Постанова № 49418839, 25.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 серпня 2015 року № 826/12139/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б.., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до третя особаПриватного нотаріусу Шевчук Зої Миколаївни ПАТ «Альфа-Банк»прозобов'язати вчинити дії На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, в особі ОСОБА_1, звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Приватного нотаріусу Шевчук Зої Миколаївни, третя особа ПАТ «Альфа-Банк» про зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки запис в Державному реєстрі іпотек № 11919640 від 02/12/2011 щодо квартири АДРЕСА_1, та виключити вказаний запис з Державного реєстру іпотек.

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначає, що відповідачем було протиправно накладено арешт на майно Позивачки, оскільки нерухоме майно проходило процедуру державної реєстрації у 2009 році у відповідності до чинного на той час порядку та на ньому не існувало заборони, проте, на даний час існує заборона, з яких підстав Позивачці не відомо.

В судовому засіданні Позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

На адресу Суду надійшли пояснення від Відповідача, в яких останній просить прийняти рішення у відповідності до законодавства.

Від відповідача надійшло на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Заперечень на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2009 року ОСОБА_1 придбала за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ситницькою Т.О., у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1

Так, 24 листопада 2009 року проведено державну реєстрацію прав власника на дану квартиру Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про що видано Реєстраційне посвідчення № 0015897, відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Ситницькою Т.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.10.2009 р. № 1060 та записано в реєстрову книгу за реєстровим № 9921.

Позивачка зазначає, що у вересні 2013 року вона вирішила продати вказану квартиру і під час оформлення договору у нотаріуса дізналась про наявність заборони на відчуження майна, накладеної нотаріусом Шевчук З.М. за заявою ПАТ "Альфа-Банк", а також про наявність арешту майна.

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду з позовом до Головного управління юстиції в м. Києві, треті особи: Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ України, Державна реєстраційна служба України, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про звільнення майна з-під арешту.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2014 року по справі №761/27791/14-ц позов ОСОБА_1 - задоволено та звільнено з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, запис про що внесений до Єдиного державного реєстру обтяжень нерухомого майна за №11375284 від 12.07.2011 р. на підставі постанови слідчого ГСУ МВС України Любезнікова Д.О.

Крім того, Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гречухом О.Я. винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.02.2015 року за номером ВП №45760224, якою припинено чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про часткове обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. №1952-IV (надалі - Закон №1952-IV) та Порядком КМ України, від 17 жовтня 2013 р. N 868 " Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна. Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, що обрані заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії. У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

Відповідно до статті 4 Закону №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтею 4 1 цього Закону. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Згідно із ч. 1, пп. 1 п. 1 ч. 2 статті 9 Закону №1952-IV, Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частиною 1, ч. 12 ст. 15 Закону №1952-IV, Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

У відповідності до п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є: 1) укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; 2) свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 3) свідоцтво про право на спадщину, видане нотаріусом або консульською установою України, чи його дублікат; 4) свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, видані нотаріусом, чи їх дублікати; 5) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане державним реєстратором відповідно до цього Порядку; 6) свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 7) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком; 8) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 9) державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою; 10) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 11) ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 12) заповіт, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 13) закон, яким встановлено сервітут на нерухоме майно; 14) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 15) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 16) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №39295644, який сформовано 18.06.2015 р. вбачається, що під реєстраційним номером обтяжень №11919640 зазначено, що приватним нотаріусом Шевчук З.М. на підставі листа ПАТ "Альфа-Банк" № 88138-68 від 22.11.2011 р, накладено заборону на нерухоме майно, зареєстровану 02 грудня 2011 року, тип обтяження: іпотека (власником квартири зазначено ОСОБА_8).

Суд звертає увагу, що Заочний рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.12.2014 року по справі №761/27791/14-ц встановлено, що спірне нерухоме майно належить Позивачці з 2009 року, а не ОСОБА_8.

Також з матеріалів справи вбачається, що Позивачка зверталася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про скасування рішення державного реєстратора Зайцева І.П. №6999373 від 21 жовтня 2013 року; зобов'язати відповідача надати інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно у формі витягу за заявою Позивача (реєстраційний номер 3500539) стосовно наявності обтяжень квартири АДРЕСА_1; скасувати рішення державного реєстратора Гриценко Л.Л. № 8061383 від 18 листопада 2013 року; зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 року по справі №826/796/14, позов ОСОБА_1 задовольнити частково: скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Гриценко Людмили Леонідівни № 8061383 від 18 листопада 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов'язано Головне управління юстиції у місті Києві здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру № 2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1.

Крім того, Суд звертає увагу, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2014 року по справі №826/796/14 встановлено, що ОСОБА_1 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до чинного на момент укладення договору купівлі-продажу квартири порядку (станом на жовтень 2009 року).

Згідно п. 2, пп 10 п. 37 Порядку N 868, Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна.

Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, що обрані заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник).

Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.

У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктом 2 Порядку N 868, передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус). Орган державної реєстрації прав проводить: державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно за місцем розташування такого майна; державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно незалежно від місця розташування такого майна; облік безхазяйного нерухомого майна за місцем розташування такого майна. Якщо нерухоме майно розміщене в межах території, на якій діють два і більше органів державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав, облік безхазяйного нерухомого майна проводяться одним з таких органів, що обрані заінтересованою особою або уповноваженою нею особою (далі - заявник). Нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії. У разі коли у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном виникають речові права, що є похідними від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі прав нотаріус, яким вчиняється нотаріальна дія, одночасно проводить державну реєстрацію права власності на таке майно та державну реєстрацію речового права, що є похідним від нього.

У відповідності до п. 2.1, 2.6 Порядку N 3502/5, для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

У разі ліквідації державної нотаріальної контори, зупинення або припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса заява подається до органу державної реєстрації прав за місцем розташування нерухомого майна.

Заява подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гречухом О.Я. винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.02.2015 року за номером ВП №45760224, якою припинено чинність арешту майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що в даному випадку підлягають задоволенню вимоги Позивачки в частині щодо скасування запису в Державному реєстрі іпотек № 11919640 від 02/12/2011 щодо квартири АДРЕСА_1.

В частині позовних вимог щодо зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки запис в Державному реєстрі іпотек № 11919640 від 02/12/2011 щодо квартири АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, внесення записів до Державного реєстру прав передбачені нормами ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до п.2.6 Порядку N 3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Пунктом 25 Порядку N 868, передбачено, що після внесення записів до Державного реєстру прав у разі, коли заявник бажає отримати витяг з Державного реєстру прав у паперовому вигляді та зазначив про це в заяві, державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію припинення іпотеки запис в Державному реєстрі іпотек № 11919640 від 02/12/2011 щодо квартири АДРЕСА_1, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Оскільки законодавчо прямо передбачені дії посадових осіб реєстраційної служби (нотаріусу) у випадку скасування судом певних рішень про реєстрацію, зокрема, речових прав, а також оформлення та видача витягів з Державного реєстру, з чим суд погодитись не може.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення частково позовних вимог.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 128, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати запис в Державному реєстрі іпотек № 11919640 від 02/12/2011 щодо квартири АДРЕСА_1.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук