Постанова № 49300441, 15.06.2015, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2015 Справа №607/1900/15-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Дзюбича В.Л.,

з участю секретаря судового засідання Грабської Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання дій протиправними та зобов»язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання протиправними дії Управління ПФУ в м.Тернополі щодо відмови у поновленні виплати раніше призначеної пенсії за віком та зобов»язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії за віком з листопада 2014 р. з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст.42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1999 році вона вибула на постійне місце проживання до США у зв»язку із чим їй з листопада 2014 року було припинено виплату пенсії за віком та ставилася вимога про повернення пенсійних виплат в сумі 116409.90 грн. Рішенням Конституційного суду від 07.10.2009 р. визнано неконституційними положення п.2 ч.1 ст.49, а також другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а тому вона вправі обирати місце свого проживання із збереженням всіх конституційних прав, зокрема отримувати пенсію й надалі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представник відповідача позову не визнав, подав заперечення на позовну заяву в обрунтування якого зазначив, що позивачу з 24.01.1996 року призначено пенсію. Позивач 06.02.1999 року вибула на постійне проживання в США. Договір щодо пенсійного забезпечення між Україною та США, який би передбачав інші умови призначення та виплати пенсії, не укладено, тому виплату пенсію ОСОБА_1 припинено з 01.01.2015 р., оскільки відсутні підстави для поновлення виплати позивачу пенсії. Крім того, позивач просить поновити виплату пенсії, починаючи з листопада 2014 року, хоча виплата позивачу припинена з 01.01.2015 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Тернополі

06.02.1999 р. позивач ОСОБА_1 виїхала за межі України на постійне місце проживання в США, що зумовило припинення з 01.01.2015 року виплату пенсії позивачу на підставі розпорядження управлінні Пенсійного фонду України в м.Тернополі від 01.12.2014 р.

25.11.2014 р. позивач звернулася до ПФУ в м.Тернополі із заявою про вжиття засобів реагування до винних співробітників та забезпечення безперешкодного отримання пенсії через представника в Україні.

16.12.2014 р. управління пенсійного фонду України в м.Тернополі за вих. 251/Д-11 повідомило позивача ОСОБА_1, що нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 у зв»язку із виїздом за кордон, з 01.03.1999 року є неправомірними і мали бути у відповідності до чинного законодавства обґрунтовано припинені за наявності достовірних даних і документів, отриманих від пенсіонерки.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Позивач, як громадянин України, незалежно від країни проживання, вправі користуватися всіма своїми конституційними правами, в тому числі і правом на пенсійне забезпечення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачене міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України N 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року пункт 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Рішенням Конституційного Суду України зазначено, що право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, оскільки держава, відповідно до конституційних принципів, зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Після прийняття даного рішення Конституційного Суду України і на теперішній час інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

За таких обставин суд вважає, що позов слід задовольнити частково, визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити з 01 січня 2015 року виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Суд погоджується із твердженням представника відповідача про те, що позивачу припинено виплату пенсії з 01.01.2015 року, а тому позовні вимоги в цій частині слід задовльнити частково та зобовязати відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01.01.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем були понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 76.08 грн.

Відповідно до п.3.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 73.08 гривень.

Тому, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу з Державного бюджету України - 73.08 гривень судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 70, 71, 72, 128, 159-163, 167 КАС України, Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Рішенням Конституційного Суду України N 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково .

Визнати дії Управління пенсійного фонду в м.Тернополі щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії за віком - протиправними.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду в м.Тернополі поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 січня 2015 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Сплачений позивачем судовий збір в розмірі 73.08 гривень відшкодувати ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Дзюбич В.Л.