Ухвала суду № 49338890, 28.08.2015, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

28.08.2015 Справа № 908/2250/15-г

Суддя Корсун В.Л., розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" від 18.08.15 про повернення судового збору (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, корпус 5, офіс 101)

СУТЬ СПОРУ:

30.07.15 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (далі ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"), третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору по справі № 908/2250/15-г, до відповідачів: 1 - ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", 2 - ТОВ "Торг-Строй Компанія" про визнання недійсним договору зберігання б/н від 03.06.14.

30.07.15 ухвалою по справі № 908/2250/15-г колегією суддів у складі: головуючий суддя - Носівець В.В., судді Попова І.А., Давиденко І.В. Вказану позовну заяву з додатками повернуто ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" без розгляду.

26.08.15 до господарського суду Запорізької області від ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" надійшла заява від 18.08.15, в якій заявник просить суд, у зв'язку із винесення ухвали від 30.07.15 про повернення позовної заяви, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", винести ухвалу про повернення з державного бюджету судового збору сплаченого за подання позовної заяви згідно платіжного доручення від 24.07.15 № 46314 в сумі 1 218,00 грн.

26.08.15 автоматизованою системою документообігу господарського суду, враховуючи перебування судді у справі Носівець В.В. у відпустці, здійснено повторний розподіл заяви у справі № 908/2250/15-г між суддями та визначено її до розгляду судді Корсуну В.Л.

Розглянувши матеріали вказаної заяви від 23.10.14, суд дійшов висновку, що вона (заява) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Частинами 2, 3 ст. 7 Закону закріплено, що у випадках, встановлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч. 1 цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами станом на час винесення цієї ухвали судом), питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів … Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому п. 2 ч. ст. 88 ГПК України). В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України. (…).

Суд вирішуючи питання про повернення з державного бюджету суми судового збору у кожному конкретному випадку має перевірити наявність підстав передбачених ст. 7 Закону України "Про судовий збір" для такого повернення, а також перевірити факт надходження суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

За приписами ст. 33 ГПК України докази подаються сторонами та ін. учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).

Як свідчить заява про повернення судового збору ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та додатки до неї, заявником не надано до суду оригіналу платіжного доручення від 24.07.15 № 46314 за яким він просить повернути суму судового збору.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити чи було сплачено ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» кошти в сумі 1218 грн. згідно платіжного доручення від 24.07.15 № 46314 та чи було вказані кошти зараховано в дохід державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, станом на момент розгляду цієї заяви, у суду відсутні правові підстави для повернення ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» судового збору в розмірі 1218 грн.

У зв'язку із чим, суд вважає за необхідне заяву ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» від 18.08.15 про повернення судового збору залишити без задоволення.

Судом роз'яснюється, що при повторному зверненні із заявою про повернення суми судового збору, заявником суду мають бути надані оригінал платіжного доручення від 24.07.15 № 46314 та докази зарахування відповідної суми судового збору до державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 44, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" від 18.08.15 про повернення судового збору залишити без задоволення.

Суддя В.Л. Корсун