Рішення № 49377443, 29.01.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Лисака І. Н.

суддів: Заводян К.І., Литвинюк І.М.

секретар Паучек І.І.

за участю представників: апелянта Тимцяся І.В. та відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, який був уточнений 03.10.2014 року. Посилалось на те, що між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачем 18.10.2007 року був укладений кредитний договір №2678, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 7000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 15.10.2027 року. Взятих на себе зобов'язань ОСОБА_3 належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 63616,67 грн., а саме: заборгованість за кредитом 58984,30 грн.; нараховані відсотки 4145,24 грн.; заборгованість по комісії - 278,36 грн.; пеня - 208,77 грн. Просило стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 жовтня 2014 року у задоволені позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить вищезазначене

_______________

справа № 22ц-22/15 р. Головуючий у І інстанції Галичанський О.І.

категорія: 27 Доповідач Лисак І.Н.

рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги. Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що суд помилково прийшов до висновку про необхідність отримання позивачем валютних ліцензій, оскільки грошові кошти надавались відповідачу не у власність, а в користування, тому право власності на валютні цінності не переходило. Оскільки при укладенні договору факторингу між ПАТ «Промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» у ПАТ «Промислово-інвестиційний банк» відповідні ліцензії були, питання ліцензування виходить за межі предмету доказування. Крім того, наданий розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, а тому суд безпідставно прийшов до висновку про неправильність розрахунку заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 18.10.2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та відповідачем був укладений кредитний договір №2678, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 7000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим терміном повернення 15.10.2027 року.

19 вересня 2008 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін № 1171, відповідно до умов якого проценти за користування кредитом встановлені у розмірі 15 % річних.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконує, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 63616,67 грн., яка складається із: заборгованість по кредиту 58984,30 грн.; нараховані відсотки 4145,24 грн.; заборгованість по комісії - 278,36 грн.; пеня - 208,77 грн.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступив своє право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про отримання ліцензії та дозволів на здійснення операцій з валютними цінностями, а також доказів на підтвердження правильності розрахунку боргу з чим не може погодитись колегія суддів.

Згідно ч.1-2 ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.2 ст.58 ЦПК України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих відповідачем квитанцій про оплату заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_3 останній платіж здійснив 25.03.2014 року, що також підтверджується і розрахунком заборгованості за кредитом, наданим позивачем (а.с.138).

Крім того, надані відповідачем квитанції про оплату заборгованості за кредитним договором знайшли своє відображення у розрахунку заборгованості за кредитом, наданим позивачем, крім однієї (а.с.88), сума по якій не стосується предмета доказування, що судом першої інстанції враховано не було. Також, відповідачем оспорюється наданий ТОВ «Кредитні ініціативи» розрахунок заборгованості за кредитом, проте ним, в спростування доводів позивача на виконання вимог ч.3 ст.10, ч.2 ст.11 та ст.131 ЦПК України, не надано свого розрахунку, а усі заперечення щодо позову зводяться до нікчемності договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що правові наслідки, встановлені договором або законом, настають у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до п.5.3.2 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом, процентів та комісійної винагороди за управління кредитними коштами, суму неустойки і збитків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданого позивачем додатку до договору відступлення прав вимоги №1 від 17.12.2012 року вбачається, що кредитна справа відповідачів була передана ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.15-35). Листом про усунення порушень від 15.11.2013 року новий кредитор повідомив боржника про перехід права вимоги внаслідок заміни сторони договору та порушення вимог кредитного договору, який був відправлений ОСОБА_3 (а.с.37, 39).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясував обставини, що мають значення до справи, що призвело до невідповідності висновків суду цим обставинам.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 жовтня 2014 року підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В силу ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (а.с.1, 156).

На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 24 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» ЄДРПОУ - 35326253, р/р 26507010332001, заборгованість за кредитним договором у розмірі 63616,67 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом 58984,30 грн.; за відсотками 4145,24 грн.; за комісією - 278,36 грн.; по пені - 208,77 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» сплачений судовий збір в сумі 636,17 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: