Рішення № 49374097, 21.08.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16234/14-ц

Провадження № 2/638/633/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2015 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова, у складі:

головуючого судді - Цвіри Д.М.,

секретаря судових засідань - Ільченко В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Харківського відділення № 2 про стягнення страхового відшкодування, суми індексу інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Харківського відділення № 2 в якому просив суд, стягнути суму належного страхового відшкодування в розмірі 1054,80 грн., суму індексу інфляції за весь час затримки в розмірі 238,48 грн. та 3% річних в розмірі 94,00 грн. Всього 1293,28 грн. Моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 07.12.2007р. між ним та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 755/ФКВ-07, згідно якого позивач отримав кредит на придбання автомобіля Toyota Avensis, держ.номер НОМЕР_1.

30.12.2010р. між позивачем та ЗАТ СК «ТЕКОМ» було укладено договір страхування транспортного наземного засобу № 008-134Д/Т по виду страхування - страхування наземного транспортного засобу (КАСКО).

ТОВ «Укрпоромбанк» припинив своє існування, відповідно до договору від 30.06.2010 р. передав свої активи та кредитні зобов'язання, в тому числі за кредитним договором № 755/ФКВ-07, ПАТ «Дельта Банк».

16.06.2011 р. стався страховий випадок, що призвело до виплати на користь позивача страхового відшкодування в сумі 4649,00 грн.

Розрахунок з позивачем, страхова компанія здійснювала через ПАТ «Дельта Банк», бо це є умовою банку, який одночасно є вигодонабувачем за договором страхування.

Позивач отримав перший платіж у розмірі 3571,13 грн.

Залишок суми, в розмірі 1054,80 грн. був перерахований страховою компанією, для виплати позивачу, на рахунок ПАТ «Дельта Банк».

04.11.2011 р. звернувся до банку для отримання грошей. Однак, замість виплати належних по страховому відшкодуванню грошей, позивач отримав вимогу банку написати письмову заяву про те, що він не заперечує проти утримання з нього податку на доходи фізичних осіб у розмірі 15 % від належної йому суми.

З такою вимогою банку позивач погодитись не може, оскільки вона є незаконною. Позивач ще декілька разів звертався до банку за виплатою йому грошей перерахованих страховою компанією, намагався переконати співробітників банку, що вони порушують закон, але це результатів не дало та гроші позивачу банком не виплачені .

Також позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що банк, як фінансова установа, яка використовує працю великої кількості працівників/фахівців,втому числі і податковому законодавстві, не має права вводити своїх клієнтів в оману стосовно законодавства і вимагати від них виконання дій передбачених чинним законодавством, тим більше відмовлятись від грошей. Сам факт не виплати позивачу належних коштів, які опинились в установі банку, через неможливість провести розрахунок іншим способом, і які банку не належать, вимагають від позивача додаткових зусиль на використання інших джерел власного існування та існування членів його родини,вимагає додаткового психологічного навантаження на відновлення свого порушеного права (зайві перемовини з фахівцями, пошуку компетентної інформації, непотрібне листування з банком). Отже, незаконними діями банку завдана моральна шкода.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав пояснення аналогічні позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та надала пояснення аналогічні змісту письмових заперечень.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

07.12.2007 р. між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк» було укладено кредитний договір № 755/ФКВ-07, згідно якого банк надав позивачу кредитні кошти на придбання автомобілі Toyota Avensis державний номер НОМЕР_1 (а.с.52-58).

Внаслідок укладення 30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банк в рахунок погашення заборгованості, до банку перейшли права вимоги до боржників ТОВ «Укрпромбанк» за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за кредитний договір № 755/ФКВ-07 (а.с.65-70).

30.12.2010 р. р. між позивачем та ЗАТ СК «ТЕКОМ» в черговий раз був укладений Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 008-134 Д/Т/АТ (надалі Договір страхування) (а.с.6).

За договором страхування застраховано майнові інтереси ОСОБА_2, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням визначеним цим Договором (Частина 1) транспортним засобом (надалі ТЗ) та/або додатковим обладнанням (надалі - ДО), встановленим на цьому ТЗ (надалі - КАСКО).

Вигодонабувачем за указаним договором виступає ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Згідно з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 636 ЦК України передбачено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Із договору страхування вбачається, що вигодонабувач має першочергове право на отримання страхового відшкодування (п. 14.3.1 договору страхування).

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (частина 1 статті 990 ЦК України).

Таким чином, право банку на отримання страхового відшкодування є безумовним за винятком відмови від наданого права.

За умовами договору такі дії вчиняються банком у письмовій формі.

Для уточнення отримувача страхового відшкодування страхова компанія звернулась з листом вих. № 164 від 29.06.2011 до банку, в якому просила надати відомості на користь кого перерахувати страхове відшкодування.

З відповіді банку вих. № 11-558483 від 14.07.2011 р. чітко вбачається, що АТ «Дельта Банк» не заперечує з приводу виплати страхового відшкодування по страховому випадку, що трапився з автомобілем Toyota Avensis, держ.номер НОМЕР_1, та просив суму страхового відшкодування спрямувати на реквізити банку, а саме: рахунок банку № НОМЕР_2.

Згідно заяви позивача на адресу страхової компанії від 27.07.2011 р. він у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля просив виплати суму страхового відшкодування на поточний рахунок вигодонабувача: АТ «Дельта Банк» п/р НОМЕР_2, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020.

Указані дії свідчать про згоду страхувальника та вираження банком наміру скористатися своїм правом на отримання страхового відшкодування.

Так, на виконання умов договору страхування страховик перерахував суму, страхового відшкодування на користь саме вигодонабувача - АТ «Дельта Банк» - двома траншам: 16.08.2011 р. З 571,12 грн.; 10.10.2011р. 1 054,80 грн.

Дана обставина підтверджується платіжними дорученнями № 4309 від 16.08.2011 р та № 5244 від 10.10.2011 р., в яких зазначено, що отримувачем коштів є АТ «Дельта Банк», рахунок отримувача № НОМЕР_2, банк отримувача АТ «Дельта Банк» в м. Київ (а.с.13,14).

Володільцем рахунку № НОМЕР_2 є банк .

Відповідно до приписів ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Грошові кошти, які знаходяться на поточних рахунках клієнтів банку, відкритих в АТ «Дельта Банк», є власністю клієнтів, а не банка.

Відповідно до ст. 1068 ЦУ України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Банк у межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем коштів.

Таким чином, сума страхового відшкодування по страховому випадку, що трапився з автомобілем Toyota Avensis, держ.номер НОМЕР_1, була отримана вигодонабувачем та з моменту її отримана стала власністю вигодонабувача. Кошті, які були отримані АТ «Дельта Банк» по договору страхування, отримані на законних підставах та є його власністю .

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч.ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи,спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письме формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаєте; вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних право наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст. ст. 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підставі (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Враховуючи те, що договір страхування був чинним на момент зарахування коштів на рахунок АТ «Дельта Банк», то і отримання АТ «Дельта Банк» коштів від страхової компанії є таким, яке здійснено на законних підставах.

Отримавши страхове відшкодування, ПАТ «Дельта Банк», як власник цих коштів, розпоряджається ними самостійно.

Так, вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування в розмірі 1054,80 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А ч. 2 цієї статті зобов'язує боржника який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з вищенаведеної норми, відповідач не є боржником, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення суми індексу інфляції за весь час затримки в розмірі 238,48 грн. та 3 процентів річних в розмірі 94,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях - ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не надано суду жодного доказу в обґрунтування своїх доводів щодо завдання йому моральної шкоди, а тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 57-60, 88, 212, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Харківського відділення № 2 про стягнення страхового відшкодування, суми індексу інфляції, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду у 10 денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Д.М.Цвіра