Постанова № 49417212, 25.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року м.ПолтаваСправа № 816/2172/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кулик - Куличок О.Л.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2015 року Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці про визнання неправомірними дій щодо неприйняття до заліку та невідшкодування коштів у сумі 300 грн, витрачених за період з 01.11.2014 по 31.12.2014 на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 по втраті годувальника внаслідок трудового каліцтва та стягнення вказаної суми коштів в розмірі 300 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області безпідставно відмовлено у прийнятті до заліку та не відшкодовано витрати по виплаті пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3, за період з 01.11.2014 по 31.12.2014 в сумі 300 грн.

Позивач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, у прохальній частині позовної заяви просив розглянути за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи свою позицію тим, що у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці Полтавської області відсутній акт про нещасний випадок щодо ОСОБА_3, не сформована особова справа потерпілого, що унеможливлює проведення відповідної звірки та відшкодування витрат позивачеві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кременчуці Полтавської області не прийнято до заліку суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, в розмірі 300 грн за період з 01.11.2014 по 31.12.2014, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за листопад, грудень 2014 року, відповідними таблицями розбіжностей, списками осіб, яким виплачено пенсії по втраті годувальника /а.с.13-21/.

У таблицях розбіжностей до довідок про відшкодування за листопад грудень 2014 року відповідач зазначив причину неприйняття до заліку сум витрат на виплату пенсії ОСОБА_2, а саме, невідповідність акту Н-1 вимогам законодавства.

Позивач не погодився із відмовою відповідача прийняти до заліку витрати по виплаті пенсії ОСОБА_2, у звязку з чим звернувся до суду із відповідним позовом.

Протокольною ухвалою від 25 серпня 2015 року судом визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із вимогами про визнання неправомірними дій відповідача щодо неприйняття до заліку витрат за листопад 2014 року та стягнення суми коштів за вказаний період.

Судом враховано, що акт звірки за листопад 2014 року підписано позивачем та відповідачем 08.12.2014 /а.с. 75, 94/, що сторонами не заперечується. Таким чином позивач дізнався про відмову відповідача у прийнятті до заліку витрат 08.12.2014.

Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Беручи до уваги наведене, строк звернення до суду для позивача спливав 09.06.2015. Однак позивач звернувся до суду із позовом 10.06.2015, що підтверджується відміткою поштової установи на конверті, в якому направлено позовну заяву /а.с. 26/. Таким чином позивачем пропущено строк звернення до суду із вимогами про визнання неправомірними дій відповідача щодо неприйняття до заліку витрат за листопад 2014 року та стягнення суми коштів за вказаний період на один день.

Водночас суд зважає на те, що пунктом 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та від 04.03.2003 № 5-4/4 (надалі Порядок № 5-4/4) встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення (далі - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків) звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків).

Таким чином, строк підписання актів звірки складає до 10 числа місяця, наступного за звітним, тому позивач згідно із його письмовими поясненнями /а.с. 50 -51/ здійснював відлік строку звернення до суду із закінчення граничного строку на підписання актів.

Також суд враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В Рішенні по справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 Європейський суд з прав людини констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначав, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду лише на один день, зважаючи на положення пункту 5 Порядку 5-4/4, а також беручи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, суд вважав за можливе визнати причини пропуску позивачем строку звернення до суду із вимогами про визнання неправомірними дій відповідача щодо неприйняття до заліку витрат за листопад 2014 року та стягнення суми коштів за вказаний період строку поважними.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо відмови включити до актів щомісячної звірки суми пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Управління Пенсійного фонду № 193575 від 11.09.2009 /а.с. 8/ призначено пенсію у звязку з втратою годувальника ОСОБА_2 (до реєстрації шлюбу 23.12.2006 - ОСОБА_4 /а.с. 68/) на утримання неповнолітньої ОСОБА_5

Із змісту розпорядження вбачається, що зазначений вид пенсії призначено ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_5 у звязку з втратою годувальника ОСОБА_3, який помер 06.11.2003 внаслідок трудового каліцтва (профзахворювання).

Факт смерті ОСОБА_3 06.11.2003 внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджено свідоцтвом про смерть, серії І-КЕ № 255775, та актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 28.11.2003, які наявні у пенсійній справі ОСОБА_2 та надані позивачем до суду /а.с.9 -12, 56/.

Про факт перебування ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на день смерті годувальника свідчить довідка про склад сімї та свідоцтво про народження ОСОБА_5С серії ОЛ № 055090, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи /а.с. 52 53/.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі Основи законодавства) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 25 Основ законодавства за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсійне страхування: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

В силу приписів статті 26 Основ законодавства якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідним положенням Основ законодавства кореспондують норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, підпунктом "д" п. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно із статтею 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є, зокрема, діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років (пункт 1 частини 2 статті 33 Закону).

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Відповідно до частини 7 статті 13 Закону підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Отже, підставою для оплати пенсії по втраті годувальника є акт про нещасний випадок на виробництві.

Як встановлено судом, акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, затверджений 28.11.2003 року прокурором м. Кременчука, щодо нещасного випадку на виробництві із ОСОБА_3 відповідає вимогам чинного законодавства, підписаний комісією, до складу якої входив представник Кременчуцького відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Із змісту статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вбачається право дитини потерпілого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в особі матері ОСОБА_2, на отримання пенсії у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Підстави призначення пенсії звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві підтверджено документами, які відповідають вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" /а.с. 52 53/.

Таким чином, суд приходить до висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію у звязку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який у разі виплати пенсії органами Пенсійного фонду України має відшкодувати останньому витрати.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.

Відповідно до пункту 6 Порядку Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 4), на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

З огляду на викладене, згідно Порядку відповідач повинен був прийняти до заліку для відшкодування суми витрат Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці на виплату пенсії по втраті годувальника внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2

Посилання відповідача на те, що у Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відсутня особова справа ОСОБА_3, судом оцінюється критично.

Як встановлено судом, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Кременчуці призначено ОСОБА_2 та проводяться виплати пенсії по втраті годувальника внаслідок трудового каліцтва, які згідно вимог чинного законодавства підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Рішення про призначення пенсії по втраті годувальника внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_2 є чинним, при цьому відповідач не наділений повноваженням перевіряти законність призначення пенсії в процесі звірки витрат.

Крім того, будь-яких обґрунтованих доводів щодо невідповідності акту Н-1 вимогам законодавства відповідачем не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсії по втраті годувальника в наслідок трудового каліцтва підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в розмірі 300 грн. за період з 01.11.2014 по 31.12.2014 ОСОБА_2.

Отже, позовні вимоги про стягнення коштів в сумі 300 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання дій неправомірними, то суд зауважує, що обраний позивачем такий спосіб захисту (відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат. У разі відсутності згоди на прийняття до заліку витрат з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку шляхом стягнення цих сум, а не шляхом визнання дій неправомірними.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах від 20 березня 2007 року (№21-1087во06), від 20 червня 2011 року (№ 21-76а11), 05 грудня 2011 року (№21-204а11), у разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підписання актів звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат.

З огляду на викладене позовні вимоги про визнання дій неправомірними не підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці про визнання дій неправомірними та стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кременчуці (ідентифікаційний код 25913486, вул. Щорса, 68-а, м. Кременчук, Полтавська область) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області (ідентифікаційний код 37895789, вул. 50-річчя СРСР, 9, м. Кременчук, Полтавська область) суму витрат на виплату і доставку пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 300 грн. 00 коп. (триста гривень нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2015 року.

СуддяМ.В. Довгопол