Рішення № 49377464, 27.08.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Винту> Ю.> М.

Суддів : Одинака О.О., Кулянда М.І.

При секретарі : Вівчарик Н.В.

За участю : представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особи реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про зняття арешту за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 червня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особи - реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про зняття арешту, посилаючись на наступне.

19.04.2013р. між нею та ОСОБА_6 було укладено письмовий Договір купівлі-продажу нежилих приміщень які позначені в технічному паспорті 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Право власності продавця на нежилі приміщення, які були предметом зазначеного договору, посвідчується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24.09.2010р., державна реєстрація якого здійснена Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 11.08.2011р., що підтверджується витягом про Державну реєстрацію прав №31021476 від 11.08.2011р.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014р. визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.04.2013р. укладений між ОСОБА_6, як продавцем, та позивачкою ОСОБА_4, як покупцем, згідно якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення, які пояснені в технічному паспоргі 87-1 -87-4 загальною площею 72,10 м.кв., шо знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Вважає, що з моменту набрання законної сили рішення апеляційного суду про визнання договору дійсним у неї виникло право власності на зазначене майно.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № 15790247 від 15.09.2014р. в державній реєстрації права власності на нежилі приміщення в АДРЕСА_1 їй було відмовлено та повідомлено, що згідно даних отриманих з реєстрів встановлено, що за зазначеною адресою відносно попереднього власника внесено записи про обтяження даного об'єкта нерухомого майна.

Свою відмову державний реєстратор прав на нерухоме майно обґрунтував ч. 5) п. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації

__________________

№ 22ц-794/1063/15 р. Головуючий у 1 інстанції: Іщенко І.В.

Категорія : 58 Доповідач: Винту Ю.М.

обтяжень, встановлених щодо цього майна. Зважаючи на ту обставину, що заяву про державну реєстрацію права власності подано після державної реєстрації обтяження зазначеного майна то відмова була правомірною, а оскарження її безперспективним.

Подальше існування арешту перешкоджає в державній реєстрації права власності ОСОБА_4

В зв'язку з тим, що ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області по справі № 722/982/13-ц накладено арешт на нежилі приміщення які позначені в технічному паспорті 87-1 -87-4 загальною площею 72,10 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1., позивачка звернулась до Сокирянського районного суду Чернівецької області із заявою щодо скасування арешту із зазначених приміщень, право власності на які в неї виникло відповідно до п. 3 ст. 334 ЦК України в зв'язку з існуванням арешту її майна.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.10.2014р. у задоволені заяви ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено в зв'язку з тим, що заходи забезпечення позову щодо заявниці не вживались і вона у відповідності ч. 4 ст. 154 ЦПК України не відноситься до тих осіб, які вправі звертатись до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Під час прийняття зазначеної ухвали судом встановлено, що в травні 2013р. ОСОБА_2 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_6 про стягнення боргу в сумі 342524,65 грн. Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08.052013р. була задоволена. Згідно вказаної ухвали суду, накладено арешт на нерухоме майно - нежилі приміщення 87-1 -87-4 загальною площею 72,10 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Просила задовольнити її позовні вимоги та скасувати арешт на майно.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 просить рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог позивача судом першої інстанції дано неправильну оцінку зібраним по справі доказам, не вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального й процесуального права та зроблено висновки, які відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і pаперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави :судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 червня 2015 року не відповідає вимогам ст.ст.213-214 ЦПК України, оскільки під час його ухвалення не було : повно і всебічно з'ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень; дано неправильну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам; неправильно встановлено обставини справи, не визначено відповідно до них правовідносини та норми матеріального права, які суд мав застосувати виходячи зі змісту позовної заяви позивачки та заперечень відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 судом першої інстанції зазначено, що оскільки рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014р. не було встановлено право власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_4 та враховуючи, що право власності вважається таким, що виникло лише в моменту його державної реєстрації, твердження позивачки ОСОБА_4 про те, що відповідно до п. 3 ст. 334 ЦК України у неї виникло право власності на вказані нежилі приміщення - є невірними.

Зазначений висновок суду на думку колегії є помилковим.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014р. визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.04.2013р. укладений між ОСОБА_6, як продавцем, та позивачкою ОСОБА_4, як покупцем, згідно якого продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення, які пояснені в технічному паспорті 87-1 -87-4 загальною площею 72,10 м.кв., шо знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином з моменту набрання законної сили рішення апеляційного суду про визнання договору дійсним у позивачки виникло право власності на зазначене майно.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 обґрунтувала свої вимоги тим, що накладений ухвалою суду арешт на нежилі приміщення(87-1 - 87-4) площею 72,10 м.кв. в АДРЕСА_1 порушує її права як законного власника, зокрема, права щодо здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що у позивачки не виникло права на нежитлові приміщення через відсутність їх реєстрації є таким, що фактично позбавляє її права власності на зазначене майно, всупереч вимогам ст.346 ЦК України.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 серпня 1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» судам роз'яснено, що за правилами, установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

Всупереч зазначеним вимогам закону відповідачі не надали суду першої інстанції належні та допустимі докази на спростування доводів позивачки про порушення її права власності на нежилі приміщення(87-1 - 87-4) площею 72,10 м.кв. в АДРЕСА_1.

Під час розгляду справи також встановлено, що рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014р. в касаційному порядку не переглядалося.

Таким чином, встановлення рішенням суду факту переходу 19.04.2013р.права власності на нежитлові приміщення до позивачки також підтверджує обґрунтованість її позовних вимог про зняття арешту, який було накладено вже після зазначеної дати.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивачки.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 23 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_6, ОСОБА_2, третьої особи реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про зняття арешту задовольнити.

Зняти арешти з нежитлових приміщень які позначені в технічному паспорті 87-1 - 87 - 4 загальною площею 72,10 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та скасувати записи про обтяження зазначеного об'єкту нерухомого майна №905173 від 13 травня 2013 року(спеціального розділу) про накладання арешту на майно боржника Першотравневим ВДВС Чернівецького МУЮ(ВП №37882461) та №4228015 від 13 січня 2014 року(спеціального розділу) про накладення арешту на майно боржника Сокирянським районним судом Чернівецької області(згідно ухвали суду №722/982/13-ц).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: