Ухвала суду № 49353034, 27.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/6153/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Штульман І.В., розглянувши в письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І. про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І., в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо направлення його скарги №36701вх14 від 05.06.2014р. для розгляду до органу, на який він скаржився і який попередньо вже розглядав звернення позивача з цього приводу, щодо надання йому за результатами розгляду його скарги №36701вх14 від 05.06.2014р. необґрунтованої відповіді, визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у невжитті вичерпних заходів щодо задоволення звернення позивача №36701вх14 від 05.06.2014р. у встановлений законом строк і реального поновлення порушених прав шляхом внесення відповідного акта реагування, передбаченого Законом України "Про прокуратуру". Позивач також просив зобов'язати відповідача невідкладно розглянути скаргу №36701вх14 від 05.06.2014р. на бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області по суті, вжити невідкладних заходів щодо усунення порушень та надати обґрунтовану відповідь на скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014р. закрито провадження в адміністративній справі в частині вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправними дій заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І., які виразились у нерозгляді питань звернення від 05.06.2014р. №36701вх14 щодо здійснення перевірки на предмет вчинення злочину у зв'язку з невиконанням рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012р. у справі №401/7558/12 (2/401/3627/12) та ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09.04.2014р. у справі №199/1533/14-ц (14-с/199/34/14), внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відносно осіб, що допустили умисне невиконання зазначених рішень суду, притягнення їх до відповідальності та направленні даних питань звернення до Державної казначейської служби України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014р. позов задоволено. Визнано протиправними дії заступника прокурора Дніпропетровської області Рички О.І., які виразились у направленні для розгляду до Державної казначейської служби України звернення ОСОБА_2 від 05.06.2014р. № 36701вх14 стосовно питань щодо внесення подання про усунення порушень закону стосовно умисного невиконання рішень Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012р. у справі № 401/7558/12 (2/401/3627/12) та від 09.04.2014р. у справі № 199/1533/14-ц (14-с/199/34/14). Зобов'язано заступника прокурора Дніпропетровської області Ричку О.І. розглянути звернення ОСОБА_2 від 05.06.2014 року № 36701вх14 стосовно питань щодо внесення подання про усунення порушень закону щодо умисного невиконання рішень Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012р. у справі № 401/7558/12 (2/401/3627/12) та від 09.04.2014р. у справі № 199/1533/14-ц (14-с/199/34/14).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015р. постанову суду першої інстанції скасовано та закрито провадження в адміністративній справі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та постанову суду першої інстанції залишити в силі.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.04.2013р. позивач звернувся до Державної казначейської служби України щодо виконання виконавчого листа Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2013р. №401/7558/12 (2/401/3627/12).

Листом Державної казначейської служби України від 26.04.2013р. №5-13/4503-10749 позивачу було роз'яснено, що він повинен звернутись до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

19.05.2014р. позивач звернувся із заявою щодо виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012 року до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області листом від 21.05.2014р. №15-08/1713-6402 повідомило позивача про те, що рішення суду виконано частково, а саме перераховано на користь позивача 13000 грн., та на теперішній час пакет документів щодо виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.12.2012р. знаходиться на виконанні у Державній казначейській службі України.

Оскільки рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19.12.2012р. у справі №401/7558/12 (2/401/3627/12) та ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 09.04.2014р. у справі №199/1533/14-ц (14-с/199/34/14) виконані не були, позивач звернувся до Прокуратури Дніпропетровської області зі скаргою на умисне невиконання службовою особою рішення суду, що набрало законної сили, №36701вх14 від 05.06.2014р.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

За правилами ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Порядок проведення перевірок встановлено ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої перевірки проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли.

Подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо: усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; відшкодування шкоди; скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб (ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Як вже зазначалось вище, у своєму зверненні №36701вх14 від 05.06.2014р. позивач просив здійснити перевірку фактів, що свідчать, на думку позивача, про умисне невиконання рішення суду та просив внести подання про усунення порушень закону щодо умисного невиконання судових рішень, та притягнути до відповідальності винних осіб.

На момент звернення позивача до Прокуратури Дніпропетровської області відповідні звернення позивача вже були розглянуті Державною казначейською службою України та Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Звідси, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що заступник прокурора Дніпропетровської області Ричка О.І., надсилаючи вказане звернення позивача на розгляд до Державної казначейської служби України, фактично ухилився від його розгляду.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що за органами прокуратури закріплена функція нагляду за додержанням і застосуванням законів та вони не позбавлені повноважень, за наявності законних підстав, проводити відповідні перевірки, в тому числі перевірки органів Державної казначейської служби України. При цьому, такий нагляд повинен здійснюватися органами прокуратури з дотриманням визначеного чинним законодавством порядку та за наявності підстав для його здійснення.

З огляду на зазначене, безпідставним є посилання відповідача на Закон України "Про звернення громадян", оскільки питання порушені в зверненні позивача від 05.06.2014р. входять до предмету нагляду прокурора за додержанням та застосуванням законів.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки зі змісту звернення позивача до Прокуратури Дніпропетровської області від 05.06.2014р. вбачається, що позивач вказує на наявність вчинення кримінального правопорушення щодо умисного невиконання рішень суду і наявність ознак вчинення злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України та просить провести відповідну перевірку і зокрема за результатами перевірки внести подання про усунення порушень закону щодо умисного невиконання судових рішень та притягнення до відповідальності винних осіб.

З цих підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що питання, пов'язані з перевіркою повідомлень про скоєння злочину та вимоги позивача про притягнення посадових осіб до відповідальності, врегульовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що виключає можливість розгляду поданого позивачем позову в порядку адміністративного судочинства, в тому числі і щодо питання внесення подання про усунення порушень закону, оскільки вирішення вказаних питань можливо лише за результатами проведення перевірки.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на те, що суд першої інстанції задовольняючи позов у відповідній частині виходив з того, що відповідач протиправно направив для розгляду до Державної казначейської служби України звернення позивача, звідси суд правильно визнав протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у нерозгляді звернення позивача від 05.06.2014р. № 36701вх14 та зобов'язав відповідача розглянути вказане звернення стосовно питань щодо внесення подання про усунення порушень закону. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині позову підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015р. скасувати, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя - доповідач Кочан В.М.

судді Пасічник С.С.

Штульман І.В.