Постанова № 49419069, 31.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2015 року № 826/10174/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2015 р. № 0001492205,В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2015 р. № 0001492205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 19.02.2015 р. № 996/2651-2205/38418870 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 р. № 0001492205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133 316,54 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі, вважають, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом не підтверджуються первинними документами.

Враховуючи, що в судовому засіданні 07.07.2015 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає за можливе подальший розгляд справи здійснювати за правилами ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Газові ресурси» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аксео Трейд» за вересень 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Газові ресурси»:

1. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 р. № 1401/18696 підприємством занижено податок на додану вартість за вересень 2014 р. на суму 106 653,23 грн.

За результатами перевірки складено акт від 19.02.2015 р. № 996/2651-2205/38418870 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 р. № 0001492205, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 133 360,54 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 106 653,23 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26 663,31 грн.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 14.05.2015 р. № 7756/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 р. № 0001492205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Судом встановлено, що ТОВ «Газові ресурси» зареєстровано Відділом реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві. Взято на облік у ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

На підставі направлення від 09.02.2015 року № 86, виданого ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві ОСОБА_1 - головним державним ревізором-інспектором, інспектором податкової та митної справи І рангу відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві та Наказу ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві № 122-П від 09.02.2015 року, на підставі п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, проведена виїзна документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аксео Трейд» за вересень 2014 року.

На адресу ТОВ «Газові ресурси» направлено лист - запит № 14373/10/26-51-22-01 від 24.12.2014 р. про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з ТОВ «Аксео Трейд» за вересень 2014 року. Підприємством надано відповідь від 30.01.2015 року № 392 (вх. ДПІ № 2589/10 від 02.02.2015 року) з відмовою в наданні пояснень та їх документальних підтверджень по взаємовідносинам з ТОВ «Аксео Трейд» за вересень 2015 року.

Перевірку проведено на підставі матеріалів ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві по ТОВ «Аксео Трейд» (електронна копія податкової інформації, зібраної по ТОВ «Аксео Трейд» від 30.12.2014 року № 1479/7/26-50-22-03) та документів, наданих ТОВ «Газові ресурси» до перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Газові ресурси» (замовник) та ТОВ «Аксео Трейд» (комерційний посередник) укладено договір № КП06/08-14 про надання посередницьких послуг, відповідно до умов якого, комерційний посередник за винагороду зобов'язується надати замовнику послуги, визначені в п. 2.1 щодо забезпечення укладення замовником договорів постачання природного газу від імені та за рахунок замовника на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 1.2 договору визначено межі діяльності комерційного посередника за цим договором. Так, виступаючи від імені замовника, комерційний посередник не укладає договори щодо продажу природного газу третім особам, а лише сприяє їх укладенню між замовникам та покупцями.

Відповідно до п. 1.3 договору умови кожного окремого договору стосовно кількості та ціни природного газу, сприяння якого здійснює комерційний посередник, обумовлюється сторонами в додаткових угодах.

Якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТ 5542-87 «Гази горючі природні для промислового та комунально-побутового призначення» та іншим нормативним документам щодо якості газу (п. 1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено обов'язки комерційного посередника. Так, комерційний посередник у відповідності до умов договору зобов'язується:

- самостійно здійснити необхідну комерційно - маркетингову роботу, знайти покупців товару для замовника, виконати всю переддоговірну роботу та вжити заходів щодо забезпечення укладення між замовником та покупцем договору постачання та/або купівлі-продажу у відповідності до вказівок замовника;

- протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту замовника, повідомляти у письмовій формі про хід надання послуг за даним договором;

- самостійно виконувати всі необхідні дії та проводити усі необхідні заходи, на які комерційний посередник є уповноваженим згідно даного договору.

Відповідно до п. 2.2.2 договору замовник зобов'язується укласти із покупцями, що були знайдені комерційним посередником, договори, якщо умови таких договорів влаштовують замовника та відповідають умовам, викладеним у розділі 1 даного договору.

На підтвердження виконання договору позивач надав суду акт прийому-передачі посередницьких послуг № 1 від 30.09.2014 р., з якого вбачається, що комерційний посередник надав послуги замовнику по сприянню укладання договорів постачання та/або купівлі-продажу природного газу, в результаті чого у серпні - вересні 2014 р. замовником поставлено природного газу покупцям, залучених за допомогою комерційного посередника, а саме: ТОВ «Іллінецький цукровий завод», ПП «Західний Буг», ТОВ «Металургійний завод Дніпросталь».

Податкові зобов'язання за вказаними господарськими операціями відображено в податковій накладній від 30.09.2014 р. № 79.

Як вбачається з пояснень позивача та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Газові ресурси» та ТОВ «Іллінецький цукровий завод» укладено договір на постачання природного газу № ДР71 від 14.08.2014 р. Про виконання умов договору свідчать акт прийому-передачі природного газу № 281 від 30.09.2014 р., податкові накладні від 26.09.2014 р. № 92, від 25.09.2014 р. № 80, від 24.09.2014 р., від 23.09.2014 р., від 19.09.2014 р. № 72, від 23.09.2014 р. № 69, від 23.09.2014 р., від 19.09.2014 р. № 51, від 16.09.2014 р. № 39, від 11.09.2014 р. № 29, від 08.09.2014 р., від 05.09.2014 р. № 12, від 03.09.2014 р. № 6, від 27.08.2014 р. № 58, від 21.08.2014 р. № 41.

На підтвердження розрахунків позивачем надано картку рахунку за серпень-вересень 2014 р., оборотно-сальдову відомість.

Між ТОВ «Газові ресурси» та ТОВ «Західний Буг» укладено договір постачання природного газу № ДР62 від 21.08.2014 р. Про виконання договору свідчать наявні в матеріалах справи, акти прийому -передачі природного газу: № 280 від 30.09.2014 р., № 339 від 30.09.2014 р., № 340 від 30.09.2014 р., № 311 від 31.08.2014 р.

Податкові зобов'язання відображено в податкових накладних: від 02.09.2014 р. № 3, від 31.08.2014 р. № 93, від 22.09.2014 р. № 57, від 16.09.2014 р. № 40.

На підтвердження розрахунків позивачем надано картку рахунку 361 за серпень 2014 р. - вересень 2014 р., оборотно-сальдову відомість.

Між ТОВ «Газові ресурси» та ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь» укладено договір постачання природного газу №ДР64 від 27.08.2014 р. Про виконання вказаного договору свідчать наявні в матеріалах справи акт прийому-передачі природного газу № 273 від 30.09.2014 р., податкову накладні: від 28.08.2014 р. № 69, від 02.09.2014 р. Про розрахунки між сторонами свідчить оборотно-сальдова відомість та картка рахунку.

Між тим висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на отриману податкову інформацію від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, зібрану по ТОВ «Аксео Трейд», з якої вбачається неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аксео Трейд» у зв'язку із тим, що вказане товариство не знаходиться за податковою адресою: 03118, АДРЕСА_1/2. Стан платника « 9».

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на аналізі податкової звітності контрагента ТОВ «Аксео-Трейд» ТОВ «БК «ВБМ» та ТОВ «Герс».

З огляду на викладене, відповідач приходить до висновку про відсутність реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аксео Трейд» обумовленими укладеним договором.

Однак, суд не може погодитися з наведеними вище висновками відповідача з огляду на наступне.

За правилами статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Крім того, суд зазначає, що висновки податкових перевірок можуть бути відображені контролюючим органом у даних обліку платника податків (картках особового рахунку, інформаційних базах співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань, тощо). Інформація, що збирається, використовується та формується органами Міндоходів України у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до відповідних інформаційних баз даних.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури органів державної податкової служби, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Так, облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в автоматизованих системах "Аудит", "Податковий блок".

У свою чергу, з метою вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум податку контрагентів з використанням інформації, викладеної в актах/довідках перевірки платника податку (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум податкового зобов`язання.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні та забезпечує доступ до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для подальшої контрольно-перевірочної роботи.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Сама по собі здійснена податковим органом кваліфікація операцій за відсутності відмінності між задекларованими показниками податкової звітності контрагентів не може слугувати підставою для визнання господарських операцій нереальними.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Таким чином, використання контролюючим органом «податкової інформації» щодо господарської діяльності ТОВ «Аксео Трейд» без відповідного її документального підтвердження не може бути використано судом як належний та достовірний доказ щодо недобросовісності останнього.

Проте, досліджуючи фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про непідтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом, про що слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, предметом укладеного договору № КП06/08-14 від 06.08.2014 р. є надання посередницьких послуг у відносинах із сприяння укладення ТОВ «Газові ресурси» договорів постачання природного газу.

Між тим аналіз акту прийому-передачі посередницьких послуг № 1 від 30.09.2014 р. свідчить лише про перелік укладених договорів природного газу, проте не містить інформації, якими силами та засобами виконувалися роботи із пошуку потенційних покупців, позаяк предметом угоди між сторонами є не укладення договорів, а саме сприяння в їх укладенні.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити в чому саме виразилося сприяння ТОВ «Аксео Трейд» в укладенні договорів постачання газу; які заходи здійснювалися з метою виконання комерційно-маркетингової роботи, переддоговірної роботи; які заходи вживалися щодо забезпечення укладення договорів між замовником та покупцем.

Пункт 2.1.3 договору № КП06/08-14 від 06.08.2014 р. передбачає здійснення усіх необхідних дій та заходів для пошуку потенційних заходів. Проте ані в акті приймання-передачі робіт, ані в інших документах не міститься жодної інформації щодо ходу робіт з пошуку потенційних клієнтів.

Пунктом 2.1.2 передбачено обов'язок комерційного посередника щодо інформування замовника про хід виконання договору. Між тим, жодних доказів, зокрема, звітів про хід такого виконання суду не надано.

Крім того, позивачем не надано суду комерційної пропозиції, яка б містила пропозицію для потенційних покупців із зазначенням вартості, якості товару, умов продажу тощо.

Системний аналіз первинної документації позивача свідчить лише про наслідок, на думку позивача, виконання договору № КП06/08-14 від 06.08.2014 р., а саме: укладення договорів постачання газу.

Проте, надані позивачем документи не містять інформації про дії (заходи), які були здійснені ТОВ «Аксео-Трейд» та, які, зокрема, полягають саме в сприянні укладенні договорів; які витрати були понесені у зв'язку із таким виконанням.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем акти здачі-приймання послуг та інші первинні та бухгалтерські документи, укладені з ТОВ «Аксео Трейд», не містять достатньої та необхідної інформації щодо ходу надання послуг, а тому не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, які свідчать про виконання укладеного договору з його контрагентом.

Таким чином, суд не може встановити зв'язок, який би вказував на те, що виконання договору № КП06/08-14 від 06.08.2014 р. є безпосереднім наслідком укладення договорів із постачання газу з ТОВ «Металургійний завод «Дніпросталь», ТОВ «Іллінецький цукровий завод», ПП «Західний Буг».

Крім того, суду не надано доказів руху активів між позивачем та ТОВ «Аксео Трейд».

Слід звернути також увагу на наступне.

В акті перевірки від 19.02.2015 р. № 996/2651-2205/38418870 відповідач вказує на те, що податкова накладна № 79 від 30.09.2014 р., виписана ТОВ «Аксео Трейд» на адресу ТОВ «Газові ресурси» на виконання договору № КП06/08-14 від 06.08.2014 р. Але, згідно ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» вищезазначена податкова накладна виписана на виконання умов договору про надання послуг № КП2009/14 від 20.09.2014 р. Таким чином, в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначено номера та дати різних договорів про надання послуг, на підставі яких відбуваються взаємовідносини між підприємствами.

Суд протокольною ухвалою (07.07.2015 р.) витребував у позивача Витяг з реєстру податкових накладних. Втім, позивачем не було виконано вимоги суду та не надано вказаний витяг.

Зважаючи на викладене слід зазначити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про необхідність дослідження реальності здійснених господарських операцій Вищий адміністративний суд України наголошував і в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 - "з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку…".

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період вересень 2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Вирішуючи дану справу суд приходить до висновку, що з наданих позивачем документів не можливо встановити результат їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Водночас, позивачем не підтверджено правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами.

Позивачем не доведено, що придбання активів (тобто послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Водночас, позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Таким чином, позивачем не доведено, що його господарська діяльність спрямована на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять неповний характер, а господарська діяльність товариства не спрямована на настання реальних наслідків.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість на суму 106 653,23 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2015 р. № 0001492205, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» (код ЄДРПОУ 38418870) решту суми судових витрат у розмірі 2 399,70 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судових витрат у розмірі 2 399,70 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» (код ЄДРПОУ 38418870) доручити ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук