Рішення № 49357317, 27.03.2012, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

Справа 704/116/2012

27.03.2012 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді: Конепуда В.І., при секретарі с/з ОСОБА_1, з участю позивача - ОСОБА_2 його представників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_5 про скасування ОСОБА_6 №3 від 04.01.2012 року про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, поновлення його на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, а також відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом до голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_5 , в якому просить скасувати ОСОБА_6 голови Міжгірської районної державної адміністрації №3 від 04.01.2012 року, на підставі якого його звільнено з роботи з посади головного лікаря Міжгірської районної лікарні у звязку із змінами в організації виробництва і праці, просить поновити його на займаній посаді, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації №28-к від 17.02.2005 року займав посаду головного лікаря Міжгірської центральної районної лікарні ( з 2006 року - Міжгірська районна лікарня). 02.12.2011 року ОСОБА_6 голови Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_5 №320 позивача звільнено із займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та Статутом районної лікарні. ОСОБА_6 скасоване рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.12.2011 року. 04.01.2012 року ОСОБА_6 №2 голови Міжгірської районної державної адміністрації позивача поновлено на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні і в цей же час ОСОБА_6 №3 від 04.01.2012 року позивача повторно звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити - визнати незаконним та скасувати ОСОБА_6 №3 голови Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_5 від 04.01.2012 року про його звільнення, поновити його на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні, а також стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в суді позовні вимоги підтримали, вважають звільнення позивача незаконним, просили суд позовні вимоги задоволити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судових засіданнях що відбулися, позовні вимоги не визнав, заперечивши їх тим, що позивача було звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України з ініціативи власника у випадку змін в організації, виробництва і праці. Під змінами в організації виробництва та праці мається на увазі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання установи, при відмові органу виконавчої влади, в даному випадку державною адміністрацією укласти контракт із працівником установи, навіть якщо раніше контракт не був укладений, то такий працівник підлягає звільненню.

Щодо участі в розгляді справи самого відповідача та його представника суд ставиться критично. Судові засідання за їх клопотаннями та через їх неявку неодноразово відкладалися: 08.02.2012 р., 24.02.2012 р., 01.03.2012 р., 15.03.2012 р. Однак, у відповідності до вимог ст. 157 ЦПК України щодо строків розгляду справ, - справи про поновлення на роботі розглядаються протягом одного місяця, клопотань про продовження строку розгляду справи від сторін не поступило.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представників, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги про скасування ОСОБА_6 голови Міжгірської районної державної адміністрації №3 від 04.01.2012 року, поновлення позивача на займаній посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу слід задовольнити повністю, вимогу щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації №28-к від 17.02.2005 року позивач ОСОБА_2 призначений на посаду головного лікаря Міжгірської центральної районної лікарні ОСОБА_6 голови Міжгірської районної державної адміністрації ОСОБА_5 №320 від 02.12.2011 року його звільнено із займаної посади на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та Статутом районної лікарні. ОСОБА_6 скасоване рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.12.2011 року. ОСОБА_6 №2 від 04.01.2012 року голови Міжгірської районної державної адміністрації позивача поновлено на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні і в цей же час ОСОБА_6 №3 від 04.01.2012 року його повторно звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий спір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, зазначених у п.19 Постанови від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" ( з наступними змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Під час розгляду справи в суді не знайшло свого підтвердження реорганізація, ліквідація або перепрофілювання Міжгірської районної лікарні.

Звільнення позивача із займаної посади відбулось без дотримання вимог чинного законодавства, зокрема, суд вважає, що відповідачем не було затверджено нову структуру і штатний розпис Міжгірської районної лікарні, не було видано ОСОБА_6 про заходи, пов'язані з реорганізацією (ліквідацією) та скорочення штатів, не було попереджено позивача про наступне вивільнення і не запропоновано роботу у Міжгірській районній лікарні, не пізніше, ніж за два місяці в письмовій формі не було повідомлено Державну службу зайнятості про вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці Міжгірської районної лікарні, не було дотримано переважності права залишення позивача на роботі, оскільки не враховано його досвід та стаж роботи.

Крім того, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки така грунтується на законних підставах - ст.235 ч.2 КЗпП України і суд виходячи із наданої довідки про заробітну плату ОСОБА_2, вважає стягнути з відповідача на користь позивача за весь час вимушеного прогулу з 05.01.2012 р. по 27.03.2012 р.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України при поновленні працівника на роботі підлягають до задоволення вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці»і «Порядку обчислення середньої заробітної плати»затвердженого Постановою КМ України № 100 від 08.02.2006 року з наступними змінами, згідно до якого заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за два місяці, що передували звільненню.

Згідно наданої довідки заробітна плата ОСОБА_2 за повні два місяці, що передували його звільненню за листопад 2011 року складає 6568 грн. 13 коп. та за грудень 2011 р. - 4208 грн. 62 коп. В листопаді та грудні 44 робочі дні, тому середня заробітна плата позивача за один день складає:

(6568 грн. 13 коп. + 4208 грн. 62 коп.) : ( 44 р.д.) = 244 грн. 93 коп.

Кількість днів вимушеного прогулу позивача ОСОБА_2І за період з 05.01.2012 року по 27.03.2012 р. (день постановлення рішення) становить 58 робочих днів.

Таким чином заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу складає:

244 грн. 93 коп. х 58 дн. = 14205 грн. 71 коп.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

П.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 р. №4 визначає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Позивач навів достатньо обгрунтувань, що відповідач завдав йому моральну шкоду, яка обумовлюється моральними стражданнями, а саме відповідач позбавив його права на працю та можливості заробляти собі на життя і як фахівець - хірург він втрачає спеціальні навички, не має реальної можливості надавати медичну допомогу і проводити операції, позивач як заслужений лікар України користується авторитетом серед своїх колег та місцевого населення Міжгірського району, його незаконне звільнення призвело до публічного приниження його честі та гідності, крім цього, невиплата позивачу належної заробітної плати, на яку розраховував він та його члени сім'ї, призвела до втрати нормальних життєвих звязків, звичного ритму життя, що в свою чергу призвело до моральних переживань та стресових ситуацій.

Суд, виходячи із засад розумності та виваженості, враховуючи фактичні обставини справи, приходить до висновку, що розмір моральної шкоди завданої позивачу можливо визначити в сумі 20000 грн.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн 60 коп. та на користь позивача сплачені ним судові витрати в розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 10; 11; 59; 60; 88; 212; 213-215 ЦПК України, ст. 235, ст. 237-1 КЗпП України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до голови Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_5 про скасування ОСОБА_6 №3 від 04.01.2012 року про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади, поновлення його на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням, а також відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати ОСОБА_6 №3 від 04 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади головного лікаря Міжгірської районної лікарні.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді головного лікаря Міжгірської районної лікарні.

Стягнути із Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 05 січня 2012 року по 27 березня 2012 рік 14205 ( чотирнадцять тисяч двісті п'ять) грн. 71 коп. (із зазначеної суми підлягають відрахуванню податки і обовязкові платежі).

Стягнути із Міжгірської районної державної адміністрації на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп. одержувач: державний бюджет Воловецький район 22030001, код одержувача (код за ЄДРПОУ): 38035904, банк одержувача: ГУДКСУ в Закарпатській області Код банку одержувача (МФО) : 812016, рахунок одержувача: 31218206700088.

Стягнути з Міжгірської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Позовні вимоги по відшкодування моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з Міжгірської районної державної адміністрації на користь позивача ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

СУДДЯ: Конепуд В.І.