Ухвала суду № 49352250, 03.11.2014, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"03" листопада 2014 р.

Справа № 921/1071/14-г/9

УХВАЛА

про забезпечення позову

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", вул. Жилянська, 43, м.Київ, Київська область, 01033

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", вул. Незалежності, 68А, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257

про розірвання договору фінансового лізингу №495-L від 14.08.2012р. та зобов'язання повернути предмет лізингу.

Суть справи: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", вул. Жилянська, 43, м.Київ, Київська область, 01033, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр", вул. Незалежності, 68А, с.Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257 про розірвання договору фінансового лізингу №495-L від 14.08.2012р. та зобов'язання повернути предмет лізингу.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі № 921/1071/14-г/9 та призначено її до розгляду в судовому засіданні 13.10.2014 р. на 12 год. 30 хв.

Разом з тим, 01.10.2014р. позивач подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову (вх.№17544 від 01.10.2014р.), в якій просить забезпечити позов в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України шляхом накладення арешту на предмет лізингу, а саме :

1) Холодильна централь 2хFE-40 B634C-OS-CS ES, 2012р.в., виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 4шт. – серійний № FCCO820120FE2001, серійний № FCCO820120FE2002, серійний №FCCO820120FE2003, серійний № FCCO820120FE2004;

2) Холодильна централь 2хFE-40 B634C-OS-CS ES, 2012 р.в., виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 2 шт. – серійний № FCCO920120FE2005, серійний № FCCO920120FE2006;

3) Інсталяційний комплект, 2012 р.в., виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 7 шт.;

4) Холодильна централь 2хНЕ-15 В632С-OS-CS ES, виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 2 шт. – серійний № FCCO920120HE2001, серійний № FCCO920120HE2002.

в тому числі здійснювати його транспортування, експлуатування, демонтування, використання, змінювати його місцезнаходження, відчужувати предмети лізингу, передавати їх в найм, оренду, користування, сублізинг.

Обгрунтовуючи дану заяву, позивач посилається на ухилення лізингоодержувачем від виконання зобов’язань за договором фінансового лізингу №495-L від 14.08.2012 року та актами цивільного законодавства.

На обґрунтування заяви позивачем представлено оголошення, розміщене в мережі "Інтернет" про те, що Агрохолдинг "Мрія" пропонує для продажу широкий асортимент бувших у вжитку запасних частин до комерційної сільськогосподарської техніки провідних світових виробників Європи та США, торгових марок MAN, Bodex, Mercedes-Benz Actros, OMSP MACOLA, Kvemeland, Камаз, DAF, SCHMITZ SKI, OMSP MACOLA, John Deere, AKRON.

Крім того, заявник вказує на відсутність відповіді і відповідних дій боржника на лист від 01.08.2014 року із повідомленням про розірвання Договору лізингу та письмовою вимогою про сплату заборгованості за договором лізингу, а також вимогою про повернення предмету Лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору.

Як підставу своїх вимог ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" також зазначає, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2013р. судової справи №909/864/14 про стягнення з групи компаній, які входять до складу Агрохолдингу "Мрія" заборгованості в сумі 27 302 081,27 доларів США, в межах якої, з метою забезпечення позову накладено арешт на рахунки боржника, у межах суми позову.

З наданих позивачем матеріалів вбачається, що:

14 серпня 2012 року між ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" (Лізингодавець) та ТОВ "Мрія Центр" (Лізигоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №495-L, за змістом якого Лізингодавець (позивач) зобов’язувався набути у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації, а Лізингоодержувач (відповідач) зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору. На виконання умов договору, по актам приймання-передачі від 05 вересня 2012 року та 01 жовтня 2012 року, позивач передав, а відповідач отримав предмети лізингу, визначені у Специфікації до договору.

В разі несплати лізингових платежів або інших платежів (частково або в повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, то така подія вважається істотним порушенням умов договору (пп.7.1.1. п.7.1. договору). Відповідно до пп. "а" п. 7.2. договору позивач має право розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам та договором повернення предмета лізингу.

Такі дії лізингоодержувача стали підставою для звернення лізингодавця до суду з позовом про відновлення його порушених прав.

З огляду на представлені докази, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача, з врахуванням такого:

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За змістом ч. 8 ст. 67 ГПК України, наведений перелік є вичерпним, а забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом не допускається.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру, відповідно до ч.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

У вирішенні питання про забезпечення позову, відповідно до ч.2 п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.06р., господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ч.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (зокрема реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд також приймає до уваги рекомендації Вищого господарського суду, викладені в постанові Пленуму № 16 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", згідно з якими господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається із поданої заяви, способом захисту свого права позивач визначив накладення арешту та заборону вчинення будь-яких дій щодо розпорядження спірним майном шляхом передачі транспортних засобів на зберігання третій особі.

За приписами п.5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. № 74/5, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Водночас, право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо. В свою чергу, користування - це юридично закріплена можливість щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами.

Отже, накладення арешту на вказані об’єкти передбачатиме заборону користування та розпорядження ними. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача у власності якого, за умовами договору фінансового лізингу та долучених копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, і перебуває предмет лізингу, накладення арешту на таке майно спричинить обмеження його права як власника. В той же час, накладення арешту на майно, яке належить не відповідачеві, а іншій особі, суперечить нормам процесуального права, що прямо зазначено у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.04.2005 р. у справі № 14/384-04. Більш того, такі дії можуть спричинити повне зупинення господарської діяльності відповідача, що в майбутньому вплине на інтереси інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу та може призвести до незворотних наслідків.

При цьому суд враховує, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

За даних обставин, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майнових наслідків накладення арешту на предмет лізингу, обраний позивачем захід до забезпечення позову шляхом накладення арешту, суд вважає не адекватним, а відтак заявлена вимога до задоволення не підлягає.

Одночасно, беручи до уваги приписи перелічених норм, призначення заходів забезпечення позову (запобігання утруднення чи неможливості виконання рішення в майбутньому), обставини даної справи та заявлені у ній вимоги (про витребування майна, що було передано у тимчасове користування за договором фінансового лізингу, шляхом його вилучення у відповідача з наступною його передачею позивачу), суд прийшов до висновку, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

Для недопущення цього, приналежно до спірних правовідносин, слід застосувати спосіб забезпечення позову, передбачений ст.67 ГПК України у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо розпорядження предметом лізингу, зокрема заборони розукомплектовувати, демонтувати, відчужувати, передавати у найм, оренду, сублізинг третім особам.

Натомість транспортування, користування та зміна місцезнаходження не впливатиме на здійснення відповідачем власної підприємницької діяльності та умовам договору фінансового лізингу. А враховуючи особливості предмета лізингу, таке використання не призводитиме до погіршення стану належного заявнику майна чи зниження його вартості, так як усі витрати пов’язані з експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, згідно укладеної між учасниками судового процесу угоди, покладено на лізингоодержувача. Таким чином, заява про встановлення такої заборони задоволенню не підлягає.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК України). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою (п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

В силу ч. 2 ст. 67 Господарського процесуального кодексу, про забезпечення позову виноситься ухвала, котра згідно приписів ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Згідно ч.3 ст.67 ГПК України, п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом.

При винесенні ухвали про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен чітко визначити, які саме дії забороняється вчиняти (п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26 грудня 2011 року).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,4-3,12,33,34,43,66-67,86 ГПК України, постанови Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву (вх.№17544 від 01.10.2014р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" про вжиття заходів до забезпечення задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" (вул. Незалежності, 68а, с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257, код ЄДРПОУ 14040434) розукомплектовувати, демонтувати, відчужувати, передавати в найм, оренду, сублізинг третім особам предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 495-L від 14.08.2012 року, а саме:

1) Холодильна централь 2хFE-40 B634C-OS-CS ES, 2012р.в., виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 4шт. – серійний № FCCO820120FE2001, серійний № FCCO820120FE2002, серійний № FCCO820120FE2003, серійний № FCCO820120FE2004;

2) Холодильна централь 2хFE-40 B634C-OS-CS ES, 2012 р.в., виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 2 шт. – серійний № FCCO920120FE2005, серійний № FCCO920120FE2006;

3) Інсталяційний комплект, 2012 р.в., виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 7 шт.;

4) Холодильна централь 2хНЕ-15 В632С-OS-CS ES, виробництва компанії ТОВ "Індустрія Клімату", Україна, 2 шт. – серійний № FCCO920120HE2001, серійний № FCCO920120HE2002.

3. В задоволенні решти заявленого клопотання про застосування заходів забезпечення позову, відмовити.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", вул. Жилянська, 43, м.Київ, Київська область, 01033, код ЄДРПОУ 35912126.

5. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою про забезпечення позову є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" вул. Незалежності, 68а, с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257, код ЄДРПОУ 14040434.

6. Ухвала, згідно ч.3 ст.67 ГПК України, п.12 Постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення", набирає чинності з моменту її винесення.

7. Дана ухвала, з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", має статус виконавчого документа.

8. Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в строки, встановлені ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" до 04 листопада 2015 року.

На ухвалу господарського суду, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня прийняття ухвали, через місцевий господарський суд.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя В.Л. Гевко