Постанова № 49419223, 31.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2015 року № 826/1563/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвєст»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя - Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвєст» (далі також - ТОВ «Комінвєст», позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 січня 2015 року № 0000212213 та №0000202213.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, вказаний позов було задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2015 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року справу № 826/1563/15 було прийнято до провадження суддею Вовком П.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У ході судового розгляду справи, представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12 серпня 2015 року в судовому засіданні представниками позивача та відповідача були заявлені клопотання про здійснення подальшого розгляду справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на зазначене та з урахуванням вимог статті 122 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Комінвєст» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ «Спецпроект 2012» за період з 01 грудня 2013 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 23 грудня 2014 року №1815/22-13/18019170, яким зафіксовано порушення позивачем п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 та п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з огляду на відсутність факту реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Комінвєст» та ТОВ «Спецпроект 2012» у період, що перевірявся податковим органом.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2015 року:

- № 0000212213, яким ТОВ «Комінвєст» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 277 690, 00 грн. у тому числі: 222 152, 00 грн. - основний платіж, 55 538, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000202213, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 147 286, 00 грн. у тому числі: 117 829, 00 грн. - основний платіж, 29 457, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Спецпроект 2012» (підрядник) та ТОВ «Комінвєст» (замовник) було укладено договір будівельного підряду від 02 вересня 2013 року № СП_02.09.13, відповідно до умов якого підрядник зобов'язувався за завданням замовника виконати за рахунок власних або залучених матеріалів, сил, засобів, техніки і устаткування, та здати замовнику в установлений даним договором строк комплекс робіт у відповідності до проектної документації та діючих нормативних актів.

Пунктом 1.2 договору будівельного підряду від 02 вересня 2013 року №СП_02.09.13 визначені об'єкти та роботи, які будуть виконані на них:

- будівництво житлового будинку № 1 (2-й пусковий комплекс) житлової забудови (соціальне житло), додаткове розташування чотирьох 25-ти поверхових житлових будинків повторного застосування вздовж вулиці Милославської у Деснянському районі міста Києва. Роботи: комплекс внутрішніх сантехнічних робіт, включаючи випробування сантехнічних систем.

- будівництво житлового будинку № 2 (3-й пусковий комплекс) житлової забудови (соціальне житло), додаткове розташування чотирьох 25-ти поверхових житлових будинків повторного застосування вздовж вулиці Милославської у Деснянському районі міста Києва. Роботи: комплекс внутрішніх сантехнічних робіт, включаючи випробування сантехнічних систем.

- капітальний ремонт з елементами реставрації приміщень будівлі Генеральної прокуратури України по вулиці Московській 8 у Печерському районі міста Києва (корпус № 24 на території заводу «Арсенал»). Газова котельня. Роботи: пусконалагоджувальні роботи.

Згідно додатку № 4-1 від 14 листопада 2013 року до вказаного договору будівельного підряду, додаткового до зазначених вище видів робіт було додано будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Реконструкція і забудова території мікрорайону, обмеженого вул. Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською у Дніпровському районі м. Києва (корегування проекту другої черги забудови). Житловий будинок на діл. № 12».

Як зазначено позивачем, вказаний договір будівельного підряду був укладений з ТОВ «Спецпроект 2012» з метою виконання ним в повному обсязі власних зобов'язань за договорами:

- № 12-06/13 П від 12 червня 2013 року, згідно умов якого позивач (субпідрядник) зобов'язувався за дорученням ТОВ «Будвест Україна» (підрядник) здійснити пусконалагоджувальні роботи та облаштування котельної на об'єкті «Капітальний ремонт з елементами реставрації приміщень будівлі Генеральної прокуратури України по вулиці Московській 8 у Печерському районі міста Києва (корпус № 24 на території заводу «Арсенал»). Газова котельня.»;

- № 124 від 25 квітня 2013 року, предметом якого є зобов'язання позивача (підрядник) здійснити за дорученням ТОВ «БК «Азур Груп» (генпідрядник) комплекс внутрішніх сантехнічних робіт, включаючи випробування сантехнічних систем при будівництві житлового будинку № 2 (3-й пусковий комплекс) житлової забудови (соціальне житло), додаткове розташування чотирьох 25-ти поверхових житлових будинків повторного застосування вздовж вулиці Милославської у Деснянському районі міста Києва;

- № 4/1026 від 14 листопада 2013 року, укладеного між позивачем (підрядник), СТ «ІНБУД» (генпідрядник) та КП з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (замовник), предметом якого є зобов'язання підрядника здійснити будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Реконструкція і забудова території мікрорайону, обмеженого вул. Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Червоногвардійською у Дніпровському районі м. Києва (корегування проекту другої черги забудови). Житловий будинок на діл. № 12».

За наслідком виконання зазначеного договору будівельного підряду від 02 вересня 2013 року № СП_02.09.13, сплачені за таким зобов'язанням кошти були включені позивачем до валових витрат та сум податкового кредиту з податку на додану вартість звітних періодів, що перевірялись податковим органом.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту та витрат підприємства мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Повертаючи дану адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України, зокрема, наголосив на тому, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не було надано оцінки обставинам, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом, а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні наданих послуг, не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

При цьому, Вищий адміністративний суд України наголосив на тому, що для встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій не було перевірено доводи відповідача щодо наявності постанови про встановлення анкетних даних від 16 грудня 2013 року, згідно якої директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ «Спецпроект 2012» ОСОБА_1 загинув 13 грудня 2013 року.

Враховуючи зазначену позицію суду касаційної інстанції, суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів та додатків до них, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів на будівельні роботи, податкових накладних, актів приймання приміщення, актів приймання-передачі виконавчої документації, відомостей виконавчої документації, актів здавання-приймання обладнання, актів на закриття прихованих робіт, актів на гідравлічне випробування трубопроводів, актів на проведення пусконалагоджувальних робіт, відомостей змонтованого електрообладнання та засобів автоматики.

На підтвердження оплати наданих контрагентом послуг, та сплати в ціні таких послуг сум ПДВ, позивачем було долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення.

Між тим, суд зазначає, що окремі з наданих документів не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема:

- підсумкові відомості ресурсів не містять інформації про дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а окремі з долучених позивачем до матеріалів справи підсумкових відомостей ресурсів взагалі не містять підписів уповноважених осіб;

- локальні кошториси, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти на проведення пусконалагоджувальних робіт акти на гідравлічне випробування трубопроводів, та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати не містять відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Згідно ч. 1 статті 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на те, що згідно умов договорів № 12-06/13 П від 12 червня 2013 року та № 4/1026 від 14 листопада 2013 року, з метою належного виконання власних зобов'язань по яким, як вказує позивач, ним і було укладено договір з ТОВ «Спецпроект 2012» № СП_02.09.13 від 02 вересня 2013 року, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об'єктах будівництва мали бути виконані ТОВ «Комінвєст» власними силами та засобами, а не шляхом залучення субпідрядних організацій, що, на думку суду, додатково свідчить про відсутність реального характеру виконання сторонами умов договору будівельного підряду № СП_02.09.13 від 02 вересня 2013 року.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з 12 вересня 2013 року керівником контрагента позивача - ТОВ «Спецпроект 2012» є ОСОБА_1.

При вирішенні даної справи суд враховує ту обставину, що відповідно до постанови старшого слідчого Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві про встановлення анкетних даних від 16 грудня 2013 року директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ «Спецпроект 2012» ОСОБА_1 загинув 13 грудня 2013 року.

А оскільки всі акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року та за січень 2014 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2014 року та за грудень 2013 року, датовані 27 грудня 2013 року, акти приймання-передачі виконавчої документації від 31 січня 2014 року та податкові накладні від 27 грудня 2013 року та від 31 січня 2014 року, акти здавання-приймання обладнання, акти проведення пусконалагоджувальних робіт та акти на гідравлічне випробування трубопроводів, датовані після 13 грудня 2013 року, підписані від імені ОСОБА_1, вказані документи не можуть бути прийняті судом до уваги в якості підтвердження реального характеру господарських відносин між позивачем та його контрагентом, що виникли на підставі договору будівельного підряду від 02 вересня 2013 року №СП_02.09.13.

Під час розгляду справи позивачем не було надано жодних доказів, які б спростовували наведені обставини.

Окремо необхідно зазначити, що ухвалою суду від 23 липня 2015 року від ТОВ «Спецпроект 2012» витребовувались документи, які б підтверджували реальний характер його господарський взаємовідносин з позивачем у період, що перевірявся податковим органом. Однак, станом на день прийняття рішення у справі, такі документи контрагентом позивача надані суду не були.

Таким чином, враховуючи те, що надані позивачем документи є неналежними доказами виконання сторонами умов вказаного правочину, через недотримання при їх оформленні вимог чинного законодавства, та не надання позивачем відповідних первинних документів, які б підтверджували виконання сторонами умов договору, суд констатує відсутність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентом.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Додатково суд звертає увагу не те, що, як вбачається зі змісту постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві про призначення позапланової перевірки від 21 липня 2014 року, причетне до вчинення кримінального правопорушення підприємство ТОВ «Спецпроект 2012», з метою покриття своєї злочинної діяльності та надання їй легальності, використовувало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Комінвєст» в період з січня по травень 2014 року. У вказаній постанові також зазначається, що у контрагентів ТОВ «Спецпроект 2012», в тому числі у ТОВ «Комінвєст», залишаються непідтвердженими, в розумінні п. 6 статті 198 ПК України, складені від вказаного підприємства документи із сумами податку, попередньо включеними до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з вищенаведеного, відповідачем було зроблено висновок про те, що ТОВ «Спецпроект 2012» протиправно здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Суд зазначає, що така позиція податкового органу жодним чином не була спростована ТОВ «Комінвєст» під час розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин справи та відповідних їм положень законодавства, обґрунтованими, на думку суду, є викладені відповідачем в акті перевірки позивача від 23 грудня 2014 року № 1815/22-13/18019170 висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірними та такими, що не підлягають скасуванню, є оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтуються на зазначених висновках акту перевірки.

Згідно статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 94, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Комінвєст» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк