 страхування ризиків, повязаних із експлуатацією наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, зазначеним у договорі, а також додатковим обладнанням до вказаного транспортного засобу; обовязком страхувальника, згідно із законодавством України, відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам.

Згідно із страховим сертифікатом №1205 від 09.04.2010р., який у відповідності до вимог п.1 генерального договору №3565 від 10.07.2009р. є документом, що посвідчує набрання чинності цим договором в частині конкретного застрахованого транспортного засобу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта»застраховано наступний транспортний засіб:

марка: PEUGEOT Boxer,

реєстраційний номер: АА 6528 НС,

кузов №: VF3YBAMFB11394696,

рік випуску 2008.

За змістом вказаного сертифікату вигодонабувачем визначено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк аваль».

Строк дії сертифікату №1205 від 09.04.2010р. встановлено з 10.04.2010р. до 09.04.2011р. (включно).

Виходячи зі змісту довідки від 08.11.2010р. Полку дорожньо-патрульної служби Державтоінспекціі ГУ МВС України в м.Києві, 08.11.2010р. об 11 годині 20 хвилин на вул.Червоноармійскій, 2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди PEUGEOT Boxer, номерний знак НОМЕР_1 отримав наступні механічні пошкодження: вмятина правої бокової вантажної двері, пошкодження передньої правої стойки, вмятина передньої правої двері.

Вказані обставини також підтверджені постановою від 19.01.2011р. Шевченківського районного суду м.Києва по справі №3-276/2011, за змістом якої дорожньо-транспортна пригода 08.11.2010р. відбулась внаслідок неправильних дій ОСОБА_3, що перебувала за кермом автомобіля Шевроле, номерний знак НОМЕР_2.

10.11.2010р. Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»було складено повідомлення про подію із транспортним засобом PEUGEOT Boxer, номерний знак НОМЕР_1.

Згідно із страховим актом №3452 від 27.12.2010р. Відкритого акціонерного товариства «Нова»позивачем було погоджено суму страхового відшкодування у розмірі 12830,39 грн.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

28.12.2010р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було складено звіт №30С/12 про оцінку вартості матеріальної шкоди, згідно якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля PEUGEOT Boxer, номерний знак НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 18951,25 грн.

28.12.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»(строна 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта»(сторона 2) було підписано угоду №1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог.

Відповідно до змісту вказаного документу у позивача була наявна заборгованість з виплати страхового відшкодування в сумі 367746,73 грн., з виконання умов угоди №1 від 25.11.2010р. про проведення заліку взаємних однорідних вимог перед стороною 2 на загальну суму 409651,09 грн.

Одночасно, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта»перед позивачем була наявна заборгованість по сплаті страхових премій в сумі 648878,24 грн.

За таких обставин, сторони дійшли згоди, що з дати підписання даної угоди, заборгованість сторін у розмірі 409651,09 грн. по відношенню одна до одної вважається зарахованою та припиненою. Згідно додатку №1 до угоди №1 від 25.11.2010р. зарахування зустрічних однорідних вимог було проведено сторонами, у тому числі щодо заборгованості позивача перед страхувальником у розмірі 12830,39 грн.

За приписами ч.3 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Таким чином, за висновками суду, приймаючи до уваги приписи ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, позивач виконав свої зобовязання за генеральним договором №3565 від 10.07.2009р.

21.04.2011р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №947/0/17-11, яка отримана відповідачем 26.04.2011р., про здійснення грошового відшкодування у розмірі 12830,39 грн.

При цьому, як зазначає позивач, відповідач встановлений законом обовязок по компенсації, виплаченого позивачем відшкодування не здійснив, внаслідок чого Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова»заявлено вимоги про стягнення 12830,39 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»встановлено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Ухвалою господарського суду від 01.02.2012р. зобовязано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати суду відомості щодо страхової компанії, якою видано поліс №ВЕ/4233230, цивільно-правова відповідальність якого водія застрахована за вказаним полісом, який автомобіль був застрахований за даним полісом, який термін дії зазначеного полісу та яка ним встановлена франшиза.

13.02.2012р. на адресу господарського суду надійшла відповідь вказаної вище установи, відповідно до якої суд повідомлено, зокрема, про таке:

поліс: ВЕ 4233230,

страхова компанія: ПрАТ «СГ «Лафорт»,

ліміт по майну: 25500,

франшиза: 510,

дата дії полісу з 04.06.2010р. по 03.06.2011р.,

транспотний засіб: Chevrolet Aveo,

номерний знак НОМЕР_2.

Також, відповідачем було надано до матеріалів справи поліс №ВЕ 4233230, який містить аналогічні відомості.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що автомобіль Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_2, яким було спричинено дорожньо-транспортну пригоду 08.11.2010р., що потягнуло заподіяння шкоди застрахованому у позивача автомобілю PEUGEOT Boxer, номерний знак НОМЕР_1, застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт».

Твердженням відповідача про те, що проведення заліку взаємних однорідних вимог між страховиком та страхувальником було здійснено без згоди на це вигодонабувача судом до уваги не приймається з огляду на пояснення б/н від 06.03.2012р. Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк аваль», за змістом яких останнє не заперечує проти позовних вимог та не має претензій на суму, що є предметом позову.

Заперечення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»в тій частині, що угоду №1 від 28.12.2010р. було підписано раніше, ніж складено страховий акт №3452 від 31.12.2010р. є безпідставними, враховуючи наявний у матеріалах справи страховий акт №3452 від 27.12.2010р., а також лист позивача №1386/0/17-11 від 23.05.2011р., який отримано відповідачем 25.05.2011р.

Одночасно, згідно із п.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Виходячи з того, що згідно із п.2 полісу № ВЕ 4233230 було встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 25500 грн. та франшизу в сумі 510 грн., за висновками суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 12320,39 грн. (12830,39 грн. 510 грн.).

Таким чином, приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем суми збитків, заподіяних автомобілем Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_2, що застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт»згідно полісу №ВЕ/4233230, враховуючи, що сума заборгованості була розрахована позивачем без урахування франшизи в сумі 510 грн., встановленої полісом №ВЕ/4233230, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 12320,39 грн.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між позивачем та відповідачем пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.27, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт», м.Київ про стягнення 12830,39 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного? акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»(04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Довнар-Запольського, 9/10, ЄДРПОУ 25005889) на користь Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м.Київ, вул.М.Раскової, 11, ЄДРПОУ 31241449) заборгованість в сумі 12320,39 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 123,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,63 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 12.03.2012р.