Постанова № 49416485, 12.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 серпня 2015 року 810/2910/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбазальтізол" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбазальтізол" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2014 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 124168,75 грн., з яких: 99335,00 грн. - за основним платежем; 24833,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобовязань згідно з зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом твердження про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни за поставлений товар. Податковий орган стверджував, що господарські операції мали фіктивний характер: товар контрагентом фактично не поставлявся, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди. Податковий орган стверджував, що контрагент не спроможний виконувати господарські зобов'язання згідно з укладеним договором, адже в нього відсутні для цього адміністративно-господарські можливості (відсутні виробниче обладнання, складські та торговельні приміщення, транспортні засоби тощо). Крім того, директор контрагента надав податковому органу пояснення, що до фінансово-господарської діяльності підприємства не має жодного відношення. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач неправомірно сформував податковий кредит і це призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер, товар поставлено контрагентом у повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності, податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Укрбазальтізол" є юридичною особою (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.02.2014 № 13261020000000890), як платник податків перебуває на обліку в Ірпінській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво неметалевих мінеральних виробів.

У грудні 2014 року посадовими особами Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань нарахування та сплати податку на додану вартість за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю "Елістройбуд-2014" за липень, серпень 2014 року (акт перевірки від 03.12.2014 № 1435/22-4/39105453).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 99335,00 грн., з яких: за липень 2014 року на суму 30000,00 грн.; за серпень 2014 року на суму 69335,00 грн.

Висновки податкового органу повязуються з оцінкою господарських операцій з придбання товару (базальтового волокна), які здійснювались між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітстройбуд-2014".

На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності товар контрагентом не поставлявся, господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди та ухилення від сплати податків.

Такі висновки посадові особи контролюючого органу зробили на тій підставі, що ТОВ "Елітстройбуд-2014" виявилось відсутнім за адресою місцезнаходження; цей платник податків не спроможний виконувати господарські зобов'язання згідно з укладеним договором, адже в нього відсутні для цього адміністративно-господарські можливості (відсутні виробниче обладнання, складські та торговельні приміщення, транспортні засоби тощо); директор ТОВ "Елітстройбуд-2014" ОСОБА_1 надав податковому органу пояснення, що до фінансово-господарської діяльності підприємства не має жодного відношення.

За результатами перевірки Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 124168,75 грн., з яких: 99335,00 грн. - за основним платежем; 24833,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарг податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

З метою всебічного і повного зясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару та оплати його вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару. Крім того, суд зобовязав позивача надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітстройбуд-2014".

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

У червні 2014 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітстройбуд-2014" (постачальник) укладено договір поставки від 01.07.2014 № 74, згідно з яким постачальник зобовязувався поставити та передати у власність позивача товар (базальтове волокно), а позивач зобов'язувався прийняти товар та оплатити.

Умовами договору передбачено, що поставка товару здійснюється в термін, зазначений в замовленні замовника. Замовлення товару здійснюється письмово (е-mail або факсимільно) чи в усній формі (по телефону), відвантаження товару здійснюється у відповідності до замовлення замовника. Перехід права власності на товар відбувається у момент підписання видаткової накладної.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що транспортування товару здійснювалось ТОВ "Елітстройбуд-2014" до місяця поставки на склад позивача, розташований у м. Буча Київської області.

Позивач стверджував, що на виконання вказаного договору ТОВ "Елітстройбуд-2014" у липні та серпні 2014 року здійснило поставку п'яти партій товару у загальній кількості 19867 кг на загальну суму 596010,00 грн., у тому числі ПДВ 99335,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій з приводу поставки вказаного товару позивач представив суду копії видаткових накладних від 25.07.2014 № РН-0000076, від 04.08.2014 № РН-0000083, від 11.08.2014 № РН-0000086, від 12.08.2014 № РН-0000087, від 14.08.2014 № РН-0000088.

Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивач представив суду: оборотно-сальдову відомість по рахункам 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", за яким ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками; 281 "Товари на складі", за яким ведеться облік наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах; фотографії складських приміщень; договори поставки з метою подальшої реалізації базальтового волокна, а також копії видаткових накладних.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітстройбуд-2014" кошти у загальній сумі 596010,00 грн., у тому числі ПДВ 99335,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (від 25.07.2014 №10; від 04.08.2014 № 21; від 06.08.2014 № 22; від 20.08.2015 № 25; від 21.08.2014 № 31).

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітстройбуд-2014" п'ять податкових накладних на загальну суму 596010,00 грн., у тому числі ПДВ 99335,00 грн.

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за липень та серпень 2014 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за вказані звітні (податкові) періоди.

З'ясовуючи обставини реальності господарських операцій суд встановив наступне.

Під час судового розгляду позивач не зміг надати жодних пояснень та представити документи, які б пояснювали та підтверджували спосіб, у який здійснювалось транспортування базальтового волокна загальною вагою 19867 кг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітстройбуд" до позивача, яким чином здійснювалось приймання цього товару по якості та кількості, яким чином здійснювалось оприбуткування волокна на склад позивача та зберігання.

Фотографії складу, представлені позивачем суду, не мають жодного доказового значення, оскільки на їх підставі неможливо ідентифікувати об'єкт, з'ясувати його належність позивачу, а також пов'язати з господарськими операціями, що досліджувались судом.

З оборотно-сальдової відомості убачається, що зазначені в ній відомості про документи, на підставі яких здійснювалось оприбуткування товару, не збігаються з реквізитами видаткових накладних. Інших документів позивач суду не надав, не зважаючи на неодноразові вимоги.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітстройбут-2014" є юридичною особою, що зареєстрована 09.04.2014 (запис у ЄДР № 1 334 102 0000 004430) та знаходиться в смт. Димер Вишгородського району Київської області; заявленими видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, рибопродуктами та молюсками; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля компютерами периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; складське господарство; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і повязана з ними діяльності; керівником ТОВ "Елітстройбут-2014" є ОСОБА_1, який проживає у м. Харкові; статус відомостей про юридичну особу не підтверджено.

Як вже зазначалось, під час перевірки посадовими особами відповідача на підставі даних, одержаних від було встановлено, що

Судом також встановлено, що відповідно до акту перевірки 03.12.2014 № 1435/22-4/39105453, що Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області отримано від Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області довідку від 26.09.2014 140/10-08-22-01/39174820 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Елітстройбуд-2014 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень, червень 2014 року" в якій міститься інформація про те, що ТОВ "Елітстройбут-2014" не знаходиться за податковою адресою; за даними податкового органу цей платник податків не здійснював придбання реалізованих товарно-матеріальних цінностей, в нього відсутні основні фонди, виробниче обладнання, складські та торговельні приміщення, транспортні засоби тощо.

З акта перевірки від 03.12.2014 № 1435/22-4/39105453 також убачається, що Ірпінська ОДПІ Міндоходів у Київській області отримала заяву та пояснення громадянина ОСОБА_1, який повідомив, що до фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітстройбут-2014" не має жодного відношення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У справі, що розглядалась, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган поклав твердження про безтоварність (фіктивність) господарських операцій, які здійснювались між позивачем та постачальником ТОВ "Елітстройбут-2014". Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування таких тверджень податкового органу про безтоварність (фіктивність) господарських операцій.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів (робіт, послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкових накладних).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обовязкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що фактично товар ТОВ "Елітстройбут-2014" позивачу не поставляло, вказана юридична особа неспроможна виконати зобов'язання з поставки базальтового волокна, що описані у представлених позивачем первинних фінансово-господарських документах, адже в неї відсутні відповідні адміністративно-господарські можливості.

В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, в дійсності не доказують факту поставки позивачу товарів (робіт, послуг) з боку ТОВ "Елітстройбут-2014". Представлені позивачем документи є неповними, містять суперечності і не підтверджують обставин здійснення господарських операцій і, таким чином, не відтворюють реального стану речей, фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 № НОМЕР_1, - правомірним.

За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 серпня 2015 р.