Ухвала суду № 49360270, 26.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 337/1225/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Громов І.Б.

Номер провадження 22-ц/778/4028/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Полякова О.З.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 24 листопада 2014 року між ним та відповідачем укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» № 313731/41390/07-14, відповідно до якого він вніс на вкладний рахунок, відкритий у відділенні №11 філії «Запорізьке районне управління» Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит, 95000 доларів США. Строк дії даного договору до 22 лютого 2015 року. За користування коштами Банк зобов'язаний нараховувати проценти в розмірах, передбачених п. 1.2 договору.

18 лютого 2015 року позивач подав до Банку вимогу про повернення йому вкладу, однак до теперішнього часу грошові кошти йому не повернуті з посиланням працівників Банку на обмеження видачі готівкових коштів у національній валюті.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь суму депозиту з урахуванням відсотків у загальному розмірі 105127,60 доларів США.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_3 81537,36 доларів США за договором про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» № 313731/41390/07-14 від 24 листопада 2014 року та 23590,24 доларів США з карткового рахунку НОМЕР_1, всього 105127,60 доларів США.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в сумі 3654 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не враховано, що на період звернення позивача до банку, діяла Постанова Національного Банку України № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 03.12.2014 року, яка набула чинності 10.12.2014 року, яка регламентує діяльність банків в частині певного обмеження видачі готівкових коштів. Пізніше, 03.03.2015 року прийнята Постанова Національного Банку України № 160 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», яка також регламентує діяльність банків в частині певного обмеження видачі готівкових коштів на тих же умовах що і постанова Національного Банку України № 758 від 03 грудня 2014 року.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2014 року між позивачем ОСОБА_3 та банком укладений договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» № 313731/41390/0744, відповідно до якого він вніс на депозитний рахунок, відкритий у відділенні №11 філії «Запорізьке РУ «AT «Банк «Фінанси та кредит» 95000 доларів США. Строк дії даного договору визначений до 22.02.2015 року. За користування коштами Банк зобов'язаний був нараховувати проценти в розмірах, передбачених п.1.2 договору (а.с.5-7).

Відповідно до п. 2.9. Договору № 313731/41390/07-14 від 24.11.2014 року після закінчення будь-якого із строків, визначених п.п. 1.1.1.-1.1.13. цього Договору, або настання інших обставин, визначених чинним законодавством України чи цим Договором, кошти з депозитного рахунку повертаються Клієнту за його письмовою вимогою шляхом видачі готівки або перерахування на його власний поточний рахунок або інший депозитний рахунок, а дія цього Договору припиняється. Клієнт зобов'язаний надати зазначену письмову вимогу, зокрема у випадку повернення суми вкладу, що перевищує 6 000,00 доларів США - не пізніше ніж за два робочі дні до дати закінчення того строку із числа визначених п.п. 1.1.1. - 1.1.13. цього Договору, після закінчення якого Клієнт письмово вимагає повернення вкладу. Письмову вимогу Клієнт зобов'язаний надати Банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається Банком, а другий повертається Клієнту з відміткою Банку про отримання письмової вимоги (а.с. 5 (зв.).

18.02.2015 року позивач звернувся до Відділення № 11 Філії «Запорізьке РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» в м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Правди, 53, де укладався Договір із вимогою про видачу вкладу з урахуванням нарахованих відсотків, шляхом видачі готівки через касу банку (а.с.10).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та стягуючи заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 105 127,60 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, щообмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, тому відповідач зобов'язаний повернути суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) грошову суму (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України банк не має права встановлювати не передбачені договором або законом обмеження права клієнта розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, відповідно до вимог ст. 1074 ЦК України, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Встановлено, що 18.02.2015 року позивач ОСОБА_3, у відповідності до п.2.9 депозитного договору звертався до Банку з письмовою вимогою про повернення суми банківського вкладу за договором банківського вкладу «Блискуча сімка» № 313731/413980/07-14, шляхом виплати готівковими коштами через касу банку (а.с. 10), проте, банк не здійснив з вкладником необхідних дій щодо розрахунку, посилаючись на постанову НБУ № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 01.12.2014 року, яка набула чинності 10.12.2014 року, згідно якої банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150 000 гривень на добу на одного клієнта, а також уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. (а. с. 11).

Згідно приписам частини 1 статті 66 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Статтею 56 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Таким чином, постанови НБУ обмежують право вкладника на отримання вкладу та суперечать нормам ЦК України, а тому суд повинен застосовувати акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладених з банком договорів, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-90цс12 від 12 вересня 2012 року.

Судом першої інстанції правильно застосовані норми як національного так і міжнародного права та зроблений правильний висновок, що відмова банку у поверненні грошових коштів з поточного рахунку позивача суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Судом вірно зазначено про порушення відповідачем ст.1 Першого Протоколу та правильно застосована практика Європейського суду з прав людини, викладена у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ, де судом зазначено, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).

Таким чином, судом першої інстанції правильно визначено, що відмовляючи повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав та основоположних свобод та ст.1 Першого протоколу, де визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принцами міжнародного права.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що на даний час діє постанова НБУ № 160 "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України" від 03.03.2015 року, яка також регламентує діяльність банків в частині певного обмеження видачі готівкових коштів є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

Інший довід апелянта про те, що суд не перевірив наявність розрахунку відсотків за депозитом, а стягнув їх, виходячи із вимог, заявлених позивачем, то судова колегія зазначає, що відповідач не спростував розмір стягнутих коштів за депозитним договором та не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростував суму стягнення. Натомість, в матеріалах справи наявні довідки АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 24.02.2015 року, відповідно яких банк підтверджує суму залишку коштів на картковому рахунку ОСОБА_3 станом на 24.02.20145 року, яка відповідає сумі стягнутій за рішенням суду (а.с.8-9).

Таким чином, судом правомірно прийняті докази, надані позивачем, досліджені та оцінені відповідно до ст. 214 ЦПК України, оскільки відповідачем вони не спростовані.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: