Постанова № 49418257, 26.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 серпня 2015 р. № 820/7547/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ ЕМЗ" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.03.2015 року №0000532201, №0000562201, №0000572201, №0000582201 та від 15.06.2015 року №0001832201, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена документальна виїзна планова перевірка ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ ЕМЗ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої 24.02.2015 р. був складений акт за № 512/20-34-22-01-05/36224585, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 135.1, 135.2. 135.4 ст. 135 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено доходи від реалізації готової продукції на 1 773 848 грн., у т.ч. за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на 723 278 грн. за рік 2013 - 1 050 570 грн.;

- п. 153.8 ст. 158 Податкового Кодексу України, що потягло заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, з податку на прибуток підприємства за 2012 рік на суму 8344268,06 грн.;

- п. 138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено витрати по собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на 563 393 грн.;

- п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 579694 грн., у т.ч. за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на 245899 грн., за 2013 рік на 333795 грн.;

- п.п. 138.10.2 п.138.10 ст.138. п.138.11 ст.138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого неправомірно віднесено до складу адміністративних витрат відшкодування податку на землю у сумі 3523790 грн., у т.ч. за період з 01.07.2012 р.-31.12.2012 р. у сумі 1986271 грн., за 2013 рік-1537519 грн.;

- п.п. 138.10.2. п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено адміністративні витрати на суму 977520 грн., грн., у т.ч. за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 327520 грн.. за 2013 рік на суму 650000 грн.;

- п.п. 139.1.11 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено адміністративні витрати за 2013 рік на 250583 грн.;

- п.п. 138.10.3. п.138.10 ст.138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством зайво віднесено до складу витрат на збут на суму 516964 грн., у т.ч. за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 316571 грн., за 2013 рік-200393 грн.;

- п. 138.2., 138.5, 138.11 ст. 138 Податкового Кодексу України. внаслідок чого підприємством зайво віднесено до складу інших витрат 416967 грн.;

- п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено інші витрати на 114200 грн., у т.ч. за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на 114200 грн.;

- п. 150.1 ст.150 Податкового Кодексу України з урахуванням акту перевірки від 14.11.2012 р. №2720/22-104/36224585 за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного року з податку на прибуток за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на 174157 грн. та за 2013 рік - 81 51838 грн.

Внаслідок вищевикладеного встановлено заниження суми податку на прибуток в загальній сумі 2314320 грн., у тому числі за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. -1047032 грн., за 2013 рік на суму 1267288 грн.;

- п. 188.1 ст.188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість в загальній сумі 1172866 грн., у т.ч. грудень 2013 на 1172886 грн.;

- п.2.11, п.7.44 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", затвердженого постановою Правління Національного байку України від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями) на суму 3960,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем стосовно позивача були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме:

- № НОМЕР_1 від 11.03.2015 р., яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 990,00 грн. за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті України;

- № НОМЕР_2 від 11.03.2015 р., яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6348821,00 грн.;

- № НОМЕР_3 від 11.03.2015 р., яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 3471480,00 гривень (у тому числі 2314320 грн. за основним платежем та 1157160 грн. за штрафними санкціями);

- № НОМЕР_4 від 15.06.2015 р., яким за наслідками арифметичної помилки донараховано збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 173559 гривень (у тому числі 115706 грн. за основним платежем та 57853 грн. за штрафними санкціями);

- № НОМЕР_5 від 11.03.2015 р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1172886,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, стосовно податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_3 від 11.03.2015 року та №0001832201 від 15.06.2015 року, суд зазначає наступне.

Так, у п. 3.1.1. Акту перевірки встановлено заниження доходів від реалізації готової продукції на 1773848,00 грн., у тому числі за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 723278,00 грн., за 2013 р. 1050570,00 грн.

На думку ревізорів таке заниження сталося у звязку із порушенням пунктів 135.1, 135.2., 135.4 ст. 135 ПК України під час реалізації готової продукції ПАТ "ЗАВОД КРУПНИХ ОСОБА_3" за цінами нижчими за собівартість виготовлення продукції.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття зазначених оскаржуваних рішень був висновок про те, що по результатам реалізації деяких видів продукції, отриманий дохід був нижчим від собівартості такої продукції, тобто підприємство провадило збиткові операції, які не є господарською діяльністю в розумінні ПК України.

Суд зазначає, що порядок оподаткування податком на прибуток врегульовано розділом ІІІ ПК України.

Відповідно до п. 134.1 ПК України обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно із ст. ст. 135 - 137, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно із ст. ст. 138 - 143, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.228 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, що прямо повязані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу III ПК України.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Під господарською діяльністю, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПКУ розуміється діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів. встановлених розділом II цього Кодексу (п.135.2 ст. 135 ПК України).

Зі змісту положень п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 ПК України встановлено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Таким чином, жодною нормою ПК України не передбачено заборону декларування платником податків доходу, що враховується при визначенні обєкту оподаткування внаслідок реалізації товарів та послуг у сумі, яка нижче їх собівартості.

Посилання податкового органу в акті перевірки на п. 135.4 ст. 135 ПК України про те, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, та відповідно висновок про те, що ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" сума компенсації по окремим видам продукції була менше ніж дохід від реалізації, свідчить про помилкове ототожнення інспекторами термінів «компенсація» та «собівартість».

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Компенсація, у розумінні п. 135.4 ст. 135 ПК України, яка визначає порядок визначення доходів та їх склад, є, на відміну від собівартості, доходом, отриманим в будь-якій формі від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, тобто компенсує витрати платника податків на придбання або виготовлення товарів або послуг. В акті перевірки не встановлено, що підприємством було занижено фактичну компенсацію отриману від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Окрім того, по деяким поставкам було виявлено брак продукції, яка поставлялася за вказаним договором.

Отже, якщо собівартість товару безпосередньо складається з фактичних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції, то його договірна вартість залежить від конюнктури ринку. Тобто поняття "собівартість" та "договірна вартість" не є тотожними і можуть відрізнятись залежно від значної кількості економічних факторів. Жодною нормою ПК України не передбачено обмежень у формуванні доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) залежно від собівартості таких товарів (робіт, послуг). Вказана норма не встановлює особливих вимог по визначенню доходу при реалізації товарів (робіт, послуг) нижче собівартості. Поняття «доход» і «прибуток» не є тотожними, тому наявність збитків не підтверджує відсутність доходу.

Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4 ст. 135 ПК України є безпідставними.

Також, відповідно до п.8. та п.9. Стандарту 9 «Запаси» Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. запаси - придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Відповідно до п. 16 зазначеного Стандарту, при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

З наданих документів вбачається чітке дотримання ТОВ «СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ» вимог чинного законодавства стосовно бухгалтерського обліку, оприбуткування та реалізації безоплатно отриманих запасів.

На думку відповідача, заниження показника «Інші доходи» на суму вартості цінних паперів емітента ВАТ «Екопаливо-Україна», що становить 8344268,06 грн. відбулось внаслідок відсутності в обліку підприємства операції по придбанню цінних паперів, а саме, акцій ВАТ «ЕКОПАЛИВО-УКРАЇНА» у кількості 1 652 330 шт. на загальну суму 8 344 268,06 грн. Проте суд не погоджується з таким висновком, з огляду на таке.

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів №Б49/11-2 від 01.09.11 р. позивач придбав у ТОВ «КУА «Система плюс» акції ВАТ «ЕКОПАЛИВО-УКРАЇНА» у кількості 1 652 330 шт. на загальну суму 8 344 268,06 грн.

Дані цінні папери були реалізовані ТОВ «Контакт-центр Україна» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 01.11.12 р. №Б18/12-1 у кількості 1 652 330 шт. на загальну суму 8 344 268,06 грн.

Вказані операції були відображені у Додатку ЦП «Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами» до декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

За таких обставин, дохід від продажу акцій ВАТ «ЕКОПАЛИВО-УКРАЇНА» був компенсований витратами на їх придбання, а відтак, відсутнє заниження оподаткованого доходу.

Вищенаведене свідчить про те, що ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" діяло у повній відповідності до чинного законодавства.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно п. 138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до цін на їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Отже, об'єктом оподаткування податком на прибуток є загальний фінансовий результат як позитивна різниця доходів від продажу всіх видів продукції (товарів) та витрат на її (їх) виготовлення (придбання), яка формує прибуток в тому звітному періоді, в якому така продукція (товари) реалізована. В разі ж наявності від'ємної різниці доходів від продажу всіх видів продукції (товарів) та витрат на її (їх) виготовлення (придбання) формується збиток в тому звітному періоді, в якому така продукція (товари) реалізована, а відтак не виникає об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, саме собівартість реалізованих товарів включається до витрат операційної діяльності та враховується при обчисленні об'єкта оподаткування.

Як свідчать докази по справі, відповідач помилково вважає безпідставним віднесення до складу собівартості продукції вартості послуг в сумі 563393,00 грн. по просоченню запчастин, що виконувались ПАТ «Завод крупних електричних машин» за договором від 12 вересня 2011 р. №11563 у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товарно-транспортні накладні на всі господарські операції з ПАТ «Завод крупних електричних машин» оформлені належним чином, надавалися як до перевірки так і суду.

Відповідно до п. 6.2 договору № 11563 від 12.09.2011 саме на ПАТ «Завод крупних електричних машин» як виконавцеві послуг лежить зобовязання надати ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" серед іншої документації й товарно-транспортну накладну, отже обовязок по забезпеченню укладення договору перевезення чи перевезенню власними силами, лежить на ПАТ «Завод крупних електричних машин».

Відповідно до п.п. 138.2 та 139.1.9 ст. 139 ПК України податкові витрати повинні підтверджуватись тими первинними документами, обовязковість ведення яких передбачена «Правилами ведення бухгалтерського облік».

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.95 р. № 88 не передбачають для цілей бухгалтерського обліку використання виключно товарно-транспортних накладних.

Віднесення до складу собівартості продукції вартості послуг по просоченню запчастин, що виконувались ПАТ «Завод крупних електричних машин» було здійснене на підставі належно оформлених первинних документів: договору, специфікацій, рахунків-фактур, податкових накладних, актів виконаних робіт.

Контролюючим органом не встановлено в ході перевірки дефекту форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочини між ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» з контрагентами відповідають всім вимогам, передбаченим ст. 203 ЦК України, що свідчить про їх чинність.

Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Отже цією нормою закону не передбачено визнання правочину, направленого на виконання сторонами зобовязань за договором, предметом якого є поставка товарів,таким, що порушує публічний порядок.

Положеннями ч. 3 ст. 228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

З аналізу вказаних операцій вбачається їх реальне здійснення, вони спричиняють реальні зміни майнового стану ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" та ПАТ «Завод крупних електричних машин» як платників податків.

Стосовно висновку податкового органу щодо завищення підприємством позивача адміністративних витрат на суму 977520,00 грн., у тому числі за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 327520,00 грн., за 2013р. - 650000,00 грн., то він спростовується наступним.

Так, при судовому розгляді встановлено, що 08 вересня 2011 р. між ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" (замовником) та приватним підприємством «Детективно-юридичне агенство «Кратос» (охоронцем) укладений договір надання послуг з охорони обєкту №08/09/2011. За умовами вказаного договору замовник доручає, а охоронець зобовязується у порядку, передбаченому цим договором прийняти під свою відповідальність визначені сторонами обєкти охорони. Приймання послуг з охорони здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Виконані роботи за договором підтверджуються складеними актами виконаних робіт, податковими накладними, проведеними розрахунками. 08 вересня 2011 р. сторонами також підписано договір про використання факсимільного відтворення підпису в документах.

28 грудня 2012 р. між позивачем (замовником) та ТОВ «Охоронна компанія «Кратос» (охоронцем) укладений договір надання послуг по охороні обєкту №28/12/12-8. За умовами вказаного договору замовник доручає, а охоронець зобовязується у порядку, передбаченому цим договором прийняти під свою відповідальність визначені сторонами обєкти охорони. Приймання послуг з охорони здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Виконані роботи за договором підтверджуються складеними актами виконаних робіт, податковими накладними, проведеними між сторонами розрахунками. Договором від 28 грудня 2012 р. сторони уклали договір про використання факсимільного відтворення підпису в документах, яким передбачили можливість використання факсимільного підпису.

Суд зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено обовязок підприємства, яке отримує охоронні послуги, вказувати у актах здачі-прийняття робіт кількість людиногодин та дані конкретних працівників охоронної служби, що надаються йому послуги з охорони. Крім того, висновки податкового органу про невідповідність актів виконаних робіт за вищевказаними договорами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є необгрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, акт перевірки містить висновок про відсутність у вищеназваних первинних документах таких обовязкових реквізитів, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», як зміст та обсяг господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такими документами в даному випадку є акти виконаних робіт наявні у позивача за результатами господарських операцій із вищевказаними субєктами господарювання, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі містять: зміст господарської операції, яким є послуги по охороні обєкту та обсяг господарської операції, яким є вартість виконаних робіт.

Таким чином, складені позивачем за результатами господарських операцій із вищеназваними субєктами господарювання акти виконаних робіт повністю узгоджуються із вимогами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Твердження податкового органу про незаконність застосування факсимільного підпису спростовується наданими договорами про використання факсимільного підпису в документах.

Правочини між ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" та приватним підприємством «Детективно-юридичне агенство «Кратос» і ТОВ «Охоронна компанія «Кратос» були завершені виконанням сторонами всіх передбачених умов договору. Обумовлені даними правочинами наслідки відбулись і господарські зобовязання були припинені.

Також, в акті перевірки маються висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова стосовно безпідставного віднесення до складу витрат на збут послуг, отриманих від ТОВ "Реамет" на суму 516964,00 грн., у тому числі за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. на суму 316571,00 грн., за 2013 р. 200393,00 грн.

Суд зазначає, що згідно п. 2 ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа по формі; дата і місце складання; назва підприємства від імені якого укладено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, спеціальних вимог до викладення змісту та обсягу господарської операції не має. В наданих до перевірки актах зазначається зміст та обсяг господарських операцій.

На думку відповідача, ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" при взаємовідносинах із ТОВ «Реамет» завищено витрати на збут на суму 516 694,0 грн. та податковий кредит по ПДВ на суму 105 768,13 грн.

Суд не погоджується з такими висновками.

Так, 20.02.12 р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Реамет" (підрядник) був укладений договір підряду №4/3. За умовами вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання наступних робіт: демонтаж та розбирання неробочого обладнання та металоконструкцій, які знаходяться на території Замовника; порізка та сортировка металоконструкцій. Ціна робіт за цим Договором визначена згідно з калькуляцією, яка узгоджена сторонами із розрахунку на 1 тону металобрухту.

Виконані роботи за договором підтверджуються складеними актами виконаних робіт, податковими накладними, проведеними в безготівковій формі розрахунками.

Відповідачем поставлено під сумнів факт здійснення операцій з приватним підприємством «Детективно-юридичним агенством «Кратос», ТОВ «Охоронна компанія «Кратос», ТОВ «РЕАМЕТ».

Як свідчать докази справи, позивачем під час укладення договорів із зазначеними субєктами та безпосередньо ревізорами під час проведення перевірки було встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій. Суду надано установчі документи вказаних контрагентів позивача.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При судовому розгляді встановлено, що на дату здійснення господарських операцій та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з контрагентами ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ", ці субєкти господарювання були у встановленому порядку зареєстровані уповноваженими органами, внесені до ЄДРПОУ, взяті податковим органом на облік як платники податків.

Як зазначалося вище, належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, є рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним, адже відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним.

Відповідачем не надано рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, що підтверджувало б фіктивність цих господарських операцій.

Окрім того, в акті перевірки містяться висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 138.2, 138.5, 138.11. ст. 138 ПК України до складу інших витрат зайво віднесено 416967,00 грн., а у період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток у 2-4- кварталі 2011року на суму 174157,00 грн.

В основу зазначених висновків було взято акт перевірки №2720/22-104/36224585 від 14.11.2012 року. Але, оскільки цей акт був позивачем оскаржений, то його данні не враховувались при формуванні декларації з прибутку і не приймались до уваги при розрахунку відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток у 2-4- кварталі 2011року.

Щодо позиції контролюючого органу, який вважає, що позивач неправомірно відніс до адміністративних витрат витрати по відшкодуванню податку на землю в сумі 3523790,00 грн., у тому числі за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р.на суму 1986271 грн., за 2013р 1537519,00 грн., з чим суд не погоджується, оскільки згідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Згідно статті 124 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є власником нежитлових приміщень, попереднім власником яких було ДП «ХЕМЗ». Право користування земельними ділянками, на яких розташовані належні позивачу нежитлові приміщення, зареєстровано за ДП «ХЕМЗ». Позивач здійснює заходи по набуттю права користування зазначеними земельними ділянками.

15.08.2012 р. між позивачем та ДП «ХЕМЗ» укладений договір про відшкодування витрат зі сплати податку на землю № 21-З.

Відповідач не ставить під сумнів наявність у ДП «ХЕМЗ» статусу платника земельного податку. Отже саме за договором №21-З позивач фактично компенсує ДП «ХЕМЗ» його встановлені законодавством обовязкові витрати, повязані із користуванням земельною ділянкою.

Таким чином, договір № 21-З про відшкодування витрат зі сплати податку на землю від 15.08.12 р. № 21-З (далі за текстом договір №21-З) є договором про надання (постачання) послуг.

Стосовно договору комерційної концесії та віднесення до складу інших витрат за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2012 р. витрати в сумі 114200,00 грн. по договору комерційної концесії, укладеного з державним підприємством "Харківський електромеханічний завод" від 28.07.2011 р., суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського кодексу України договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації. Процедура державної реєстрації на період, що перевірявся, чинним законодавством не була врегульована. Порядок державної реєстрації договорів комерційної концесії (субконвенції) був затверджений Наказом МЮ України № 1601/5 від 29.09.2014 р., тобто після укладення спірного договору концесії.

У той же час, системний аналіз змісту статті 1118 ЦК України свідчить про те, що момент укладення договору комерційної концесії для його сторін визначається за загальним правилом частини 1 статті 638 ЦК України - з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх його істотних умов, і лише для третіх осіб договір комерційної концесії набуває юридичного значення з моменту його державної реєстрації.

Крім того, за змістом статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці» та згаданого Закону в цілому (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація договорів комерційної концесії не передбачена і до компетенції державних реєстраторів не відноситься.

Отже, зміст статті 1118 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що відсутність державної реєстрації договору комерційної концесії не тягне за собою його недійсність, і такий правочин вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Таким чином, на момент укладення договору був відсутній закон, який би регламентував порядок проведення державної реєстрації договорів комерційної концесії та визначав процедуру, права та обов'язки суб'єктів проведення державної реєстрації договору комерційної концесії.

Тому відсутні підстави відповідальності ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" за не реєстрацію договору комерційної концесії.

Таким чином, на підтвердження прибутку та правильності витрат позивачем надано всі належні первинні документи: договори, акти прийому-передачі, в яких міститься опис наданих послуг, податкові накладні. Вказані первинні документи підтверджують реальне проведення господарських операцій в умовах звичайної господарської діяльності, спрямовані на отримання позитивного економічного результату та при відсутності наміру безпідставного одержання податкових вигод. Накладення додаткових санкцій за виявлені арифметичні помилки є безпідставним, оскільки ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" не допустило порушень податкового законодавства, отже податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 11.03.2015 р. та № НОМЕР_4 від 15.06.2015 р. підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 11.03.2015 р., яким на підставі п. 153.8 ст. 158, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.5, п. 138.8, п.п. 138.10.2, п.п. 138.10.3, п. 138.10, п. 138.11, ст.138, п.п. 139.1.11, п. 138.1 ст.138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, відповідачем позивачеві зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6348821,00 грн., на що суд зазначає наступне.

Так, зазначені у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства показники від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток сформовані без порушення вимог положень Податкового кодексу України. Від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток правильно визначено у податковій декларації 2012 та 2013 рр. (з урахуванням виправлених платником податків помилок уточненим розрахунком за 2012 р.).

Суд зазначає, що згідно із п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Не порушуючи вимог ст. 150 ПК України, підприємством вівся окремий облік показника відємного значення обєкта оподаткування, що склався станом на 01.01.2012 р. та включався до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 2015 років. Частка збитків у розмірі 25 % переносилася щорічно в декларації за 2013, 2014, 2015 рр. відповідно. Документами, наданими контролюючому органу до перевірки повністю спростовуються висновку акту та підтверджується правильність формування витрат за перевірений період.

Таким чином, висновки відповідача щодо вищезазначено є необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами та такими, що не відповідають дійсності.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5 від 11.03.2015 р., яким на підставі п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України відповідачем позивачеві зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1172886,00 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів/послуг.

При визначенні податкових зобовязань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів підприємство виходило з договірних цін, які погоджені сторонами договору поставки від 05.09.11 р. №11-557, укладеного з ПАТ «Завод крупних електричних машин» та відповідають рівню звичайних цін.

Крім того, суд зазначає, що актом перевірки не виявлено фактів, які б свідчили, що підприємство отримує незаконну податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок продажу продукції за цінами нижче собівартості та отримує в результаті таких операцій збитків на значні суми. А отримані збитки, в свою чергу, призводили до виникнення формальних підстав для декларування відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток та/чи відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Як встановлено судом, діяльність підприємства не має сталого збиткового характеру. Окремі операції з продажу продукції, собівартість якої, в силу обєктивних обставин, перевищує отримані доходи не мають впливу на позитивний економічний результат діяльності підприємства за відповідний податковий період.

Актом перевірки не встановлені факти, які б свідчили про намір підприємства одержати дохід лише шляхом отримання незаконної податкової вигоди, без мети отримати прибуток. Зазначене свідчить про те, що ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» мало на меті отримання прибутку, своєчасно та у повному обсязі декларувало та сплачувало як податок з такого прибутку, так і ПДВ.

Всі операції підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкові накладні по даним правовідносинам відповідали вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Системний аналіз наведених вище положень Податкового кодексу України, дозволяє зробити висновок про те, що платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформлених контрагентом податкових накладних має право відносити суми витрат по таким накладним до складу податкового кредиту відповідного періоду, що фактично і було зроблено.

Отже, підприємство діяло у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд приходить до висновків про правомірність дій позивача по включенню до бази оподаткування ПДВ коштів, які надійшли Державному підприємству «Харківський електромеханічний завод» у вигляді компенсації з оплати земельного податку.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України встановлено, обєктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 ПК України постачання послуг це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Визначення поняття «постачання послуг» за нормами ПК України кореспондує з визначенням поняття «надання послуг» за нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

при судовому розгляді встановлено, що 15 серпня 2012 року між ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" та Державним підприємством «Харківський електромеханічний завод» був укладений договір послуг № 21-З, який за домовленістю сторін був названий «про відшкодування витрат зі сплати податку на землю» (надалі договір № 21-З).

За умовами договору № 21-З ДП «ХЕМЗ» прийняло на себе зобовязання з нарахування податку на землю за земельну ділянку, вказану у договорі, а ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" - своєчасно оплатити послугу, шляхом відшкодовування суми оплати, в повному обсязі на підставі рахунку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобовязань.

Таким чином, оплата ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" рахунків ДП «ХЕМЗ», що виставляються згідно з умовами договору № 21-З є складовою частиною операції з постачання послуг і, відповідно, обєктом оподаткування.

Згідно з п.п. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Розмір податкового кредиту визначається в порядку передбаченому п. 198.3. ст. 198 ПК України, що і було зроблено ТОВ «СЕМ-ЕМЗ» за договором № 21-З.

Як встановлено судом, позивач здійснює заходи по набуттю права користування зазначеними земельними ділянками, однак у звязку із довготривалістю процедури з укладення договорів оренди земельних ділянок, на яких розташовані належні позивачу об'єкти нерухомості, за договором №21-З, фактично, ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" зобов'язується здійснювати компенсацію за користування земельними ділянками, на яких розташовані вказані об'єкти до належного оформлення відповідних договорів оренди землі та зобов'язується відшкодовувати ДП «ХЕМЗ» понесені витрати з плати за землю в розмірі та порядку, встановленими цим договором.

24.07.2012 р. підприємством на запит «чи є податок на землю при оренді землі у державного підприємства обєктом оподаткування ПДВ» (лист № 008/120 від 25.06.2012 р.) було отримано індивідуальну податкову консультацію № 4759/10/15-311, за якою вказано, що до складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у звязку з компенсацією вартості товарів/послуг. Таким чином, за висновками податкового органу, у разі якщо орендар відшкодовує земельний податок орендодавцю згідно з умовами договору, то таке відшкодування вважається частиною оплати вартості послуг оренди, є складовою частиною операції з постачання послуг і, відповідно обєктом оподаткування.

На підставі виставлених рахунків ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" компенсувало ДП «ХЕМЗ» суми витрат по сплаті податку за землю під обєктами нерухомості, що передані йому.

Відповідно до ст. 14 п. 14.1.172 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Суд приходить до висновку, що ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" діяло у повній відповідності до норм чинного законодавства та наданих йому індивідуальних податкових консультацій.

Також, судом встановлено правомірність формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах із ТОВ «Сталькомплект-Юг», НВФ «Промкомплект», ТОВ «НПО «Енергія».

Так, 03.09.2012 р. між ТОВ "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ-ЕМЗ" та ТОВ «Сталькомплект-ЮГ» було укладено договір поставки продукції № 5, за яким відповідно до специфікацій поставлялася продукція (чавунне литво).

За рахунком № 260 від 10.07.2012 р. Науково-виробничою фірмою «Промкомплект» було здійснено поставку товару (наконечників).

За договором № 0110/З-П від 01.10.2011 р. та специфікаціями, в яких визначається номенклатура та кількість продукції, ТОВ «НПО «Енергія» поставляло позивачеві продукцію.

Дані господарські операції підтверджені належними первинними документами: договорами, специфікаціями, рахунками на оплату, платіжними документами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, які оформлені належним чином.

Посилання відповідача на податкову інформацію по взаємовідносинам з іншими субєктами господарювання та порушення ними податкового законодавства не вважається порушенням норм податкового законодавства позивачем.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.03.2015 р., суд зазначає таке.

З акту перевірки № 512/20-34-22-01-05/36224585 від 24.02.2015 р. не вбачається, в чому полягали порушення, що призвели до порушення ТОВ "СЕМ-ЕМЗ" порядку ведення касових операцій у національній валюті України.

Відповідно до пп. 2.11. п.2 Постанови правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р. "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Згідно пп. 7.37 гл. 7 зазначеного Положення № 637 встановлено, що під час проведення перевірок аналізується порядок видачі підприємствами сум під звіт, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, факти несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо.

Положеннями пп. 7.39. гл. 7 Положення № 637 передбачено, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Відряджена особа, по оформленню звіту про використання грошових коштів по якій контролюючим органом нібито виявлено порушення порядку ведення касових операцій, звітувала вчасно, адже вибула з одного відрядження в інше в один день та обєктивно інакше не могла подати звіт. Це підтверджується документами про відрядження, які були надані контролюючому органу під час перевірки разом із поясненнями представників ТОВ 2СЕМ-ЕМЗ".

Відповідно до пп. 7.41. гл. 7 Положення № 637 - під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Слід зазначити, що контролюючим органом не встановлено в ході перевірки дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ст.201 Податкового Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Частина операцій була виконана працівником самостійно, тобто придбання працівником за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, що підтверджується відповідним звітом.

При цьому, оскільки чинним законодавством визначено строки звітування саме за одержані під звіт кошти на відрядження та на виконання цивільно-правових дій, а також установлено норму оподаткування надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернених у встановлені строки, то вважаємо, що у разі несвоєчасного подання Звіту при придбанні за власні кошти товарів для потреб підприємства, фінансові санкції, згідно абз.6 ст.1 Указу Президента України №436/59 від 12. 06. 95р. не застосовуються.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, про відсутність законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті України.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 11.03.2015 року №0000532201, №0000562201, №0000572201, №0000582201 та від 15.06.2015 року №0001832201, прийняті щодо товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СИЛОВІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ - ЕМЗ" (61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 199, код ЄДРПОУ: 362244585) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 31.08.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.