Постанова № 49335511, 17.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 липня 2015 року 15 год. 05 хв. № 826/5126/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження об'єднану адміністративну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "Київенерго", про визнання протиправним (нечинним, незаконним) та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшли позови:

- ОСОБА_1 (далі - позивач-1) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - відповідач, НКРЕКП) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 26 лютого 2015 року №220 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню" (далі - постанова №220) (далі - справа №826/5126/15);

- ОСОБА_2 (далі - позивач-2) до НКРЕКП про: визнання нечинною постанови №220 у частині розподілу обсягів споживання населенням електроенергії на місяць у розрахунку на домогосподарство, а також у частині встановлення мінімального блоку споживання електроенергії домогосподарствами у розмірі 100 кВт*год на місяць; зобов'язання НКРЕКП розробити з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових потреб населення норми споживання електричної енергії на одну особу; зобов'язання НКРЕКП внести зміни до постанови №220 у частині мінімальних обсягів споживання населенням електроенергії на місяць у розрахунку на одну особу з урахуванням науково-практичних досліджень, санітарно-гігієнічних, соціальних, культурно-побутових потреб населення та урахуванням наявності або відсутності інших комунальних послуг у споживачів (далі - справа №826/5717/15);

- ОСОБА_3 (далі - позивач-3) до НКРЕКП про визнання незаконною та скасування постанови №220 (далі - справа №826/6098/15).

В обґрунтування заявлених вимог позивачами зазначено, що норми постанови №220 (далі - оскаржувана постанова) суперечать нормам чинного законодавства, порушують права та інтереси споживачів послуг у сфері електроенергетики. Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, які діяли до 01 квітня 2015 року, встановлені постановою НКРЕКП від 23 квітня 2012 року №497, згідно з якою, градація тарифів, сформована з урахуванням наявності у житлових будинках кухонних електроплит чи газових плит: споживачі, які використовують електроплити, сплачують за електроенергію за нижчими тарифами. Відповідно до оскаржуваної постанови, споживачі будуть сплачувати за постачання електроенергії за однаковими тарифами. За переконанням позивачів, оскаржуваною постановою порушено принцип економічної обґрунтованості щодо встановлення тарифів на електроенергію та визначення однакових тарифів для різних категорій населення.

Відповідними ухвалами суду відкрито провадження у вказаних адміністративних справах.

Відповідними ухвалами суду справи №826/5126/15, №826/5717/15 та №826/6098/15 об'єднано в одне провадження із присвоєнням об'єднаній справі загального №826/5126/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, судом задоволено відповідні письмові клопотання та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача допущено ОСОБА_4 (далі - третя особа-1), на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - третя особа-2).

У ході судового розгляду справи позивач-1 та його представник, представник позивача-3 та третя особа-1 підтримали позовні вимоги та просили задовольнити їх повністю з підстав, зазначених у позовах та наданих на їх обґрунтування доказах.

Представник відповідача не визнала позовні вимоги та разом із представниками третьої особи-2 просили відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Позивач-2 у судові засідання не прибув, хоча про дати, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином. Від позивача-2 до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 18 червня 2015 року судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2015 року НКРЕКП прийнято оскаржувану постанову, якою, згідно зі ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" (далі - Закон), пп. 7 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715, встановлено:

1) тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року включно, що додаються;

2) тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 вересня 2015 року по 29 лютого 2016 року включно, що додаються;

3) тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року включно, що додаються;

4) тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, на період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2017 року включно, що додаються;

5) тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, з 01 березня 2017 року, що додаються.

Відповідно до п.п. 3, 5 оскаржуваної постанови, визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 23 квітня 2012 року №497 "Про встановлення тарифів на електроенергію, що відпускається населенню", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2012 року за №598/20911 (із змінами) (далі - постанова №497).

Оскаржувана постанова набирає чинності із 01 квітня 2015 року, але не раніше дня її офіційного опублікування.

Оскаржувану постанову зареєстровано у Міністерстві юстиції України 02 березня 2015 року за №231/26676.

Суд не погоджується з доводами позивачів щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності у сфері електроенергетики встановлені Законом.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 11 Закону, державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом формування тарифної політики відповідно до законодавства, надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики та інших учасників ринку електричної енергії та встановлення відповідальності за порушення умов і правил здійснення ними діяльності в електроенергетиці та на ринку електричної енергії.

Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, визначається Законом України "Про природні монополії", іншими законами та нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про природні монополії", державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у ст. 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках.

Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України.

Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, основними завданнями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України; державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці; сприяння конкуренції у сфері виробництва та постачання електричної енергії; забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці в межах повноважень, визначених законодавством; захист прав споживачів електричної і теплової енергії; розроблення та затвердження правил користування електричною енергією (які включають правила користування електричною енергією для побутових споживачів); розроблення та затвердження порядку проведення аукціону щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України; видача суб'єктам господарської діяльності ліцензій на здійснення діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, здійснення функцій гарантованого покупця, здійснення функцій оператора ринку, здійснення функцій системного оператора; розроблення та затвердження правил приєднання електроустановок до електричних мереж, типових форм договорів про приєднання, типових форм технічних умов, методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж та порядку фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж; контроль за додержанням ліцензіатами умов та правил здійснення ліцензованої діяльності і застосування до них відповідних санкцій за їх порушення; формування та ведення реєстру об'єктів електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малих гідроелектростанцій); розроблення і затвердження показників якості послуг з електропостачання за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі, та здійснення моніторингу за їх дотриманням.

Згідно з п.п. 2, 1, 5, 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 (далі - Положення №715/2014), НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

НКРЕКП з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції, контроль за їх здійсненням в апараті НКРЕКП, її територіальних органах; 2) забезпечує в межах повноважень виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізації держави і реалізацію державної політики з питань цивільної оборони (цивільного захисту); 3) забезпечує в межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням; 4) забезпечує оприлюднення інформації про свою діяльність, здійснює заходи щодо налагодження діалогу з громадськістю та створення умов для участі громадян у процесі формування і реалізації державної політики.

Основними завданнями НКРЕКП є: 1) державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; 2) збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави; 3) забезпечення прозорості і відкритості діяльності на ринках природних монополій та на суміжних ринках у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення; 4) сприяння розвитку конкуренції у сферах виробництва і постачання електричної та теплової енергії, на ринку природного газу, а також перероблення побутових відходів; 5) забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін; 6) сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі збалансування інтересів держави, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій; 7) забезпечення самоокупності діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках; 8) захист прав споживачів товарів (послуг) на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі; 9) забезпечення рівних можливостей для доступу споживачів до товарів (послуг) на ринках, які перебувають у стані природної монополії; 10) обмеження впливу суб'єктів природних монополій на державну політику та сприяння конкуренції на суміжних ринках з метою забезпечення ефективного функціонування відповідних галузей.

Поряд з цим, п. 4 Положення №715/2014 передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розробляє і затверджує порядки (методики) формування цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках у сфері електроенергетики; установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що 26 лютого 2015 року на засіданні НКРЕКП, яке проведено у формі відкритого слухання, прийнято оскаржувану постанову.

Прийняття оскаржуваної постанови відбулося з підстав, визначених нормами чинного законодавства.

Зокрема, Законом передбачено ринкове формування тарифів на електричну енергію.

Відповідно до п. 3.7.4 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затверджених постановою НКРЕКП від 13 червня 1996 №15/1, Порядком розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", та постановою НКРЕКП від 06 травня 1998 №564 "Про затвердження Тимчасової методики розрахунку роздрібного тарифу на спожиту електроенергію, тарифу на передачу електроенергії місцевими (локальними) електромережами та тарифу на постачання електроенергії" (далі - постанова №564), роздрібні тарифи формуються за ринковою формулою, яка складається із:

- закупівельної ціни електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії та/або у безпосередніх виробників електричної енергії;

- тарифу на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами відповідного класу напруги ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на території ліцензованої діяльності якого перебуває споживач;

- складової, яка забезпечує покриття витрат з постачання електричної енергії (тариф на постачання);

- нормативних технологічних витрат у місцевих (локальних) електричних мережах.

Тарифи на електричну енергію для населення також розраховуються за ринковою формулою відповідно до Порядку розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року №869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" та постанови №564.

До набрання чинності оскаржуваною постановою тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, були затверджені постановою №497.

Встановлені НКРЕКП тарифи на електроенергію для населення та інших споживачів, для яких застосовуються тарифи на електроенергію для населення, є фіксованими, однаковими для всіх областей України та диференційованими в залежності від місячних обсягів споживання електроенергії.

У ході судового розгляду справи представник відповідача пояснила, що тарифи на електроенергію, що відпускається населенню, у квітні 1999 року встановлені на економічно обґрунтованому рівні. Протягом 2006 року тарифи на електроенергію для населення двічі збільшувалися по 25 % (із 01 травня та із 01 вересня). Наступна зміна тарифів для населення відбулася протягом 2011-2012 років шляхом впровадження блочних тарифів на електроенергію (введення градації різних рівнів тарифів для окремих груп споживачів в залежності від обсягів споживання). 01 червня 2014 року прийнято рішення щодо підвищення тарифів на електричну енергію для населення у межах від 10 % до 40 % в залежності від обсягів споживання електроенергії, середнє зростання становило 14%.

Одночасно, протягом 2006-2014 років відбулося зростання середньозваженого роздрібного тарифу на електричну енергію із 30,4 до 122,8 коп./кВт*год з ПДВ або в 4 рази.

Вище викладене пояснюється тим, що протягом 2006-2014 років відбулося суттєве зростання вартості енергоносіїв та відбувся об'єктивний процес зростання суми дотування окремих категорій споживачів внаслідок застосування фіксованих (знижених) тарифів на електроенергію (обсяги перехресного субсидіювання) відповідно до Законів України та рішень Кабінету Міністрів України.

Протягом 2006-2014 років дотації зросли із 5,4 млрд. грн. до 40,8 млрд. грн. (без ПДВ) або в 7,5 разів.

У зв'язку з вище викладеним відбувався об'єктивний процес зміни рівня оптової ринкової ціни електроенергії та витрат на її передачу і постачання у сторону збільшення. Внаслідок цього у січні 2015 року тарифи на електроенергію для населення відшкодовували тільки близько 21,3 % економічно обґрунтованих витрат з виробництва, передачі та постачання електроенергії.

Різниця у тарифах для населення між фіксованими та ринковими рівнями компенсується енергопостачальним компаніям через механізм дотацій за рахунок промисловості, залізничного транспорту, бюджетних організацій та інших споживачів.

Тобто, відбувається перехресне субсидування населення за рахунок інших споживачів.

Отже, непобутові споживачі через необхідність дотування населення сплачують за електричну енергію на 26 % дорожче.

В енергетиці склалася складна економічна ситуація: падають обсяги споживання електричної енергії споживачами, виник дефіцит вугілля та природного газу, та при цьому підвищується ціна на вугілля внаслідок його імпортування з інших держав. Через вплив цих факторів, а також внаслідок зростання інфляції та суттєвої девальвації гривні об'єктивно збільшується оптова ринкова ціна на електроенергію.

Згідно з пп. 2, пп. 1 п. 2 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України", з метою забезпечення функціонування перехідного періоду та створення передумов запровадження повномасштабного ринку електричної енергії, передбаченого цим Законом, протягом перехідного періоду: Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики: до 1 січня 2015 року здійснити необхідні заходи для застосування ринкових цін на електричну енергію для всіх категорій споживачів, крім визначених груп побутових споживачів.

Кабінету Міністрів України: до 1 липня 2017 року визначити групи побутових споживачів, ціни на електричну енергію для яких регулюються Комісією.

Необхідність у підвищенні цін (тарифів) для всіх категорій споживачів, зокрема на електричну енергію, до економічно обґрунтованого рівня передбачено п. 7 розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2005 року №577.

Пунктом 2 розділу XII Коаліційної угоди, укладеної учасниками коаліції депутатських фракцій Верховної Ради України VIII скликання, передбачена поетапна ліквідація перехресного субсидіювання та вирівнювання цін на природний газ та електричну енергію, а також поступова ліквідація перехресного субсидіювання (багаторівневої тарифної системи) шляхом встановлення цін та тарифів для всіх споживачів, включаючи населення, на економічно обґрунтованому рівні та одночасне здійснення переходу до адресних дотацій соціально-вразливим верствам населення (протягом 2015-2017 років). Передбачено введення мораторію на надання нових пільгових цін та тарифів для окремих галузей промисловості та споживачів електричної енергії та газу на рівні закону.

Отже, прийняття відповідачем оскаржуваної постанови відбулося з об'єктивних підстав, передбачених нормами чинного законодавства.

Крім того, суд зазначає, що виконуючи положення Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки, за ініціативи НКРЕКП 23 лютого 2015 року відбулося засідання постійно діючого тристороннього дорадчого органу при НКРЕКП, до складу якого входять представники Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні, Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та НКРЕКП, на якому відбулося обговорення рішення про підвищення тарифів на електроенергію для населення (в залежності від обсягів споживання).

Тарифи на електроенергію в оскаржуваній постанові встановлюються для всіх категорій споживачів на підставі економічно обґрунтованих розрахунків.

Нормами оскаржуваної постанови не обмежено жодного споживача у реалізації права користування електричною енергією.

При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем забезпечено збалансування інтересів суб'єктів господарювання, споживачів і держави, захисту прав споживачів електричної та теплової енергії.

Стосовно доводів позивачів про порушення відповідачем норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" при прийнятті оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

Тобто, при вирішенні питання наявності в оскаржуваній постанові ознак регуляторного акту необхідним є доведення або спростування факту правового регулювання господарських відносин.

Згідно зі ст. 1 Господарського кодексу України (далі - ГК України), цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Отже, для того, що довести або спростувати факт регулювання оскаржуваною постановою саме господарської діяльності, потрібно визначити, що таке господарська діяльність та хто є суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Перелік суб'єктів господарювання, передбачений ГК України, є вичерпним.

З урахуванням вище викладених норм суд зазначає, що оскаржувана постанова регулює відносини щодо оплати за поставлений товар між юридичними особами (газопостачальниками) та фізичними особами (населенням), тобто, не між суб'єктами господарювання.

Тобто, оскільки оскаржувана постанова не регулює відносини між суб'єктами господарювання, то не можна говорити і про регулювання такою постановою господарських відносин та господарської діяльності.

Представники відповідача та третьої особи-2 у судових засіданнях пояснили, що НКРЕКП дійсно є регуляторним органом, однак це не є підставою стверджувати, що усі нормативно-правові акти чи акти ненормативного характеру, які ним приймаються у межах наданих повноважень, є регуляторними.

Отже, посилання позивачів на не дотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови процедури, встановленої нормами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", як на підставу протиправності такої постанови, суд вважає безпідставними.

Крім того, суд також вважає необґрунтованими посилання позивачів на порушення відповідачем норм постанови Верховної Ради України від 10 січня 2006 "Про недопущення підвищення тарифів на електроенергію та цін на газ для населення", оскільки дія вказаної постанови направлена на виконання постанови Верховної Ради України від 20 жовтня 2005 року "Про встановлення мораторію на відпускні ціни на природний газ для населення та підприємств житлово-комунального господарства", дія якої обмежувалася 2006 роком.

При встановленні обсягів споживання електричної енергії, за якими диференціюються тарифи на електричну енергію, враховано соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, які передбачено нормами постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Крім того, враховано те, що 42 % споживачів електричної енергії споживає на місяць до 100 кВт*год, і лише 2,1 % споживачів споживають понад 600 кВт*год електричної енергії на місяць.

Згідно з п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 №1357 (далі - Правила №1357), споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.

Споживачем електричної енергії є особа, яка укладає договір (власник або наймач) квартири незалежно від наявності у квартирі інших мешканців - членів сім'ї власника. І саме ця особа може реалізувати надані їй законодавством права з пільгової оплати спожитих енергоносіїв, оскільки відповідно до укладеного договору саме вона є споживачем електричної енергії.

Відповідно до п. 9, п. 19 Правил №1357, споживання електричної енергії без приладів обліку не допускається, крім випадків передбачених цими Правилами.

У квартирах або інших об'єктах споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один прилад обліку незалежно від кількості господарських будівель.

За наявності декількох наймачів (власників) квартири прилад обліку встановлюється для кожного з них.

Розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.

Отже, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення основної вимоги, похідні від неї вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство "Київенерго", про визнання протиправним (нечинним, незаконним) та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивачів не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третім особам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин