Рішення № 49369009, 30.09.2013, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3723/13-ц

2/0203/1578/2013

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Богдановській Т.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради, третя особа Пята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сімєю, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 02.06.1973 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 Від сумісного життя мали сина ОСОБА_3 Своєю сімєю проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1. 20.01.1997 року вони в трьох отримали свідоцтво про право власності на вказану квартиру. 04.12.2000 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано, а 27.06.2006 року він зареєструвався в квартирі №29 по пров.Василівському,2 в м.Дніпропетровську, де мешкала його мати ОСОБА_4 та яка належала останній на праві власності. Фактично вони із ОСОБА_2 подружніх стосунків не припиняли та продовжували проживати разом однією сімєю, мали спільний бюджет та господарство, допомагали сину. До 2006 року вони проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2, а з 2006 року в квартирі матері по пров.Василівському,2/29. 06.08.2010 року їх син помер. Після його смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яку він з ОСОБА_2 прийняли. Але свідоцтво про право на свою 1/6 частку у спадщині він отримав та зареєстрував лише 05.04.2013 року. Таким чином, у вказаній квартирі йому належить ? частина. Смерть сина ще більше обєднала його з колишньою дружиною Остання хворіла, перебувала на диспансерному обліку у лікарня-терапевта. За станом здоровя ОСОБА_2 не мала можливості доглядати себе сама. Постійний сторонній догляд здійснював він. 15.06.2012 року ОСОБА_2 померла. Похованням останньої та поминками після поховання займався він. Також ним були отримані лікарське свідоцтво про смерть, довідка про причини смерті, свідоцтво про поховання та про смерть ОСОБА_2 За життя остання заповіту не склала. Спадщина відкрилась на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_2 та на 1/6 частину квартири, яку вона успадкувала після смерті сина ОСОБА_3, фактично проживаючи з останнім на час його смерті. Тобто ОСОБА_2 у спірній квартирі належить ? частина. На час смерті ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 окрім неї нікого зареєстровано не було. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 не має. В липні 2012 року він звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, але нотаріус не прийняла заяву, посилаючись на те, що він не є спадкоємцем останньої, оскільки шлюб на момент смерті ОСОБА_2 між ними було розірвано. Другий раз він звернувся о нотаріальної контори в січні 2013 року. Листом нотаріуса від 26.04.2013 оку йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що він не є спадкоємцем ОСОБА_2 та в звязку з пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини. Разом з тим, після розірвання шлюбу він продовжував проживати із ОСОБА_2 однією сімєю до моменту смерті останньої. Своєчасно не подав заяву про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки дуже тяжко переніс втрату дружини, довго не міг оговтатись після цього. Доглядав за своєю матірю, якій виповнилось 82 роки та яка потребує стороннього догляду, який здійснює він. Крім того, вважає, що в липні 2012 року нотаріус безпідставно не прийняв в нього заяву про прийняття спадщини. В звязку з цим, позивач просив суд встановити факт його проживання із ОСОБА_2 однією сімєю не менш пяти років до часу відкриття спадщини, а саме: з моменту реєстрації шлюбу з 1973 року, а по пров.Василівському,2/29 з 2006 року по 15.05.2012 року; а також встановити йому додатковий строк для прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 протягом трьох місяців з дня набрання чинності рішенням суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та, посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити останній.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив.

Від третьої особи - Пятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, надійшла заява про розгляд справи у відсутності їх представника.

З урахуванням повторної неявки представника відповідача, заяви, що надійшла від третьої особи та думки позивача, судом у відповідності до ст.ст.158,169,224 ЦПК України було ухвалено про розгляд справи в заочному порядку.

Заслухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач з 02.06.1973 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 (а.с.12). Від сумісного життя мали сина ОСОБА_3 (а.с.13) та своєю сімєю проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1.

20.01.1997 року на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради, в порядку приватизації вони в трьох отримали у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9,11).

04.12.2000 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.15).

09.06.2006 року ОСОБА_1 знявся з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_2 та 27.06.2006 року зареєструвався в квартирі №29 по пров.Василівському,2 в м.Дніпропетровську, де мешкала його мати ОСОБА_4 та яка належала останній на праві власності (а.с.8 зв., 26-29).

06.08.2010 року помер ОСОБА_3 (а.с.15), після якого ОСОБА_1 отримав у спадщину в порядку спадкування за законом 1/6 частину квартири АДРЕСА_2, про що державним нотаріусом Пятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 25.04.2013 року було видане відповідне свідоцтво (а.с.16).

ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 не зверталась та свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/6 частину квартири не отримувала, але у відповідності до ст.549 діючого на той час ЦК України (в редакції 1963 року) фактично прийняла спадщину, вступив в управління та володіння спадковим майном.

15.06.2012 року ОСОБА_2 померла (а.с.18) та після смерті останньої відкрилась спадщина на належну їй ? частину квартири АДРЕСА_2 (1/3 частина квартири належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20.01.1997 року та 1/6 фактично отримана у спадщину після смерті сина ОСОБА_3О.).

Звернувшись до Пятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, листом державного нотаріуса від 26.04.2013 року ОСОБА_1 отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 з посиланням на те, що він не є спадкоємцем після смерті останньої, а також пропустив шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.24).

Як зазначив позивач в своєму позові та поясненнях в судовому засіданні розірвання шлюбу із ОСОБА_2 04.12.2000 року носила формальний характер та фактично вони подружніх стосунків не припиняли, до 2006 року продовжували проживати разом в ІНФОРМАЦІЯ_1, а з 2006 року по день смерті ОСОБА_2 в квартирі №2 по пров.Василівському,29 в м.Дніпропетровську, мали спільний бюджет та господарство. Він доглядав за дружиною, яка в звязку зі хворобою потребувала стороннього догляду, займався її похованням, особисто отримував всі документи, повязані із смертю ОСОБА_2

Вказані обставини підтверджуються показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка зазначила, що знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як подружжя, що проживали разом і після розірвання шлюбу до моменту смерті ОСОБА_2, вели спільне господарство. ОСОБА_1 доглядав за ОСОБА_2 під час хвороби останньої та до моменту її смерті, займався її похованням, був присутній на похоронах.

Зазначені показання свідка узгоджуються з обставинами, викладеними у акті від 10.05.2013 року, наданими позивачем документами, копії яких залучено до матеріалів справи, а саме: правовстановлюючими документами на квартиру АДРЕСА_2, свідоцтвами про одруження та розірвання шлюбу із ОСОБА_2, свідоцтвом про смерть останньої, лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причини смерті ОСОБА_2, свідоцтвом про поховання ОСОБА_2, виданим ОСОБА_1 (а.с.9,10,12,14,18,20-22).

Таким чином, суд вважає, що позивачем у відповідності до ст.ст.10,60 ЦПК України підтверджено належним доказами факт проживання однією сімєю із ОСОБА_2 після розірвання шлюбу та до моменту смерті останньої, існування між ними близьких стосунків, які притаманні подружжю, ведення спільного господарства.

Згідно ч.ч.2,4 ст.3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Практика Європейського Суду з прав людини (справа Кичана, справа ОСОБА_3 проти Ірландії) зауважує, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть виражатись сімейним життям. Європейський Суд зробив висновок , що особи, які проживають спільно, мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Відповідно до ст.1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як пять років до часу відкриття спадщини, мають право на спадкування за законом у четверту чергу.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За вимогами ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту проживання із ОСОБА_2 однією сімєю не менш як пять років на час відкриття спадщини позивачу необхідно для оформлення спадщини після смерті останньої. Іншим чином, ніж за рішенням суду він встановити зазначений факт не може.

Тому суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині слід задовольнити частково та встановити факту проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, але не з моменту реєстрації шлюбу між ними в 1973 році (оскільки проживання однією сімєю під час перебування у зареєстрованому шлюбі не потребує додаткового встановлення), а після розірвання шлюбу між останніми, тобто з 05.12.2000 року по день смерті ОСОБА_2 15.06.2012 року.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналізуючи підстави на які посилається позивач та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини позивачем було пропущено з поважних причин та факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою позбавлення останнього його законних прав як спадкоємця за законом.

З урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини такоє є обгрунтованим і підлягає задоволенню та слід визначити позивачу додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, померлої 15.06.2012 року, тривалістю три місяці, з дня набрання вказаним рішенням законної сили, задовольнивши таким чином позов повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1220,1264,1268,1269,1270,1272 ЦК України, ст.3 Сімейного кодексу України, ст.ст.10,11,27,31,58-61,88,158,169,212-215,224-226,256 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради, третя особа Пята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сімєю, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сімєю з 05 грудня 2000 року по 15 червня 2012 року.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, померлої 15 червня 2012 року, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя С.Ю.Казак