Постанова № 49419111, 31.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 серпня 2015 року справа №7/365

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву Приватного підприємства "Офір" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі

за позовомПриватного підприємства "Офір"до1. Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпровизнання дій протиправними ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Офір" (далі по тексту - заявник, позивач, ПП "Офір") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі №7/365, в якій просить скасувати таку постанову та винести нову про задоволення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі за нововиявленими обставинами №7/365 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2015 року замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Святошинському районі міста Києва, належним - Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС).

В судовому засіданні 17 серпня 2015 року представник заявника заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримав, представник відповідача 1 проти задоволення заяви заперечив; представник відповідача 2 до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ПП "Офір" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі по тексту - ДПІ у Святошинському районі м. Києва) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДКСУ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: 1) стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 14 669 121,00 грн., в тому числі за травень 2006 року в сумі 5 540 174,00 грн., за червень 2006 року в сумі 9 128 947,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок; 2) зобов'язати ДПІ у Святошинському районі м. Києва нарахувати відсотки на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку дії такої заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, включаючи день її погашення, а також сплатити нараховану суму пені на користь позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову ПП "Офір" відмовлено.

Вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва мотивована відсутністю у ПП "Офір" права на бюджетне відшкодування, про що встановлено судовим рішенням у іншій адміністративній справі, а саме постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року в адміністративній справі №2а-283/09/2670 за позовом ПП "Офір" до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування рішень, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року.

Заявник вказує, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, виходячи з того, що судове рішення, яке стало підставою для її прийняття, а саме постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року у справі №2а-283/09/2670, скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року №К/800/43283/13.

Відповідач подав до суду письмове заперечення проти заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому зазначав про неможливість бюджетного відшкодування, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій ПП "Офір" із контрагентами.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що заява ПП "Офір" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року підлягає частковому задоволенню, керуючись наступними мотивами.

В частині наявності підстав для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Нововиявлена обставина - це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення даної конкретної справи; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Виявлені обставини мають бути не просто новими - вони повинні мати таке значення, що якби докази щодо цих обставин були досліджені судом, який розглядав справу по суті, то суд, вірогідно, виніс би інше рішення. Тобто, очевидність помилковості прийнятого рішення має бути достатньо високою.

Як свідчить зміст постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року, вказане судове рішення прийняте на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року у справі №2а-283/09/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року.

Разом з тим, суд встановив, що постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року №К/800/43283/13 скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, змінено постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень та прийнято нову постанову про задоволення позову, а саме: скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2008 року №0000632310/0, від 13 червня 2008 року №0000632310/1, від 01 вересня 2008 року №0000632310/2, від 29 жовтня 2008 року №0000632310/3, від 31 березня 2008 року №00000642310/0, від 13 червня 2008 року №0000642310/1, від 01 вересня 2008 року №0000642310/2, від 29 жовтня 2008 року №0000642310/3; стягнено з Державного бюджету України на користь ПП "Офір" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 18 241 380,00 грн.

Таким чином, судове рішення, яке стало підставою для прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року, фактично скасоване, що у свою чергу, в силу положень пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України є нововиявленою обставиною.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва здійснює перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року за правилами провадження, встановленими для суду першої інстанції.

Переглядаючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року, суд виходить із наступного.

Матеріали справи підтверджують, що ПП "Офір" у червні та липні 2006 року, відповідно, подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2006 року разом із додатком 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", та додатком 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування".

Так, у рядку 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2006 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на рівні 5 540 174,00 грн., у рядку 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на рівні 9 128 947,00 грн. Тотожні суми зазначено у відповідних заявах про повернення суми бюджетного відшкодування.

Достовірність заявлених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень та червень 2006 року підтверджена довідкою ДПІ у Святошинському районі м. Києва про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Офір" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2006 року від 18 серпня 2006 року №190/23-50/32854673 (далі по тексту - довідка).

Позивач, з огляду на те, що підтверджена перевіркою сума бюджетного відшкодування не повернута, вважає за необхідне стягнути вказану суму бюджетного відшкодування у судовому порядку.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податковими повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 31 березня 2008 року №0000632310/0 та №00000642310/0 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі за травень 2006 року на 5 540 174,00 грн., за червень 2006 року на 9 128 947,00 грн., та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Відповідач 2 також заперечив проти позову, оскільки прав позивача не порушував.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначався пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Як встановлено у підпункті 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, у разі підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування за наслідками позапланової перевірки, податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, в порушення вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідач 1 не надав органу державного казначейства відповідні висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за травень та червень 2006 року, достовірність яких підтверджена довідкою.

За період з 15 червня 2007 року по 18 червня 2007 року відповідачем 1 проведено фактично повторну невиїзну документальну перевірку ПП "Офір" за аналогічний період, за наслідками якої складено акт від 18 червня 2007 року №118/23-60/32854673 "Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Офір (код ЄДРПОУ 32854673) з питань правових відносин з ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) за період з 01.01.2006 по 31.07.2006", яким встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість, заниження податку на додану вартість на загальну суму 9 983 777, 00 грн. та завищення суми відшкодування на загальну суму 35 422 942, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем 1 прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 липня 2007 року №0001502310/0 та №0001492310/0, які скасовані в адміністративному порядку відповідно рішення Державної податкової адміністрації України про розгляд скарг від 06 лютого 2008 року №371/10/25-114.

18 березня 2008 року відповідачем 1 проведено третю позапланову перевірку ПП "Офір" за той самий період, за наслідками якої складено акт №44/23-40/32854673 "Про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Офір" з питань правових відносин з ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2006 по 31.07.2006 та достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень та листопад 2006 року".

Згідно з вказаним актом перевірки встановлено завищення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в тому числі за травень 2006 року на 5 540 174,0 грн. та за червень 2006 року на 9 128 947,0 грн.

На підставі згаданого акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем 1 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 31 березня 2008 року №0000632310/0, від 13 червня 2008 року №0000632310/1, від 01 вересня 2008 року №0000632310/2, від 29 жовтня 2008 року №0000632310/3, від 31 березня 2008 року №00000642310/0, від 13 червня 2008 року №0000642310/1, від 01 вересня 2008 року №0000642310/2, від 29 жовтня 2008 року №0000642310/3.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено ПП "Офір" в судовому порядку.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року в адміністративній справі №2а-283/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ПП "Офір" відмовлено повністю.

При ухваленні вказаної постанови, суд дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Еліствен ЛТД" у складі авансових платежів за поставку товарно-матеріальних цінностей (каучуку), у зв'язку з недоведеністю реального характеру проведених операцій.

Обставини щодо недоведеності реального характеру господарських операцій, встановлені постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року у адміністративній справі №2а-283/09/2670, не перевірялися при розгляді даної справи № 7/365 та вважалися встановленими при ухваленні постанови, яка переглядається.

Разом з тим, вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2013 року у справі №2а-283/09/2670 скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року №К/800/43283/13, якою скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2008 року №0000632310/0, від 13 червня 2008 року №0000632310/1, від 01 вересня 2008 року №0000632310/2, від 29 жовтня 2008 року №0000632310/3, від 31 березня 2008 року №00000642310/0, від 13 червня 2008 року №0000642310/1, від 01 вересня 2008 року №0000642310/2, від 29 жовтня 2008 року №0000642310/3, та стягнено з Державного бюджету України на користь ПП "Офір" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 18 241 380,00 грн.

Так, постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року №К/800/43283/13 встановлені обставини, що могли вплинути на судове рішення у справі № 7/365, але не були відомі та не могли бути відомі суду та заявнику під час вирішення справи, зокрема, про: безпідставність викладених у акті перевірки доводів відповідача 1 про відсутність статусу господарських операцій у перерахувань коштів позивачем на користь ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Еліствен ЛТД"; безпідставність висновків судів першої і апеляційної інстанцій щодо відсутності розумної мети, обумовленої цілями ділового характеру, під час укладання позивачем договорів з ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Еліствен ЛТД"; правомірність віднесення позивачем сум сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту перевіреному періоді; та наявність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Як встановлює частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність у ПП "Офір" права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за травень 2006 року в сумі 5 540 174,00 грн., за червень 2006 року в сумі 9 128 947,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку суду, позовні вимоги ПП "Офір" про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень та червень 2006 року у розмірі 14 669 121,00 грн. та, відповідно, заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі №7/365 у цій частині, підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується із позовними вимогами про зобов'язати ДПІ у Святошинському районі м. Києва нарахувати відсотки на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України та із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у відповідній частині, виходячи з того, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме виникнення права на бюджетне відшкодування у серпні 2006 року, та на момент звернення із адміністративним позовом у червні 2008 року Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачав нарахування процентів на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості.

Посилання позивач на норми пунктів 6.3, 6.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02 липня 1997 року №209/72, суд вважає помилковими, оскільки цей Порядок прийнятий саме на виконання Закону України "Про податок на додану вартість" та не може визначати додаткових процедур, не передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Таким чином, заява ПП "Офір" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі №7/365 підлягає частковому задоволенню, а така постанова - скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд встановив, що за подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3,40 грн., а за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - 2 436,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з Державного бюджету України на користь позивача належить присудити понесені ним судові витрати у сумі, пропорційній частині задоволених позовних вимог.

Оскільки чинне на момент подання позову законодавство не передбачало окремих ставок судового збору в залежності від вимог майнового та немайнового характеру, на користь позивача з Державного бюджету України належить присудити сплачений ним судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1,70 грн.

В частині визначення належної позивачу суми судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд звертає увагу, що чинний на момент подання такої заяви Закон України "Про судовий збір" встановлює диференційовані ставки відносно характеру позовних вимог, а саме відповідно до підпункту 4 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору ставить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Виходячи із актуальних ставок судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами позивач мав сплатити за позовні вимоги немайнового характеру 36,54 (73,08*50%) грн., за позовні вимоги майнового характеру - 243,60 грн. (487,20 грн. *50%).

Таким чином, на користь позивача з Державного бюджету України належить присудити сплачений ним судовий збір у пропорційно сумі задоволених вимог, а саме за вимоги майнового характеру у розмірі 243,60 грн.

При цьому суд роз'яснює, що решта суми судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути повернена в порядку, визначеному статтею 7 Закону України "Про судовий збір" як така, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 253, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Приватного підприємства "Офір" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі №7/365 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі №7/365 за позовом Приватного підприємства "Офір" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання дій протиправними.

3. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Офір" задовольнити частково, а саме:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Офір" (код ЄДРПОУ 32854673; 03148, м. Київ, вул. Тимофія Строкача, будинок 6, кімната 206) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 14 669 121,00 грн. (чотирнадцять мільйонів шістсот шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять одна гривня), в тому числі за травень 2006 року 5 540 174,00 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот сорок тисяч сто сімдесят чотири гривні), за червень 2006 року 9 128 947,00 грн. (дев'ять мільйонів сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок сім гривень), шляхом перерахування на поточний рахунок Приватного підприємства "Офір" №26003052613111 в Розрахунковий центр ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 320649;

- в іншій частині адміністративного позову відмовити;

- присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Офір" понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

4. В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

5. Присудити на користь на користь Приватного підприємства "Офір" понесені ним витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко