Рішення № 49420357, 25.08.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" серпня 2015 р. Справа № 906/892/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Костик А.Г. - дов. від 25.12.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (с. Піддубці Луцького району Волинської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автологістик" (м. Житомир)

про стягнення 7719,96 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 7 719, 96 грн - кошти за час понаднормативного простою на підставі п.3 заявки на перевезення вантажу №7 від 11.12.2014 та договору - заявки на перевезення вантажу від 12.12.2014, посилаючись на неплановий простій двох автомобілів Рено АС 9388 та 9389 на території України у зв'язку з відтермінуванням відповідачем строків прибуття на термінал м. Дніпропетровськ з 23.-23.12.2014 на 26.12.2014 в супереч вимогам вищезазначених заявок.

Позивач вимоги ухвали від 11.08.2015 не виконав. Листом № 105 від 26.06.2015 позивач просив розглядати позов без його участі, на підставі наявних письмових доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що відповідач не в змозі оплатити простій автомобілів, оскільки замовник відмовився оплачувати простої автомобілів, позивачем не надано картки постою, пославшись на п. п. 3.5,5,2 договору №121 від 07.07.2014 про перевезення вантажів, укладеного сторонами

Розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автологістик" (експедитор/відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник/позивач) було укладено договір на перевезення вантажів №121 (а.с.49-50), згідно якого експедитор надає заявки, а перевізник приймає та організовує за винагороду в інтересах Експедитора замовлені ним міжнародні та внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом.

11.12.2014 позивач прийняв до виконання Договір - заявку № 7 від 11.12.2014 на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_4 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався завантажити в Німеччині продукцію 17.12.2014, а прибути у пункт розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області - 23.12.2014 (а.с.11).

12.12.2014 позивач, також, прийняв до виконання Договір - заявку від 12.12.2014 року на перевезення вантажу автомобілем Рено НОМЕР_5 за маршрутом Німеччина - Жовті Води, згідно якої зобов'язався завантажити в Німеччині продукцію 15-16.12.2014, а прибути у пункт розвантаження у м. Жовті Води Дніпропетровської області - 23.12.2014 (а.с.13).

Згідно вищезазначених договорів-заявок на перевезення вантажу сторони узгодили, що перевезення здійснюється блоково, у блоці 4 авто, прибуття 4 машин на розмитнення одночасне.

Також, відповідно п.3 даних договорів-заявок, перевізник забезпечує подачу необхідного типу автомобіля в технічно справному стані забезпеченого всіма необхідними для виконання перевезення документами. У разі запізнення транспортного засобу під навантаження / вивантаження більш ніж на 1 год. перевізник виплачує експедитору Замовника штраф у розмірі 80 євро в гривнях за курсом НБУ за кожен розпочатий день запізнення. Час завантаження та митного оформлення, вивантаження і митного очищення автомобіля, перебування прикордонному переході не повинно перевищувати 24 години на кожну операцію, виключаючи вихідні, святкові дні на території Європи і 48 годин на території України та країн СНД. Плата за наднормативний простій транспортного засобу 50 євро на території України, країн СНД і 80 євро на території Європи, за кожну повну наступну добу простою автомобіля.

Необхідною умовою оплати простою є наявність карти простою з печаткою та підписом відправника (одержувача) вантажу або інший документ, підтверджуючий простій автомобіля (п. 4 договорів-заявок).

Зазначені договори підписані представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

З 15.12.2014 по 28.12.2014 позивачем здійснено два перевезення вантажу за маршрутом Німеччина (Aussenlanger Ernst Koch Adierstr/4-8 58708 Menden) - Україна (Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 40).

В підтвердження здійснення перевезення позивачем надано оригінали CMR А № 082740 від 18.12.2014 та CMR А № 087103 від 15.12.2014 (а.с. 38-39).

22.12.2014 від ТОВ "Автологістик" надійшли вказівки з приводу зміни дати приїзду автомобілів на розмитнення, оскільки вищевказані транспортні засоби рухалися в блоці із чотирьох автомобілів, а саме з 23.12.2014 на 26.12.2015.

На момент отримання листа позивачем автомобілі Рено НОМЕР_4 та Рено НОМЕР_5 з вантажем перебували на території України.

Не погодившись з датою перенесення розвантаження автомобілів позивач надіслав листа на адресу відповідача №2312 від 23.12.2014 в якому попередив, що у зв'язку з тим що строки розвантаження перенесені без згоди позивача, а тому машини будуть знаходяться на вимушеному простої на території України.

ТОВ "Автологістик" листом №559 від 24.12.2014 повідомив, що замовник не підтверджує вимушені простої автомобілів, тому ТОВ "Автологостик" відмовляється сплатити простої. В даному листі відповідач зазначив, що відповідно до транспортних замовлень розмитнення автомобілів блочне та час прибуття автомобілів на місце розмитнення рахується час прибуття останнього автомобіля. А також, звернув увагу позивача, що відповідно до п.2.3 договору на перевезення вантажів №121 від 07.07.2014, перевізник діє від свого імені, а експедитор від свого імені або від імені замовника, але в будь - якому випадку за рахунок коштів замовника, ТОВ "Автологістик" не в змозі оплатити простої, оскільки Замовник їх не підтверджує.

Не погоджуючись з вищевикладеним, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу за понаднормативного простою автомобілів у сумі 7719,76 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ч. 1. ст. 901 ЦК України виконавець зобов'язаний за завданням замовника надати послуги, а замовник зобов'язаний оплатити ці послуги. Відповідно до ч. 1. ст. 903 зазначеного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, встановлені договором.

Відповідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Матеріалами справи стверджується та не заперечуються сторонами, що позивач виконав свої зобов'язання по перевезенню вантажу згідно договорів-заявок № 7 від 11.12.2014 та від 12.12.2014, що підтверджується CMR А № 082740 від 18.12.2014 та CMR А № 087103 від 15.12.2014.

Як вбачається з CMR А № 087103 від 15.12.2014 автомобіль НОМЕР_1/НОМЕР_6 був завантажений 15.12.2014, після чого 18.12.2014 прибув на Ягодинську митницю. 26.12.2014 автомобіль прибув на термінал Дніпропетровської митниці для розвантаження та 28.12.2014 даний автомобіль був розвантажений на склад ТОВ "Гарант Метиз Інвест".

Згідно з CMR А № 082740 від 18.12.2014 автомобіль НОМЕР_2/НОМЕР_7 був завантажений 18.12.2014, після чого 22.12.2014 прибув на Ягодинську митницю. 26.12.2014 автомобіль прибув на термінал Дніпропетровської митниці для розвантаження і 28.12.2014 даний автомобіль був розвантажений на склад ТОВ "Гарант Метиз Інвест".

Відповідно до п. 3.5 договору на перевезення вантажу № 121 від 07.07.2014, експедитор зобов'язується організувати здійснення вантажно - розвантажувальні роботи, оформлення документів на прийняття вантажу до перевезення та їх здачу не більше як: 48 годин на завантаження\розвантаження та митне оформлення на території України та країн СНД, зазначені строки являються нормативним простоєм та є складовою частиною транспортного процесу.

Відповідно до п. 5.2 договору на перевезення вантажу № 121 від 07.07.2014, у випадку простою автомобіля під вантажно - розвантажувальними операціями понад нормативних строків, (зазначених в п. 3.5 по вині експедитора, останній виплачує штраф в розмірі 50 євро за кожну повну послідуючу добу простою автомобіля при наявності підтверджуючого документу, а саме карти простою.

Крім того, пунктом 7.1 договору на перевезення вантажу № 121 від 07.07.2014 передбачено, що претензії перевізника про простой транспортного засобу приймаються експедитором в письмовому вигляді. Підтвердженням факту простою і відлік часу ведеться з дня повідомлення експедитора про простой у письмовій формі по факсу, згідно транспортного протоколу з відміткою вантажоодержувача / вантажовідправника і з обов'язковою наявністю карти простою.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що простоєм автомобіля являється знаходження його понад нормативних строків під вантажно - розвантажувальними операціями та на митному оформленні, що має бути підтверджено картою простою.

Карта простою в матеріалах справи відсутня.

Однак, позивач в позовній заяві посилався на те, що підтвердженням простою автомобіля являються відмітки митниці в CMR А № 082740 від 18.12.2014 та CMR А № 087103 від 15.12.2014.

Дане твердження позивача є хибним, оскільки згідно CMR А № 082740 від 18.12.2014 та CMR А № 087103 від 15.12.2014 не вбачається понаднормового простою автомобілів, а саме:

- в CMR А № 082740 від 18.12.2014 наявні відмітки Яготинської митниці про в'їзд автомобіля НОМЕР_2/НОМЕР_7 на територію України 22.12.2014 та Дніпропетровської митниці про прибуття його для розвантаження 26-28.12.2014;

- в CMR А № 087103 від 15.12.2014 наявні відмітки Яготинської митниці про в'їзд автомобіля НОМЕР_1/НОМЕР_6 на територію України 18.12.2014 та Дніпропетровської митниці про прибуття його для розвантаження 26-28.12.2014.

Отже, дані простої автомобілів є нормативними, відповідно п. 3.5 договору на перевезення вантажу № 121 від 07.07.2014.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позивач не надав належних доказів простоїв автомобілів, а тому позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.09.15

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повід.)