Ухвала суду № 49297373, 13.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №328/1872/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Андрущенко О.Ю.

Провадження №22ц/778/4599/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Токмацького МРУЮ у Запорізькій області на ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 про визнання дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 неправомірними та зобовязати вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою про визнання дій старшого державного виконавця ВДВС Токмацького МУЮ у Запорізькій області Аліпова О.Є. неправомірними та зобовязати вчинити дії.

У скарзі зазначала, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області було задоволено її позов до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Виконавчий лист по вказаній справі було направлено до ВДВС для виконання.

25.05.2015 року ОСОБА_2 отримала розрахунок заборгованості по аліментам від 20.05.2015 року, з яким не згодна, оскільки у розрахунку вказано, що боржником ОСОБА_4 в добровільному порядку сплачено певні суми.

Між тим, сплата боржником вказаних сум не відносилася до сплати аліментів, а являлася сплатою боржником його боргу перед нею за іншими правовідносинами.

Перераховані боржником кошти не відносилися до погашення заборгованості по сплаті аліментів, зважаючи, що в квитанціях про оплату призначення платежу не вказувалось.

Посилаючись на вказані обставини, просила визнати дії старшого державного виконавця Аліпова О.Є. по складанню розрахунку заборгованості боржника від 20.05.2015 року №6771/03 неправомірними, скасувати вказаний розрахунок та зобовязати старшого державного виконавця скласти розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_4по аліментам.

Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року скаргу задоволено частково.

Визнано дії старшого державного виконавця ВДВС Токмацького МРУЮ Запорізької області Аліпова О.Є. під час складання розрахунку боржника ОСОБА_4 зі сплати аліментів від 20.05.2015 року № 6771/03 неправомірними.

Скасовано розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_4 зі сплати аліментів від 20.05.2015 року № 6771/03, складений старшим державним виконавцем ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області Аліповим О.Є., під час примусового виконання виконавчого листа № 2/328/1055/14 від 22.01.2015 року Токмацького районного суду Запорізької області.

Зобовязано старшого державного виконавця ВДВС Токмацького МРУЮ Запорізької області аліпова О.Є. скласти розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_4 зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2/328/1055/14, виданого 22.01.2015 року Токмацьким районним судом Запорізької області.

В задоволенні іншим вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати і у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішеннями, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Отже за змістом вказаних норм закону, обовязковою умовою для задоволення скарги сторони виконавчого провадження є, зокрема, невідповідність дій державного виконавця вимогам закону, що потягло порушення прав заявника.

Судом встановлено, що рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 19.12.2014 року, яке набрало законної сили 30.12.2014 року, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 / 4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 03.12.2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

13 лютого 2015 року до ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області надійшов виданий судом 22.01.2015 року виконавчий лист № 2/328/1055/14 про стягнення аліментів за названим судовим рішенням.

20 травня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Токмацького МРУЮ у Запорізькій області Аліповим А.Г. було складено розрахунок заборгованості божника ОСОБА_4 по аліментам за період з 03.12.2014 року по 13.05.2015 року, згідно якого заборгованість складає: з 03.12.2014 року по 01.01.2015 року - 279 грн. 63 коп.; з 01.01.2015 року по 01.02.2015 року 309 грн. 60 коп.; з 01.02.2015 року по 01.03.2015 року 309 грн. 60 коп.; з 01.03.2015 року по 01.04.2015 року - 309 грн. 60 коп.; з 01.04.2015 року по 01.05.2015 року 794 грн. 82 коп., з 01.05.2015 року по 13.05.2015 року - 267 грн. 47 коп.

Остаточна сума заборгованості склала 370 грн. 72 коп., оскільки при її визначенні державним виконавцем були враховані сплачені ОСОБА_4 суми: за платіжним дорученням від 07.12.2014 року у розмірі 600 грн., за квитанцією від 15.12.2014 року у розмірі 1000 грн., за платіжним дорученням від 08.01.2015 року в розмірі 300 грн.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 щодо визнання дій старшого державного виконавця зі складання вказаного розрахунку неправомірними, скасовуючи вказаний розрахунок та зобовязуючи старшого державного виконавця скласти розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_4 зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2/328/1055/14, суд виходив з того, що оскільки у наданих боржником платіжних документах від 07.12.2014 року, від 15.12.2014 року та від 08.01.2015 року про сплату сум , - всього 1900 грн., не були вказані призначення названих платежів, державний виконавець безпідставно врахував їх при визначенні розміру заборгованості по аліментам, враховуючи також, що платежі у грудні 2014 року були внесені що до того, як рішення про стягнення аліментів набрало законної сили.

Одночасно з цим суд дійшов висновку про неможливість самостійного визначення розміру заборгованості, оскільки при наявності спору між стягувачем та боржником щодо призначення платежів, враховуючи, що за твердженням ОСОБА_4 вони призначалися для сплати аліментів, а за твердженням ОСОБА_2 вони були повязані з їх майновими відносинами, то виключно державний виконавець наділений правом приймати ті чи інші документи на підтвердження виконання рішення суду за належного підтвердження призначення платежу.

Такі висновки суду є суперечливими, оскільки, розглядаючи скаргу ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця при визначення розміру заборгованості по аліментам, суд належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та їх предметом.

Згідно розяснень п.26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах, судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами ст. 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146( з наступними змінами) „Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб. При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості.

Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом УІІ ЦПК, або у позовному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення суду в порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого Сімейним кодексом України.

За вимогами п.7.5.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 15.12.1999 року № 74/5 в редакції від 17.04.2012 року, розмір заборгованості з аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не проводилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості в твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, то заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості з аліментів і повідомити про нього стягувача і боржника.

При цьому, виходячи з положень ст.ст. 11, 12 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець має право одержувати від сторін виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, а сторони виконавчого провадження, у тому числі і боржник, заявляти клопотання, подавати додаткові матеріали.

Виходячи зі змісту скарги ОСОБА_2, методику обчислення державним виконавцем заборгованості по аліментам за розрахунком від 20.05.2015 року вона не оскаржувала, неправомірність дій обґрунтовувала лише зарахуванням здійснених боржником платежів у грудні 2014 року та січні 2015 року при визначенні її загального розміру.

Між тим, враховуючи передбачене ст. 12 Закону України „Про виконавче провадження право боржника надавати платіжні документи та надавати пояснення щодо їх призначення, то за вказаних обставин дії державного виконавця при визначенні розміру заборгованості боржника ОСОБА_4 по аліментам не можна вважати такими, що суперечили нормам Закону про виконавче провадження.

Не є обґрунтованим і висновок суду про те, що внесені до набранням рішенням суду про стягнення аліментів платежі не можуть відноситися до сплати аліментів, оскільки, виходячи з положень ст.ст. 180, 181 СК України, утримання дитини до досягнення нею повноліття є обовязком батьків, а тому ці зобовязання носять періодичний характер і повинні виконуватися щомісячно як за рішенням суду, так і у разі його відсутності.

Відсутність судового рішення від обовязку утримання дитини батьків не звільняє.

За вимогами ч.4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору судом.

За змістом ст. 387 ЦПК України суд може зобовязати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Між тим, зобовязуючи державного виконавця скласти розрахунок заборгованості боржника ОСОБА_4 зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2/328/1055/14, суд не врахував, що зазначена виконавча дія вже була виконана державним виконавцем, а тому зобовязання її повторного здійснення державним виконавцем не погоджується вимогам ст. 387 ЦПК України та ч.4 ст. 195 СК України.

Тобто фактично у даному випадку існує спір між стягувачем та боржником, предметом якого є розмір цієї заборгованості, отже він має розглядатися у позовному провадженні, а сама сума заборгованості встановлюватися судом.

З огляду на допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які суд допустив при розгляді скарги, не вірно визначившись з фактичними обставинами справи, характером спірних правовідносин та з підставами звернення заявника до суду, постановлена по справі ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 по складанню розрахунку від 20.05.2015 року заборгованості по аліментам боржника ОСОБА_4 відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Токмацького МРУЮ у Запорізькій області задовольнити.

Ухвалу Токмацького районного суду Запорізької області від 18 червня 2015 року по даній справі скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 неправомірними та зобовязати вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: