Постанова № 49335541, 19.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2015 року 20:05 № 826/5438/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В., за участю сторін: позивач - ОСОБА_1, представник відповідача - Стретович М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до прокуратури міста Києва про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Прокуратури міста Києва (далі - відповідач, Прокуратура м. Києва), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить:

визнати бездіяльність відповідача у невиконанні положення ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 року про вручення позивачу копії постанови про закриття кримінального провадження №12013110020000394 від 09.01.2013 незаконною;

зобов'язати відповідача вчинити дію, визначену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015, а саме: вручити позивачу копію постанови про закриття кримінального провадження №12013110020000394 від 09.01.2013;

відшкодувати на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1200000 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні слідчого судді Печерського районного суду м. Києва знаходилась скарга ОСОБА_1 (справа № 757/21764/14-к) на незаконні дії чи бездіяльність слідчого, прокурора Прокуратури м. Києва щодо можливого закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013 за заявою ОСОБА_1

30.01.2015 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/21764/14-к задоволено скаргу позивача, а саме: визнано бездіяльність прокуратури м. Києва в особі слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12013110020000394 від 09.01.2013 щодо повідомлення ОСОБА_1 про прийняте рішення в порядку статті 284 КПК України незаконною та зобов'язано прокуратуру м. Києва в особі слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12013110020000394 від 09.01.2013 вручити ОСОБА_1 копію постанови про закриття кримінального провадження.

В ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 у справі № 757/21764/14-к зазначено наступне: «Встановлено, 17 лютого 2014 року на виконання ухвали слідчого суддів Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року прокуратурою Дарницького району м. Києва матеріали кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013р. за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 189, 365 КК України направлені до слідчого управління прокуратури м. Києва для здійснення подальшого розслідування. Заявник неодноразово з липня 2014 року звертався до прокуратури м. Києва щодо результатів досудового розслідування кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013р. проте чіткої відповіді та процесуальний документ у відповідності до вимог ст. 284 КПК України не отримав. Так, у відповідях прокуратури м. Києва відсутні відомості про те ким та коли було закрито кримінальне провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013р. З часу надходження скарги в провадженні слідчого судді з прокуратури м. Києва незважаючи на неодноразові звернення, відомості та копія процесуального документу до слідчого судді не надійшли. Станом на час розгляду скарги відомості про те, що заявнику вручено копію постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013р. відсутні. Вказані обставини свідчать про грубе порушення органом досудового розслідування вимог ст. 284 КПК України та перешкоджання заявнику на реалізацію його права на оскарження процесуального документу в порядку ст. 303 КПК України.».

Згідно з ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови. Копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи надсилається заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до змісту ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов'язок виконати судове рішення. У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження. Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

03.02.2015 Печерським районним судом м. Києва підготовлено супровідний лист (розпорядження суду) разом з копією ухвали слідчого судді від 30.01.2015 про виконання судового рішення, які направлено до прокуратури м. Києва та отримано цим органом 04.02.2015, про що свідчать відомості з наявної в матеріалах справи копії розносної книги.

З огляду на те, що у справі № 757/21764/14-к Печерським районним судом видано розпорядження (супровідний лист) обов'язкове для виконання, виконавчий лист не видавався.

Також, як вбачається з матеріалів справи Печерський районний суд м. Києва неодноразово звертався до Генеральної прокуратури України та Прокуратури м. Києва щодо виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 у справі № 757/21764/14-к та повідомлення суду про виконання такого рішення, втім з останнього листа Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2015, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що станом на 18.05.2015 у суду відсутні відомості про виконання зазначеної ухвали.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 02.03.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 у справі № 757/21764/14-к, а саме: стосовно видачі належним чином завіреної копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013 та повідомив, що особисто забере таку копію 03.03.2015 або 04.03.2015.

Як видно з матеріалів справи, 04.03.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій повідомив, що 04.03.2015 прийшов до приймальні громадян Прокуратури м. Києва для отримання копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013, проте позивачу відмовили у врученні такої копії.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням вказаної ухвали Печерського районного суду м. Києва позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Зважаючи на те, що у справі, що розглядається вичерпані можливості виконання ухвали в порядку кримінально-процесуального законодавства, позивач оскаржив неправомірні дії відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо порядку виконання судового рішення.

За таких умов, суд вважає, що даний спір пов'язаний з порядком виконання судових рішень, а не з розглядом скарг стосовно вчинення дій або допущення бездіяльності слідчим чи прокурором та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача в своїх запереченнях посилається на те, що відповідач листом від 23.04.2014 № 17/1/1-21254-14 з додатком на 6 арк., який зданий до канцелярії Прокуратури м. Києва 24.04.2014 з метою подальшої відправки адресату та згідно програми «ІС» відправлений ОСОБА_1 25.04.2014 на його адресу, повідомив позивача про прийняте рішення та направив останньому копію постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013, на підтвердження чого представником відповідача надано реєстр відправки кореспонденції за 25.04.2014.

Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на вказаний реєстр, оскільки, по-перше, Печерським районним судом м. Києва в рамках справи № 757/21764/14-к встановлено, що станом на час розгляду скарги, тобто у період з моменту отримання відповідачем від прокуратури Дарницького району м. Києва матеріалів кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013 до винесення ухвали у вказаній справи - 30.01.2015, відсутні відомості про те, що заявнику вручено копію постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013, по-друге, належним доказом на підтвердження здійснення відправлення такого листа з додатком за висновком суду є реєстр відправки кореспонденції з відбитком поштового штемпеля відповідного поштового відділення, фіскальний чек про таку відправку тощо, проте всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України відповідачем не надано суду таких доказів.

Поряд з цим, суд зауважує, що виходячи зі змісту позовних вимог, позивач оскаржує бездіяльність відповідача у зв'язку з невиконанням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 у справі № 757/21764/14-к, а не у зв'язку з ненаправленням позивачу у 2014 році копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.03.2013.

Крім того, позивач посилається на те, що 28.07.2014 він отримав лист простою кореспонденцією від Прокуратури м. Києва, в якому було 8 чистих аркушів паперу, про що складений відповідний акт, копія якого наявна в матеріалах справи, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України не доведено належними до допустимими доказами відправлення та/або вручення позивачу копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013 на виконання вимог ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 у справі № 757/21764/14-к, суд приходить до висновку, що Прокуратура м. Києва всупереч вимогам ст. 535 КПК України не виконала ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 у справі № 757/21764/14-к, у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Прокуратури м. Києва щодо невиконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2015 року у справі № 757/21764/14-к про вручення постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013 підлягає задоволенню, а відтак позовна вимога про зобов'язання Прокуратури м. Києва виконати вимоги ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №757/21764/14-к, як похідна, також підлягає задоволенню.

В той же час, позовна вимога про відшкодування на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету моральної шкоди у розмірі 1200000 грн. обґрунтована тим, що відповідач, на думку позивача, відкрито не хоче проводити досудове розслідування особливо тяжкого злочину та вручати позивачу копію постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013, про що прокуратуру м. Києва зобов'язав Печерський районний суд м. Києва ухвалою від 30.01.2015 у справі №757/21764/14-к, що на думку позивача свідчить про навмисне знущання над його правами та приниження його честі та гідності. Також позивач посилається на тривалість часу, затраченого останнім на судові засідання у Печерському районному суді м. Києва у справі №757/21764/14-к, розгляд якої постійно відкладався через відсутність представника Прокуратури м. Києва та тривав з 12.08.2014 (перше судове засідання) по 31.01.2015 (винесення ухвали у справі), на підтвердження чого надано відповідні судові виклики до такого суду за наведений період.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з п. 3 ч. 2 цієї статті моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (п. 5 Постанови). Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.07.2015 у справі № К/800/35318/14.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що в силу бездіяльності відповідача позивач був позбавлений гарантованого ч. 6 ст. 284 КПК України та відновленого ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015 у справі №757/21764/14-к права на отримання копії постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013, що потягнуло за собою порушення його права на оскарження такої постанови в порядку ст. 303 КПК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу про стягнення моральної шкоди та стягнути з Державного бюджету України в особі Прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище аналізу норм чинного законодавства України, враховуючи наведені вище обставини справи, підтверджені відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність прокуратури міста Києва у невиконанні вимог ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015 року у справі № 757/21764/14-к про вручення постанови про закриття кримінального провадження № 12013110020000394 від 09.01.2013 року.

Зобов'язати прокуратуру міста Києва виконати вимоги ухвали Печерського районного суду міста Києва від 30.01.2015 року у справі №757/21764/14-к.

Стягнути з Державного бюджету України в особі прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко