Вирок № 49378531, 26.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/5244/14-к Номер провадження 11-кп/775/85/2015

ВИРОК

Іменем України

26 серпня 2015 року місто Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Самойленка А.І.

суддів Огурецького В.П., Круподері Д.О.

при секретарі Подчасовій Ю.А.

за участю

прокурора Медінцевої Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Родинське Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, вдівця, працюючого машиністом земснаряду ТОВ «Донуглеком», який проживає в квартирі АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин.

30 квітня 2014 року приблизно о 23-й годині 30 хвилин ОСОБА_1 керував належним йому автомобілем «ВАЗ 11183-110-20» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухався по автодорозі «с.Ровне - с.Красний Лиман» в Красноармійському районі Донецької області з боку с.Красний Лиман в напрямку с.Ровне зі швидкістю 40 км/год.

Проїжджаючи ділянку вказаної автодороги, що знаходиться на відставні 150 м від дорожнього знаку «с.Красний Лиман», водій ОСОБА_1 в порушення вимог п.п.2.3 «б», 10.1, 11.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою і рухом транспортних засобів у зустрічному напрямку, при наявності вільної правої смуги для руху, необґрунтовано виїхав на смугу дороги, призначеної для руху транспорту зустрічного напрямку, де скоїв зіткнення з мопедом марки «JBW» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2, який рухався у зустрічному напрямку.

В результаті зіткнення транспортних засобів водій мопеду ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у виді закритого осколкового перелому нижньої третини лівої стегнової кістки зі зміщенням, забитої рани нижньої третини правого стегна, саден правої та лівої нижніх кінцівок.

Після цього ОСОБА_1, будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п.2.10 «а, б, в, д, е» Правил дорожнього руху України не залишився на місці пригоди, не увімкнув аварійну сигналізацію, не встановив знак аварійної зупинки, не повідомив про ДТП орган міліції і не став чекати прибуття працівників міліції, не вжив необхідних заходів для збереження слідів пригоди, а залишив місце вчинення злочину.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч.1 КК України, і призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки, якщо протягом цього строку він не вчинить нового злочину і виконає передбачені ст.76 КК України покладені на нього такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Ухвалено стягнути:

з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди;

з приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування, пов'язане з лікуванням, в сумі 30 327 гривень 24 копійки.

Витрати на проведення судової автотехнічної експертизи, проведеної Донецьким НІІ судових експертиз, в сумі 491 гривня 40 копійок віднесені на рахунок державного бюджету України.

Вирішено питання стосовно речових доказів.

В апеляційній скарзі старший прокурор Красноармійської міжрайонної прокуратури Донецької області Геделюк А.В. просить скасувати зазначений вирок в частині призначення покарання ОСОБА_1 і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 2 роки і звільнити його від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував конкретні обставини та поведінку обвинуваченого після вчинення злочину і безпідставно не призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прокурор прокуратури Донецької області Медінцева Н.А. в апеляційному суді підтримала апеляційну скаргу і просила задовольнити її з наведених у скарзі підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 в апеляційному суді не висловив заперечень проти скарги прокурора.

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 надіслали заяви до апеляційного суду з проханням розглянути апеляційну скаргу без їх участі, в якій також зазначили про свою згоду з вироком суду першої інстанції.

Захисник ОСОБА_6 був своєчасно повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, однак не повідомив апеляційний суд про причини своєї неявки.

Згідно положень ч.4 ст.405 КПК України, неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду, якщо вони були належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним порушення правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведена судом першої інстанції. Ці обставини, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого, в апеляційній скарзі не оспорюються і відповідно до вимог ст.404 КПК України підстави для перегляду апеляційним судом вироку в цій частині відсутні.

Призначивши ОСОБА_1 основне покарання за злочин, передбачений ст.286 ч.1 КК України у виді 2 років обмеження волі, суд першої інстанції своє рішення про непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами мотивував тим, що обвинувачений працює і його робота пов'язана з керуванням транспортними засобами.

Однак, такий висновок апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки робота ОСОБА_1 в якості машиніста земснаряду не є пов'язаною з керуванням транспортними засобами. Крім цього, судом не взято до уваги те, що причиною ДТП, внаслідок якого потерпілий отримав тілесні ушкодження і був визнаний інвалідом 3-ї групи, стало грубе порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, який за відсутності перешкод для руху необґрунтовано виїхав на смугу дороги, призначеної для руху транспорту зустрічного напрямку, після вчинення ДТП не вжив будь-яких заходів для надання допомоги потерпілому, зник з місця пригоди, через що знадобилися заходи з боку працівників міліції по його встановленню.

Сукупність наведених обставин свідчить про безпідставність непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, про що обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора.

Згідно вимог ч.1 ст.420 КПК України необхідність застосування більш суворого покарання є підставою для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом свого вироку.

Тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню в частині призначення покарання.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу старшого прокурора Красноармійської міжрайонної прокуратури Донецької області Геделюк А.В. задовольнити.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 травня 2015 року в частині призначення ОСОБА_1 покарання за ст.286 ч.1 КК України скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст.286 ч.1 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді обмеження волі, якщо протягом іспитового строку 2 (два) роки він не вчинить нового злочину і виконає передбачені ст.76 КК України такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: