Ухвала суду № 49355931, 28.08.2015, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/8436/15-к

Провадження № 1-кс/234/3018/15

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

28 серпня 2015 року м. Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Фоміна Ю.В.,

за участю секретаря Скоробогатової М.В.,

прокурора Папуша Ю.І.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що проходив військову службу на посаді заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки військової частини 2240 у військовому званні «підполковник», раніше не судимого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_3, 1-з та мешкаючого по вул. Академіка Проскури,1-а у м. Харкові,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111, ч.2 ст.345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2015 року до Краматорського міського суду Донецької області надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил АТО ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1.

Підозрюваний отримав копію клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання 27.08.2015 о 18.00 годині.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що слідчим відділом військової прокуратури сил антитерористичної операціїздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015220750000298 від 13.05.2015 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 345 ККУкраїни, а він є процесуальним керівником, що здійснює нагляд за досудовим розслідуванням.

Досудовим розслідуванням встановлено, що підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки Східного територіального управління Національної гвардії України.

У період з 2013 по 2014 роки ОСОБА_1 входив до складу миротворчого контингенту України у миротворчій місії ООН у Республіці ОСОБА_4.

06.09.2014 під час повернення з Республіки ОСОБА_4, у м.Стамбул (Туреччина), де відбувалась пересадка на літак до України, ОСОБА_1 відокремився від основної групи українських військових та за власний рахунок придбав квиток на літак до м. Москва (Російська Федерація), куди у подальшому прибув до міжнародного аеропорту «Домодєдово».

Під час проходження митного контролю в міжнародному аеропорту «Домодєдово» ОСОБА_1 був запрошений представником Прикордонної служби ФСБ РФ, який представився ОСОБА_5, на розмову. Останнім ОСОБА_1 було запропоновано передавати інформацію щодо подій, які відбуваються на території проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (далі - АТО), на що ОСОБА_1 погодився та повернувся на територію України.

У подальшому, починаючи з вересня 2014 по травень 2015 року, у різні періоди, ОСОБА_1 передавав через мережу «Інтернет» указаному представнику спеціальних служб Російської Федерації інформацію стосовно керівного складу Національної гвардії України, місць дислокації військових частин, їх чисельності та озброєння. Крім того, ОСОБА_1 указаній особі було передано копію шифр-телеграми стосовно збільшення чисельності підрозділів контррозвідки СБ України щодо регіонального дислокування.

У березні 2015 року відповідно наказу начальника Управління № 55 від 03.03.2015 підполковник ОСОБА_1 вибув у службове відрядження на територію безпосереднього проведення антитерористичної операції, де перебував до 13.05.2015.

Під час перебування на території проведення АТО підполковник ОСОБА_1 виконував обовязки старшого оперативної групи обєднаного угрупування Національної гвардії України при штабі АТО, відповідно займаної посади.

Відповідно до покладених обовязків ОСОБА_1 займався організацією планування застосування військових підрозділів, управлінням та взаємодією військових частин, які залучені до виконання завдань в ході проведення АТО та організацією виконання заходів забезпечення режиму секретності.

Згідно повідомлення Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України № 26/2/3-8495 від 12.06.2015 ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою три розпорядженням УСБ України в Харківській області № 44д від 24.04.2015.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 за допомогою свого товариша ОСОБА_6 вийшов на зв'язок з представником спеціальних служб Російської Федерації на імя ОСОБА_7 та електронною поштою та за допомогою мобільного додатка «Telegram» передавав останньому інформацію стосовно місця знаходження блок-постів ЗС України та інших військових формувань, дані обстрілів та оперативної обстановки на території проведення АТО.

Вказаним вище співробітником спеціальних служб Російської Федерації здійснювались грошові перекази на банківські рахунки ОСОБА_1 для вирішення потреб матеріального характеру при здійсненні злочинної діяльності та в якості винагороди за передану інформацію.

13.05.2015 під час опитування ОСОБА_1 заступником начальника відділу Державної контррозвідки СБ України підполковником ОСОБА_8 з приводу викладених вище обставин, ОСОБА_1, з метою уникнення відповідальності за вчинене, наніс ОСОБА_8 удар кульковою ручкою в ділянку лівого ока, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження. Після скоєного ОСОБА_1 намагався втекти та вистрибнув у вікно, однак був затриманий співробітниками Служби безпеки України.

13.05.2015 о 19 годині 45 хвилин ОСОБА_1 затриманий у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.345 КК України.

14.05.2015 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

15.05.2015 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345 та ч. 1 ст.111 КК України.

08.07.2015 слідчим суддею Краматорського міського суду Донецької області підозрюваному ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою на 60 діб, тобто до 05.09.2015.

27.08.2015 року військовим прокурором сил антитерористичної операції винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до шести місяців, тобто до 13.11.2015 року.

У кримінальному провадженні виконано ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку зібраних доказів, призначено, судово-цитологічну експертизу, судово-імунологічну експертизу, судову експертизу комунікаційних систем та засобів, судову компютерно-технічну експертизу, отримано дозволи на тимчасові доступи до речей та документів операторів мобільного звязку, абонентські номери яких використовував ОСОБА_1

Разом з тим, на даний час не завершено проведення експертизи телекомунікаційних систем та засобів; компютерно-технічної експертизи та судово-імунологічної експертизи; необхідно допитати співслужбовців ОСОБА_1, осіб з якими він проходив військову службу в складі миротворчого контингенту в Республіці ОСОБА_4; провести слідчий експеримент за участі підозрюваного ОСОБА_1, здійснити інші слідчі (розшукові) дії з метою всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення тих обставин, які викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, помякшують чи обтяжують покарання; за необхідності скласти та повідомити про зміну раніше повідомленої підозри; забезпечити виконання вимог ст. 290 КПК України, з наданням достатнього часу стороні захисту для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, один з яких є особливо тяжким, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі строком від 12 до 15 років.

У даному кримінальному провадженні наявні ризики передбачені

п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Запобігти настанню зазначених ризиків, шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_1 інших, більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою неможливо.

Так, починаючи з вересня 2014 року по 13.05.2015 підозрюваний ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення самостійно до правоохоронних органів не зявився, про обставини злочину не повідомив, а був затриманий у порядку ст. 208 КПК України. Протягом жовтня-листопада 2014 року ОСОБА_1 неодноразово перетинав лінію розмежування та вибував на територію, підконтрольну терористичним організаціям «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка», де підтримував тісні звязки з керівниками структурних підрозділів вказаних організацій та приймав безпосередню участь у бойових діях на їх стороні. Крім того, ОСОБА_1, усвідомивши факт розкриття його злочинної діяльності здійснив напад на працівника СБ України ОСОБА_8 та намагався втекти з місця події. Крім цього, 08.07.2015, під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, у судовому засіданні ОСОБА_1 особисто повідомив про те, що будучи військовослужбовцем НГУ перетинав лінію розмежування та виїздив за місцем реєстрації до м. Донецьк. Наведені обставини свідчать про наявність достатніх підстав стверджувати про можливість ОСОБА_1 переховуватись від органу досудового розслідування та суду на території, що тимчасово не підконтрольна українській владі, у випадку застосування до нього іншого більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно ст. 29 Статуту внутрішньої служби ЗС України підполковник ОСОБА_1 є військовим начальником до підлеглих військовослужбовців військової частини 2240 та інших військовослужбовців військових частин, що підпорядковуються Східному територіальному управлінню Національної гвардії України, оскільки займає посаду заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки вказаного управління.

Відповідно до ст.ст. 6, 7, 8, 45, 56 Дисциплінарного статуту ЗС України підполковник ОСОБА_1 наділений правом накладати дисциплінарні стягнення на підлеглих військовослужбовців.

Поряд з цим, підозрюваний ОСОБА_1 до моменту затримання, тобто до 13.05.2015, підтримував тісні звязки із представниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», учасники якої являються добре підготовленими, озброєними, рішуче налаштованими особами, які вчиняють кримінальні правопорушення зі зброєю в руках.

Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу підполковника ОСОБА_1, як військового начальника на свідків вчинення ним кримінального правопорушення шляхом застосування до підлеглих військовослужбовців дисциплінарних стягнень, погроз з боку спільників представників терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», а також ураховуючи його право доступу як командира до службових документів ввіреного військового підрозділу - про можливість знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою (п.п. 2, 3 ч. 1 ст.177 КПК України).

Ураховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України, проходить військову службу на посаді заступника начальника відділу бойової та спеціальної підготовки, являється військовим начальником до підлеглих військовослужбовців, якому державою ввірено зброю для службового користування, наділений відповідно до ст. 30 Дисциплінарного статуту ЗС України правом віддати підлеглим накази і зобовязаний їх перевіряти, відповідно до повідомлення Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування СБ України № 26/2/3-8495 від 12.06.2015 має допуск до державної таємниці за формою три розпорядженням УСБ України в Харківській області № 44д від 24.04.2015, при цьому підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (державна зрада), що свідчить про можливість продовження вчинення останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень та учинення, як військовослужбовцем, інших злочинів проти встановленого порядку проходження військової служби (військові злочини) у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою (п. 5 ст. 177 КПК України).

Наведені обставини свідчать про прагнення ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню та, перебуваючи на волі, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжувати скоювати злочини в яких підозрюється, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1 Кримінального кодексу України.

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, сторона обвинувачення вважає за доцільне продовжити застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що він військовим начальником не являється та підпорядкованих йому осіб не має, а тому не може впливати на свідків, у звязку з травмою ноги, він не має можливості сховатися від слідства. Інших хронічних захворювань, інвалідності не має. Просить відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Захисник в судовому засідання проти клопотання заперечила та пояснила, що слідчим ігноруються розумні строки здійснення досудового розслідування, підстави цього клопотання дублюють підстави, які зазначені в клопотанні від 20.06.2015 року. Просить відмовити у задоволенні вказаного клопотання як необґрунтованого та звільнити підозрюваного з під варти.

Вислухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження застосування запобіжного заходу, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню,оскільки досудове розслідування не завершено з обєктивних поважних обставин, на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду, бо підозрюваний намагався втекти та здійснив напад на працівника СБУ ОСОБА_8, незаконно впливати на свідків, які є співслужбовцями підозрюваного, приховувати, знищити докази, бо мав доступ до службових документів та державної таємниці, а також продовжувати кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Крім того, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст.111, ч.2 ст.345 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема: повідомленнями УСБ України у Харківській області про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 та ч. 2 ст. 345 КК України, протоколами оглядів місць події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8, протоколом слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_8, протоколами допиту свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, висновками судово-медичної експертизи, судово-цитологічної експертизи, а також іншими доказами зібраними у ході досудового розслідування кримінального провадження.

Крім того, обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості не виходить за межи розумного строку, відповідає особі підозрюваного, вік та стан здоровя підозрюваного дозволяє застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, не надає можливості ухилення від слідства та суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, а більш мяка міра запобіжного заходу не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Також в судовому засіданні прокурор довів, що заявлені ризики не зменшилися, а завершити досудове слідство до закінчення строку дії попередньої ухвали неможливо з причин складності вказаного кримінального провадження, необхідності проведення певних слідчих (розшукових) дій, та отримання матеріалів призначених експертиз, що виправдовує подальше тримання підозрюваного під вартою.

Також доведено, що провести вказані процесуальні дії раніше не було можливим внаслідок тривалого терміну проведення експертиз та великого обєму необхідних слідчих дій.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Заперечення підозрюваного та захисника не спростовують доводи та підстави, якими прокурор обґрунтовує клопотання про продовження строку тримання під вартою. Незгода сторони захисту з певними процесуальними діями слідчого не впливає на результат розгляду вказаного клопотання.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_13 в межах строку досудового розслідування на 60 днів.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.176-179, 184,193,194,196,198,199 КПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, для розслідування кримінального провадження №42015220750000298 від 13.05.2015 року, на 60 днів, тобто до 16 годині 00 хвилин 26 жовтня 2015 року.

Ухвала втрачає силу в 16 годин 00 хвилин 26 жовтня 2015 року, якщо строк тримання під вартою не буде продовжено.

Продовження цього строку можливе у порядку, передбаченому ст.199 КПК України.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Копію ухвали направити до Артемівского СІЗО УДПтСУ в Донецкій області.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора та слідчого.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом пяти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

СуддяОСОБА_14