Рішення № 49335676, 25.08.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2015 р. Справа № 902/380/15

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Маслія Ігора Володимировича, Тварковського Анатолія Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємцям ОСОБА_1

до: Іноземного підприємства «ЦЕНТРА ІНТЕРНЕШНЛ»

про розірвання договору суборенди та стягнення 77319,32 грн..

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_2 за довіреністю № 2879 від 05.12.2014 року,

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Іноземного підприємства "ЦЕНТРА ІНТЕРНЕШНЛ" про розірвання договору суборенди та стягнення 77319,32 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 01.11.2013 року між сторонами договору суборенди приміщень № 7, відповідачеві передано в строкове платне користування приміщення по АДРЕСА_3 Строк дії договору відповідно до п. 10.1. договору визначено з моменту його підписання до 31 жовтня 2014 року. Оскільки, відповідач продовжував користуватися орендованими приміщеннями після закінчення строку дії договору, а позивач в свою чергу не надав своїх заперечень протягом одного місяця, договір, у відповідності до положень ст. 764 Цивільного кодексу України, вважається поновленим на строк, який був встановлений договором, тобто на один рік. Пунктом 3.1. договору визначено плату за користування приміщеннями в розмірі 10 000 грн. за один календарний місяць. Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата сплачується незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця за наступний місяць суборенди приміщень. Відповідач сплатив позивачу орендну плату за перший і останній місяць суборенди приміщень, та за період з грудня 2013 року по липень 2014 року. Починаючи з серпня 2014 року по січень 2015 року відповідач не сплачує орендну плату, і сума боргу складає 60 000 грн..

Ухвалою суду від 27.03.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/380/15 з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів необхідних для вирішення спору в даній справі та у зв'язку зі зміною складу суду. Востаннє, ухвалою суду від 02.07.2015 року розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року. Ухвалою суду від 25.08.2015 року справу прийнято до свого провадження колегією суду у складі: головуючий суддя Матвійчук В.В., судді: Маслій І.В., Тварковський А.А.

На визначену судом дату з'явились представники позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень відносно обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив.

Ухвали суду направлена відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та договорі (АДРЕСА_1), однак повернуті на адресу суду з відмітками відділення поштового зв'язку наступного змісту: «за закінченням терміну зберігання».

З врахуванням наведеного суд зважає на наступне. Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При неявці сторін в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19, ч.2 ст.45 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу чи фізичну особу-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі стосовно місцезнаходження покладається на останніх.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 листопада 2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, за договором Орендар) та Іноземним підприємством «ЦЕНТРА ІНТЕРНЕШНЛ» (відповідач, за договором Суборендар) укладено договір суборенди приміщень. (надалі - Договір)

Згідно з предметом Договору в порідку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове платне користування, на умовах суборенди, приміщення № 6, № 1 - № 4 на третьому поверсі в будинку АДРЕСА_3. Площе приміщення: 131,5 кв.м. Приміщення знаходиться в користування Орендаря згідно з Договором оренди приміщень від 22 жовтня 2013 року, укладеного між гр.. ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1. Приміщення належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на офіс № 2943 від 23 грудня 2010 року, зареєстрованого і Вінницькому обласному об'єднаному бюро технічної інвентаризації. Приміщення передаються Суборендарю для розміщення офісу (п.п. 1.1. - 1.4 Договору).

Передача приміщень в суборенду Суборендарю здійснюється за Актом приймання-передачі приміщень, підписання якого свідчить про фактичну передачу приміщень в суборенду. (п.2.1. Договору).

Вступ Суборендаря у користування приміщеннями наступає одночасно із підписанням Акту приймання-передачі приміщень. Акт приймання-передачі приміщень підписується Сторонами не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати укладання цього Договору (п. 2.2. Договору).

За користування приміщеннями Суборендар сплачує Орендарю орендну плату у розмірі 10 000 грн. за один календарний місяць суборенди приміщень (п.3.1. Договору).

Орендна плата нараховується починаючи з дня підписання Акту приймання-передачі приміщень. Останнім днем нарахування орендної плати є дата підписання Сторонами Акта приймання-передачі приміщень при поверненні приміщень Орендарю. (п. 3.3. Договору).

Орендна плата сплачується Суборендарем незалежно від наслідків його господарської діяльності щомісячно не пізніше 30 (тридцятого) числа поточного місяця за наступний місяць суборенди приміщень у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря, вказаний у розділі 12 Договору (п. 3.4. Договору).

Суборендар зобов'язаний повернути приміщення Орендарю протягом 2-х робочих днів після закінчення строку дії Договору (якщо не досягнуто згоди про його продовження або у випадку його розірвання) за Актом приймання-передачі приміщень, разом з отриманими від Орендаря ключами, майном та інвентарем з урахуванням всіх здійснених Суборендарем поліпшень, які неможливо відокремити від приміщень без заподіяння їм шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії даного Договору (п. 6.1. Договору).

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами діє до 31 жовтня 2014 року (п. 10.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов'язання згідно Договору виконав повністю, передавши, за актом приймання-передачі приміщення від 01.11.2013 року, відповідачу в користування обумовлені Договором приміщення.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем орендованих приміщень (акту приймання-передачі) по закінченню строку дії Договору.

При суд зважає на положення ст. 764 Цивільного кодексу України згідно з якими, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найма, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до пояснень представника позивача при розгляді справи та матеріалів справи, позивач не заперечував проти продовження дії договору.

Крім того, суд зважає на п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» де зазначено, що у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Судом встановлено, що в період з серпня 2014 року відповідачем не вносилась орендна плата. Відповідно до вимог позивача, останній просить стягнути орендну плату за період з серпня 2014 року по січень (включно) 2015 року, розмір якої становить 60 000 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 774 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до п. 10.1. Договору оренди, цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 жовтня 2014 року. Додатковою угодою № 1 від 25.10.2014 року до договору оренди від 01.11.2013 року, Сторони дійшли згоди змінити п. 10.1. Договору оренди та встановили строк його дії до 31 грудня 2015 року.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У частині 5 цієї статті вказано, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 60 000 грн. боргу по орендній платі правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 7346,58 грн. пені (за період з 31.07.2014р. по 19.03.2014р.), 9210,00грн. інфляційних нарахувань (за період з 31.07.2014р. по 19.03.2014р.) та 762,74 грн. - три відсотки річних (за період з 31.07.2014р. по 19.03.2014р.).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати Суборендар сплачує Орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «Ліга Закон» правильність наданого позивачем розрахунку пені, трьох відсотків річних та інфляціних втрат судом не виявлено помилок, відтак, вказані вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених вимог.

Також судом розглянуто вимогу позивача про розірвання Договору суборенди приміщень від 01.11.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

05.12.2014 року позивач направив відповідачу лист-повідомлення про відмову від Договору . Як свідчать матеріали справи згаданий лист відповідач не отримав, останній повернуто позивачу відділенням поштового зв'язку у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

У зв'язку з тим, що відповідач не погодив з позивачем розірвання Договору, а одностороння відмова від договору у відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України не допускається, позивач заявив в даній справі вимогу про розірвання укладеного між сторонами Договору.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, із змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про розірвання договору він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності усіх підстав, передбачених договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 9.4. Договору встановлено право позивача на відмову від Договору, якщо відповідач не вносить оренду плату за користування приміщеннями протягом одного місяця .

Як вже встановлено судом, відповідачем порушувались строки сплати орендних платежів за Договором у період серпень 2014 року по січень 2014 року.

З урахуванням викладеного, зважаючи на норми чинного законодавства, умови Договору суборенди та встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню .

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір суборенди приміщень від 01 листопада 2013 року укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Іноземним підприємством «ЦЕНТРА ІНТЕРНЕШНЛ».

3. Стягнути з Іноземного підприємства «ЦЕНТРА ІНТЕРНЕШНЛ» (23252, Вінницька область, Вінницький район, смт. Вороновиця, вул. Леніна, буд. 88, кв. 10, код ЄДРПОУ 30605952) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (04108, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. - боргу по орендній платі; 7 346 (сім тисяч триста сорок шість) грн. 58 коп. - пені; 9 210 (дев'ять тисяч двісті десять) грн. 00 коп. - інфляційних втрат; 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 74 коп. - 3% річних; 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повне рішення складено 31 серпня 2015 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Маслій І.В.

Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- відповідачу (23252, АДРЕСА_1)