Ухвала суду № 49339471, 18.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"18" серпня 2015 р. Справа № 911/3309/15

У справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м.Київ

до Закритого акціонерного товариства «Сільпо Рітейл», м.Вишневе

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

про стягнення 42554927,01 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

За участю представників сторін:

Позивача - Подлозний А.Ю.

Відповідача - Мишакова Ю.А.

3-ї особи - не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області подано позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (позивач, Іпотекодержатель) до Закритого акціонерного товариства «Сільпо Рітейл» (відповідач, Іпотекодавець) про звернення стягнення на суму 42554927,01 грн. кредитної заборгованості шляхом визнання права власності на пердмет іпотеки.

Провадження у справі № 911/3309/15 порушено ухвалою від 03.08.2015 року та призначено справу до розгляду на 18.08.2015 року. Також, ухвалою про порушення провадження у справі від 03.08.2015 року у відповідності до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (Позичальника).

В судовому засіданні 18.08.2015 року відповідачем було подано клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для встановлення вартості предмета іпотеки. Клопотання мотиваване тим, що вартість предмета іпотеки, за якою позивач просить суд визнати за ним право власності, не відповідає фактичним обставинам на день розгляду спору.

Як вбачається з матеріалів справи, банком заявлено вимогу до майнового поручителя про звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - нерухоме майно: нежитлові приміщення з №1 по №60 (групи приміщень №169) (в літері «А») загальною площею 2228,90 кв.м, розташовані на першому та частково на другому поверхах, які знаходяться за адресою: м. Київ. пр. Петра Григоренка, 23, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 584 від 05.12.2007 року, укладеним між позивачем та Третьою особою.

З норми ст. 7 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідач зазначив, що на момент подання позову в матеріалах справи відсутні будь-які матеріали стосовно оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно п. 4 Іпотечного договору, посвідченого 16.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим номером 2156, за згодою сторін Предмет іпотеки був оцінений в 2 621 100,00 дол.США, що за курсом Національного банку України на дату укладення Іпотечного договору становило 20 792 399,97 грн.

Згідно п. 2 цього ж іпотечного договору оціночна (інвентаризаційна) вартість предмета іпотеки становила 12 145 950,00 грн.

Також, відповідач повідомив, що самостійно замовляв здійснення оцінки вказаного нерухомого майна станом на 30.09.2014 року і згідно звіту про незалежну оцінку основних засобів АТ «СІЛЬПО РІТЕЙЛ», складеним ТОВ «ПРАЙС КОНСАЛТИНГ», вартість спірного нерухомого майна за адресою: м. Київ, пр. Петра Григоренка, 23, склала 37 607 800,00 грн.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають.

Позивач в ході розгляду справи надав суду Висновок незалежної оцінки про вартість об'єкта (складений та наданий суду після порушення провадження у справі), згідно з яким на дату оцінки 10.07.2015 року вартість об'єкта оцінки становить 58827 358 грн. без ПДВ (70592829 грн. (з ПДВ).

Як зазначив, відповідач, враховуючи значні розбіжності у вартості предмету іпотеки та незгодою з застосованим оцінювачем методом оцінки, він не погоджується з наданою позивачем оцінкою та вважає, що станом на момент розгляду справи предмет іпотеки може мати вищу вартість, що суттєво вплине на обсяг погашеного зобов'язання та решту вартості майна. Також, враховуючи, що банк просить звернути стягнення шляхом набуття у власність предмету іпотеки, вартість якого перевищує суму заборгованості позичальника, реальна вартість предмету іпотеки матиме суттєве значення для визначення суми, на яку вартість предмета іпотеки перевищує розмір погашеного зобов'язання і підлягає відшкодуванню Іпотекодавцю.

В разі, якщо дійсна вартість предмета іпотеки буде встановлена більшою, вартість заставленого майна спроможна погасити більший розмір заборгованості, що суттєво впливає на результат вирішення спору, врахування всіх обставин та інтересів обох сторін.

Судом враховано позицію Вищого господарського суду України, який в п. 4.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зазначив, що у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Невиконання зазначеної передумови відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку» є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Господарським судам слід також враховувати, що виконання основного зобов'язання виключає можливість задоволення вимог за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Разом з тим, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання грошових сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно розділу VII Листа Верховного Суду від 01.02.2015 року «Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна»визначено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки повинна відповідати вимогам як ст. 39 Закону N 898-IV, так і положенням п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК. Зокрема, у ній в обов'язковому порядку повинно бути зазначено: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; конкретний спосіб реалізації предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону N 898-IV у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. У судовій практиці немає єдності щодо вирішення питання про критерії, які повинен застосовувати суд, визначаючи початкову ціну.

Разом із тим, вирішуючи зазначені питання, суди повинні виходити з того, що ціна предмета іпотеки встановлюється в самому договорі - відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону N 898-IV вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. Якщо під час розгляду справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то суд не має підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, ця сторона зобов'язана за змістом ч. 3 ст. 10, статей 11 та 60 ЦПК довести інший розмір, зокрема заявити клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. Початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно із ч. 3 ст. 37 Закону N 898-IV іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідна позиція Верховного Суду свідчить про те, що наведена в іпотечному договорі ціна предмету іпотеки не має значення при заявленні позову про визнання права власності і необхідно визначати вартість предмета іпотеки на момент такого набуття (прийняття судового рішення) на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, що в ході розгляду справи можливе шляхом призначення судової експертизи.

Позивач заперечував проти заявленого відповідачем клопотання. Суд не погоджується з позицією позивача щодо відсутності необхідності призначення експертизи, оскільки вартість предмету іпотеки має зазначатись в резолютивній частині рішення і має значення при визначенні обсягу фактично погашеного зобов'язання боржника за рахунок заставленого майна.

Враховуючи, що відповідач заперечує прийняття судом за основу наведеної позивачем вартості заставленого майна, суд дійшов висновку про обґрунтованість необхідності призначення у справі судової експертизи для визначення фактичної вартості предмета іпотеки на момент набуття іпотекодержателем права власності на нього.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають про вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5 до повноважень будівельно-технічної експертизи належить визначення вартості (дійсна, ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) будівель, споруд, їх частин (приміщення, квартири) та іншого нерухомого майна.

За таких обставин, для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи суду слід встановити дійсну вартість предмету іпотеки, звернення стягнення на який заявлено в позові.

Враховуючи аргументовані, в тому числі документально, сумніви відповідача в достовірності та адекватності визначеної позивачем вартості предмету іпотеки, суд, враховуючи вищевикладене, вважає за необхідне клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи задовольнити.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 41 ГПК України, остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Витрати на проведення експертизи суд покладає на особу, яка заявила відповідне клопотання - на відповідача.

Визначаючись з експертною установою, яка проводитиме експертизу, господарський суд враховує положення пункту 1.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) за приписами якої, експертизи проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

За таких обставин, враховуючи, що в судовому засіданні 18.08.2015 року судом призначено судову експертизу, провадження у справі №911/3309/15 підлягає зупиненню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.43, 33, 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі №911/3309/15 судову будівельно-технічну експертизу для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предмету іпотеки: (нежитлові приміщення з №1 по №60 (групи приміщень №169) (в літері «А») загальною площею 2228,90 кв.м, розташовані на першому та частково на другому поверхах, які знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Петра Григоренка, 23) за Іпотечним договором, посвідченим 16 листопада 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим номером 2156. Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

2. На вирішення будівельно-технічної експертизи поставити наступні питання:

2.1. Яка дійсна (реальна) ринкова вартість нерухомого майна: (нежитлові приміщення з №1 по №60 (групи приміщень №169) (в літері «А») загальною площею 2228,90 кв.м, розташовані на першому та частково на другому поверхах, які знаходяться за адресою: м. Київ. пр. Петра Григоренка, 23).

3. Витрати на проведення експертизи та організаційні питання, пов'язані з її проведенням, на даній стадії розгляду справи покласти на відповідача, за клопотанням якого призначається експертиза.

5. Матеріали справи № 911/3309/15, в яких містяться всі наявні у суду копії документів, надіслати для здійснення експертизи до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 6.

6. Зобов'язати сторони за першою вимогою експертів своєчасно подати необхідні для проведення експертизи матеріали (документи, зразки, пояснення тощо) безпосередньо до експертної установи та забезпечити допуск і належні умови для проведення експертизи. Попередити сторони про майнову відповідальність в порядку ст. 83 ГПК України у вигляді штрафу за ухилення від вчинення дій, обов'язок вчинення яких покладено господарським судом на сторони. Попередити учасників провадження у справі про кримінальну відповідальність згідно ст. 382 КК України за невиконання рішень, ухвал суду, що набрали законної сили.

7. Попередити експертів, що будуть здійснювати експертизу, про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

8. По закінченню експертизи, висновок експерта разом з матеріалами справи № 911/3309/15, а також дані щодо витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, подати господарському суду.

9. Зупинити провадження у справі № 911/3309/15 до закінчення експертних досліджень і отримання господарським судом висновків експертів.

10. Матеріали справи № 911/3309/15 надіслати до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 6.

Суддя А.Ю. Кошик