Ухвала суду № 49306373, 26.08.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

Провадження № 11-кп/781/743/15 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1

Категорія: ч. 1 ст.121 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2015 року. м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді Онуфрієва В.М.,

суддів: Бондарчука Р.А. Лещенка Р.М.,

із секретарем Ковальовою Н.Д.,

за участю прокурора Могили В.Г.,

захисника адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження №12014120170001219 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_5, захисника адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2015 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4, такого, що не має судимості,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь місцевого бюджету витрати понесені Кіровоградською обласною лікарнею на лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 6432 грн. 44 коп.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

ВСТАНОВИВ:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Так, 19 грудня 2014 року, близько 20 год., ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за місцем проживання в приміщенні домоволодіння №5 по вулиці Поштовій в с. Грузьке, Кіровоградського району, Кіровоградської області, в ході сварки із ОСОБА_5, яку вчинив на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно та цілеспрямовано, з метою нанести тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_5, взяв у праву руку кухонний ніж та наніс останньому ножем два удари в задню поверхню грудної клітини, два удари у передпліччя та удар в передню поверхню грудної клітини зліва по середньо-ключичній лінії. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді ран: по задній поверхні грудної клітини (2), які не проникають в плевральну порожнину; лівій вушній раковині, лівому передпліччі (2) по внутрішній поверхні, котрі згідно висновку судово-медичної експертизи №171 від 12 лютого 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, та рани по передній поверхні грудної клітини зліва по середньо-ключичній лінії яка проникає в плевральну порожнину з розвитком гемо пневмотораксу, які згідно висновку судово-медичної експертизи №171, від 12 лютого 2015 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просив скасувати вирок суду першої інстанції та призначити покарання не повязане з позбавленням волі. Посилаючись на те, що суд першої інстанції при винесенні вироку не звернув увагу на те, що потерпілий ОСОБА_5 є його рідним братом по матері та немає претензій ні морального ні матеріального характеру. Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що потерпілий ОСОБА_7 та їх спільна мати ОСОБА_8 просили не призначати покарання, яке передбачає позбавлення волі. Крім того, просив перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 124 КК України, як самозахист та просив змінити вирок в частині призначення йому покарання помякшивши його. Зазначив про наявність хронічних хвороб, а саме гастриту та панкреатиту і потребує лікування, якого у разі призначення покарання у виді позбавлення волі він не отримає.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просила дослідити докази по справі: показання потерпілого, обвинуваченого, свідка, експерта, матеріали кримінального провадження та призначити повторну і додаткову стаціонарно-комплексну судову психолого психіатричну експертизу, проведення якої доручити Центру судово-психіатричних експертиз КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна психіатрична лікарня» за адресою: 49115, м. Дніпропетровськ, вул. Бехтерєва. Скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження. Посилаючись на те, що викладені у вироку судом показання потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_9 не відповідають показанням наданих ними у судовому засіданні, висновки суду ґрунтуються не на матеріалах кримінального провадження, а на припущеннях суду. З невідомих підстав, у вироку не відображені показання експерта від 18.05.2015 року, які надані під час судового розгляду та їх оцінка судом. На стадії досудового слідства та судового слідства, з метою усунення розбіжностей і сумнівів в отриманих результатах експертиз захистом були подані клопотання про проведення повторної психолого психіатричної експертизи, однак слідчим та судом відмовлено в їх задоволенні. Вказала, що ОСОБА_4 знаходився у невстановленому в експертизах стані під час нанесення потерпілому кількох ножових ушкоджень до моменту зупинення його дій свідком. Невідомо, чи знаходився він також у стані необхідної оборони чи уявної оборони, у зв'язку з відсутності в експертних висновках інформації, як саме сприймав підзахисний та оцінював дії потерпілого, чи давала обстановка, що склалася можливість оцінити відповідність завданої шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту. Також вказала, що районним судом проігноровано показання експерта щодо ОСОБА_4 Так, на думку експерта останній знаходився у стресовій ситуації після отримання удару сокирою та у психологічному стані - самозахисту. Натомість суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 намагається уникнути відповідальності за скоєне. Крім того вказала, що суд не дав належної оцінки показанням потерпілого, який під час дачі пояснень у суді приховав нанесення підзахисному удару сокирою, і лише на запитання захисту, під час дослідження доказів в матеріалах кримінального провадження, підтвердив цей факт. У бійці потерпілий мав фізичну перевагу над братом, саме ОСОБА_4 зі слів потерпілого ОСОБА_10 втрачав свідомість від його дій. Разом із тим, зі слів ОСОБА_4,він намагався кожного разу припинити дії потерпілого ОСОБА_5, вважаючи реальною загрозу для свого життя. Районний суд у своїх висновках не взяв до уваги, що для особи, яка втрачає свідомість, час знаходження її у такому стані не відомий, оскільки є вірогідність, що ОСОБА_4 міг не усвідомлювати втрату свідомості, піднімаючись кожного разу, вважав, що тільки-но впав від дій потерпілого і продовжував від нього захищатись шляхом нанесення ударів у відповідь. Також вказала, що суд не взяв до уваги стан спяніння потерпілого ОСОБА_5

В судових дебатах просила змінити вирок суду першої інстанції та перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України та призначити покарання останньому не повязане із позбавленням волі.

В апеляції потерпілий ОСОБА_5 просив вирок суду першої інстанції змінити, в частині призначеного покарання, та призначити ОСОБА_4 покарання не повязане з позбавленням волі. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 є його рідним братом по матері, що вони і раніше сварилися, але говорити про те, що ОСОБА_4 умисно спричинив тяжкі тілесні ушкодження він не може, оскільки першим наніс йому удари. Вказав, що фактично він сам спонукав брата на такий вчинок своєю поведінкою, а суд при розгляді кримінального провадження не врахував цієї обставини та призначив надто суворе покарання.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3, які просили задовольнити подані апеляції, прокурора про залишення вироку суду першої інстанції без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, в межах поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що досудове розслідування та судове слідство у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а викладені у вироку суду висновки про наявність в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи. Належність та допустимість доказів у кримінальному провадженні, а також правильність перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України у колегії суддів сумнівів не викликає.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції вину визнав частково, не згодний із правовою кваліфікацією скоєного кримінального правопорушення пояснив, що сварка виникла через якусь дрібницю, першим його вдарив саме ОСОБА_5 В ході подальшого спільного розпиття спиртного сварка та бійка періодично продовжувались. Після того, як брат, ОСОБА_10, кинув в нього сокирою він втратив свідомість і коли прийшов до тями не повністю сприймав ситуацію довкола. Взяв з підлоги ніж та з метою захисту заподіяв брату ножові поранення. Адекватно почав сприймати навколишню ситуацію коли свідок ОСОБА_9 телефонувала до лікарні та міліції. Заявлений прокурором цивільний позов не визнав повністю та пояснив, що лікування відбувалось виключно за кошти їхньої матері.

Незважаючи на часткове визнання вини, вина ОСОБА_4, і на це правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, зібраними під час досудового розслідування та під час судового слідства, проведеного судом першої інстанції і, зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, наданих в судовому засіданні суду першої інстанції, який пояснив, що проживає разом із своїм братом ОСОБА_4 у домоволодінні №5 по вул. Поштова в с. Грузьке, Кіровоградського району Кіровоградської області. 19 грудня 2014 року у післяобідній час, вони із братом святкували свято ОСОБА_5, вживали спиртне. В ході спільного розпиття спиртного між ними виникла сварка, яка переросла в бійку. ОСОБА_4 намагався вдарити його кулаком в обличчя, тому він, ОСОБА_10, ухилився від удару та вдарив ОСОБА_4 кулаком в голову від чого останній втратив свідомість. В ході подальшого спільного розпиття спиртного сварка та бійка починались таким чином декілька раз. Від його ударів ОСОБА_4 втрачав свідомість три чи чотири рази. Потім до них прийшла ОСОБА_9, та попрохала залишитись у них до ранку, оскільки запізнилась на автобус, на що вони із братом погодились. Близько 20 год. його із братом конфлікт продовжився. ОСОБА_4 умисно його вдарив у праве вухо лівою рукою, а він у відповідь вдарив його рукою у обличчя. Отримавши удар він, ОСОБА_10, обурився та намацав якусь річ, котра була біля нього, нею опинилась сокира, котра знаходилась біля печі при виході із приміщення кухні та кинув її у ОСОБА_4, котрий стояв на відстані близько чотирьох метрів від нього. Від потрапляння сокири ОСОБА_4 впав додолу та піднявся із ножем, та пішов із ним на нього, при цьому нічого не казав. Наблизившись до нього ОСОБА_4 наніс декілька ударів в область лівої руки, ребер, вуха та спини. Нанесення ударів припинила ОСОБА_9 і згодом йому стало зле та він втратив свідомість. До тями він прийшов лише по приїзду швидкої медичної допомоги.

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка пояснила, що 17.12.2014 року приїхала в с.Грузьке до своєї куми. 19.12.2014 року посварилася із нею та зібралася їхати додому. Близько 17 год. пішла до сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_4 з проханням допомогти донести її речі до маршрутки, коли прийшла до них то вирішили втрьох випити горілки. Під час розпиття горілки, вирішила поїхати додому на наступний день, після чого між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 виникла сварка. Вона пішла до іншої кімнати та лягла відпочивати. Прокинулась від шуму. Коли вийшла то ОСОБА_10 вже отримав ножові поранення і вона припинила бійку та викликала лікарів.

Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_4, і на це також правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, підтверджується іншими зібраними у справі доказами і, зокрема:

- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, яким підтверджується подія кримінального правопорушення підтверджується (а.с. 32);

- довідкою Кіровоградської обласної лікарні виданої ОСОБА_10 про те, що він отримав ножові поранення (а. с. 40);

- протоколом огляду місця події від 19.12.2014 року встановлено місце та обстановка правопорушення та в ході якого вилучено: змив РБК з підлоги, виріз із простирадла з РБК, сокира, ніж з РБК, одяг ОСОБА_4 (а.с. 42-53);

- висновком експерта № 1460 від 20.12.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження (а.с. 87-93);

- висновком експерта № 13 від 13.01.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 в момент скоєння не страждав і на момент проведення експертизи не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. Слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує (а.с. 97-98);

- висновком експерта № 83 від 21.01.2015 року, якою встановлено групову належність крові потерпілого (а. с. 101-102).

- висновком експерта № 43 від 13.01.2015 року, якою встановлено групову належність крові обвинуваченого (а. с. 105-106).

- висновком експерта № 16 від 05.02.2015 року з якого вбачається, що знайдена кров на клинку ножа потерпілому ОСОБА_5 не виключається, та повністю виключається від ОСОБА_4В.(а. с. 109-111);

- висновком експерта № 17 від 05.02.2015 року, з якого вбачається, що на топорищі відбулось змішування поту підозрюваного та поту і крові потерпілого (а. с. 115-118);

- висновком експерта № 39 від 12.02.2015 року, з якого вбачається, що змиви з підлоги та простинні містять кров потерпілого (а.с. 122-124);

- висновком експерта № 40 від 12.02.2015 року, з якого вбачається, що на одежі підозрюваного знайдена кров потерпілого (а.с. 127-129);

- висновком експерта № 171 від 12.02.2015 року з якого вбачається, що потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді ран: по задній поверхні грудної клітини (2), які не проникають в плевральну порожнину; лівій вушній раковині, лівому передпліччі (2) по внутрішній поверхні, котрі згідно висновку судово-медичної експертизи №171, від 12 лютого 2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, та рани по передній поверхні грудної клітини зліва по середньо-ключичній лінії яка проникає в плевральну порожнину з розвитком гемо пневмотораксу, котре згідно висновку судово-медичної експертизи №171, від 12 лютого 2015 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, яке є небезпечним для життя в момент спричинення (а. с. 132-134);

- висновком експерта № 61 від 06.02.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 в момент скоєння правопорушення виявляв і в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості. Слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує.

Оцінюючи викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України, за що його засуджено, колегія судів приходить до висновку, що дані висновки ґрунтуються на сукупності зібраних у передбаченому кримінальному процесуальному закону порядку по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи. За таких обставин районний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України, як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечнго для життя в момент заподіяння.

Доводи обвинуваченого та його захисника з приводу того, що дії ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України, оскільки останній наніс тілесні ушкодження ОСОБА_10 перебуваючи у стані, самозахисту, тобто у стані необхідної оборони є необгрунтованими. Так, як вбачається із диспозиції ст.124 КК України умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень підлягає кваліфікації за цією статтею саме у разі його вчинення при перевищенні меж необхідної оборони. У цьому випадку діяння характеризується заподіянням шкоди у виді тілесних ушкоджень тому хто посягає, при захисті від суспільно небезпечного посягання, але із перевищенням меж необхідної оброни, тобто при явній невідповідності зазначеної шкоди небезпечності посягання або обстановці захисту.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, і на це правильно послався у своєму вироку суд першої інстанції, обвинувачений та потерпілий є братами по матері. Раніше разом притягувалися до кримінальної відповідальності. Між ними регулярно виникали конфлікти, які закінчувалися бійками. 19.12.20014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 виникла сварка, яка перейшла у обоюдну бійку під час якої потерпілий ОСОБА_10 схватив сокиру і кинув її у ОСОБА_4 та попав обухом в голову останнього, вказане потерпілий підтвердив у судовому засіданні суду першої інстанції.

Після того, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_10 та наніс йому пять ударів ножем, чим спричинив останньому тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких та тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та здоровя в момент заподіяння. Тобто удари ножем були завдані ОСОБА_4 потерпілому не під час захисту від протиправного посягання, а в момент фактичної відсутності посягання на його життя та здоровя з боку потерпілого.

На переконання колегії суддів у даному випадку ОСОБА_4 умисно наніс ножем тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_10 не перебуваючи у стані необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання. Про спрямованість дій обвинуваченого на умисне нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обставини нанесення ударів ножем потерпілому, їх кількість та локалізація.

Доводи обвинуваченого та його захисника з приводу того, що ОСОБА_4 в момент заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_10 не усвідомлював своїх дій, оскільки страждає психічними розладами та того, що під час бійки неодноразово втрачав свідомість, у звязку із чим суду першої інстанції слід було призначити додаткову судову психологічну психіатричну експертизу є безпідставними та спростовуються висновком судово-психіатричного експерта № 13 від 13.01.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 в момент скоєння не страждав і на момент проведення експертизи не страждає, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України, слід вважати осудним, застосування заходів медичного характеру не потребує та спростовуються висновком судово-психіатричного експерта, із залученням лікаря психолога, №61 від 06.02.2015 року, згідно якого встановлено що ОСОБА_4 в момент скоєння правопорушення виявляв і вданий час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступені душевного захворювання і недоумкуватості. Слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує. На вказаних підставах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив стороні захисту у призначенні додаткової судової психолого-психіатричної експертизи.

Також, доводи сторони захисту з приводу того, що судом першої інстанції викладені у вироку судом показання потерпілого ОСОБА_5 і свідка ОСОБА_9 не відповідають показанням наданих ними у судовому засіданні, висновки суду ґрунтуються не на матеріалах кримінального провадження, а на припущеннях суду є необґрунтованими та безпідставними. На переконання колегії суддів висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних у передбаченому кримінального процесуальному закону порядку по справі доказів, досліджених судом першої інстанції у повному обсязі, які є достовірними, взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.

Твердження сторони захисту з приводу того, що у вироку не вказані пояснення експерта з приводу проведеної експертизи, тому вирок слід скасувати є безпідставними, оскільки як вбачається із матеріалів кримінального правопорушення експерт у судовому засіданні першої інстанції підтвердив свій висновок, на який як доказ суд першої інстанції послався у своєму вироку.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який є умисним тяжким злочином, від якого настали тяжкі наслідки потерпілому спричинені тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте належних висновків не зробив, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Врахував відсутність обставин, що помякшують покарання та врахував обставини, що обтяжують покарання вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, та враховуючи суспільну небезпечність особи обвинуваченого обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим ОСОБА_4 можливо виключно за умови ізоляції його від суспільства та призначив покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі.

Проте, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд першої інстанції не в повній мірі дотримав вимоги ст.65 КК України, не врахував всі помякшуючі обставини покарання і, зокрема: те, що обвинувачений є братом потерпілого, претензій матеріального та морального характеру до нього немає, а тому колегія суддів враховуючи вказані помякшуючі обставини, та враховуючи неправомірну поведінку у вказаному конфлікті самого потерпілого, вважає, що вирок у частині призначеного покарання у виді позбавлення волі, у розмірі 6 років, є надто суворим, а тому його слід змінити, помякшивши ОСОБА_4 покарання до 5 років позбавлення волі, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень.

Підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 з ч.1 ст.121 КК України на ст.124 КК України та підстави для застосування ст. 75 КК України та призначення ОСОБА_4 покарання із випробуванням з іспитовим строком відсутні.

При таких обставинах апеляції обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника-адвоката ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_10 підлягають задоволенню частково, а вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначеного покарання.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_5, захисника адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2015 року стосовно ОСОБА_4 змінити в частині призначення покарання.

Помякшити ОСОБА_4 призначене покарання до 5 років позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту отримання копії ухвали.

СУДДІ:

В.М. ОСОБА_11 ОСОБА_12 Лещенко