Рішення № 49335674, 28.08.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 серпня 2015 р. Справа № 903/656/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

про зобов'язання повернення земельної ділянки

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Лабінська Л.О., дов. від 06.05.2015р. №1.1-8/2456

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 26.08.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Луцька міська рада - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - про зобов'язання повернення земельної ділянки та просив зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 2 636 кв.м., кадастровий номер кварталу НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, по акту приймання-передачі, у стані придатному для подальшого використання.

В правове обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 373, 374, 526, 530 ЦК України та ст.ст. 116, 152 ЗК України.

Ухвалою суду від 15.06.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 30.06.2015р. на 10:30год.

23.06.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшов до суду супровідний лист №3-28/274 (вх. №01-54/6014/15 від 23.06.2015р.), яким він долучив до матеріалів справи заяву №3-28/266 від 17.06.2015р., копії Свідоцтва про державну реєстрацію Луцької міської ради серії НОМЕР_3, листів №1.1-11/2175 від 29.04.2011р., №К-1164-020 від 01.04.2011р., заяви від 12.03.2011р. та довіреності від 27.01.2015р. №1.1-8/444.

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2015р. позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Крім того, звернувся до суду з заявою б/н від 30.06.2015р. (вх.№01-66/102/15 від 30.06.2015р.), в якій, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, просив суд продовжити термін розгляду справи та відкласти розгляд спору.

Відповідач в судове засідання 30.06.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 15.06.2015р., направлена на адресу Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2, зазначену в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Ухвалою суду від 30.06.2015р. продовжено розгляд справи та відкладено розгляд спору згідно ст.ст. 69, 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові пояснення по суті позовних вимог; докази в підтвердження несплати відповідачем земельного податку; докази направлення листів від 25.06.2011р. №1.1-11/3282 та від 05.07.2011р. №1.1-11/3413; довідку реєстратора про реєстрацію відповідача, перебування в реєстрі та за якою адресою; відповідача-пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, свідоцтво про реєстрацію.

19.08.2015р. через відділ документального забезпечення та контролю - канцелярію суду від позивача надійшли до суду додаткові пояснення №3-28/346 від 17.08.2015р. (вх. №01-54/8115/15), в яких позивач, посилаючись на ст.ст. 80, 83 ЗК України, ст. 26 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 13, 31 ЗУ "Про оренду землі", ст. 762 ЦК України, позовні вимоги підтримав та просив зобов'язати Фізичну-особу підприємця ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 2 636 кв.м., кадастровий номер кварталу НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, по акту приймання-передачі, у стані придатному для подальшого використання.

Вказав, що договір оренди землі від 28.04.2010р. був укладений між Луцькою міською радою та ФОП ОСОБА_2 строком на 1 рік (п.8 договору) та припинив свою дію 28.04.2011року.

Пунктом 9 договору оренди землі від 28.04.2010р., передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлюється на період нормативного терміну будівництва - у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 18 230, 31 грн. на 2010 рік.

Згідно листа Луцької ОДПІ від 31.03.2011 № 1960/9/17-3, заборгованість по орендній платі СПД ОСОБА_2 на 2010 рік становить 18 230,31 грн.

Зазначив, що керуючись вищевикладеним та враховуючи вимоги Регламенту Луцької міської ради, Луцькою міською радою було прийнято рішення від 31.05.2011р. №10/76 "Про відмову в поновлені договору оренди землі підприємцю ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2" .

Дане рішення набрало законної сили, не було скасоване в судовому порядку та на сьогодні є чинним.

Долучив до матеріалів справи копії реєстрів відправленої кореспонденції за червень 2011р. та липень 2011р., листа Луцької ОДПІ від 31.03.2011 № 1960/9/17-3 та Витягу з ЄДР.

Представник позивача в судовому засіданні 26.08.2015р. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити останні в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 26.08.2015р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча ухвала суду від 30.06.2015р., направлена на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, зазначену в позовній заяві та у витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: АДРЕСА_1 повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за зазначеною адресою не проживає" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явку відповідача не було визнано обов'язковою, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

28 квітня 2010 року між Луцькою міською радою (орендодавець) та Фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення-землі житлової та громадської забудови, площею 2 636,00кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_4 (а.с. 9-11).

Договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 28.04.2010р. за №041007700183.

Відповідно до п. 42 договору останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно п. 8 договору договір укладено строком на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його.

Згідно п.19 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 15-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

28.04.2010р. між сторонами був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 12).

Пунктом 20 договору визначено, що в разі припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він її одержав в оренду.

Відповідно до п.36 договору, договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

В порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем на адресу відповідача були надіслані листи від 25.06.2011р. №1.1-11/3282 та від 05.07.2011р. №1.1-11/3413 з вимогою звільнити та передати земельну ділянку.

Крім того, 22.12.2014р. був направлений лист №1.1.-30/7096 про повернення земельної ділянки шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Зважаючи на те, що договір припинив свою дію 28.04.2011р., відповідач вимоги позивача про повернення йому земельної ділянки не виконав, це стало причиною для звернення до суду.

За змістом ст. 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальної громади на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно п. 8 термін дії договору оренди земельної ділянки від 28.04.2010р. (який був підставою для користування спірною земельною ділянкою) закінчився 28.04.2011р.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця; у разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Пунктом 20 договору визначено, що в разі припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він її одержав в оренду.

Оскільки в п. 20 договору сторони не визначили строк повернення земельної ділянки, то позивачем було надіслано відповідачеві листи від 25.06.2011р. №1.1-11/3282 та від 05.07.2011р. №1.1-11/3413 з вимогою звільнити та передати земельну ділянку.

Крім того, 22.12.2014р. був направлений лист №1.1.-30/7096 про повернення земельної ділянки шляхом підписання акту прийому-передачі земельної ділянки.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Вищий господарський суд України у п. 2.3 постанови пленуму №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зауважив, що господарським судам слід враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Згідно з п.2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". Як вбачається зі змісту частини 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі", нею не передбачено порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. Вказана норма не передбачає зміну відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди. Відтак, якщо за законом такий договір підлягає поновленню, то таке поновлення має здійснюватися за волевиявленням сторін. Таке волевиявлення має бути оформлене відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішенням міської ради. За відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, підстави для задоволення вимог позивача про зміну строку дії договору відсутні, а у випадку незгоди орендодавця щодо подовження договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний звільнити займану земельну ділянку, привівши її у належний стан.

З матеріалів справи слідує, що відповідач, в 2010 році отримав в оренду земельну ділянку на підставі договору оренди від 28.04.2010р. зі строком дії 1 рік.

28.04. 2011р. вказаний договір припинив дію у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення земельної ділянки Луцькій міській раді після припинення дії договору не виконав. При цьому самим договором, вказаними нормами права визначено обов'язок відповідача повернути земельну ділянку Луцькій міській раді після закінчення дії договору.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Луцькою міською радою було прийнято рішення від 31.05.2011р. №10/76 "Про відмову в поновлені договору оренди землі підприємцю ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2", згідно якого було вирішено:

1. Відмовити підприємцю ОСОБА_2 в поновленні договору оренди землі на АДРЕСА_2 площею 0,2636 (кадастровий номер НОМЕР_4) для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, у звязку з систематичною несплатою орендної плати по договору оренди землі, зареєстрованого в Державному реєстрі земель від 28.04.2010р. за №041007700183.

2. Підприємцю ОСОБА_2 в 10 денний термін після прийняття даного рішення по акту приймання-передачі, повернути Луцькій міській раді вищезазанчену земельну ділянку у стані, не гіршому того, в якому вона була надана в оренду.

Дане рішення набрало законної сили, не було скасоване в судовому порядку та на сьогодні є чинним.

Згідно листа Луцької ОДПІ від 31.03.2011р. № 1960/9/17-3, заборгованість по орендній платі згідно договору оренди землі від 28.04.2010р. СПД ОСОБА_2 на 2010 рік становить 18 230,31 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що після закінчення терміну дії договору оренди відповідач в порушення вимог Закону України "Про оренду землі" та умов договору не повернув спірну земельну ділянку, рішення орендодавця про поновлення (пролонгацію) договору відсутнє, а тому позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 218,00грн. слід віднести на нього згідно зі ст. 49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 116, 152 Земельного кодексу України, ст.ст. 530, 792 ЦК України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути Луцькій міській раді (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код 34745204) земельну ділянку площею 2 636 кв.м., кадастровий номер кварталу НОМЕР_2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 по акту приймання-передачі у стані, придатному для подальшого використання.

3. Стягнути з Фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Луцької міської ради (м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) 1 218,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

28.08.2015

Суддя С. В. Бондарєв