Рішення № 49339838, 25.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2015 р.Справа № 916/2429/15

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Миколаїв);

До відповідача: Компанії "Нортроп" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м. Одеса);

про стягнення 10117,73 дол. США, що еквівалентно 212733,42 грн.

Представники:

Від позивача: Павленко І.В. (за довіреністю).

Від відповідача: Влачига С.Р. (за довіреністю)., Анджигірей О.В. (за довіреністю).

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі філії „Дельта Лоцман" державного підприємства„Адміністрація морських портів України" (далі- ДП „Адміністрація морських портів України") , звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Компанії „НОРТРОП" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі- Компанія „НОРТРОП") про стягнення заборгованості у сумі 10117,73 дол. США

У судовому засіданні від 03.07.2015 року, відповідно до ст.. 77 ГПК України було оголошено перерву до 20.07.2015р.

В судовому засіданні 20.07.15р. представник відповідача Влачига С.Р., надав письмове клопотання про витребування митних декларацій з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод".

Розглянувши вищезазначене клопотання відповідача про витребування доказів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", суд задовольнив та оголосив ухвалу про витребування належним чином посвідчені копії митних декларацій та відповідно до ст.. 77 ГПК розгляд справи відкладено на 10.08.2015р.

Судове засідання призначене на 10.08.2015р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Волкова Р.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 12.08.2015р. строк розгляду справи продовжено до 27 серпня 2015 року та призначено на 25 серпня 2015 року.

Позивач у судових позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує повністю, в обгрунтування чого надав відзив на позовну заяву.

Також відповідач надавав письмові пояснення щодо судової практики з аналогічних спорів по справі від 25.05.2015р. та письмові пояснення щодо наданого Позивачем листа ДФС від 07.08.2015р.

Відповідно до положень ст.77 ГПК України у судових засіданнях 28.01.2015р., 11.02.2015р. було оголошено перерву.

У судовому засіданні від 25.08.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив:

12 червня 2013р. між ДП „Адміністрація морських портів України" (Порт) та ТОВ „НОРТРОП" (Агент) був укладений Договір №1/П-13 , згідно якого Порт зобов'язується за заявками „Агента" надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по переш вартуванню, перетягуванню ( переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден ( далі СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай -Чорне море (далі БДЛК, ХМК, та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а „Агент" зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно п2.1.1 Догвору, Порт зобов'язується за заявками „Агента" своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги по переш вартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК, та ГСХ, ва також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.

Умовами п.2.1.2. Договору, передбачено, що Порт зобов'язується надавати „Агенту" рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок „Підприємства" та вимог Договору.

Згідно розділу 2.2 . „Агент" зобов'язується своєчасно подавати на адресу „Підприємства" заявки на лоцманське обслуговування, надання послуг по переш вартуванню, перетягуванню (переміщенню) суден в акваторії порту, рух суден, надання інформаційної послуги судну при проходженні судном ГСХ і надання послуг СРРС, в тому числі у зонах дії ПРРС „Іллічівськ" ПРРС „Юний", ПРРС „Одеса", які судно повинно проходити транзитом (Додаток №1 Договору).

П.2.2.3 - робити своєчасну оплату відповідно до цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - ВКВ, а під прапором України у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

П.2.2.4. передбачено, що „Агент" зобов'язується сплачувати рахунки, виставлені „Підприємством" у терміни, визначені договором.

Згідно п.п.4.2, 4.2.1. Договору, передбачено, що оплата проводиться „Агентом" у наступних випадках:

- У випадку, коли рух судна здійснюється транзитом без заходження судна в український порт, до подання заявки на надання „Підприємством" послуг, „Агент" здійснює передплату в розмірі повної вартості послуг, що мають бути надані 2Підприємством" на підставі Заявки, в тому числі ПДВ.

- У випадку, коли судно заходить в український порт, розрахунок за надання „Підприємством" послуг на права проходження судна по БДЛК, ХМК та ГСХ здійснюється „Агентом" до виходу судна із українського порту.

Згідно умов Договору п.п.4.2.2., 4.3. - остаточний розрахунок здійснюється „Агентом" на протязі десяти банківських днів з дати отримання від „Підприємства" рахунку за реквізитами зазначеними у такому рахунку та зобов'язання по оплаті вважаються виконаними „Агентом" з моменту зарахування грошових коштів на рахунок „Підприємства".

Додатковою угодою від 18.12.2013р., строк дії Договору продовжено до 31.12.2015р.

Відповідно до укладеного договору позивач на підставі заявок відповідача в червні, серпні , вересні та жовтні 2013року надав послуги з лоцманського проведення , послуги служби регулювання руху суден та право проходження Бузько-дніпровьско-лиманським каналом суднами «LenaKoleva», «Amina H», «Klos C», буксиру «Limiless», які знаходились під агентуванням відповідача.

Відповідно до умов Договору, за ці суднозаходи Позивачем були нараховані до сплати суми портових зборів (канальний без урахування ПДВ) та вартість послуг з обслуговування суден.Відповідні рахунки (№МР-00000013 від 20.06.2013р., №МР-00000813 від 19.08.2013р.,№МР-00001369 від 26.09.2013р.,№МР-00001978 від 25.10.2013р., №МР-00001979 від 28.10.2013р.) були Відповідачем оплачені в повному об'ємі .

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач стверджує, що згідно пункту 197.9 ст. 197 Податкового кодексу України (далі ПКУ) звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Згідно із ст. 132 «Міжнародні перевезення» Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ України), «Перевезення між портами України та іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором».

Із вказаної норми КТМ Позивач робить висновок, що до «міжнародного перевезення» відносяться тільки ті перевезення, що відбуваються між іноземним портом та портом України. Отже, оскільки в документах на перевезення вантажів не зазначено іноземного порту, з якого судна здійснювали перевезення вантажів, а зазначено "blacksea,neutralwaters" (Чорне море, нейтральні води) у графі "Portofloading" (порт навантаження), тому суми нарахованого канального збору не можуть бути звільнені від ПДВ згідно із п. 197.9 ПКУ.

Документами, що підтверджують наявність морського перевезення вантажу є договір морського перевезення вантажу (коносамент), вантажний маніфест. Зазначені документи, з огляду на визначення в них назв суден, вантажу, іноземних портів/країн відвантаження/завантаження та українських портів завантаження/відвантаження, а також назв іноземних вантажовідправників та вантажоодержувачів, є доказами здійснення суднами міжнародних перевезень вантажу.

Позивач зазначив, що відповідно до податкового роз'яснення - листа №16744/6/99-99-19-03-08-14 від 07.08.2015р. Державної фіскальної служби України , операції з постачання послуг , які оплачуються відповідно до законодавства портовими зборами , суднам, що здійснюють перевезення вантажів на підставі документів щодо морського перевезення вантажів, з яких „порт навантаження" визначено „нейтральні води Чорного моря" оподатковуються ПДВ у загальному порядку.

Також позивач посилається на роз'яснення Міністерства доходів і зборів №17866/99-99-19-04-02-15 від 19.12.2013р., в якому зазначено , що операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів та оплачуються відповідно до законодавства України портовими зборами, звільняються від оподаткування ПДВ. При цьому основною умовою застосування такої пільги портом є наявність документів, які підтверджують здійснення судном міжнародних перевезень.

Як зазначає позивач, в наданих відповідачем документах не зазначено іноземного порту, з якого судна, які знаходились під агентуванням відповідача, здійснювали перевезення вантажу.

В результаті позивачем було встановлено, що в наданих відповідачем вантажних документах („Cargo manifest2) у графі „Порт навантаження" („Port of loading"), вказано „Black sea, Neutral waters" (тобто не вказано іноземний порт), в наслідок чого, не має підстав рахувати підтвердженим факт здійснення відповідними суднами факт міжнародного морського перевезення.

Відтак, після перевірки документів за суднозаходами, що мали місце в 2013-му році, Позивач збільшив на суму ПДВ суми канального збору та внаслідок чого виставив додаткові рахунки від 03.04.15р. на загальну суму 10 117,73 дол. США, суми за яким Відповідач не визнає.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з Компанії „НОРТРОП" заборгованість у сумі 10117,73 дол. США та витрати по сплаті судового збору.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до п.1.13. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316, податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України. Згідно п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Відповідач зокрема зазначає, що у зв'язку із недостатністю глибин в значній частині морських портів України , великотонажні морські судна, що прямують із іноземних портів, для зменшення своєї осадки змушені здійснювати поділ вантажу і перевантаження його частини на інші судна ще за межами території України (нейтральні води). При цьому, на основному, великотоннажному судні видаються окремі документи що підтверджують перевезення вантажу з іноземного порту до порту України на частину (партію) вантажу, що залишається на основному великотонажному судні, та партію вантажу, що перевантажується на додаткове судно (з наведенням іноземного порту відправлення). Перевантаження частини вантажу з основного на додаткове судно підтверджується актами . На додатковому судні на частину вантажу, що перевантажена, додатковим перевізникам також надаються документи на перевезення частини вантажу. При цьому, на частину вантажу, який перевантажено на додаткове судно, видаються документи як основного судна (перевізника) із зазначенням порту відправлення -іноземного порту, так і на ту ж кількість і вантаж документи додаткового судна (перевізника ) із зазначенням місця відправлення - „Чорне море, нейтральні води".

Як зазначає відповідач, відбувалось перевезення вантажу - бокситів з порту Kamsar, Гвінея, до порту Дніпробугський, Україна, великотоннажними суднами «VishvaVinay», «MediVenezia», «Okialos». На частину вантажу основних великотоннажних суден, що мала перевантажуватись на додаткові судна, та ту що залишалась на основних суднах, були видані перевізниками окремі Коносаменти та Вантажні маніфести з наведенням іноземних портів та портів України. Перевантаження частини вантажу за межами території України (нейтральні води) на додаткові судна («LenaKoleva», «Amina H», «Klos C», буксиру «Limiless» та баржі «Pelorus») здійснювалось на підставі та підтверджується Генеральними актами (Generalstatement) та Актами про факти (StatementofFacts) з детальним описом процесу. На додаткових суднах на перевантажену частину вантажу також видавались окремі Коносаменти (Billoflading) та / або Вантажні маніфести (Cargomanifest), які відповідають коносаментам основного судна на перевантажену частину вантажу із зазначенням іноземного порту відправлення.

Перетин додатковими суднами меж території України та митне оформлення суден та вантажу підтверджується відмітками (номерними печатками) митниці на Генеральних деклараціях (GeneralDeclaration) на судна (додаються), Вантажних маніфестах (Cargomanifest) та Генеральних актах (Generalstatement), щодо вивантаження частини вантажу в порту Днепробугський, Україна (надані Позивачем).

Відповідач зазначає, що часткове перевантаження вантажу на додаткові судна здійснювалося відповідно до ст.159 КТМ України , а саме: часткове вивантаження вантажу у зв'язку з неможливістю заходження великотоннажних суден до порту при недостатності глибини. При цьому , відповідач вважає, що з системного налізу ст..133 КТМ України вбачається, що перевезенням є зобов'язання здійснити переміщення дорученого вантажу з одного порту в інший порт. Проміжні переміщення вантажу та /або заміна транспортного засобу не мають істотного значення для правової кваліфікації руху такого вантажу як перевезення вантажу за договором морського перевезення. Крім того, відповідач зазначає, що імпортний вантаж в таких випадках навантажується на судно в іноземному порту, а у нейтральних водах Чорного моря відбувається лише перевантаження частини вантажу на інше судно, внаслідок чого таке перевантаження стає частиною договору міжнародного перевезення вантажу з іноземного порту до українського порту , та є випадком , коди сторона за договором - перевізник представлена кількома особами- судновласниками, що не суперечить положенням ч.3 ст.202 та ч.2 ст.510 Цивільного кодексу України

Крім того, відповідач вважає, що оскільки перевезення додатковим судном з нейтральних вод з перетином державного кордону України є невідємною частиною перевезення вантажу із іноземного порту, таке перевезення не здійснюється між портами України , у зв'язку з чим таке перевезення відповідає умовам ст..132 КТМ України для його кваліфікації як „міжнародного перевезення вантажів".

Згідно з п. 54 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі «МК України»), «судном закордонного плавання» є українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та / або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

Відповідач також звернув увагу суду на те, що окрім міжнародного перевезення (перевезення у закордонному сполученні) законодавством виділяється тільки термін „каботажне перевезення" . Частиною 1 ст.97 Митного кодексу України встановлено, що під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України , де здійснюватиметься їх вивантаження. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що судна, які завантажені в нейтральних водах Чорного моря, тобто за межами території України, та прямують до портів України з перетином митного кордону , є суднами закордонного плавання, що здійснюють міжнародні перевезення, та не є такими, що здійснюють каботажні перевезення. Крім того, відповідач вважає, що перевезення додатковим судном з нейтральних вод з перетином державного кордону України є невідємною частиною перевезення вантажу із іноземного порту , таке перевезення не здійснюється між портами України , і відповідає умовам ст..132 КТМ України для його класифікації як „міжнародного перевезення вантажів"

Відповідач зазначає, що власниками декількох суден, по судно заходам яких з нейтральних вод Позивачем надані позовні вимоги, є резиденти країн з якими Україною укладені Міжнародні угоди про уникнення подвійного опадоткування.

Як вбачається з матеріалів справи, Власником буксиру «Limiless» та баржі «Pelorus» є резидент Республіки Молдова, відповідно до наданих Позивачем Генеральному акту та рахунку на оплату зборів № МР-00001979 від 28.10.2013.

Власником судна «LenaKoleva»» є резидент Болгарії, відповідно до наданих Позивачем Генеральному акту та рахунку на оплату зборів № МР-00000012 від 20.06.2013

Відповідно до Конвенціїміж Урядом України і Урядом Республіки Молдова про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 29.08.1995, яка набрала чинності для України 27.05.1996, п. h) ч. 1 ст. 3, «термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським, річковим або повітряним судном, дорожнім транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно, дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

Та відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 20.11.95, яка набрала чинності для України 03.10.1997, п. h) ч. 1 ст. 3, «термін "міжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським, річковим або повітряним судном, дорожнім транспортним засобом, що експлуатується підприємством Договірної Держави, крім випадків, коли морське, річкове або повітряне судно, дорожній транспортний засіб експлуатується виключно між пунктами в другій Договірній Державі.

Твердження відповідача відносно дотримання умов для звільнення від ПДВ за п. 197.9 ст. 197 ПК України ґрунтуються на наступному :

- Згідно п.197.9 ст.197 ПКУ, звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

Відповідно до ст. 134 КТМ України договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі. Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази.

Стаття 138 КТМ України визначає реквізити коносамента, але відповідно до ст. 13 КТМ України правила цього кодексу поширюються на морські судна, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами не встановлено інше.

Згідно зі ст. 3 "Міжнародної конвенції щодо уніфікації деяких правил про коносамент 1924 року" визначено мінімальний обсяг інформації (реквізитів), який має бути зазначено у коносаменті, щоб цей документ вважався коносаментом: марки, які необхідні для ідентифікації вантажу; кількість місць або предметів або вага; зовнішній вигляд та видимий стан вантажу.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Згідно зі ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

В силу положень ст. 117 Кодексу торговельного мореплавства України морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.

12 червня 2013р. між ДП „Адміністрація морських портів України" (Порт) та ТОВ „НОРТРОП" (Агент) був укладений Договір №1/П-13 , згідно якого Порт зобов'язується за заявками „Агента" надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення, послуги по переш вартуванню, перетягуванню ( переміщенню) суден в акваторії порту, надавати послуги Служби регулювання руху суден ( далі СРРС) у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі ЦРРС/ПРРС) та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай -Чорне море (далі БДЛК, ХМК, та ГСХ), а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ, а „Агент" зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно умов Договору п.п.4.2.2., 4.3. - остаточний розрахунок здійснюється „Агентом" на протязі десяти банківських днів з дати отримання від „Підприємства" рахунку за реквізитами зазначеними у такому рахунку та зобов'язання по оплаті вважаються виконаними „Агентом" з моменту зарахування грошових коштів на рахунок „Підприємства".

Відповідно до укладеного договору, у період з червня по жовтень 2013 року Позивач надав послугисуднам «LenaKoleva», «Amina H», «Klos C», буксиру «Limiless» та баржі «Pelorus» які знаходились під агентування Відповідача. У складі послуг були надані послуги проходження суднами Бузько-Дніпровськимлиманом, що оплачувались канальним збором (портовий збір).

Відповідно до умов Договору, за ці суднозаходи Позивачем були нараховані до сплати суми портових зборів (канальний без урахування ПДВ) та вартість послуг з обслуговування суден.Відповідні рахунки (№МР-00000013 від 20.06.2013р., №МР-00000813 від 19.08.2013р.,№МР-00001369 від 26.09.2013р.,№МР-00001978 від 25.10.2013р., №МР-00001979 від 28.10.2013р., додані Позивачем) були Відповідачем оплачені в повному об'ємі (не заперечується Позивачем).

При цьому, 03.04.2015 р. Позивачем було донараховано ПДВ на суми канального збору по наведеним перевезенням за 2013 р. та оформлені відповідні рахунки, а саме №МР-00060/00000013 від 03.04.2015р. на суму 2 471,39 дол. США, №МР-00061/00000813 від 03.04.2015р. на суму 3 294,40 дол. США, №МР-00062/00001369 від 03.04.2015р. на суму 1 647,20 дол. США, № МР-00064/00001978 від 03.04.2015р. на суму 1 537,48 дол. США, №МР-00065/00001979 від 03.04.2015р. на суму 1 167,26 дол. США, загалом 10 117,73 дол. (сума позову). Та направлено Відповідачу лист №1681 від 09.04.2015р. на сплату таких рахунків.

На вказаний лист Відповідач надав письмову відповідь(вих. № 28/04-15 вiд 28.04.2015p.), в якій обґрунтована незаконність донарахування ПДВ на суму канального збору та відсутність підстав для її оплати.

В подальшому Позивач надіслав претензію(вих. № 1866 вiд 21.04.15р.), в якійвимагав оплати рахунків, наданих в 2013р., на суму 10 117,73 дол. США.

Вважаючи, що вказані рахунки були оплачені Відповідачем на користь Позивача повністю ще у 2013, у задоволені претензії Відповідач відмовив, про що надав Позивачу відповідь (вих. №20/05-15 вiд 20.05.2015р.)

За таких обставин, на думку позивача , заборгованість Компанії „НОРТРОП" по становить 10117,73 дол. США. Як вже зазначалося вище, зазначені донарахування зроблені позивачем на підставі роз'яснення - листа №17866/99-99-19-04-02-15 від 19.12.2013р. Міністерства доходів і збоір ,згідно якого вбачається, що операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення вантажів та оплачуються відповідно до законодавства України портовими зборами

Дійсно, відповідно до ст. 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справлення і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку. Відповідно до ст.115 цього Кодексу із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку. Згідно ст..22 Закону України „Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний , маяковий, адміністративний та санітарний.

Згідно Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316, ставки портових зборів для суден встановлюються залежно від напрямків плавання судна -„у закордонному плаванні" або у „каботажному плаванні". При цьому, відповідно до п.1.13 Порядку податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно п.197.9 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг, що надаються іноземним та вітчизняним суднам, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів, їхнього багажу і вантажів та оплачуються ними відповідно до законодавства України портовими зборами.

За матеріалами справи , на перевезення вантажу по основним суднам були видані коносамент та вантажний маніфест на частину вантажу , що підлягає перевантаженню в нейтральних водах на додаткові судна . В документах зазначено порт відправлення - Kamsar, Гвінея, порт призначення -Дніпро-Бузький, Україна. А також коносамент та вантажний маніфест на частину вантажу , що перевозилась безпосередньо основним судном , залишилась на ньому та не підлягала перевантаженню, в документах по яких також зазначено порт відправлення - Kamsar, Гвінея, порт призначення -Дніпро-Бузький, Україна. Перевантаження частини вантажу за межами території України (нейтральні води) на додаткові судна здійснювалось на підставі та підтверджується Генеральними актами та Актами про факти з детальним описом процесу. Перевезення частини вантажу додатковими суднами з нейтральних вод підтверджується окремими коносаментами та Вантажними маніфестами таких суден, які відповідають коносаменту та маніфесту основного судна на перевантажену частину вантажу із зазначенням іноземного порту відправлення.

На думку суду , часткове перевантаження вантажу на додаткові судна здійснювалося відповідно до ст.159 КТМ України , а саме: часткове вивантаження вантажу у зв'язку з неможливістю заходження великотоннажних суден до порту при недостатності глибини. При цьому , на думку суду , слід погодитися з позицією відповідача щодо системного аналізу ст..133 КТМ України , з якого вбачається, що перевезенням є зобов'язання здійснити переміщення дорученого вантажу з одного порту в інший порт. Проміжні переміщення вантажу та /або заміна транспортного засобу не мають істотного значення для правової кваліфікації руху такого вантажу як перевезення вантажу за договором морського перевезення. Крім того, імпортний вантаж в таких випадках навантажується на судно в іноземному порту, а у нейтральних водах Чорного моря відбувається лише перевантаження частини вантажу на інше судно, внаслідок чого таке перевантаження стає частиною договору міжнародного перевезення вантажу з іноземного порту до українського порту , та є випадком , коди сторона за договором - перевізник представлена кількома особами- судновласниками, що не суперечить положенням ч.3 ст.202 та ч.2 ст.510 Цивільного кодексу України .

При цьому, оскільки перевезення додатковим судном з нейтральних вод з перетином державного кордону України є невідємною частиною перевезення вантажу із іноземного порту, таке перевезення не здійснюється між портами України , у зв'язку з чим таке перевезення відповідає умовам ст..132 КТМ України для його кваліфікації як „міжнародного перевезення вантажів".

Згідно п.7 ст.1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978р. (гамбурзькі правила) „коносамент означает документ , который подтверждает договор морской перевозки и прием или погрузку груза перевозчиком и в соответствии с которым перевозчик обязуется сдать груз против этого документа. Указание в документе о том, что груз должен быть сдан приказу поименованного лица или приказу, или предъявителю, представляет собой такое обязательство". Стаття 138 КТМ визначає реквізити коносамента, але, відповідно до ст..13 КТМ України правила цього Кодексу поширюються на морські судна , якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами не встановлено інше. Згідно зі ст..3 „Міжнародної конвенції щодо уніфікації деяких правил про коносамент 1924р." визначено мінімальний обсяг інформації (реквізитів) , який має бути зазначено у коносаменті, щоб цей документ вважався коносаментом: марки, які необхідно для ідентифікації вантажу; кількість місць або предметів або вага; зовнішній вигляд та видимий стан вантажу.

У даному випадку , по судах «LenaKoleva», «Amina H», «Klos C», баржу «Pelorus» з буксиром «Limiless» наявні коносаменти та вантажна відомість на перевезення вантажу з нейтральних вод Чорного моря до порту України, які, відповідно до ст..134 КТМ України , п.7 ст.1 Конвенції ООН про морські перевезення вантажів 1978р. та ст..9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" є належними доказами міжнародного морського перевезення вантажів, та відповідають вимогам „Міжнародної конвенції щодо уніфікації деяких правил про коносамент 1924р."

Крім того, на захід суден оформлені Генеральні (загальні) декларації зі штампами митниці про проведення митного контролю суден з вантажем при прибутті на територію України , та вибутті після розвантаження без вантажу . Відповідно до п.2 ч.1 ст.335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі , зокрема, такі документи та відомості: генеральна декларація, що містить, зокрема, найменування та опис судна, відомості про його реєстрацію та національну належність, прізвище капітана, прізвище та адресу суднового агента. За таких обставин, Генеральні декларації на судна з відмітками митниці про їх оформлення є належним доказом перетину суднами з вантажем митного (державного ) кордону України та їх митного оформлення.

Згідно п.54 ч.1 ст.4 Митного кодексу України судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.

З урахуванням зазначеного вище, суд доходить до висновку про те, що перевезення вантажів морськими суднами з іноземного порту з поділом вантажу за межами території України , перевантаження частини вантажу з основного на додаткове судно і подальшим перетином державного кордону є „міжнародним перевезенням" вантажів морським транспортом . Частина такого перевезення , що здійснюється додатковим судном з нейтральних вод в порт України з перетином державного кордону , є невідємною частиною перевезення вантажу з іноземного порту та також відноситься до „міжнародного перевезення" або „перевезення у закордонному сполученні" з відповідним встановленням ставок та оподаткуванням портових зборів. Частина такого перевезення не може бути віднесена до „каботажного перевезення" або перевезення судном у „каботажному плаванні".

Слід також зауважити, що виключно Податковим кодексом України визначаються підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування. Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Податкові зобов'язання з ПДВ на суми портових зборів виникли , у даному випадку майже 2 роки тому, факт оплати наданих послуг ще у 2013р. позивачем не заперечується.

Відповідно до п.192.1 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. За матеріалами справи, зміна суми компенсації сплачених портових зборів з моменту надання послуг в 2013р. не відбувалась, коригування не викликано помилками в податкових накладних , що не пов'язані зі зміною компенсації. Отже, визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та коригування ПДВ через два роки після надання послуг та їх оплати , на думку суду, є безпідставним та суперечить п.187.1 та п.192.1 Податкового кодексу України. За таких обставин, на думку суду , у даному випадку коригування податкових зобов'язань є неправомірним.

Що стосується посилання позивача на наявність податкового роз'яснення - листа №17866/99-99-19-04-02-15 від 19.12.2013р. Міністерства доходів і зборів , операції з постачання послуг , які оплачуються відповідно до законодавства портовими зборами , суднам, що здійснюють перевезення вантажів на підставі документів щодо морського перевезення вантажів, з яких „порт навантаження" визначено „нейтральні води Чорного моря" оподатковуються ПДВ у загальному порядку, то з цього приводу слід зазначити, лист Державної фіскальної служби від 07.08.2015 року не породжує правових норм, не може встановлювати підстави або порядок застосування пільг з оподаткування, є лише думкою контролюючого органу з конкретних правовідносин, носить індивідуальний роз'яснювальний характер саме для ДП «АМПУ», як суб'єкта звернення, та саме з питання перевезення вантажів тільки на підставі документів на перевезення (коносаментів, вантажних маніфестів) із «нейтральних вод».

В даному ж випадку, лист не стосується правовідносин, що є предметом спору, оскільки перевезення вантажу на підставі відповідних документів здійснювалось із іноземної держави (порту) та перевантаження в нейтральних водах на додаткове судно є частиною такого перевезення. Лист наданий вже після виникнення спору та не може бути підтвердженням або обґрунтуванням обставин справи або законності позиції Позивача. В листі встановлюється визначення міжнародного перевезення з ціллю оподаткування ПДВ, яке суперечить визначенню такого перевезення в спеціальному законодавстві, що має бути застосовано до спірних відносин.

Виходячи з викладеного вище, суд доходить до висновку про те, що позовна заява ДП „Адміністрація морських портів України" в особі „дельта -лоцман" державного підприємства „Адміністрація морських портів України" задоволенню не підлягає.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

На підставі зазначеного, Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, ст.ст. 116, 117, 132, 133, 159 КТМ України, ст. 197 ПК України, п.54 ч.1 ст.4 МК України суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача Компанії "Нортроп" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості в розмірі 10117,73 дол. США, що еквівалентно 212733,42 грн. відмовити повністю .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 25.08.2015 року.

.

Повне рішення складено 31 серпня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков