Рішення № 49371494, 25.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/423/15-ц 22-ц/774/1803/К/15

Справа № 193/423/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1803/К/15 суддя: Патинка А.Г.

Категорія - 23 (ІV) Суддя-доповідач - Чорнобук В.І.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.,

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.,

при секретарі - Петренко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд», третя особа - Відділ Держземагенства в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд» (далі - ТОВ «Агротрейд»), третя особа - Відділ Держземагенства в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №047729 від 27 листопада 2002 року, є власником земельної ділянки площею 8,170 га, розташованої на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

В січні 2013 року ОСОБА_2 стало відомо, що 21 травня 2009 року у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» було здійснено реєстрацію договору оренди належної йому земельної ділянки від 01.09.2008 року, укладеного між ним та ТОВ «АГРОТРЕЙД», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040913300925.

У зв'язку з тим, що він ніякого договору оренди земельної ділянки з відповідачем не укладав та не надавав таких повноважень іншим особам, позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину. 19 серпня 2013 року висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 58/04-207 було встановлено, що підпис від імені позивача, в договорі оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Враховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги 24 квітня 2015 року, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року, укладений між ним, ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрейд», який 21 травня 2009 року був зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» та стягнути ТОВ «Агротрейд» на його користь судовий збір 247,08 грн.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Так судом не враховано, що основною підставою для визнання договору оренди недійсним є те, що договір підписано не позивачем, а іншою особою. Факт недійсності підпису позивача у договорі встановлено висновком НДЕКЦ ГУ МВС в Дніпропетровській області від 19.08.2013 року. Докази надані відповідачем на підтвердження факту виконання ним зобов'язань за договором оренди у 2012-2013 роках, не відповідають дійсності, так як позивач жодного разу не ставив свій підпис у відомостях. Крім того, судом не взято до уваги, що за заявою ОСОБА_2 про незаконне заволодіння його земельною ділянкою, Софіївським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження та визнано позивача потерпілим.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які кожен окремо підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 8,170 га, розташованої на території Жовтневої сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП №047729 від 27 листопада 2002 року. (а.с.7)

Між ОСОБА_2 та ТОВ «Агротрейд» 01.08.2008 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 10 років, який 21 травня 2009 року було зареєстровано у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040913300925. (а.с.8-10)

19 серпня 2013 року висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області №58/04-207 було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 розташований в графі «Орендодавець» Договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. (а.с.12-15)

З наданих відповідачем ТОВ «АгроТрейд» довідок та відомостей про видачу зернових в рахунок орендної плати (а.с.125-133) вбачається, що ОСОБА_2, потягом дії договору оренди землі укладеного з ТОВ «Агротрейд», кожного року отримував від відповідача орендну плату передбачену договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що не підписання договору позивачем не є підставою для визнання його недійсним тому, що умови договору позивач тривалий час не оскаржував, регулярно отримував орендну плату, тобто ОСОБА_2 на підставі вільного волевиявлення прийняв на себе передбачені умовами даного договору права та обов'язки і погодився з ними.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, у зв'язку з чим колегія суддів скасовує рішення суду на підставі п.п. 2,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону «Про оренду землі» від 06.10.1998 року (надалі - Закон), орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями ч.1 ст.16 вказаного Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 ЦК України, правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч.2 ст.207 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 посилався на ту обставину, що він не підписував договір від 01.09.2008 року і не вживав жодних дій щодо укладення вказаного договору з відповідачем, а також жодним чином не висловлював свого бажання та не спрямовував свого волевиявлення на укладення договору оренди землі.

На підтвердження обставин, на які він посилався як на підставу свої позовних вимог, ОСОБА_2 було надано до суду першої інстанції висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області №58/04-207 від 19.08.2013 року (а.с.12-17), окрім цього позивачем було надано позивачем до суду апеляційної інстанції висновок експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області №58/04-35 від 11.02.2014 року (а.с.176-179), з яких вбачається, що підпис від імені ОСОБА_2 розташований в графі «Орендодавець» Договору оренди земельної ділянки від 01 вересня 2008 року, виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, ПАТ ТОВ «Агротрейд» не надав належних та допустимих доказів для спростування висновку експертів та не заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, у разі незгоди з висновками проведених експертиз.

Однак суд першої інстанції вирішуючи питання про наявність волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору оренди належної йому земельної ділянки з відповідачем, не надав належної оцінки в розумінні ст.212 ЦПК України, висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Дніпропетровській області №58/04-207 від 19.08.2013 року, тому колегія суддів вважає, що знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про неврахування судом факту недійсності підпису позивача у договорі, який встановлено висновком НДЕКЦ ГУ МВС в Дніпропетровській області від 19.08.2013 року.

Крім того, як вбачається з витягу з кримінального провадження №12013040580000041 (а.с.180) та протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 11.01.2013 року (а.с.184), 11.01.2013 року позивач ОСОБА_2 звернулась Софіївського РВ ГУМВС в Дніпропетровській області з письмовою заявою про вчинення відносно нього злочину щодо незаконного заволодіння належною йому земельною ділянкою, посилаючись на те, що він не підписував договір оренди з ТОВ «Агротрейд». Позивача залучено до вказаного кримінального провадження в якості потерпілого. (а.с.181-182,183) Таким чином на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що за його заявою про незаконне заволодіння належною йому земельною ділянкою, Софіївським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження та визнано позивача потерпілим, знаходять своє підтвердження відповідними матеріалами справи та заслуговують на увагу.

На підтвердження своїх заперечень проти позову та дійсності договору оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року, представником відповідача ТОВ «Агротрейд» було надано до суду довідки від 26.05.2015 року (а.с.125, 129) та відомості видачі в рахунок орендної плати зернових культур (ячменю, пшениці, соняшника та кукурудзи) (а.с.126-129,130-133), відповідно до яких ОСОБА_2 була сплачена орендна плата згідно умов договору оренди за 2013 та 2014 роки в повному обсязі. Але колегія суддів не може вважати вказані документи належними та допустимими доказами на підтвердження того, що між сторонами склались правовідносини щодо оренди земельної ділянки позивача та відбувалось фактичне виконання договору, що не був підписаний позивачем, оскільки позивачем ОСОБА_5, зокрема в апеляційній скарзі та у поясненнях наданих у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, заперечується факт отримання орендної плати за спірним договором та проставлення ним свого підпису у відомостях відповідача. Крім того, в матеріалах справи містяться лише копії вищевказаних документів, що посвідчені лише підписом представника ТОВ «Агротрейд» та печаткою відповідача, а оригіналів даних документів до суду не було надано. Також, колегія суддів враховує той факт, що обставини викладені у довідках та відомостях наданих представником ТОВ «Агротрейд», суперечать встановленим судом обставинам справи та іншим письмовим доказам, які наявні в матеріалах справи.

На вищевказані положення закону суд першої інстанції уваги не звернув, зазначених обставин справи не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав фактичного виконання сторонами спірного договору орендної ділянки, який ґрунтується на припущеннях та підтверджений належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що факт не підписання позивачем спірного договору оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року та факт звернення ОСОБА_2 до Софіївського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення щодо незаконного заволодіння належною йому земельною ділянкою, свідчать про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, тому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню з визнанням договору оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року недійсним, із підстав передбачених ч.3 ст.203 та ст.215 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України з позивача ТОВ «Агротрейд» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій у розмірі 365,40 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав, передбачених п.2,3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи і порушенням судом норм процесуального та матеріального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2,3,4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд», третя особа - Відділ Держземагенства в Софіївському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.09.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд», який 21 травня 2009 року був зареєстрований у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040913300925.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд»на користь ОСОБА_2судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій у розмірі 365,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: