Рішення № 49382931, 18.08.2015, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2480/14-ц

Провадження № 2/175/915/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

за участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3,ОСОБА_4, Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Дніпрове» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

В червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, який у березні 2015 року уточнила та просила постановити рішення, яким усунути перешкоди для неї, ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести паркан на бетонних стійках з бетонних плит, встановлений між земельними ділянками № 48 та № 25 садового товариства «Дніпрове» с. Дніпрове Дніпропетровського району Дніпропетровської області та привести зазначену земельну ділянку в первинний стан.

В обґрунтування позову вказала, що 13 грудня 2013 року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку серії ВТК №423897. Пунктом 1 даного договору встановлено, що договір купівлі-продажу садового будинку посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 за реєстровим № 1675 від 03.09.2008 року, за яким вона, ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 садовий будинок № 25, який розташований за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дніпрове, садове товариство «Дніпрове», розірвано. Пункт 3 Даного договору встановлює, що право власності щодо садового будинку, який був предметом договору купівлі-продажу зареєстровано за нею, ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС №156086 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19071466, реєстраційний номер 23507602. 14 грудня 2013 року, між нею, ОСОБА_1 та CT «Дніпрове» укладено договір оренди земельної ділянки № 25, яка знаходиться на території CT «Дніпрове», с. Дніпрове, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, тобто земельної ділянки на якій розміщується садовий будинок, який був предметом договору купівлі-продажу. Площа даної земельної ділянки складає 580 кв.м., з яких 450 кв.м., під фактичне обслуговування садового будинку. 13 грудня 2013 року під час укладення договору про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку ОСОБА_3 повідомив її, що між ним та власником сусідньої земельної ділянки № 48 існує спір стосовно межі та самовільно встановленого ОСОБА_4 (колишнім власником) між ділянками паркану. Більш детально ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_4 став власником земельної ділянки № 48 декілька років тому. Одразу після придбання земельної ділянки, у зв'язку з нерівністю ландшафту, ОСОБА_4 було самовільно вивезено значну частину землі та встановлено опорну стіну, яка слугувала утриманням грунту. Всі роботи виконувались без жодного дозволу та проектної документації. На неодноразові вимоги ОСОБА_3 пояснити ситуацію, ОСОБА_4 відповідав лише погрозами фізичної розправи. 16 вересня 2012 року, ОСОБА_4, без жодних на те дозволів чи погоджень, намагався самовільно захопити частину земельної ділянки № 25, шляхом встановлення нового паркану на території земельної ділянки № 25, з порушенням плану розмежування ділянок. Через дану ситуацію, ОСОБА_3 змушений був викликати працівників міліції, приїзд яких змусив ОСОБА_4 зупинити самовільне захоплення його ділянки. Але, вранці 18 вересня 2012 року, останнім все ж таки було зведено новий паркан із сітки на території земельної ділянки № 25. Тобто за новим парканом залишилось декілька метрів землі, за користування якою ОСОБА_3 постійно сплачував членські внески до товариства, яку підтримував у відповідному стані. З даного приводу ОСОБА_3 знову звернувся до міліції, проте працівниками міліції на його заяву взагалі не було відреаговано. Жодних дозволів чи погоджень на зменшення в площі земельної ділянки, ОСОБА_3 не надавав. Згодом на місці паркану із сітки, ОСОБА_4 зведено новий паркан із бетонних секцій так званий «Євро паркан». Таким чином, з метою захисту порушених уже своїх прав та інтересів гарантованих Конституцією та законами України вона звертається до суду з позовом.

Позивачка та її представник за довіреністю ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому законом порядку у відповідності до п. 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України (а.с.199).

Представник третьої особи ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги, та просив задовольнити.

Представники третьої особи ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечували проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Голова Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Дніпрове» ОСОБА_9 вважав позов обґрунтованим.

Вислухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ст. ст. 143, 146, 149 ЗК України вилучення (викуп) та припинення права користування або права власності на земельну ділянку чи її частину за відсутності на це згоди землекористувача або власника може здійснюватись виключно в судовому порядку.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що 13 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку серії ВТК № 423897, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 3370 (а.с.6). Згідно п. 1 вищевказаного Договору встановлено, що договір купівлі-продажу садового будинку посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_10 за реєстровим № 1675 від 03.09.2008 року, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 садовий будинок № 25, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дніпрове, садове товариство «Дніпрове», розірвано. Пункт 3 даного Договору встановлено, що право власності щодо садового будинку, який був предметом договору купівлі-продажу зареєстровано за ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно САС № 156086 (а.с.7) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19071466, реєстраційний номер 23507602 (а.с.8).

Так, 14 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та CT «Дніпрове» в особі представника ОСОБА_11 укладено договір оренди земельної ділянки № 25, яка знаходиться на території CT «Дніпрове», с. Дніпрове, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, тобто земельної ділянки на якій розміщується садовий будинок, який був предметом договору купівлі-продажу (а.с.9). Площа даної земельної ділянки складає 580 кв.м., з яких 450 кв.м., під фактичне обслуговування садового будинку.

Таким чином, ОСОБА_1 є власником зазначеного вище садового будинку та орендарем земельної ділянки площею 580 кв.м., на якій даний будинок розташований.

Під час укладення договору про розірвання договору купівлі-продажу садового будинку 13 грудня 2013 року ОСОБА_3 повідомив позивачку, що між ним та власником сусідньої земельної ділянки № 48 існує спір стосовно межі та самовільно встановленого ОСОБА_4 (колишнім власником) між ділянками паркану, що і слугувало приводом для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду, оскільки в досудовому порядку конфлікт не врегульовано.

У своєму позові ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди для неї у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести паркан на бетонних стійках з бетонних плит, встановлений між земельними ділянками № 48 та № 25 садового товариства «Дніпрове», с. Дніпрове, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області та привести зазначену земельну ділянку в первинний стан. ОСОБА_1 своє право на користування земельною ділянкою № 25 у садовому товаристві «Дніпрове» підтверджує договором оренди від 14 грудня 2013 року № 25, площа земельної ділянки в якому вказана в розмірі 580 кв.м. У пункті 8.3 цього договору зазначено, що невід'ємною частиною договору є план чи схема земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки на місцевості, які суду надано не було. Підставою позовних вимог у цій справі позивачем зазначено порушення відповідачем її прав користувача земельної ділянки, яка є суміжною з земельною ділянкою відповідача. Судом встановлено, що позивачка не повідомила суд про те, що ще у 2014 році ДП «Центр державного земельного кадастру» перевірено й внесено до Державного земельного кадастру Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачкою ОСОБА_1, 01.05 - індивідуального садівництва на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Площа земельної ділянки зазначена в розмірі 0,0555 га, а суміжним землекористувачем зазначено ОСОБА_4, якого не було повідомлено про проведення обмірів земельної ділянки і який межі не погоджував. З Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки видно, що він стосується саме земельної ділянки № 25 у СТ «Дніпрове» і межі ділянки визначалися виходячи з меж ділянок суміжних користувачів, в тому числі і ОСОБА_4 Зокрема, як вбачається з ОСОБА_12 обстеження земельної ділянки Садівничого товариства «Дніпрове» від 17 липня 2014 року, комісія у складі голови СТ «Дніпрове» ОСОБА_9 та членів комісії ОСОБА_12 і ОСОБА_11, на підставі заяви члена с/т «Дніпрове», виїхала на місцевість, стосовно надання дозволу на узгодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) без згоди суміжного землекористувача члена СТ «Дніпрове» ОСОБА_1, та зробила такий висновок (мовою документу): «При виїзді на місцевість встановлено, що вказана для огляду ділянка, за адресою: СТ «Дніпрове» ділянка 25, Новоолександрівська сільська рада Дніпропетровський району Дніпропетровська область, загальною площею 0,0555 га, перебуває у користуванні заявника. На момент виїзду порушень меж земельної ділянки не виявлено», рекомендувавши : «Враховуючи вищевказане надати дозвіл члену СТ «Дніпрове» ОСОБА_1 на погодження меж земельної ділянки без згоди суміжного землекористувача члену СТ «Дніпрове» ОСОБА_4 (в звязку з тимчасовою відсутністю вищевказаного власника земельної ділянки)»

Розмір та розташування на місцевості земельної ділянки № 48, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності, яке ним набуто до придбання ОСОБА_3 садового будинку № 25, підтверджується: членською книжкою ОСОБА_4, який є членом СТ «Дніпрове» з 09 серпня 2008 року (а.с.27); Державним актом про право власності на земельну ділянку від 26 березня 2008 року (а.с.33); Технічною документацією на земельну ділянку № 48 від 2011 року (а.с.29-42); відповіддю Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 02 липня 2013 року, в якій зазначено, що в результаті перевірки з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка № 48 відповідно до технічного звіту складає 0,09 га, тобто в межах норми (а.с.43); відповіддю Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 04 квітня 2014 року, в якій зазначено, що земельна ділянка № 25 має розмір 0,04 га а 0,018 га зайнято ОСОБА_13 самовільно (а.с.44-46).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Статтею 118 ЗК України, встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 60 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Отже, в результаті дослідження у судовому засіданні документації, суд встановив, що власник земельної ділянки № 48 жодним чином не порушує права власника земельної ділянки № 25. Паркан земельної ділянки № 48 знаходиться в межах своєї земельної ділянки, що підтверджується відповідними документами наявними в матеріалах справи і результатами перевірки, проведеної за зверненнями СТ «Дніпрове» та ОСОБА_1

Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду справи, позивачкою не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 57-60 ЦПК України, на підтвердження того, яким чином ОСОБА_2 порушує її права як землекористувача суміжної земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню понесені позивачкою судові витрати згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 391 ЦК України, ст. 35, 118, 143, 146, 149, 153 ЗК України, ст. 3, 10, 57-61, 79, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3,ОСОБА_4, Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Дніпрове» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Озерянська Ж.М.