Постанова № 49416815, 04.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2011 р. № 2а-5266/11/1370

04 листопада 2011 рокум. Львів

14 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддяКостів М.В.,

суддяШинкар Т.І.

суддяДем`яновський Г.С

секретар судового засідання -Билень Н.С.

з участю

представника позивачаОСОБА_1

представника відповідача 1ОСОБА_2

представника відповідача 2ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України та Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом, у якому містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної митної служби України № 798-к від 18.04.2011р. «Про припинення перебування на державній службі»в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, провідного інспектора сектора контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці;

- поновити ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора сектору вирішення спірних та складних питань класифікації товарів Львівської митниці;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно припинив перебування позивача на державній службі в митних органах за порушення Присяги державного службовця, оскільки позивач присягу не порушував, посадові обовязки виконував сумлінно. Вважає звільнення таким, що проведене з надуманих підстав та з грубим порушенням чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що обставини, з якими повязано його звільнення за порушення присяги державного службовця, мали місце у 2009 році.

У судовому засіданні позивач і представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві, вважають звільнення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідачі, - Державна митна служба України та Львівська митниця, проти позову заперечили повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні. Вважають, що позивач несумлінно виконував свої посадові обовязки, що є порушенням Присяги державного службовця.

Представник відповідачів у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні, вважає безпідставним посилання позивача на положення Дисциплінарного статуту, просить у задоволенні позову відмовити повністю

Суд, заслухавши пояснення сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_3, проходив службу в митних органах з 1999 року і на час звільнення перебував на посаді провідного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів.

Наказом Державної митної служби України від 18 квітня 2011 року №798-К «Про припинення перебування на державній службі»за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинено з 18.04.2011 р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, провідного інспектора сектору контролю митної вартості та номенклатури («Мостиська») відділу контролю митної вартості на номенклатури Львівської митниці.

Підставою видання вищевказаного наказу є Закон України «Про державну службу», Акт комплексної перевірки службової діяльності Львівської митниці за період роботи у 2008, 2009, 2010 роках по 11.03.2011р., матеріали службових розслідувань, проведених згідно з наказами Львівської митниці.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, під час проведення комплексної перевірки службової діяльності Львівської митниці за період роботи у 2008, 2009, 2010 роках по 11.03.2011 комісією виявлені факти не притягнення до відповідальності окремих посадових осіб Львівської митниці за вчинення ними порушень законодавства України, що були виявлені під час службових розслідувань і перевірок, проведених Львівською митницею, а також факти застосування стягнень, які не відповідають тяжкості вчинених порушень та ступеню вини посадових осіб.

Зокрема, в оскаржуваному наказі зазначено, що за результатами службового розслідування, проведеного відповідно до наказу Львівської митниці від 05.06.2009р. № 374, комісією встановлені систематичні факти невірної класифікації посадовими особами Львівської митниці товарів «монітори рідкокристалічні для комп'ютерів», оформлених в режимі ІМ 40Г за 22 ВМД, що призвело до нанесення збитків державі у сумі 2 131 993, 04 грн.

В ході зазначеного вище службового розслідування було встановлено, що митні процедури за вищевказаними ВМД були здійсненні в порушення вимог Закону України «Про Митний тариф України»від 05.04.2001р. № 2371 -III (із змінами), Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Держмитслужби від 07.08.2007р. № 667 та Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005р. №314 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за №439/10719 (із змінами), що вказує на несумлінне виконання своїх службових обов'язків, визначених п. 1.4 і п. 2.2 відповідної посадової інструкції, ОСОБА_3, який на час вчинення вищевказаного порушення перебував на посаді провідного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів.

Оскільки, незважаючи на нанесення вказаними посадовими особами збитків державі за результатами зазначеного в оскаржуваному наказі службового розслідування, до посадових осіб Львівської митниці (в тому числі і позивача) не було застосовано жодних заходів впливу, Державною митною службою України вирішено за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинити з 18.04.2011 р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, провідного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При вирішенні питання про застосування до позивача стягнення і звільнення зі служби Державна митна служба України повинна керуватися нормами Кодексу законів про працю України, Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»та Законом України «Про державну службу».

Закон України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки»(ст. 17 Закону №3723).

Серед основних обов'язків державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону №3723).

Державні службовці, окрім іншого, мають право безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону №3723).

Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця: 1) за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, 2) порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, 3) а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює (ст. 14 Закону №3723).

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється в т.ч. у разі порушення державним службовцем Присяги.

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах митного контролю, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України (ч. 2 ст. 9 Закону № 3723).

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» № 2805-IV від 06.09.2005 року (далі Закон № 2805) згідно з його Преамбулою, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Відповідно до норм Закону № 2805 службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону № 2805).

Порушення службової дисципліни це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).

Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону № 2805).

Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Аналізуючи наведені вище норми Конституції України та Закону №2805, суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обовязків насамперед повинно кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.

Водночас, чіткого розмежування діянь державних службовців, які є порушенням присяги та підставою для припинення державної служби, як і діянь, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (у тому числі і для звільнення), чинне законодавство не містить.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про державну службу»дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення від 30 травня 2001 року в справі № 1-22/2001), аналізуючи приписи пункту 22 статті 92 Конституції України, зазначив, що ця норма спрямована не на встановлення видів юридичної відповідальності. Цією нормою визначено, що винятково законами України мають врегульовуватися засади цивільно-правової відповідальності, підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

З огляду на викладене, звільнення з державної служби за порушення присяги є спеціально обумовленим видом відповідальності, на який не поширюються строки для застосування і зняття дисциплінарних стягнень.

З наведених вище положень чинного законодавства суд робить висновок, що за неналежне (несумлінне) виконання посадових обовязків, позивача, як державного службовця, може бути притягнуто як до дисциплінарної відповідальності, так і звільнено за порушення ним присяги.

Проте, на переконання суду, щоб порушення могло бути кваліфіковане (визначене) як порушення присяги, воно повинно бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення щодо невиконання чи неналежного виконання службових обовязків, яке є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, зокрема і у вигляді звільнення. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом у постанові від 27.04.2011 року, винесеній за результатами розгляду справи К-19960/08 (номер в ЄДРСР 16783388).

З матеріалів справи судом встановлено проведення службового розслідування для всебічного та обєктивного вивчення дій посадових осіб Львівської митниці, які не виконали або неналежно виконали посадові обовязки при здійсненні митного контролю та митного оформлення товару монітори, що були предметами службового розслідування, призначеного наказом Львівської митниці від 14.10.2008р. №503, та перевірки, призначеної наказом Львівської митниці від 03.06.2009 №361, і з вини яких заподіяно матеріальну шкоду державі, за результатами якого складено акт №20 від 31.07.2009 року.

Згідно з висновками вказаного акта службового розслідування, комісією підтверджено факт невірної класифікації товарів «монітори рідкокристалічні для компютерів», проте до осіб, стосовно яких проводилося службове розслідування (в тому числі і до позивача), дисциплінарні стягнення не були застосовані через сплив строку притягнення до дисциплінарної відповідальності. З вказаним актом позивач ознайомлений, заперечень на акт не подавав.

Разом з тим, питання про припинення перебування позивача на державній службі за порушення присяги не порушувалося, а згідно з наказом №851-к від 18.09.2009 року позивач визнаний таким що відповідає займаній посаді за результатами позачергової атестації.

Водночас в оскаржуваному наказі під порушенням присяги відповідач зазначив несумлінне виконання позивачем своїх службових обовязків визначених п.1.4. і п.2.4, п.2.5 посадової інструкції. Жодних обґрунтувань, чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає. Більше того, як встановлено судом з акта службового розслідування №20 від 31.07.2009 року, комісією зроблено висновок про вчинення позивачем саме дисциплінарного проступку. У оскаржуваному наказі та матеріалах справи відсутні будь-які зазначення про встановлення нових обставин, що б стало тепер підставою вважати допущені позивачем порушення саме порушенням присяги державного службовця.

Також з матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем дій, передбачених ст.ст.3,5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», чи інших дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, повязаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.

В наказі № 798-к від 18.04.2011р. не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачі не довели, що порушення позивачем своїх посадових обовязків, визначених у посадовій інструкції, є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України в частині звільнення ОСОБА_3 без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України від 18 квітня 2011 року №798-К «Про припинення перебування на державній службі»за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»ОСОБА_3, провідного інспектора сектору контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_3 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно з довідкою Львівської митниці становила на день звільнення 2978,22 грн., середньоденна 141,82 грн.

З урахуванням положень п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 17018 (сімнадцять тисяч вісімнадцять) гривен 40 копійок.

Згідно зі ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст.94 КАС України на користь позивача слід стягнути 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №798-к від 18.04.2011 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3.

3.Поновити ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора сектора контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці.

4.Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка 1, код ЄДРПОУ 35775617) в користь ОСОБА_3 (Львівська область, Мостиський район село Золотковичі) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17018 (сімнадцять тисяч вісімнадцять) гривен 40 копійок.

5.Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді провідного інспектора сектора контролю за правильністю визначення митної вартості відділу контролю митної вартості та класифікації товарів Львівської митниці та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 2978 (дві тисячі девятсот сімдесят вісім) гривень 22 коп. - виконується негайно.

6.Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_3 (Львівська область, Мостиський район село Золотковичі) 3,40 судового збору

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя /підпис/ ОСОБА_4

Суддя/підпис/ ОСОБА_5

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2011 р.