Постанова № 49298968, 21.08.2015, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №: 452/2111/15-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 серпня 2015 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого-судді Казана І.С.

при секретарі Топорович В.В.,

із участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області у залі суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної Фіскальної Служби України, першого заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 від 12.06.2015 року №1094/20909/15 на нього накладено адміністративне стягнення в розмірі 8500грн. за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, відповідно до якої встановлено, що проведеною перевіркою у відповідності до інформації електронної бази ЄАІС ДМСУ «Журнал обліку транспортних засобів», ОСОБА_1 22.04.2015 року о 02:36:52год. ввіз на митну територію України автомобіль марки «Opel Zafira» із реєстраційним номером RP54013, кузов №W0L0TGF75Y2145636, через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит», перевищивши термін перебування під митним контролем більше ніж на десять діб. ОСОБА_1 вважає, що вищевказана постанова постановлена без зясування фактичних обставин справи, оскільки не вивезення зазначеного автомобіля відбулося з незалежних від нього причин, а саме через ДТП 27.04.2015 року, про що було повідомлено службових осіб, але чомусь залишилося не врахованим під час складання протоколу; а тому просить поновити йому строк для оскарження постанови в справі про порушення митних правил №1094/20909/15 від 12.06.2015 року та визнати її протиправною і скасувати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги позову та посилався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник Львівської митниці ДФС України ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надавши пояснення аналогічні обставинам, викладеним у письмовому запереченні на позов; разом з тим звернувся із клопотанням про залишення адміністративного позову без розгляду через сплив строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, що передбачено ст. 289 КУпАП.

Заслухавши пояснення присутніх сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про поновлення позивачу зазначеного строку і вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав:

Судом установлено, що 23 травня 2015 року старшим державним інспектором ВМО №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_4 складено протокол №1094/20909/15 про порушення громадянином України ОСОБА_1 митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, яке полягало в тому, що ОСОБА_1 22.04.2015 року о 02:36:52год. ввіз на митну територію України автомобіль марки «Opel Zafira», р.н. RP54013, кузов W0L0TGF75Y2145636 через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС по смузі руху «зелений коридор» в митному режимі «транзит», перевищивши термін перебування під митним контролем більше ніж на десять діб; будь-яких підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставини непереборної сили у відповідності до вимог ст. 460 МК України, ОСОБА_1 до митного контролю не надав.

Згідно постанови заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 від 12.06.2015 року в справі про порушення митних правил №1094/20909/15 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3ст. 470 МК Українита накладено на нього стягнення у виді штрафу розміром пятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500грн.; справи про порушення митних правил, передбаченихст. 470 МК України, розглядаються митними органами, що передбачено ч. 1ст. 522 МК України.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України, встановлено строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).

Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

Отже, пропуск ввезеного позивачем автомобіля здійснено у порядку, передбаченому нормами ч. 1 ст. 381 МК України - в митному режимі «транзит» на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту.

Згідно ч. 2 ст. 95 МК України до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст.192 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 МК України у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобовязаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобовязана зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однаково відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідност. 280 КУпАПорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, на підставі вищевказаного та наведених норм Закону суд приходить до висновку, що заступником начальника Львівської митниці було поспішно винесено постанову без дотриманням вимогМК України, КУпАП, зокрема щодо своєчасності, повноти, всебічності та обєктивності зясування обставин справи; у свою чергу позивачем представлено докази протиправності оскаржуваної постанови, що повністю спростовують позицію відповідача, про що ОСОБА_1 водночас було повідомлено посадову особу як при складенні протоколу про адміністративний проступок та підчас розгляду першим заступником начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 і винесенням останнім постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Окрім наведеного суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 3 МК України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обовязків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

У судовому засіданні безпосередньо ОСОБА_1 пояснив, що він був позбавлений можливості доставити свій автомобіль для вивезення його з території України в передбачений законом строк, оскільки 27.04.2015 року о 23.15год. на автодорозі Мостиська-Самбір-Борислав в с. Крисовичі Мостиського району Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Фонд Мондео», реєстраційний номер RPR04624 під керуванням ОСОБА_5, автомобіля марки «Opel Zafira», р.н. RP54013 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Фіат Добло», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6; автомобіль марки «Opel Zafira», р.н. RP54013 в період часу з 28.04.2015 року по 07.07.2015 року знаходився на майданчику тимчасового утримання Мостиського районного відділу ГУМВС України у Львівській області, що підтверджується довідкою про ДТП №5638, виданою 13.07.2015 року Мостиським РВ ГУМВС України у Львівській області.

Згідно вироку Мостиського районного суду Львівської області від 10.06.2015 року ОСОБА_5 за наведених вище обставин визнано винуватим у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Висновком №98 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту матеріального збитку та доцільності проведення відновлювального ремонту встановлено, що проводити відновлювальний ремонт автомобіля марки «Opel Zafira», р.н. RP54013, кузов №W0L0TGF75Y2145636 економічно не доцільно (собівартість ремонту значно переважає собівартість автомобіля, оскільки автомобіль розбитий повністю транспортуванню не підлягає).

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012р. №657, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.2012р. за №1669/21981, визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

У п. 2 розділу VIII Порядку надано розуміння термінів «документальне підтвердження» та «факт аварії чи дії обставин непереборної сили», а саме: документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Згідно з п. 3 Порядку залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України встановлює строк для звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пунктом 2 ст. 18 КАСУ визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Для більш точного врегулювання питання оскарження постанови про адміністративне правопорушення законодавець відсилає до Кодексу України про адміністративні правопорушення, де ст. 288 встановлено, що постанови адміністративних комісій, рішення виконавчих комітетів сільських, селищних міських рад та (або) інших органів чи посадових осіб про накладення адміністративних стягнень, можуть бути оскаржені у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими КУпАП. Строки оскарження постанов по справі про адміністративне правопорушення також встановлені КУпАП, а саме приписами ст. 289, якою визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. П. 2 ст. 171-2 КАС України визначено, що рішення місцевого загального суду як адміністративного суду прийняті у згаданих справах є остаточними і оскарженню не підлягають.

Суд у даному конкретному випадку погоджується із позицією представника відповідача про пропущення позивачем установленого законом строку для звернення до суду, однак такий підлягає поновленню, оскільки позивач ОСОБА_1 з обєктивних та субєктивних причин із адміністративним позовом своєчасно не мав змоги звернутися до адміністративного суду, оскільки внаслідок ДТП втратив автомашину, перебував на лікуванні, - про що суду подав підтверджуючі документи. Разом з тим в особи потреба у судовому захисті порушених чи оскаржуваних прав чи інтересів не зникла, внаслідок чого виникло поняття «пропущення процесуальних строків» та потреба у поновленні задля реалізації передбаченого ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства, - захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Разом з тим помилковою є позиція представника відповідача з покликанням на вимоги ст. 460 МК України, що ОСОБА_1 не подано підтверджуючих документів щодо аварії або дії обставин непереборної сили на момент складання протоколу, що позивач вводить суд в оману про свої пояснення при складенні протоколу та при прийнятті оскаржуваної постанови, оскільки це спростовується його власноручним записом про дачу пояснень під час розгляду справи, що зауважень до протоколу у нього немає. Вказане для особи приховувати на той час факт ДТП є беззмістовним і, поза розумним сумнівом приводить суд до переконання, що навпаки посадовою особою це упущено як при складенні протоколу, так і при винесенні оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на зазначене звернув увагу і вказав, що велось досудове і судове розслідування кримінального провадження, що постановлений вирок Мостиським районним судом Львівської області був лише 10.06.15 року; довідку про ДТП №5638 йому було видано 13.07.2015 року Мостиським РВ ГУМВС України у Львівській області; висновок від експерта на його звернення він отримав станом на 10.07.15р. Усе в сукупності перераховане вказує на те, що посилання відповідача на Порядок виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012р. №657, яким визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили, слід тлумачити не інакше, як на користь доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Ураховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення повністю із одночасним поновленням позивачу строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Керуючись ст. ст. 7, 70, 86, 158 163, 171-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з вимогою про захист свого адміністративного права.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил №1094/20909/15 від 12.06.2015 року заступника начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті та має силу оригіналу.

Суддя І.С. Казан.