Ухвала суду № 49357207, 31.08.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/4468/15-ц

2/243/2485/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 року м. Словянськ

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі

головуючої судді Неженцевої О.В.

при секретарі Зима М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Словянську заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Банк «Фінанси та Кредит» в особі Словянського відділення №15 про покладання зобовязання повернути суми вкладів та нарахованих відсотків,

В С Т А Н О В И В :

18 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства « Банк «Фінанси та Кредит» в особі Словянського відділення № 15 про покладання зобовязання повернути суми вкладів та нарахованих відсотків, згідно умов строкових банківських вкладів за договорами № 335816/36358/6-14 від 30 квітня 2014 року та № 335816/36356/6-14 від 30 квітня 2014 року.

Ухвалою від 20 травня 2015 року відкрито провадження по даній цивільній справі.

Після повернення справи із апеляційної інстанції призначено її розгляд у судовому засіданні на 14 вересня 2015 року.

31 серпня 2015 року на розгляд до суду надійшла заява ОСОБА_1 у якій, з посиланням на положення статей 151 та 152 ЦПК України ставиться клопотання про прийняття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог на суму 500000 грн., які знаходяться на його рахунках в Словянському відділенні №154 АТ « Банк «Фінанси та Кредит». У заяві зазначено про те, що 23 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про припинення дії цих договорів та про виплату коштів по цим договорам в день закінчення строку їх дії. 30 квітня 2015 року він звернувся до Словянського відділення №154 АТ « Банк «Фінанси та кредит» за виплатою коштів. Договори були закриті і кошти за цими договорами перераховані на особисті рахунки, але фактично були виплачені лише відсотки по договору № 335816/36356/6-14 від 30 квітня 2014 року в національній валюті та усно завідуючою відділенням було надано пояснення про те, що вища інстанція не виділяє коштів на виплати по депозитним вкладам. Зазначені обставини були підставою для звернення до суду з позовом до відповідача. Представник відповідача два рази не зявлявся у судові засідання, а у подальшому подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 20 травня 2015 року про відкриття провадження по справі, посилаючись на порушення судом першої інстанції правил підсудності. Такі діє є зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами, свідчать про його небажання виконувати обовязки за договором депозитного складу та спрямовані на затягування судового розгляду справи, незважаючи на те, що відповідач на протязі майже пяти місяців продовжує користуватися грошима позивача. Враховуючи таку позицію банку, позивач вважає за потрібне поставити питання про забезпечення його позову таким видом.

Згідно положень частини 1 та 3 статті 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1)причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 152 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові коти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, про що зазначено у частині 3 статті 152 ЦПК України.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено,що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд

(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися,зокрема, в тому,що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог,дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою,позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Вивченням заяви про забезпечення позову від 31 серпня 2015 року та матеріалів справи, встановлено, що зміст цієї заяви не відповідає вимогам частини 2 статті 151 ЦПК України, враховуючи те, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на рахунки відповідача на суму 500000 грн., то він повинен надати суду відомості, потрібні для забезпечення позову: позивачем навіть не зазначено на які рахунки необхідно накласти арешт, і які є докази належності цих рахунків саме відповідачу по справі.

Між тим всі ці відомості є обовязковими для вирішення питання про застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на рахунки відповідача,визначення співмірності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам , з метою недопущення порушення законних прав відповідача та інших осіб.

Враховуючи те, що відповідно до положень частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, то необхідність надання усіх відомостей, які необхідні для розгляду по суті такої заяви, покладається чинним законодавством саме на ініціатора питання про прийняття заходів забезпечення позову.

Як передбачено положеннями частини 8 статті 153 ЦПК України, суд встановивши,що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином,є законні підстави для повернення цієї заяви ОСОБА_1

Відповідно до положень статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року « Про судовий збір», розяснень викладених у пункті 42 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», сплачена при зверненні до суду з заявою сума судового збору 121 грн. 80 коп. підлягає поверненню заявнику ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 151,152,153,293 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 від 31 серпня 2015 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Банк «Фінанси та Кредит» в особі Словянського відділення №15 про покладання зобовязання повернути суми вкладів та нарахованих відсотків та оригінал квитанції про сплату судового збору, повернути заявнику.

Зобовязати територіальний підрозділ Державної казначейської служби України (м.Словянська) повернути ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, сплачений судовий збір у розмірі 121,80 грн. по квитанції № 480 від 31 серпня 2015 року через Словянське УК/м. Словянськ/22030001 на розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - Словянське УК (м. Словянськ), код отримувача(ЄДРПОУ суду) 26503448, р/р 31210206700075.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Словянський міськрайонний суд Донецької області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Неженцева О.В.