Рішення № 49410520, 12.02.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1144/14 Провадження № 22-ц/795/121/2015 Головуючий у I інстанції: Бараненко С. М.Категорія: цивільна Доповідач: Кузюра Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

12 лютого 2015 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого судді Кузюри Л.В.,

Суддів :Вінгаль В.М., Харечко Л.К.

При секретарі :Шкарупі Ю.В.

За участю: представника ОСОБА_1, ОСОБА_2- ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Козелецького районного суду від 19 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 , Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, договорів купівлі-продажу, зобов"язання видати свідоцтва про право на спадщину, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, договорів купівлі-продажу, зобов"язання видати свідоцтва про право на спадщину, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивували тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 - ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_5 без належних правових підстав, приховавши від нотаріуса факт наявності у спадкодавця неповнолітньої спадкоємиці першої черги, яка прийняла спадщину в силу ч.4 ст.1268 ЦК України, заволодів спадковим майном, яке належало дочці спадкодавця ОСОБА_2 з часу відкриття спадщини.

У зв"язку з наведеними обставинами, позивачі просили визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину, видані Сімнадцятою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 05.02.2008 року на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 (зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 43952672), 11.10.2008 року на грошові вклади в загальній сумі 8200 грн 13 коп., які знаходились у Філіях Деснянського та Дарницького відділень ВАТ „Державний ощадний банк України"(зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 45605357) та 10.04.2010 року на ? частку земельної ділянки площею 0,2500 га, переданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 46735531).

Позивачі просили визнати недійсними договори купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1, укладеного 12.11.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за № 3256 та купівлі-продажу земельних ділянок: площею 0,2500 га, переданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0235 га, переданої для ведення особистого селянського господарства та площею 0,0884 га, що розташовані по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за № 3560.

Крім зазначеного, в позовних вимогах ставились питання про зобов"язання Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори видати ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом відносно зазначеного спадкового майна, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 шкоди, заподіяної неправомірним отриманням спадкових грошових вкладів в сумі 8200,13 грн., про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 морального відшкодування в сумі 10000 грн.

Заочним рішенням Козелецького районного суду від 19 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, в частині вимог про визнання недійсними вищенаведених свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 487 грн 20 коп. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог, оскільки судом першої інстанції було порушено приписи ч.3 ст.10, ст. 213 ЦПК України відносно доведеності, законності та обґрунтованості його висновків.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачів та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування заочного рішення Козелецького районного суду від 19 вересня 2014 року в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за № 3256 від 12 листопада 2010 року та земельних ділянок за № 3560 від 14 грудня 2010 року , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в частині розподілу судових витрат та відмови в задоволенні решти позовних вимог, з ухваленням апеляційним судом в частині зазначених позовних вимог нового рішення на підставі ч.3 ст.303 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, все майно якого, що складалось з 1/2 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, ? частки трьох земельних ділянок та двох грошових вкладів на загальну суму 8200,13 грн , було успадковане, як спадкоємцем другої черги, його рідним братом ОСОБА_5, шляхом отримання в Сімнадцятій Київській державній нотаріальній конторі 05 лютого 2008 року, 11 жовтня 2008 року та 10 квітня 2009 року п"яти свідоцтв про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, грошові вклади, та частку у трьох земельних ділянках.

При зверненні до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_9 було зроблено заяву про те, що крім нього , інших спадкоємців, передбачених законом, немає.

Проте, судом встановлено, що у померлого ОСОБА_7 малась дочка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день смерті спадкодавця досягла віку 12 років та за приписом ст. 31 ЦК України володіла лише частковою дієздатністю як малолітня особа.

За правилом ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги щодо майна померлого ОСОБА_7, вважається такою, що прийняла спадщину, відповідно до положень ч.4 ст.1268 ЦК України та має право на спадщину з часу її відкриття.

Розглядаючи дану справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно, виходячи з положень ст. 1301 ЦК України, визнав недійсними три свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Сімнадцятою Київською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5, а саме: від 05.02.2008 року на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 (зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 43952672), від 11.10.2008 року на грошові вклади в загальній сумі 8200 грн 13 коп., які знаходились у Філіях Деснянського та Дарницького відділень ВАТ „Державний ощадний банк України"(зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 45605357) та від 10.04.2010 року на ? частку земельної ділянки площею 0,2500 га, переданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 46735531), встановивши, що за наявності малолітньої спадкоємиці першої черги, ОСОБА_5 не мав права на спадкування зазначеного майна.

Відносно двох інших свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_5 10 квітня 2009 року (том 1, а.с.69, 70) щодо успадкування останнім ? частки земельної ділянки площею 0,0235 га, переданої для ведення особистого селянського господарства, зареєстрованої у Спадковому реєстрі за № 46735587 та ? частки земельної ділянки, переданої для особистого селянського господарства, площею 0,0884 га, зареєстрованої у Спадковому реєстрі за № 46735664, що розташовані по АДРЕСА_1 (том 1, а.с.73-76), позивачами не ставилось питання про визнання їх недійсними, відтак, згідно до припису ч.1 ст.1 ЦПК України, зазначені питання не вирішувались судом.

В наведеній частині рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням положень ст. 213 ЦПК України.

Задовольнивши позовні вимоги в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1, укладеного 12.11.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за № 3256 та купівлі-продажу земельних ділянок: площею 0,2500 га, переданої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0235 га, переданої для ведення особистого селянського господарства та площею 0,0884 га, переданої для ведення особистого селянського господарства, що розташовані по АДРЕСА_1, укладеного 14 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за № 3560 (том 1, а.с. 174, 175), суд першої інстанції виходив з того, що вони були укладені з порушенням вимог ст. 328, 216, 230, 215 ЦК України.

Положеннями ст.230 ЦК України передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення однією із сторін правочину іншої його сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину, за змістом наведеної правової норми, не має істотного значення.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачі сторонами зазначених правочинів не являлись, між тим, їх учасники, а саме, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу будинку та земельних ділянок не оспорювали та вважали їх вчиненими правомірно.

Зважаючи на вказані обставини, та враховуючи, що позивачами не наведено інших підстав, передбачених законом, для визнання недійсними договорів купівлі-продажу, висновок суду першої інстанції про недійсність договорів купівлі-продажу будинку, укладеного 12.11.2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8, та земельних ділянок, укладеного 14 грудня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суперечить приписам ст.203, 215, 230 ЦК України та порушує приписи ст. 3 ЦК України щодо свободи договору, ст.316, 317 ЦК України відносно права особи на здійснення права власності за власним розсудом.

З огляду на викладене, рішення суду в наведеній частині не можна визнати законним, воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

В частині вимог про зобов"язання нотаріальної контори видати ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцю першої черги, суд мотивував свою відмову завчасністю заявлених позовних вимог, проте, з наведеним висновком не може погодитись апеляційний суд, оскільки нотаріальною конторою вже було видано свідоцтва про право на спадщину щодо майна померлого ОСОБА_7 його братові ОСОБА_5 і в даній справі розглядається спір відносно правомірності видання трьох з п"яти зазначених правовстановлюючих документів. Окрім того, як встановлено з матеріалів справи, на час її розгляду судом, успадковане ОСОБА_5 майно не збереглось, оскільки було відчужено неодноразово і його власником наразі є ОСОБА_10 на підставі договорів купівлі-продажу від 15.01.2014 року (том 1, а.с.169-173, 177-179), який стороною у даній справі не являвся.

За відсутності спадкового майна в наявності, нотаріус позбавлений можливості видавати свідоцтва про право на спадщину, а особа, чиї права є порушеними вправі їх захищати лише в судовому порядку.

З врахуванням наведеного, вимоги позивача ОСОБА_2 про зобов"язання Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контори видати свідоцтва про право на спадщину за законом не підлягають задоволенню.

Вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_5 вартості грошових вкладів в загальній сумі 8200,13 грн, успадкованих останнім за недійсним свідоцтвом про право на спадщину (том 1, а.с.44-46), підлягають задоволенню в силу ч.1 ст.216 ЦК України, а рішення суду в частині відмови в задоволенні вказаних позовних вимог з підстав їх недоведеності, підлягає скасуванню.

Висновок суду про недоведеність вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн, не в повній мірі відповідає положенням ст. 213 ЦПК України, оскільки в задоволенні зазначених вимог має бути відмовлено, виходячи з того, що безпосередньо права ОСОБА_1, з огляду на положення ст.23 ЦК України, в даному спорі відповідачем порушені не були.

Вирішення судом питання розподілу судових витрат, шляхом стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 487 грн 20 коп. судового збору було здійснено з порушенням положень ст.88 ЦПК України та Закону України „Про судовий збір".

Зазначену суму судового збору було сплачено представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_11 на підставі квитанції № 194 від 11 квітня 2014 року ( т.1, а.с.1) за звернення ОСОБА_1 з позовом відносно стягнення морального відшкодування в сумі 10000 грн. Враховуючи те, що відповідно до Закону України „Про судовий збір" з позовних вимог немайнового характеру, до яких і віднесено вказану вимогу, має бути сплачено судовий збір в сумі 243 грн 60 коп, а представником ОСОБА_1 за вказаною квитанцією було сплачено 487 грн 20 коп., надмірне внесення судового збору склало суму 243 грн 60 коп., яка підлягає поверненню останній на підставі п.п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір".

Інший позивач ОСОБА_2 вступила до участі в даній справі лише у травні 2014 року, вона є інвалідом першої групи , а тому на підставі п.п.9 ч.1 ст.5 Закону України „Про судовий збір" є звільненою від сплати судового збору в частині заявлених нею позовних вимог, а тому в силу ч.3 ст.88 ЦПК України, виходячи з розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_2, з відповідача ОСОБА_5 належить стягнути на користь Держави Україна судовий збір в сумі 974 (дев»ятсот сімдесят чотири) грн 40 коп.

Згідно до наведеної вище норми процесуального закону, на користь ОСОБА_4 належить стягнути з Держави Україна частину витрат, понесених нею на сплату судового збору за апеляційний розгляд справи, в сумі 243(двісті сорок три) грн 60 коп.

Керуючись ст. 3, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України, ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Козелецького районного суду від 19 вересня 2014 року скасувати в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами , що розташований за адресою:АДРЕСА_1 № 3256 від 12 листопада 2010 року та земельних ділянок № 3560 від 14 грудня 2010 року , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, в частині розподілу судових витрат та відмови в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 шкоду, заподіяну внаслідок розпорядження спадковим майном останньої у вигляді вкладів , в сумі 8200 (вісім тисяч двісті) грн 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Держави Україна судовий збір в сумі 974 (дев»ятсот сімдесят чотири) грн 40 коп.

Повернути ОСОБА_1 надміру сплачений судовий збір за квитанцією № 194 від 11 квітня 2014 року в сумі 243 (двісті сорок три) грн 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В іншій частині заочне рішення Козелецького районного суду від 19 вересня 2014 року залишити без зміни.

Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_4 судовий збір за апеляційний розгляд справи в сумі 243(двісті сорок три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді :