Рішення № 49308696, 31.08.2015, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/2715/14-ц

Провадження №2/636/67/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2015 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Слурденко О.І., при секретарі Шиловій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача по розподіл спільно нажитого майна подружжя. В позовній заяві вона вказала та у судовому засіданні пояснила, що знаходилася з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 06 червня 2011 року по 02.10.2014 року. Шлюб був розірваний за рішенням Купянського міськрайонного суду Харківської області. Фактичні спільні стосунки між ними були припинені у червні 2014 року і з цього моменту вони проживають окремо друг від друга та спільного сімейного бюджету не мають. В період шлюбу ними був придбаний автомобіль «DAEWOO MATIZ \E93\» і зареєстрований на імя відповідача в органах ДАІ, який є спільно нажитим майном подружжя і на половину якого вона просить визнати право власності за нею. Оскільки відповідач самостійно продав спільний автомобіль та кошті привласнив, просить суд визнати за нею права власності на половину вартості автомобіля та стягнути з відповідача на її користь 32261 гривню, а також судовий збір.

Відповідач заперечуючи проти позову вказав, що автомобіль придбав за власні кошти та на гроші, що надали йому його батьки, тому він є його особистою власністю і не може бути спільно нажитим майном подружжя. Він дійсно самостійно продав автомобіль у червні 2014 року, бо не вважав і не вважає за потрібне отримувати на це згоду позивача. Просив в позові позивачу відмовити в повному обсязі. Заявивши зустрічний позов про поділ спільно нажитого майна подружжя вказав, що ними в період шлюбу придбані за спільні кошти електропобутова техніка, відеокамера, ноутбук, меблі на загальну суму 32270 гривень і все це майно залишилося у позивача, тому просить визнати за ним право власності на плазмову панель «Філіпс» вартістю 10300 гривень, ноутбук вартістю 4520 гривень та супутникову антену вартістю 1100 гривень, а разом на суму 15920 гривень. Його позов просив задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши: позивача та її представників, відповідача та його представника, дослідивши докази, суд надходить до наступного.

Сторони були у зареєстрованому шлюбі з червня 2011 року по 02.10.2014 року. В період шлюбу у липні 2011 року вони придбали автомобіль НОМЕР_1 і зареєстрували його в органах ДАІ на імя відповідача. У відповідності до правил ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і згідно норми ст.70 СМ України їх частки визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Так, між сторонами будь-якої домовленості або шлюбного договору стосовно спільного майна не було, тому вказаний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає розподілу в рівних частках. Ствердження відповідача про придбання автомобіля за його особисті власні кошти та кошти надані його батьками, нічим не підтверджується і по суті не має значення за відсутності шлюбного договору або цивільно-правової угоди про це.

Оскільки між сторонами не було домовленості про вартість автомобіля, то суд призначив авто-товарознавчу експертизу доручивши її проведення Харківському НДІСЕ імені заслуж. проф. ОСОБА_3, але як виявилося провести її неможливо із-за відсутності самого автомобіля. Саме в ході розгляду справи зясувалося, що відповідач ще у червні 2014 року самочинно продав спірний автомобіль, про що позивач не знала. При подачі позову до суду позивач отримала висновок судового експерта автотоварознавця, за яким встановлена ринкова вартість автомобіля станом на 23.06.2014 року, тобто на момент продажу його відповідачем. Тому суд приймає цей висновок за основу, не вбачаючи будь-яких підстав щодо його сумніву.

За змістом ст.71 СМ України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя і речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності.

Спільно нажите майно подружжя самочинно продане відповідачем без відома позивача, підлягає розподілу з виплатою грошової компенсації половини його вартості позивачці. Про що вона по суті і просила.

Що стосується зустрічних позовних вимог відповідача про розподіл спільно нажитого майна подружжя у виді електропобутової техніки, меблів та інше, то у відповідності до ст.60 ЦПК України суд розглядає позовні вимоги на підставі наданих сторонами доказів. Відповідач заявивши зустрічні позовні вимоги, не надав будь-яких доказів щодо надбання цього майна за спільні кошти подружжя, тоді як представник позивача, її мати, представляючи її інтереси у суді, надала дані про проживання подружжя в її житлі, і що наведене відповідачем майно належить їй, а сторони тільки з її дозволу їм користувалися. Тобто дані правовідносини регулюються цивільно-правовими нормами і за відсутністю угоди або домовленості між власником житла та майна, наслідки його використання повинні розглядатися за нормами ЦК України, тому ці позовні вимоги не можуть розглядатися як розподіл спільно нажитого майна подружжя.

На відповідача суд покладає і судові витрати позивача.

Керуючись ст.ст.88,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.60,68,70,71 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя, - задовольнити.

Визнати спільно нажитим майном подружжя, що підлягає розподілу в рівних частках: автомобіль «DAEWO MATIZ/E93/» що був зареєстрований за держномером АХ 2514 СМ в органах ДАІ на імя відповідача вартістю згідно висновку судового експерта товарознавця №31-14 від 23.06.2014 року - 64522 гривні 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1 мікрорайон «Авіатор»,163 (гуртожиток в/ч А4104), на користь ОСОБА_4 32261(тридцять дві тисячі двісті шістдесят одну) гривню 47 копійок в рахунок компенсації вартості половини спільно нажитого автомобіля, 322 гривні 61 копійку судового збору, 121 гривню 80 копійок судового збору за подачу заяви про забезпечення позову стосовно автомобіля, 800 гривень вартість судової авто-товарознавчої експертизи, а всього 33505(тридцять три тисячі пятсот пять) гривень 88 копійок.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільно нажитого майна подружжя відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження автомобіля «DAEWO MATIZ/E93/», реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, що був зареєстрований в органах ДАІ на відповідача - ОСОБА_2О та скасувати ухвалу Чугуївського міського суду від 19.12.2014 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляції.

Суддя: