Рішення № 49349785, 27.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015

Справа №910/17699/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-БУД" (м. Київ)

до Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (м. Київ)

про стягнення 132 396, 89 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ-БУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації про стягнення 120872,12 грн., з яких: 8 458,22 грн. – 3 % річних, 112412,90 грн. – інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 2417,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17699/15, розгляд справи призначено на 06.08.2015 р.

27.07.2015 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи.

03.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судове засідання 06.08.2015 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо заяви про збільшення позовних вимог, просив прийняти її розгляду та розглядати вимоги, що вказані в заяві про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 132 396, 89 грн., з яких: 9443,98 грн. – 3 % річних, 122952,81 грн. – інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 2647,94 грн.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, а тому, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо вимог, що викладені у заяві про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 27.08.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою відповідача.

18.08.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 27.08.2015 р. представник позивача не з’явився.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "КБ-БУД" (далі - виконавець) та Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації (далі - замовник) укладено договір підряду №4 (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов’язується із власних матеріалів на власний ризик у передбачений Договором строк виконати роботи з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під’їздів на об’єкті за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 4, а замовник зобов’язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вартість доручених виконавцю робіт за даним Договором, з урахуванням внесених змін згідно Додаткової угоди №1 від 25.11.2011 р., становить 292 521,38 грн.

Положеннями п.п. 3.1 та 3.2 Договору встановлено, що оплата робіт замовником проводиться протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Позивачем було своєчасно та у повному обсязі виконані роботи з капітального ремонту сходових клітин та влаштування освітлення під’їздів на об’єкті за адресою: м. Київ, вул. Поліська, 4, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-2в, зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва від 16.11.2011 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за листопад 2011 року, підписаних уповноваженими представниками замовника та виконавця без зауважень і скріплені печатками сторін, відповідно до яких вартість виконаних будівельних робіт з урахуванням ПДВ становить 292 521,38 грн. Вказані акт та кошторис також скріплені підписом представника Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" та його печаткою.

У зв’язку із неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації основної заборгованості у розмірі 292 521,38 грн., інфляційні витрати у розмірі 1 142,88 грн., 3% річних у розмірі 19 739,18 грн., пені у розмірі 53 238,89 грн. та штрафу у розмірі 20 476,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. у справі № 910/4728/14 позов задоволено частково, стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-БУД" заборгованість у розмірі 292 521,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 142,88 грн., 3% річних у розмірі 19 739,18 грн. та судові витрати у розмірі 6 268,08 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Зазначене рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили 29.04.2014 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що оскільки відповідач повністю виконав рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. у справі № 910/4728/14 тільки 15.04.2015 р., позивач, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України набув право на стягнення з відповідача 132 396,9 грн., з яких: 3 % річних у розмірі 9 443,98 грн., інфляційні втрати у розмірі 122 952,81 грн., які нараховані на суму основного боргу у розмірі 292 521,38 грн., що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. у справі № 910/4728/14, з урахуванням часткової оплати, здійсненої 23.09.2014 р.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. у справі № 910/4728/14, позов задоволено частково, стягнуто з Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ-БУД" заборгованість у розмірі 292 521,38 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 142,88 грн., 3% річних у розмірі 19 739,18 грн. та судові витрати у розмірі 6 268,08 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов’язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 у справі № 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі №16/5/5022-103/2011(2/43-654) зазначено, що приписи статті 625 ЦК не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зазначену правову позицію наведено, також, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", постановах Верховного Суду України від 20.12.2010р., № 13/210/10, від 12.09.2011р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64 та постанові Вищого господарського суду України від 01.11.2012р. №5011-32/5219-2012.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 9 443,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 122 952,91 грн., які нараховані на суму основного боргу у розмірі 292 521,38 грн., що стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. у справі № 910/4728/14 з урахуванням часткової оплати, здійсненої 23.09.2014 р. Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем за період з 19.03.2014 р. по 14.04.2015 р.

На виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. у справі № 910/4728/14 з відповідача на користь позивача 23.09.2014 р. було стягнуто 290,00 грн. основного боргу, та 15.04.2015 р. 292 231,38 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Враховуючи те, що відповідач повністю виконав зобов’язання за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4728/14 лише 15.04.2015 р., то суд вважає вірним нарахування позивачем інфляційних втрат здійснений позивачем у період з квітня 2014 р. по березень 2015 р. та розрахунок 3% річних у період з 19.03.2014 р. по 14.04.2015 р.

При цьому, суд здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат позивача, встановив його обґрунтованість та арифметичну вірність, у зв’язку з чим вимоги про стягнення 122 952,91 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

В той же час, наданий позивачем розрахунок 3% річних є невірним. Суд, здійснивши перерахунок 3% річних за період з 19.03.2014 р. по 14.04.2015 р., з урахуванням часткового погашення заборгованості 23.09.2014 р., встановив, що розмір 3% річних становить 9 419,94 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково в частині стягнення 122 952,91 грн. інфляційних втрат та 9 419,94 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (02068, м. Київ, вул. Олександра Кошиця, буд. 11, код 37448218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КБ-БУД” (04060, м. Київ, вул. Академіка Щусєва, буд. 34/1; код 37202504) 9 419,94 грн. 3% річних, 122 952,91 грн. інфляційних втрат та 2 647,46 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2015 р.

Суддя С.О. Турчин