Рішення № 49260423, 20.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.2015р. Справа №905/756/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс», смт Андріївка, код ЄДРПОУ 32536262

до відповідача: Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров, код ЄДРПОУ 32087941

про стягнення 229031,96 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс», смт Андріївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом (в редакції позовної заяви, яка надійшла до господарського суду 22.07.2015р.) до відповідача, Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров про стягнення заборгованості у розмірі 133966 грн, яка утворилась внаслідок невиконання грошового зобов’язання щодо оплати за поставлені товари на підставі договору №59 від 14.03.2013р., інфляційного збільшення заборгованості – 90008,32 грн, 3% річних – 5057,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №59 від 14.03.2013р. постачання в частині проведення оплати поставлених за вказаною угодою товарів, що стало підставою для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

Відповідач в судові засідання 29.06.2015р., 20.08.2015р. не з’явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Красноармійськвугілля» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом відомостей, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.07.2015р., місцезнаходженням відповідача є: Донецька обл., м.Димитров, вул.Ватутіна, 1.

На вказану адресу відповідача господарським судом здійснювалось направлення кореспонденції у справі. Відомостей щодо будь-якої іншої адреси Державного підприємства «Красноармійськвугілля» матеріали справи не містять.

У п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Державного підприємства «Красноармійськвугілля», яка наявна у матеріалах справи, в тому числі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони у судове засідання 20.08.2015р. на виклик суду не з’явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Крім того, судом прийнято до уваги, що у відповідності до ухвали від 29.07.2015р. присутність представників сторін у судовому засіданні 20.08.2015р. була визначена не обов’язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» (постачальник) та Державним підприємством «Красноармійськвугілля» (покупець) був укладений договір №59.

У відповідності до п.п.1.1, 2.1 вказаного договору постачальник зобов’язався поставити покупцю товари матеріально-технічного призначення в кількості, асортименті та ціні, передбаченими специфікаціями до договору. Вартість договору складає суми поставок згідно специфікацій, які є невід’ємною частиною договору.

Наразі, сторонами було підписано наступні специфікації: №3 від 30.01.2014р. на суму 218926 грн, №4 від 11.02.2014р. на суму 9840 грн, №5 від 24.03.2014р. на суму 5200 грн, №5/1 від 17.07.2014р. на суму 5200 грн.

Термін дії даного договору визначено з моменту підписання до 31.12.2014р., а по фінансовим зобов’язанням до повного виконання таких (п.3.9 договору №59 від 14.03.2013р.).

За правилами п.1.2 договору №59 від 14.03.2013р. покупець зобов’язався прийняти товар й оплатити його на умовах, обумовлених у даному договорі та згідно виставлених рахунків та накладних.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на підставі видаткових накладних №РН-0000019 від 12.02.2014р. на суму 228766 грн, №РН-0000079 від 31.03.2014р. на суму 5200 грн, №РН-0000053 від 18.07.2014р. на суму 5200 грн позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 239166 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін, внаслідок чого приймаються судом в якості належних доказів передання відповідачу товару у відповідності до умов договору №59 від 14.03.2013р.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 133966 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.3.3 договору №59 від 14.03.2013р. оплата здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту постачання.

Відтак, строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати товару, який отримано за видатковими накладними №РН-0000019 від 12.02.2014р., №РН-0000079 від 31.03.2014р., №РН-0000053 від 18.07.2014р., настав.

Відповідно до платіжних доручень №5626 від 17.07.2014р., №4113 від 04.03.2014р. відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти на загальну суму 105200 грн.

За змістом акту звірки станом на 01.05.2015р., який підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, заборгованість Державного підприємства «Красноармійськвугілля» становить 133966 грн.

Проте, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Державне підприємство «Красноармійськвугілля» товар на визначену суму не оплатило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №59 від 14.03.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про стягнення 133966 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної норми закону, позивач нарахував за період з 05.03.2014р. по 09.06.2015р. та заявив до стягнення інфляційні збитки в сумі 90008,32 грн, а також 3% річних в розмірі 5057,64 грн за період з 05.03.2014р. по 09.06.2015р.

При здійсненні розрахунку процентів річних, позивачем не було враховано, що останній день строку виконання зобов’язання з оплати товару на суму 5200 грн (видаткова накладна №РН-0000079 від 31.03.2014р. на суму 5200 грн) припадав на вихідний день (20.04.2014р.), внаслідок чого в силу вимог ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України днем закінчення строку оплати на визначену суму є 21.04.2014р.

За розрахунком суду, 3% річних від прострочених сум становлять 5057,54 грн.

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки від інфляції у розмірі – 87151,06 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат та відсотків річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 87151,06 грн та 5057,54 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 4580,64 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам, а судовий збір в сумі 4,14 грн належить повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв’язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс», смт Андріївка до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров про стягнення заборгованості у розмірі 133966 грн, яка утворилась внаслідок невиконання грошового зобов’язання щодо оплати за поставлені товари на підставі договору №59 від 14.03.2013р., інфляційного збільшення заборгованості – 90008,32 грн, 3% річних – 5057,64 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85323, Донецька область, м.Димитров, вул.Ватутіна, буд.1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» (84175, Донецька область, Слов’янський район, смт Андріївка, вул.Октябрьська, 45 А, код ЄДРПОУ 32536262) заборгованість у розмірі 133966 грн, яка утворилась внаслідок невиконання грошового зобов’язання щодо оплати за поставлені товари на підставі договору №59 від 14.03.2013р., інфляційне збільшення заборгованості – 87151,06 грн, 3% річних – 5057,54 грн, а також судовий збір в сумі 4523,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» (84175, Донецька область, Слов’янський район, смт Андріївка, вул.Октябрьська, 45 А, код ЄДРПОУ 32536262) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4,14 грн, сплачений на підставі платіжного доручення №3190 від 09.06.2015р.

У судовому засіданні 20.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.08.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця