Рішення № 49319980, 20.08.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2037/15-ц

Провадження №: 2/752/2554/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Ткачук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування,

встановив:

04.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 28.01.2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода в якій було пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль марки «Ніссан Мурано» д.н.з. НОМЕР_6. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2, водія автомобіля «ВАЗ-21070» д.н.з. НОМЕР_7. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ-21070» д.н.з. НОМЕР_7 була застрахована ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»» за полісом обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/9742300. 25.04.2014 року вона звернулася до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» з заявою про виплату їй страхового відшкодування у зв»язку з настанням страхового випадку, з вини страхувальника ОСОБА_2 Однак, у порушення умов зазначеного договору обов»язкового страхування ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» не виконало свої зобов»язання за зазначеним договором, а тому просила стягнути належне їй страхове відшкодування у розмірі 21 854, 66 грн. у примусовому порядку, а також штрафні санкції з підстав порушення строків виконання зобов»язань за договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ-21070» д.н.з. НОМЕР_7.

У судове засідання представник позивача не з»явився, просив розглянути справу за його відсутності, повідомивши суд, що заявлений позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», явку свого представника у судове засідання не забезпечило, направило на адресу суду письмові заперечення. Відповідно до змісту письмових заперечень, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ОСОБА_2, як водій забезпеченого транспортного засобу не виконав передбаченого законом обов»язку та не надав письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Також зазначили, що відповідно до висновку експертного авто товарознавчого дослідження складеного 20.02.2014 року, визначено вартість матеріального збитку є сумою вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних деталей і втрати товарної вартості, однак відповідно до вимог закон, страховик не відшкодовує шкоду, пов»язану із втратою товарної вартості транспортного засобу. Крім того, розмір оціненої шкоди зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, тому слід з»ясувати фактичне здійснення ремонту автомобіля та чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ. Зазначили, що до стягнення підлягає сума у ромірі 8 106, 11 грн., що розрахована наступним чином: 10 927, 33 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу) - 1 821, 22 грн. (ПДВ) - 1 000, 00 грн. (франшиза). Щодо стягнення пені зазначили, що така вимога не може бути задоволена у повному обсязі, оскільки позивач подала заяву про виплату страхового відшкодування з пропущенням строку, передбаченого законом.

З огляду на викладене, врахувавши думку представника позивача, письмові заперечення відповідача, суд ухвалив, закінчувати розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі даних.

Перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.01.2014 року по вул. Тельмана в м. Дніпропетровську, буд. № 47 мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ-21070» д.н.з. НОМЕР_7, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем «Ніссан Мурано» д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_1 (а.с. 24).

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, останнього також визнано винним у її вчиненні постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2014 року.

Внаслідок цієї ж дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Ніссан Мурано» д.н.з. НОМЕР_6, належний на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

За правилами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За даними полісу АС/9742300 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.01.2014 року обов»язкова цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «ВАЗ-21070» д.н.з. НОМЕР_7 ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ СК «Українська транспортна страхова компанія» на строк з 19.01.2014 року по 18.01.2015 року, за яким страхову суму відповідальності на одного потерпілого за шкоду завдану майну визначено у розмірі 50 000, 00 грн. (а.с. 37).

04.02.2014 року ОСОБА_1 повідомила ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 28.01.2014 року з вини страхувальника транспортного засобу автомобіля «ВАЗ-21070» д.н.з. НОМЕР_7 ОСОБА_2, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Ніссан Мурано» д.н.з. НОМЕР_6., а 25.04.2014 року звернулася з заявою про отримання страхового відшкодування. (а.с. 38, 39).

За правилами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 2. ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові. Відповідно до п. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з моменту отримання заяви про страхове відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

За даними висновку № 1831 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки транспортного засобу, складеного 20.02.2014 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «Ніссан Мурано» д.н.з. НОМЕР_6 становить 10 927, 33 грн., а розмір матеріальної шкоди з урахуванням втрати товарної вартості становить 21 854, 66 грн. (а.с. 6-16).

Звертаючись в суд з позовом, позивач стверджує, що має право на страхове відшкодування у розмірі 21 854, 66 грн., а також посилаючись на те, що на протязі 90 днів після подання заяви про виплату страхового відшкодування ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» рішення про здійснення страхового відшкодування ОСОБА_1 не прийняло, також просила стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 069, 83 грн. з підстав невиконання відповідачем зобов»язань за договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/9742300 від 19.01.2014 року.

Відповідач заперечував проти позову з підстав невиконання страхувальником обов»язку щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду та не погодився з тим, що страховик має обов»язок відшкодувати шкоду завдану з вини страхувальника з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу замінюваних деталей і втрати товарної вартості транспортного засобу.

Суд не може прийняти до уваги заперечення щодо відсутності у відповідача обов»язку виплати страхового відшкодування з підстав невиконання страхувальником обов»язку щодо повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, оскільки відповідно до п. 26 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Таким чином, страховик має обов»язок виплатити страхове відшкодування потерпілій особі, а потім звернутися з регресною вимогою до страхувальника.

Що стосується заперечень з приводу розміру страхового відшкодування, то вони не можуть бути залишені судом без уваги з огляду на наступне. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як видно зі змісту п. 14 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Позивач просить зобов»язати страховика відшкодувати завдану з вини страхувальника шкоду, розмір якої підтверджує Висновком № 1831 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки транспортного засобу, що складений 20.02.2014 року.

Оскільки за даними зазначеного висновку сума матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Ніссан Мурано» д.н.з. НОМЕР_6, яку просить відшкодувати позивач, складається з вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінених деталей та втрат товарної вартості, однак страховик не має обов»язку відшкодування потерпілому за договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів втрати товарного виду пошкодженого майна, а доказів на підтвердження проведення відновлювального ремонту нових вузлів, деталей, комплектуючих частин, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів не надано, то заявлені вимоги про стягнення суми страхового відшкодування підлягають задоволенню у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахування фізичного зносу, що визначена відповідно до Висновку № 1831 експертного автотоварознавчого дослідження спеціаліста з оцінки транспортного засобу у розмірі10 927, 33 грн.

За правилами ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов»язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом. Відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про страхування», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за яким нараховується пеня.

Відповідно до рекомендацій, що містяться у п. 21 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу страхувальника зобов»язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625).

Заперечуючи проти позову, відповідач не надав суду доказів вжиття ним заходів щодо узгодження з позивачем розміру страхового відшкодування, а тому суд приходить до висновку, що мало місце порушення строків виплати страхового відшкодування за договором обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АС/9742300 від 19.01.2014 року, а тому до правовідносин, які виникли між сторонами на підставі зазначеного вище договору мають бути застосовані штрафні санкції, що передбачені Законом України «Про страхування».

Позивач звернулася до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування 25.04.2014 року, а тому встановлений Законом «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 90 денний строк виплати сплинув 25.07.2014 року, відтак виконання зобов»язання щодо виплати страхового відшкодування було прострочено на 361 день, а саме з 25.07.2014 року до розгляду справи судом - 20.08.2015 року. При проведенні розрахунку пені за кожен період, суд приймає до уваги, що облікова ставка НБУ з 17.07.2014 року становила 12, 50 %, з 13.11.2014 року - 14, 00 %, з 06.02.2015 року - 19, 5 %, з 04.03.2015 року - 30 %, а тому розмір пені слід розрахувати за наступною формулою: пеня = сума боргу х ставку пені (%) / 100 % / 365 х кількість днів. Пеня за період з 25.04.2014 року по 12.11.2014 року становить: 10 927, 33 грн. х 12, 50 % / 100 % / 365 х 111 = 415, 39 грн.; за період з 13.11.2014 року по 05.02.2014 року: 10 927, 33 грн. х 14, 00 % / 100 % / 365 х 85 = 356, 26 грн., за період з 06.02.2015 року по 03.03.2015 року: 10 927, 33 грн. х 19, 5 % / 100 % / 365 х 26 = 151, 79 грн., за період з 04.03.2015 року по 20.08.2015 року: 10 927, 33 грн. х 30, 00 % / 100 % / 365 х 170 = 1 526, 83 грн., а відтак розмір пені, що підлягає стягненню становить: 415, 39 грн. + 352, 07 грн. + 151, 79 грн. + 1 526, 83 грн. = 2 450, 27 грн.

Отже, з огляду на те, що ПрАТ«Українська транспортна страхова компанія» не виконала свої зобов»язання за договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що був укладений з власником транспортного засобу - автомобіля ВАЗ-21070» д.н.з. НОМЕР_7 ОСОБА_2 щодо виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого з вини останнього транспортного засобу, а тому суд приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування у розмірі 10 927, 33 грн. та штрафних санкцій з підстав порушення строків виплати страхового відшкодування у розмірі 2 450, 27 грн.

З огляду на висновки суду, про часткове задоволення заявлених позивачем позовних вимог, понесені останньою судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» у порядку передбаченому ст. 88 ЦПК України відповідно до розміру задоволених вимог, а саме 243, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1187, 15, 16, 979, 988, 990 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 147, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (ідентифікаційний код 22945712, місцезнаходження - 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. № 77) на користь ОСОБА_1 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_5) страхове відшкодування у розмірі 10 927, 33 грн., пеню у розмірі 2 450, 27 грн. понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243, 60 грн., що разом складає належну до стягнення суму у розмірі 13 621 (тринадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії, через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Плахотнюк К.Г.