Рішення № 49421006, 30.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/138 30.11.11

за позовом: Дочірнього підприємства «Барва-Авто»Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва», м.Мукачево, ЄДРПОУ 22093841

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», м.Київ,ЄДРПОУ 23498273

про стягнення 26644,27 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірнє підприємство «Барва-Авто» Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва», м.Мукачево звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про стягнення з відповідача 24990,00 грн. основного боргу, 1135,50 грн. пені, 219,77 грн. трьох відсотків річних, 299,00 грн. інфляційних нарахувань. Одночасно, позивач просить відшкодувати грошові кошти в сумі 3375,00 грн., які були витрачені на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування своїх вимог до відповідача позивач посилається на те, що відповідач є страховиком гр.ОСОБА_2, який керуючи автомобілем ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху та здійснив зіткнення з належним позивачу автомобілем «Мерседес Актрос», номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого у останнього виникло право вимоги до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс».

Відповідач у судові засідання 09.11.2011р, 30.11.2011р., не зявився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом свідоцтва №726845 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копії яких містяться в матеріалах справи, відповідач зареєстрований за адресою: 04053, м.Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявський узвіз, 5-б.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 24.10.2011р., 09.11.2011р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 24.10.2011р., 09.11.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», яка вказана у свідоцтві №726845 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Про обізнаність відповідача стосовно розгляду справи також свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №18057488, №17986329.

Крім того, згідно із п.3.6 розяснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16, 18 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися, зокрема, полісом, що є формою договору страхування.

Як свідчать матеріали справи, 12.05.2009р. о 13 год. 40 хвил. на вул.Леніна в с.Ракошино, відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Мерседес-Бенц Актрос, номерний знак НОМЕР_2, що належить Дочірньому підприємству «Барва-Авто»Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва» (м.Мукачево, вул.Пряшівська, 5А), водій ОСОБА_4. Дорожньо-транспортна пригода сталася через виїзд водієм ОСОБА_2 на смугу зустрічного руху, внаслідок чого автомобіль Мерседес-Бенц Актрос отримав пошкодження передньої центральної частини.

Наявність вини ОСОБА_2 у зіткненні автомобілів підтверджена постановою від 22.09.2009р. Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №3-1782/09р.

Згідно із наданим до матеріалів справи звітом про оцінку від 19.05.2009р., який складено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, вартість заподіяного матеріального збитку власнику автомобіля Мерседес-Бенц Актрос, номерний знак НОМЕР_2, який пошкоджений під час ДТП, на момент проведення дослідження становить 30746, 49 грн.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.37.5. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21104, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, водієм якого було спричинено дорожньо-транспортну пригоду 12.05.2009р., що потягнуло заподіяння шкоди автомобілю Мерседес-Бенц-Актрос, прийнятий на страхування відповідачем (поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0886147).

Одночасно, полісом №ВС/0886147 було встановлено франшизу у розмірі 510,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями від 09.03.2011р. та від 09.06.2011р., за змістом яких вимагав сплатити вартість заподіяної шкоди в сумі 24990,00 грн. Проте, будь-яких дій стосовно виплати страхового відшкодування відповідачем проведено не було.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи вказаних вище норм закону, враховуючи, що автомобіль Мерседес-Бенц Актрос отримав механічні пошкодження, за висновками суду, позивач набув права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, та як наслідок до страховика (Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс») такої особи, внаслідок чого вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 вказаного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п.37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(в редакції, яка діяла на момент виникнення права позивача на нарахування пені) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Виходячи з того, що за змістом п.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду, позивачем нараховано та предявлено до стягнення пеню в розмірі 1135,50 грн. за період з 11.04.2011р. по 26.07.2011р.

За висновками суду, розрахунок суми пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм позивач нарахував та предявив до стягнення три відсотки річних в сумі 219,77 грн. за період з 11.04.2011р. по 26.07.2011р., інфляційні нарахування в сумі 299,00 грн. за період з травня 2011р. по червень 2011р.

За висновками суду, розрахунки сум трьох відсотків річних, інфляційних збитків є також арифметично вірними, такими, що відповідають законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Одночасно, позивач просить стягнути з відповідача 3375,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Як свідчать матеріали справи, 06.11.2011р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_6, який діє на підставі свідоцтва № 21112, укладений договір № 01/с про надання правової допомоги, предметом якого є правова допомога у справі по відшкодуванню відповідачем майнової шкоди.

В абзаці 3 п.11 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено), вартість економічних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо.

При визначенні розміру стягнення витрат на послуги адвоката суд враховує, що спір що розглядається судом не є складним (виходячи з категорії спору), що позивачем не надано належних обґрунтувань стосовно необхідності у затратах часу на підготовку матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів.

З огляду на викладене суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованих витрат на послуги адвоката до 1000,00 грн.

Заява б/н від 03.11.2011р. позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»відчужувати належне йому на праві власності будь-яке майно, накладання арешту на належні Приватному акціонерному товариству «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»нежитлові приміщення площею 50,8 кв.м по вул.Льва Толстого, 31 у м.Ужгород та двокімнатну квартиру загальною площею 69,2 кв.м по вул.Митрака, Ѕ в м.Ужгород, підлягає залишенню без задоволення, з огляду на таке:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заборони відповідачеві вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України повязує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та встановлення відповідачу заборони вчиняти певні дії.

Одночасно, суд зауважує про безпідставність вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, в той час як предметом позовних вимог по справі є стягнення грошових коштів. При цьому, накладання арешту на належні Приватному акціонерному товариству «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»нежитлові приміщення площею 50,8 кв.м по вул.Льва Толстого, 31 у м.Ужгород та двокімнатну квартиру загальною площею 69,2 кв.м по вул.Митрака, Ѕ в м.Ужгород не відповідає принципу розумності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір»заяви про вжиття заходів до забезпечення позову повинні оплачуватися державним митом в сумі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. Вищого господарського суду України, заява б/н від 03.11.2011р. позивача підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 24990,00 грн. основного боргу, 1135,50 грн. пені, 219,77 грн. трьох відсотків річних та 299 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката в сумі 1000 грн. згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Барва-Авто»Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва»до Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»про стягнення 24990,00 грн. основного боргу, 1135,50 грн. пені, 219,77 грн. трьох відсотків річних, 299,00 грн. інфляційних нарахувань задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська інноваційна страхова компанія «Інвестсервіс»(04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-б, ЄДРПОУ 23498273) на користь Дочірнього підприємства «Барва-Авто»Товариства з обмеженою відповідальністю «Барва»(89600, м.Мукачево, вул. Пряшівська, буд. 5-а, ЄДРПОУ 22093841) заборгованість в сумі 24990,00 грн., пеню в сумі 1135,50 грн., три відсотки річних в сумі 219,17 грн., інфляційні нарахування в сумі 299,00 грн., витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1000,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 266,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.11.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 05.12.2011р.