Ухвала суду № 49269313, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2015 року м. Київ К/800/40232/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Приходько І.В.,

Олендера І.Я.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правонаступника Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 804/3779/13-а за адміністративним позовом ДПІ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Локомотив» (далі - Товариство),

про застосування арешту коштів платника податків, що знаходяться у банках, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про застосування арешту коштів Товариства, що знаходяться на розрахункових рахунках у банках.

Зазначила, що Товариство має податковий борг з податку на додану вартість, у розмірі 17 042,51 грн., який утворився у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань.

14 травня 2013 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суди зазначили, що податковим органом не були надані докази відсутності у Товариства майна за рахунок якого можна здійснити погашення податкового боргу.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 29.03.2011 року на підставі заяви Товариства ДПІ прийняла рішення № 37 щодо розстрочення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 64 117,56 грн., з 29.03.2011 року до 26.12.2011 року. У зв'язку з несвоєчасною сплатою сум розстрочених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 16 005,47 грн., дане зобов'язання набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до наданих до податкового органу декларацій з податку на додану вартість Товариством самостійно визначено суму податкового зобов'язання з вказаного податку за вересень 2011 року - 170 грн., за жовтень 2011 року - 281 грн., за листопад 2011 року - 280 грн.

Зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначені Товариством, у визначений законом термін товариством не сплачено, внаслідок чого утворився податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 731 грн.

Відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України податковим органом Товариству була нарахована пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у розмірі 306,04 грн.

За таких обставин, загальна сума податкового боргу Товариства з податку на додану вартість становить 17 042,51 грн.

26 жовтня 2011 року ДПІ була прийнята податкова вимога № 871, яка отримана головним бухгалтером Товариства 27.10.2011 року, що підтверджується особистим підписом уповноваженої особи на коринці податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Суди встановили, що 31.08.2011 року податковий орган для встановлення наявності майна у Товариства звернувся до Криворізького гірничопромислового територіального управління із запитом. Управління надало відповідь про те, що право власності на технологічні транспортні засоби за Товариством не зареєстровані.

У відповідь на запит податкового органу 9.09.2011 року Інспекція державного технічного нагляду повідомила про відсутність інформації про реєстрацію за Товариством сільськогосподарської техніки.

Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» повідомило про відсутність записів у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно зареєстроване за Товариством.

22 червня 2011 року ДПІ прийняла рішення №18211/10/240 щодо здійснення опису майна боржника, яке може бути передано в податкову заставу з метою погашення податкового боргу. Дані щодо опису майна платника податків, а також складання акту про його відсутність, податковим органом не надано.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду згідно з пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1042 від 24.12.2010 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1437/18732 (далі - Порядок № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3 Порядку № 1042 для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суди правильно зазначили, що реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків не раніше дня прийняття відповідного рішення про застосування арешту майна платника податку.

Докази прийняття ДПІ рішення про застосування арешту майна платника податку не надано.

Відповідно до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Умовою для накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, є відсутність у такого платника податків майна та/або його балансова вартість повинна бути менша суми податкового боргу, та/або таке майно не могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, податковий орган для застосування арешту коштів Товариства повинен довести, що перелічені у пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України обставини у даному випадку відсутні.

Суди обґрунтовано зазначили, що ДПІ не були надані докази дотримання вимог ст. 89 Податкового кодексу України, згідно яких податковий орган повинен був скласти акт опису майна у податкову заставу або зафіксувати відсутність майна.

Крім того, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Згідно з п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Суди також обґрунтовано зазначили, що податковий орган звернувся до суду у порушення вимог ст. 20 та ст. 94 Податкового кодексу України з огляду на недоведеність наявності обов'язкових підстав для накладення арешту і за відсутності рішення керівника органу державної податкової служби про накладення арешту на майно відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Здійснити заміну Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на її правонаступника Криворізьку південну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Приходько І.В.

Олендер І.Я.