Рішення № 49300541, 31.08.2015, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5233/15-ц

(2/199/2548/15)

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2015 року м. Дніпропетровськ

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Карабань А.Є.

За участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, співвідповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Комунальне підприємство «Жилсервіс-9» Дніпропетровської міської ради, про стягнення грошового відшкодування майнової та моральної шкоди, заданої залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В:

За позовом, ОСОБА_3 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог -а.с. 99-101) просить стягнути з ОСОБА_7 на його користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 5111,41 грн., моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та понесені ним судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 мешкає поверхом вище в квартирі № 71. 14 квітня 2015 року, 20 та 22 травня 2015 року квартиру позивача було залито холодною водою з квартири відповідача. Позивач стверджує, що такі залиття відбувалися і раніше, зокрема протягом 2010-2015 років близько п'яти разів. Внаслідок залиття було пошкоджено оздоблення квартири. Відповідач добровільно відшкодувати завдану шкоду відмовляється. До відшкодування майнової шкоди позивач включає вартість відновлювального ремонту квартири у розмірі 3911,41 грн., визначену експертизою, та витрати на проведення експертизи у розмірі 1200 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Відповідач ОСОБА_2 в суді заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Стверджує, що він квартиру позивача не заливав. Надані позивачем на підтвердження залиття складені ЖЕКом акти обстеження вважає такими, що є неналежними доказами. Висновок щодо вартості ремонту квартири позивача вважає завищеним.

Залучені ухвалою суду до участі у розгляді справи за письмовою заявою представника позивача (а.с. 87) у якості співвідповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також у якості третьої особи КП «Жилсервіс-9» ДМР, належним чином та завчасно сповіщені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. За ухвалою суду справа розглянута за їх відсутності.

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:

З оцінених в сукупності копій договорів дарування частки квартири (а.с. 10-11, 12-13) та копії свідоцтва про право власності на квартиру (а.с. 14) вбачається, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Сторонами визнаний той факт, що квартира № 71 розташована безпосередньо над квартирою позивача поверхом вище.

За копією свідоцтва про право власності на житло (а.с. 86), власниками квартири № 71 в цьому ж будинку є відповідач ОСОБА_2, а також співвідповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Квартира перебуває у спільній сумісній власності відповідачів.

Згідно копії акту огляду квартири (а.с. 16), складеного 14 квітня 2015 року майстром дільниці КП «Жилсервіс-9» ДМР, при огляді квартири АДРЕСА_1, що відбулося залиття зазначеної квартири з квартири розташованої вище № 71. Встановити причину залиття неможливо, оскільки мешканці квартири № 71 відсутні. Було залито коридор (стелю залито повністю, стін частково), ванну кімнату, туалет (на стінах та стелі сліди залиття). В коридорі, ванній кімнаті та туалеті сліди неодноразового залиття. Мешканці квартири № 71 не подавали заявку до аварійної служби.

Також до позову додано копію акту огляду квартири (а.с. 17), складеного 23 травня 2015 року майстром дільниці та директором КП «Жилсервіс-9» ДМР, за яким при огляді квартири АДРЕСА_1 виявлено залиття, яке відбулося 20 та 22 травня 2015 року з квартири № 71 цього ж будинку. Залито у коридорі частково стелю та стіни з боку коридору, у ванній кімнаті - стеля та стіни повністю, у туалеті - стеля та стіни повністю.

Суд враховує заперечення відповідача щодо недотримання вимог чинних нормативно-правових актів при складенні актів, які судом відхиляються, оскільки вказані акти обстеження квартир є письмовими доказами, які оцінюються судом в сукупності з іншими доказами.

Зокрема, сам факт залиття квартири позивача підтверджується також Звітом з незалежної оцінки розміру матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна (а.с. 14-65), за яким зафіксовані пошкодження в акті були ідентифіковані оцінювачем під час візуального огляду нерухомого майна, що підтверджується доданими до звіту світлинами квартири позивача.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт залиття квартири позивача 14 квітня 2015 року, 20 та 22 травня 2015 року.

З урахуванням локалізації пошкоджень (сліди залиття переважно на стелі), того факту, що квартира відповідачів розташована безпосередньо над квартирою позивача, а також з урахуванням пояснень відповідача про те, що з вищерозташованих квартир його квартира 14 квітня 2015 року, 20 та 22 травня 2015 року не заливалася, суд вважає доведеним факт того, що залиття квартири позивача відбувалося саме з квартири відповідачів.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. Збитками є, в тому числі, втрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За Звітом з незалежної оцінки розміру матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна (а.с. 102-123), вартість відновлювального ремонту квартири позивача становить 3911,41 грн.

Доводи відповідача щодо незгоди з зазначеним висновком ґрунтуються на хибному тлумаченні чинних правових норм і судом відхиляються.

Докази на підтвердження іншої вартості відновлювального ремонту відповідачами суду не надана.

Визначена оцінювачем вартість відновлювального ремонту є розумною і суд не вбачає підстав ставити її під сумнів.

За проведення оцінки завданої шкоди позивачем сплачено 1200 грн., що підтверджується оціненими в сукупності копією акту приймання-передачі наданих послуг (а.с. 15) а також квитанції про сплату таких послуг (а.с. 126).

Таким чином, позивач на підставі ст.ст. 22, 1192 ЦК України має право на відшкодування йому майнової шкоди, яка визначається вартістю виконання робіт, необхідних для відновлення квартири, у розмірі 3911,41 грн. а також витратами, які позивач був вимушений зробити для відновлення свого порушеного права, у розмірі 1200 грн., що загалом становить 5111,41 грн.

Вирішуючи питання щодо особи, зобов'язаної відшкодувати позивачу таку шкоди, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями та бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ч. 1 ст. 177 Житлового кодексу, громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих примішень, бережно ставитися до санітарно- технічного та іншого обладнання, додержувати правил утримання жилого будинку.

Відпровідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди).

Саме відповідачі, як співвласники квартири, згідно ч. 1 ст. 177 Житлового кодексу, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року, зобов'язані підтримувати в належному стані свою квартиру, в тому числі і інженерне обладнання та комунальні мережі всередині квартири.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що завдання шкоди позивачу знаходиться в прямому причинному зв'язку з неправомірними винними діями та бездіяльністю відповідачів, які не вживали належних заходів з підтримання в належному стані інженерного обладнання та комунальних мереж в їх квартирі, що потягло залиття квартири позивача.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що він квартиру позивача не заливав судом до уваги не приймається, оскільки той факт, що залиття тривали незначний проміжок часу та припинялися, свідчить про те, що їх причина усувалася вже після виникнення мешканцями квартири № 71 без звернення до аварійних служб, отже відповідачі мали технічну можливість уникнути залиття квартири позивача при належному виконання своїх обов'язків.

Докази на підтвердження того, що в залитті квартири позивача вина відповідачів відсутня, останніми суду не надані.

За наведених обставин, відповідачі на підставі ст. 1166 ЦК України зобов'язані відшкодувати позивачу завдану шкоду в повному обсязі і позовні вимоги в частині стягнення відшкодування майнової шкоди в межах заявлених позовних вимог підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що в судовому засіданні доведений факт завдання моральної шкоди позивачу, якої він зазнав у зв'язку з пошкодженням його майна, оскільки сам факт пошкодження майна особи вже є свідченням того, що власник майна зазнав у зв'язку з цим душевних страждань.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями та бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідачі, як особи, які неправомірними винуватими діями та бездіяльністю завдали моральної шкоди позивачу, згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України зобов'язані відшкодувати йому таку шкоду. Обраний позивачем спосіб відшкодування моральної шкоди - грішми, відповідає як вимогам закону так і фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує:

-характер страждань;

-їх обсяг;

-тривалість часу що минув з часу залиття квартири та необхідного для здійснення її ремонту;

-можливість відновлення пошкодженого майна;

-тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача;

-небажання відповідачів в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду;

-загальний розмір завданої позивачу майнової шкоди;

З врахуванням перелічених обставин, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування в 1000 гривень є надмірним і розміром грошового відшкодування моральної шкоди, необхідним та достатнім за вказаних обставин є 500 гривень.

Суд враховує, що позивачем понесені судові витрати, які підлягають згідно вимог ст.. 88 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами, а саме:

-з оплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру - 243,60 грн. (а.с. 1);

-з оплати судового збору за позовні вимоги немайнового характеру - 243,60 грн. (а.с. 1,2);

Оскільки позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди задоволені в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за ці позовні вимоги підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в повному обсязі.

Розподіляючи судові витрати в частині сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз'яснення, викладені у п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за якими якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Оскільки позовні вимоги в цій частині задоволені частково, а застосувати вимогу пропорційності неможливо, відповідні судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, відповідачі зобов'язані відшкодувати позивачеві судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 365,40 грн. (243,60 + 121,80).

При цьому суд враховує роз'яснення, викладені у п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», за якими солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, з кожного із відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 91,35 грн. (365,4 / 4).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, співвідповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Комунальне підприємство «Жилсервіс-9» Дніпропетровської міської ради, про стягнення грошового відшкодування майнової та моральної шкоди, заданої залиттям квартири - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3:

-грошове відшкодування майнової шкоди у розмірі 5111 гривень 41 копійку;

-грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 гривень;

а усього стягнути 5611 (п'ять тисяч шістсот одинадцять) гривень 41 (сорок одну) копійку.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 91 (дев'яносто одній) гривні 35 (тридцять п'ять) копійок з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :