Ухвала суду № 49385256, 28.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1684/15 Справа № 202/4562/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Чулінін Д. Г. Доповідач - Калініч Н.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючої судді: Калініч Н.І.,

суддів:Крот С.І., Косенка Л.М.

за участю секретаря: Пиріч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220470006284 від 24.11. 2014 року, відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області, раніш не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1.

- обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358, ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 190 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця міста Дніпропетровська, не працюючого, зарегистрованому за адресою: АДРЕСА_2, раніш не судимого.

-обвинуваченого за ч.3 ст. 289 КК України.

за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 червня 2015 року про повернення обвинувального акту прокурору.

за участю:

прокурора: Харів Н.А.,Васенко Р.О.

обвинуваченого: ОСОБА_4,ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6,ОСОБА_7

потерпілої: ОСОБА_8

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 19 червня 2015 року, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358,ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 190 КК України та ОСОБА_5 обвинуваченого за ч.3 ст. 289 КК України, повернуто прокурору для його належного складання згідно вимог чинного кримінального процесуального законодавства.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції посилався на те, що всупереч вимогам ст. 9 КПК фактичні данні викладені неповно і односторонньо без надання належної правової оцінки фактично скоєному, внаслідок чого утискаються законні інтереси потерпілої.

На переконання суду першої інстанції, реєстр матеріалів досудового розслідування складено з порушенням вимог ч.2 ст. 109 КПК України. Суд вважає що органи досудового розслідування помилково навели як процесуальні дії повідомлення про підозру, тоді як це процесуальних дій, що визначають стадію досудового розслідування, і про які має бути зазначено точний час їх вчинення, що має істотне значення згідно з п. 14 ст. 3 КПК України для обчислення строків слідства та допустимості доказів.

Також, помилково замість ухвал слідчих суддів, до процесуальних рішень віднесені клопотання слідчого, які такими в ст. 110 КПК України не поіменовані, внаслідок чого замість видів заходів забезпечення за переліком частини другої ст. 131 КПК України в реєстрі без строку їх застосування вказані лише прийняті щодо них процесуальні рішення - ухвали слідчого судді.

Всупереч ст. 101 КПК України слідчий в реєстрі помилково відніс висновки експертів до процесуальних рішень замість того, аби вказати серед процесуальних дій точний час звернення до експерта і проведення експертизи згідно з ст. 242 цього Кодексу, так само помилково серед процесуальних рішень значиться звіт оцінювача про вартість майна.

Суд також вказує на те, що з реєстру вбачається про проведення під час досудового розслідування негласних слідчих (розшукових) дій, проте всупереч ст.ст. 109, 110 КПК України в ньому відсутні реквізити постанови прокурора про розсекречування матеріальних носіїв інформації, яка мала б бути прийнята після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій згідно з п. 5.10 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні.

Так само, в реєстрі чітко не зазначений точний час ознайомлення з результатами негласних слідчих (розшукових) дій, в порядку виконання приписів ст. 253 КПК України.

Крім того, суд першої інстанції вказує у своєму рішенні на незгоду з правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, суд також вказує у своєму рішення фактично незгоду з викладеної органами досудового розслідування об'єктивною стороною кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор, просить ухвалу суду скасувати, обвинувальний акт направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог кримінального процесуального закону.

Прокурор вказує на те, що обвинувальний акт містить чіткий виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

На переконання прокурора, суд з формальних підстав повернув обвинувальний акт прокурору.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурорів: Харів Н.А., та Васенко Р.О. які підтримали апеляційну скаргу та вважали що судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням кримінально- процесуального закону та просили продовжити відносно ОСОБА_4 тримання під вартою, думку потерпілої яка наполягала на відмові прокурору у задоволенні апеляційної скарги та вважала що запобіжний захід відносно ОСОБА_4 необхідно продовжити, думку обвинувачених та їх захисників, які не заперечували проти апеляційної скарги прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник заперечували проти продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою,перевіривши матеріали обвинувального акту, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.

Стаття 291 КПК України визначає вимоги до змісту та форми обвинувального акту, а також реєстру матеріалів досудового розслідування.

При цьому суд може повернути обвинувальний акт слідчому або прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам ст..291 КПК України.

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, а підстави для повернення обвинувального акту формальними.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З обвинувального акту відносно обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 вбачається, що у обвинувальному акті викладені фактичні обставини, які були встановлені у ході досудового слідства та сформульоване обвинувачення, яке може бути відповідно до закону змінено при судовому розгляді, тоді як суд в супереч вимогам кримінально-процессуального закону у ході підготовчого судового засідання фактично вдався до оцінки фактичних обставин кримінального правопорушення та доказів згідно реєстру до обвинувального акту, що є неприпустимим на даній стадії судового розгляду.

Крім того, відповідно до п.1 ч.4 ст. 291 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування являється додатком до обвинувального акту, і навіть якщо в ньому виявлено певні порушення, на думку колегії суддів, це не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, з огляду на те, що суд вказує на наявність проведених слідчим дій, однак вважає що певні дії законодавець не відносить саме до процесуальних дій.

Згідно з вимогами ст. 291 КПК України надання інших документів, крім обвинувального акту, забороняється, а тому, не маючи кримінального провадження, суд необґрунтовано зазначив в ухвалі про відсутність у реєстрі даних про всі процесуальні дії та всі прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення.

Крім того,колегія суддів вважає необґрунтованим вказівку суду як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, саме те ,що не всі особи притягнуті до кримінальної відповідальності, чим порушено вимоги ст. 337 КПК України, оскільки судовий розгляд провадиться стосовно особи, який висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Потерпілі, які вважають що обвинувачення висунуто не всім особам, які скоїли кримінальне правопорушення, не позбавлені можливості звернутися із заявою про скоєння кримінального правопорушення до відповідних органів, а тому права потерпілого захищені відповідно до ст.55 КПК України, та не можна погодитися з доводами суду щодо утискання законних інтересів потерпілих.

З огляду на викладене , колегія суддів вважає що необґрунтоване повернення обвинувального акту насамперед порушує розумні строки розгляду кримінального провадження по суті, т.я. обвинувальний акт вдруге повертається прокурору та кожний раз суд вказує нові підстави для такого повернення, що тільки затягує судовий розгляд кримінального правопорушення по суті.

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження ( ст.411 КПК України).

На думку колегії суддів, допущені судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог статей 412 і 415 КПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та повернення справи на новий судовий розгляд,а тому судове рішення підлягає скасуванню.

Під час нового судового розгляду, суду необхідно усунути зазначені недоліки та прийняти законне і обґрунтоване судове рішення.

Під час розгляду апеляційної скарги прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою. Прокурор обґрунтовує своє клопотання тим, що ОСОБА_4 скоїв тяжкий злочин, завданні збитки не відшкодував, та через відсутність міцних соціальних зв'язків та тяжкість покарання що загрожує йому у разі визнання винуватим, може сприяти переховуванню його від суду.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хочу б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Надавши оцінку доводам прокурора у сукупності з наявними в матеріалах кримінального провадження доказами на їх підтвердження, колегія суддів вважає доцільним продовжити строки тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4

На думку колегії суддів, ті обставини, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення з корисливих мотивів, не працюєвав,що свідчить про відсутність соціальних зв'язків та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, та дають підстав вважати, що інші, більш м'які, запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, виходячи з обставин вчинення інкримінованого йому тяжкого кримінального правопорушення та передбаченого за цей злочин суворого покарання, що загрожує у разі доведення винуватості останнього.

Дотримуючись вимог ст.ст. 197 ч.1, 181, 331, п.3 ч.1 ст. 419 КПК України, стосовно обвинуваченого, з урахуванням наявності існування ризиків, передбачених п.п. 1-4 ст.177 КПК України, а саме того, що він може переховуватися від суду та правоохоронних органів, що також може вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду, а також незаконно впливати на потерпілого та свідків, чим суттєво перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, колегія суддів вважає можливим та необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З огляду на те, що строк дії попередньої ухвали, якою обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, спливає 31.08 2015 року, колегія суддів приходить до висновку про необхідність його продовження з 28 серпня 2015 до 26 вересня 2015 року, включно.

На підставі викладеного ,керуючись ст. ст. 331, 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2015 року , якою обвинувальний акт відносно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.358,ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 190 КК України, ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.3 ст. 289 КК України повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України - скасувати.

Призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжити до 26 вересня 2015 року , включно.

Ухвала апеляційного суду не підлягає оскарженню.

Судді апеляційного суду

-------------- --------------- ---------------

Калініч Н.І. Крот С.І. Косенко Л.М.