Рішення № 49403463, 21.08.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/5422/15-ц

Провадження №2/521/3278/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

при секретарі Малиш О.Л.,

за участю:

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, ОСОБА_5 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2015р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Одеської міської ради, ОСОБА_5 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року, договір довічного утримання, укладений 22.08.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано та повернено ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі. Однак зареєструвати своє право власності на вказану квартиру в установленому законом порядку ОСОБА_6 за життя не встигла, оскільки померла до винесення судом відповідного рішення, а саме: вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

15.12.2012 року ОСОБА_6 було складено заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, вона заповіла їй. Зазначений заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. Таким чином, вона, ОСОБА_1, є єдиним спадкоємцем за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має. 13.01.2014 року у встановленому законом порядку вона звернулась до Сьомої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за №36 до майна ОСОБА_6 Проте, в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 їй було відмовлено.

Відмовляючи в видачі свідоцтва про право на спадщину, державним нотаріусом зроблено посилання на лист комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради № 449484 від 20.11.2014 року, де зазначено про те, що право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання, посвідченого 22.08.2007 року, р.№ 1-3440, дата реєстрації - 04.09.2007 року. Вона зверталась і до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції з проханням зареєструвати за нею право власності на спірну квартиру, посилаючись на п.6 Постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на успадковану квартиру». Однак, з отриманої нею 25.03.2015 року відповіді вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, питання визначення належності цього майна наступному власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватися в судовому порядку, оскільки реєстраційна служба не може провести реєстрацію за нею права власності на квартиру.

Просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі.

03.07.2015 року ОСОБА_5 звернулась з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до договору довічного утримання від 22.08.2007 року за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 в реєстрі за № 1-3440. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Тобто з моменту укладення вказаного Договору та державної реєстрації ОСОБА_5 є власником квартири.

09.07.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по справі №1519/22736/12, яке не набрало законної сили з причин подачі апеляційної скарги, а на момент прийняття рішення апеляційним судом Одеської області, тобто 16.10.2014 року ОСОБА_6 померла. Померла вона ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що зазначено в Рішенні апеляційного суду. Договір довічного утримання укладається, виконується, та діє до моменту смерті відчужувача, тобто набувач набув право власності з моменту укладення цього договору у нотаріальному порядку. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону щодо цієї особи вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

24.06.2015 року ОСОБА_5 звернулась до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області на протиправні дії ОСОБА_1, яка не є власником, однак вчиняє протиправні дії, щодо чужої власності.

Просить суд визнати за ОСОБА_5 право власності за законом на квартиру АДРЕСА_1 у м. Одесі, стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали свій позов та просили його задовольнити у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву не визнали та просила суд в її задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив в задоволенні позовної заяви відмовити, а зустрічну позовну заяву підтримав та просив суд її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, надав суду заяву (вх. 18453 від 05.05.2015 року) з проханням справу розглянути за його відсутності та надав суду письмові заперечення (вх. 18452 від 05.05.2015 року), з яких вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори 22.08.2007 року № 1-3440. Вказаний договір довічного утримання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року справа 31519/22736/12 було розірвано, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року провадження №22ц/785/7717/14 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року залишено без змін, однак право власності не було перереєстровано за колишнім власником (спадкодавцем) ОСОБА_6 Відсутність доказів про зареєстровані права власності на нерухоме майно разом з системним аналізом вищевикладених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що спадкодавець не набув права власності на квартиру АДРЕСА_1. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, квартиру, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. Оскільки позивач не набула права власності на нерухоме майно, захист її прав, шляхом визнання права власності, відповідно до ст. 392 ЦК України є неможливим. Таким чином, вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому не можуть бути задоволені судом. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. (а.с.64, 34-37).

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши зібрані в справі докази, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню з наступних підстав, а у задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори 22.08.2007 року № 1-3440, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.62-63).

Вказаний договір довічного утримання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року справа №1519/22736/12 було розірвано. Повернено ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року провадження №22ц/785/7717/14 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року залишено без змін (а.с.8-12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис за № 7086 (а.с.13).

15.12.2012 року, за життя, ОСОБА_6 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С., відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона за законом матиме право, вона заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).

13.01.2014 року ОСОБА_1 звернулась на адресу Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом до майна ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на підставі чого, була заведена спадкова справа № 9/2014. (а.с.40-57).

19 грудня 2014 року державний нотаріус Сьомої одеської державної нотаріальної контори Малиновська О.К. винесла Постанову (а.с.31), якою відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 02.12.2014 № 449484.93 (а.с.32) право власності на квартиру під АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на підставі договору довічного утримання, посвідченого державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори 22.08.2007 року за реєстровим № 1-3440, який було розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014, справа № 1519/22736/12, але не перереєстровано на колишнього власника ОСОБА_6. (а.с.17)

Як вбачається з матеріалів спадкової справи 39/2014 від 13.01.2014 року крім ОСОБА_1 спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині, яка складається з квартиру під АДРЕСА_1, немає. (а.с.41)

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (Стаття 1217 ЦК України)

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач має охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Суд зазначає, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки через відсутність правовстановлюючих документів на квартиру іншим шляхом, окрім звернення до суду, захистити право ОСОБА_1, як спадкоємиці, неможливо.

Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно ст.ст. 744, 757 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Відповідно до ст. 755, 758 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що договір довічного утримання укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року справа №1519/22736/12 було розірвано. Повернено ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.5-7).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16.10.2014 року провадження №22ц/785/7717/14 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року залишено без змін (а.с.8-12).

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, факт повернення право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 встановлено рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09.07.2014 року та не підлягає доказуванню.

Оскільки за життя ОСОБА_6 склала заповіт на ім'я ОСОБА_1, якій заповідала все своє майно, то як передбачено нормами ст. 1223 ЦК України право на спадкування в першу чергу мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (перша - п'ята черга спадкоємців за законом).

Виходячи із того, що заповіт складений на ім'я ОСОБА_1 не був скасований, не визнаний в судовому порядку недійсним, то ОСОБА_1 має право на все майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 м. Одесі. Таким чином суд вважає, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3654,00 грн. Крім того, у зв'язку з відмовою у задоволені зустрічного позову судові витрати понесені ОСОБА_5 відшкодуванню їй не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 8, 10-15, 60, 88, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 328, 755,756, 758, 1218, 1223, 1236 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право приватної власності право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Якщо апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст. 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Рішення ухвалене і надруковане в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Суддя:

18.08.2015