Ухвала суду № 49377693, 27.08.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 644/2848/15-к Головуючий 1 інстанції: Клименко А.М.

Провадження № 11-кп/790/1584/15 Доповідач: Шляхов М.І.

Категорія: ч.4 ст.187 КК України

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого-судді Шляхова М.І.,

суддів: Плетньова В.В., Протасова В.І.,

секретаря Сєрих В.В.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

представник потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні та захисника ОСОБА_1- ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 червня 2015 року щодо ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець м. Бєлгород-Дністровський, Одеської області,громадянин України, військовозобов»язаний, офіційно не працюючий, не одружений, маючий середню спеціальну освіту, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст.89 КК України раніше не судимий:

засуджений :

за ч.4 ст.187 КК України до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна ,яке є його власністю.

ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п. 2, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу цих злочинів.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 2389 грн. 41 коп., відшкодування моральної шкоди - 97610 грн. 59 коп., а всього стягнути 100000 грн.

Цивільний позов прокурора задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на лікування потерпілого в лікарні в розмірі 10537 грн. 82 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів: УДКСУ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, код 37999701, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31214206700009, КБК 22030001) судовий збір за цивільним позовом в розмірі 730 грн. 80 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова) судові витрати в розмірі 196 грн. 80 коп.

Початок строку відбування покарання рахується з 26 серпня 2014 року, зарахувано час затримання і тримання під вартою у відбування покарання.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі, раніше обрану у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, залишено без змін.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст. 100 КПК України.

Як встановлено судом, 26 серпня 2014 року близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння опіатами, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного заволодіння чужим майном, взявши з дому ніж кинжального типу для залякування можливих переслідувачів, проходив біля будинку № 81 по пр. Косіора в м. Харкові де побачив малолітнього ОСОБА_4, 2002 року народження, який сидів на лавці біля 4-го підїзду цього будинку та грався у гру на мобільному телефоні «Samsung» моделі Gаlаху Nоtе 2, вартістю 1572 грн. 50 коп. Маючи умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 підійшов до малолітнього ОСОБА_4 та вихопив в нього з рук мобільний телефон. На прохання малолітнього ОСОБА_4 повернути мобільний телефон ОСОБА_1 не відреагував і спробував з місця вчинення злочину втекти, але ОСОБА_4 , намагаючись зупинити ОСОБА_1, обхопив руками його ліву ногу, чим позбавив ОСОБА_1 можливості йти, і почав кликати по допомогу. ОСОБА_1, намагаючись звільнитися від потерпілого ОСОБА_4, діючи з метою утримання мобільного телефону, яким він незаконно заволодів, з умислом на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, правою рукою навмисно наніс малолітньому ОСОБА_4 один удар ножем в грудну клітину зліва, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді пошкодження гілки лівої коронарної артерії та пересічення шостого ребра, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя під час їх заподіяння, але потерпілий ОСОБА_4 не припинив утримувати ОСОБА_1 і тримав його доки ОСОБА_1 не був затриманий на місці вчинення злочину сторонніми громадянами.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок районного суду в частині міри покарання,призначивши обвинуваченому більш м'яке покарання.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказав,що ОСОБА_1 хвора людина і потребує лікування,правопорушення скоїв в період захворювання. Обвинувачений розкаявся в скоєному злочині .Захисник також просить враховувати вік ОСОБА_1 якому на момент скоєння злочину було 19 років,також що обвинувачений в повному обсязі признав цивільні позови .

Всі ці обставини,на думку захисника,дають підстави призначити покарання ОСОБА_1 більш м'яке чим те що призначено районним судом.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні ставиться питання про зміну вироку районного суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження ,істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України про кримінальну відповідальність.

Визнати винним ОСОБА_1 в скоєні правопорушень передбачених ч.4 ст.187,ч.2 ст.15,п.2,п.6 ч.2 ст.115 УК України та призначити йому покарання на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів у вигляді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурор вказав,що стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як напад з метою заволодіння чужим майном ,поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень як закінчений замах на умисне вбивство малолітньої дитини ,з корисливих спонукань ,тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншої людини ,якщо особа вчинила всі дії ,які вважала необхідними для доведення злочину до кінця,але злочин не було закінчено з причин,які не залежали від її волі .

Далі прокурор приводить покази потерпілого які, на думку прокурора свідчать ,що обвинувачений мав мету на умисне заподіяння смерті потерпілого,що удар ножем був нанесений у життєво важливу частину тіла,що обвинувачений взяв як знаряддя вбивства ніж ,а не який не будь не менш небезпечний для життя предмет.

На думку прокурора,дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані як за ч.4 ст.187 так і за ч.2ст.15,п.2,п.6 ч.2 ст.115 КК України, тому що всі докази по провадженню послідовні,зібрані з дотриманням вимог КПК України ,досліджені в судовому засіданні і свідчать про вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому на досудовому слідстві злочинів.

Заслухав доповідача,захисника ОСОБА_5 який підтримав свою апеляційну скаргу і заперечувавшего проти задоволення апеляційної скарги прокурора,обвинуваченого ОСОБА_1 якій підтримав апеляційну скаргу захисника і також заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора підтримавшего апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, представника потерпілого ОСОБА_3 який висловив думку проти повторного слухання справи по суті,перевіривши матеріали кримінального провадження і обсудивши доводи викладені в апеляційних скаргах, а також обсудивши заперечення захисника на апеляційну скаргу прокурора,колегія суддів вважає,що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів відмічає,що апеляційна скарга прокурора не відповідає вимогам 408,420 КПК України. Так в апеляційній скарзі ставиться питання про зміну вироку районного суду та необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення і необхідності застосування більш суворого покарання.

В даному випадку прокурор повинен був ставити питання про скасування вироку районного суду і постановлення апеляційним судом свого вироку, а не просити апеляційний суд змінити вирок і погіршити положення обвинуваченого,що апеляційна інстанція не вправі робити.

Дії обвинуваченого, районний суд кваліфікував як напад з метою заволодіння чужим майном ,поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів погоджується, в даному випадку з мотивацієй районного суду відносно кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.4 ст.187 КК України.

Так сам обвинувачений не заперечував,що він вихватив з рук потерпілого ОСОБА_4 мобільний телефон і почав уходити. ОСОБА_4 схопив обвинуваченого двома руками за ліву ногу та почав кричати «Рятуйте». Тільки тоді коли обвинувачений побачив,що на них почали звертати увагу сторонні люди і тоді від дістав ніж,який на той момент був у обвинуваченого за поясом і показав його ОСОБА_4,щоб налякати потерпілого,але ОСОБА_4 ногу ОСОБА_1 не відпускав. Коли до них почали бігти люди ,обвинувачений вдарив потерпілого ножем знизу у верх в живіт,щоб звільнитися від потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив,що ОСОБА_1 зразу відібрав у потерпілого мобільний телефон і вже коли ОСОБА_1 хотів йти,потерпілий схопив обвинуваченого руками за ногу,не даючи йому йти. ОСОБА_1 намагався вирвати ногу,але зробити це не зміг і тоді ОСОБА_1 вдарив потерпілого ножем.

Покази обвинуваченого і потерпілого підтверджуються показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7Є які підтвердили ,що менший хлопець тримав більшого за штанину.

На досудовому слідстві обвинувачений ОСОБА_1 також наполягав на том,що він хотів лише налякати ножем потерпілого ,але хлопець вчинив опір і тоді він вдарив хлопця ножем,що підтверджується протоколом слідчого експерименту з участю обвинуваченого.

Згідно з висновками судово- медичної експертизи від 24 вересня 2014 року №2032-С\14 потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото- різаного поранення грудної клітини з пошкодженням гілки лівої коронарної артерії та пересіченням шостого ребра ,яке виникло від дії гострого предмета ,володіючого колото-ріжучими властивостями і могло бути отримано с строк не пізніше дати звернення в лікувальну установу і діагностування потерпілого під час вступу. За ступенем тяжкості це тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Показання обвинуваченого ОСОБА_1,дані ним при проведенні слідчого експерименту не суперечать наявним судово- медичним даним в частині механізму утворення встановлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Таким чином,на думку колегії суддів,районний суд правильно зробив висновок,що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.15,п.п.2,6 ч.2 ст.115 КК України не знайшла свого підтвердження.

Так встановлено,що удар ножем обвинувачений наніс потерпілому щоб звільнитися від нього і залишити місце вчинення злочину. Удар був нанесений лише один і після його нанесення обвинувачений мав реальну можливість продовжити свої насильницькі дії,але припинив їх.

Враховуючи,що злочин є вчинений з прямим умислом лиш тоді,якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння,передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання,районний суд правильно прийшов до висновку,що під час судового розгляду справи були встановлені такі обставини ,які свідчать про відсутність у обвинуваченого прямого умислу на позбавлення потерпілого життя і привів ці доводи у своєму вироку.

При вказаних обставинах події злочину, у обвинуваченого був умисел лише на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень,а не на позбавлення життя потерпілого.

В даному випадку був вчинений розбій ,поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень з метою заволодіння чужим майном і дії обвинуваченого треба кваліфікувати за ч.4 ст.187 КК України.

Обвинувачений не міг не усвідомлювати,що в результаті його дій потерпілому буде заподіяне тяжке тілесне ушкодження,небезпечне для життя та здоров'я.

При призначенні покарання обвинуваченому, районний суд керуючись вимогами ст.65 КК України, в повному обсягу врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину,конкретні обставини справи і відомості про особу ОСОБА_1,який раніше притягався до кримінальної відповідальності,його сімейний стан,що обвинувачений перебуває на обліку у нарколога з приводу наркоманії з синдромом залежності.

Судом також враховані положення ст.ст.66,67 КК України.

З урахуванням викладеного,колегія суддів не може погодитися з доводами захисника,що призначене покарання обвинуваченому повинно бути пом'якшене,а також з доводами прокурора про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого і необхідності застосування більш суворого покарання.

Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення,а вирок Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 24 травня 2015 року,щодо ОСОБА_1 - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення,а засудженому з дня вручення копії ухвали.

Головуючий : /підпис/ Судді :/підписи/

Згідно з оригіналом суддя: