Ухвала суду № 49307116, 26.08.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

Справа № 638/13464/15-к

Провадження № 1-кп/638/557/15

26.08.2015 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шестака О.І,

суддів - Шишкіна О.В.,

ОСОБА_1,

за участю секретаря Зайцевої В.Г.,

прокурора Костюка М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3,

ОСОБА_4

ОСОБА_5,

ОСОБА_6,

представників потерпілих ОСОБА_7,

ОСОБА_8

розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого директором 'ГОВ «Антік-агро», одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: м. Харків, Тимурівців, 29, кв. 11, у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. З, 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. З, 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України.

В судовому засіданні захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_3 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2, в якому вона просила змінити щодо ОСОБА_2 запобіжний захід в вигляді тримання під вартою на запобіжний захід в вигляді домашнього арешту.

Обгрунтовуючи своє клопотання вона вказала, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2014 р. ОСОБА_2 виправданий за ч. 4 ст. 190 КК України (придбання права на майно ОСОБА_9Г шляхом зловживанждовірою) і за ч. 4 ст. 190 КК України (придбання права на майно ОСОБА_10РГ і ОСОБА_11М.).

ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України з остаточним призначенням покарання в вигляді 7 років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі.

Згідно ч. 4 ст. 374 КПК України, судом прийнято рішення про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.07.2015 р. вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2014 р. скасовано в зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону: судове провадження здійснено за відсутності захисника, порушено правила підсудності. Скасовуючи вирок районного суду, колегія суддів продовжила дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 в вигляді тримання під вартою на 30 днів, до 02.08.2015 p., мотивуючи тим, що обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не гарантує, що він не стане переховуватись від суду і органів виконання покарання, не стане впливати на свідків і потерпілих, не стане перешкоджати провадженню іншим чином.

Таким чином, вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2014 р. в частині призначеного покарання стосовно ОСОБА_2 скасовано, а утримання його під вартою продовжено. Фактично, колегія суддів апеляційного суду Харківської області не продовжила дію запобіжного заходу, обраного ОСОБА_2 вироком Ленінського районного суду м. Харкова, а всупереч вимогам ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України обрала йому арешт, як запобіжний захід.

Адвокат вказує, що метою зміни Ленінським районним судом м. Харкова запобіжного заходу ОСОБА_2 з домашнього арешту на тримання під вартою було забезпечення виконання вироку, тоді як колегія суддів апеляційного сду фактично обрала йому арешт з метою виконання процесуальних обов'язків за відсутністю підстав, передбачених ч. 2 ст. 177 КПК України.

Адвокат зазначає, що 30.07.2015 р. Ленінський районний суд м. Харкова в відкритому підготовчому засіданні, всупереч вимогам ст. 32 КПК України про здійснення кримінального провадження судом, в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

17.08.2015 р. колегія судів Дзержинського районного суду, відкладаючи судовий розгляд в зв'язку з неприбуттям захисників в судове засідання, продовжтла раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_2 в вигляді тримання під вартою до 15.10.2015 p., що не відповідає вимогам ч. З ст. 331 КПК України.

Викладене, на думку захисника, свідчить, що судами грубо порушена процедура позбавлення свободи ОСОБА_2

Інші захисники і обвинувачений підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити.

Прокурор і представники потерпілих проти задоволення клопотання заперечували.

Заслухавши учасників судового засідання, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч. З, 4 ст. 190, ч. 5 сг. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2014 р. до ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід в вигляді тримання під вартою до 28.07.2014 р. В подальшому на підставі ухвал Ленінського районного суду м. Харкова строк тримання під вартою продовжувався до 24.10.2014.

Відповідно до ухвали суду від 24.10.2014 відносно ОСОБА_2 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. В подальшому його взято під варту на підставі вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2014 p., який скасовано ухвалою апеляційної інстанції від 03.07.2015 р. При цьому судовою колегією зазначено, що вирок районного суду скасовано не у зв'язку з закриттям кримінального провадження, звільненням від покарання, або необхідністю його пом'якшення , з врахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому та розміру відшкодування за цивільними позовами, обрання обвинуваченому запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою не гарантує, що ОСОБА_2 не стане переховуватися від суду та органів виконання покарання, не стане незаконно впливати на свідків і потерпілих, не стане перешкоджати їм іншим чином.

Таким чином, апеляційною інстанцією підтверджено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які послужили підставою для тримання обвинуваченого під вартою. Захисником у своєму клопотанні не наведено жодних підстав які спростовують наведені апеляційною інстанцією обставини. Також не встановлено судом обставин, які б перешкоджали триманню ОСОБА_2 під вартою.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про зміну запобіжного1 заходу в відношенні ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 182, 183, 331 КПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 Євгенієвни про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - відмовити.

Головуючий О.І.Шестак

Судді І.О.Грищенко

ОСОБА_12.