Постанова № 49260198, 27.08.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р.Справа № 916/1973/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № б/н від 25.08.15р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 260 від 12.02.13р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Промислово-будівельної групи "Інтобуд"

на рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2015 р.

по справі № 916/1973/15

за позовом Промислово-будівельної групи "Інтобуд"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 103 321,88 грн.

В С Т А Н О В И В:

13.05.15 р. Промислово-будівельна група "Інтобуд" (далі по тексту ПБГ «Інтобуд») звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі по тексту ФОП ОСОБА_3В.), в якій просить суд стягнути з останньої грошові кошти у сумі 103 321,88 грн., з яких 43225 грн. збитки; 25423 грн. штраф за несвоєчасне виконання робіт; 34 673,88 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.07.15 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов ПБГ «Інтобуд» задоволено частково, з ФОП ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто 43225 грн. 00 коп. збитків; 7500 грн. 00 коп. пені; 7500 грн. 00 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у сумі 2066 грн. 43 коп. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ПБГ «Інтобуд» щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 43225 грн., суд 1 інстанції виходив з того, що позивач довів належними доказами факт неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань по договору підряду та понесення ПБГ «Інтобуд» збитків у сумі 43225 грн. по усуненню недоліків, виконаних відповідачем робіт.

Щодо позовних вимог ПБГ «Інтобуд» про стягнення з відповідача 25423 грн. штрафу та 34673,88 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт суд 1 інстанції погодився із обґрунтованістю цих вимог, однак скористався правом наданим йому п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та зменшив суму стягуваної пені до 7500 грн. та штрафу до 7500 грн., посилаючись на те, що стягнення з відповідача крім збитків також пені та штрафу у заявлених сумах спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Крім того, зменшуючи штрафні санкції, суд 1 інстанції також послався на неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання робіт, з огляду на те, що вимоги про відшкодування понесених збитків були задоволені судом.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПБГ «Інтобуд» через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ПБГ «Інтострой» посилається на те, що висновки суду 1 інстанції щодо зменшення штрафних санкцій є безпідставними, оскільки ПБГ «Інтострой» свої зобовязання по сплаті авансу на виконання робіт сплачені; штрафні санкції, передбачені у договорі підряду і розраховуються виходячи з загальної вартості робіт та направлені на симулювання відповідача до належного та своєчасного виконання договірних зобовязань. Для ПБГ «Інтобуд», який будує житлові будинки і бере на себе обовязки по своєчасній здачі їх в експлуатацію, строки виконання робіт, повязаних із їх будівництвом, є дуже важливими, оскільки їх порушення може спричинити до значних негативних наслідків і несе репутаційний ризик для ПБГ «Інтобуд», який важко виміряти в матеріальному вигляді.

Скаржник також зазначає на те, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд 1 інстанції повинен був враховувати інтереси відповідача, однак останній в судові засідання не зявлявся і не заперечував проти стягнення з нього штрафних санкцій.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити її без задоволення, оскаржене рішення суду 1 інстанції без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 26.06.2014 року між ПБГ "Інтобуд" (Замовник) та ФОП ОСОБА_3 (Підрядник) було укладено договір підряду № 26/06/14-Б (а.с.9-13).

Відповідно до п.1.1 договору, Підрядник зобовязується за дорученням Замовника на свій ризик, своїми силами і з матеріалів Замовника виконати і здати Замовнику роботи по закінченню будівництва, зокрема, благоустрою, прибудинкової території житлового будинку, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, будівельний № 12.

Згідно п.2.1.13 договору, Підрядник зобовязується здати Замовнику виконані у відповідності до договору і діючого законодавства роботи по акту виконаних робіт в формі, затвердженій Замовником.

Приписами п. 3.1 договору сторони погодили, що строк виконання робіт по договору 45 календарних днів з дня отримання першого авансу згідно п.4.2.1, без врахування технологічної перерви.

Відповідно до п. 4.1 договору, вартість виконаних робіт по договору встановлюється договірною ціною (додаток № 1), на підставі затверджених сторонами одиничних, що не підлягають зміні, розцінок в обємі фактично виконаних робіт, які в цілому формують ціну договору. Договірна ціна являється динамічною і складає 254238,00 грн. без ПДВ.

Згідно п.5.3 договору, якщо при здачі-прийнятті робіт будуть виявлені недоліки (дефекти), Замовник не приймає роботу до їх усунення Підрядником за рахунок Підрядника на протязі встановленого Замовником строку (але не більше 10 календарних днів), затримує оплату неякісно виконаних Підрядником робіт, а Підрядник зобовязується відшкодувати Замовнику збитки і несе відповідальність, передбачену договором.

Для участі у складенні акту, фіксуючого дефекти, узгодження порядку і строків їх усунення створюється комісія в складі представників Замовника і Підрядника.

Підрядник направляє свого представника не пізніше семи робочих днів з дня отримання письмового повідомлення. Підрядник в узгоджені зі сторонами строки, за свій рахунок усуває виниклі в гарантійний період недоліки. При ухиленні Підрядника від усунення недоліків замовник має право залучити до цієї роботи іншого спеціаліста за рахунок Підрядника (п.5.6, 5.7договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами п.4 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно п.3 ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Аналогічні положення встановлені ст. 852 ЦК України.

Як встановлено судом 1 інстанції та зазначене не спростовано відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України, 04.07.2014р. на адресу останнього ПБГ Інтобуд було направлено лист-повідомлення про наявність дефектів у виконаній ним роботі та необхідність складення 18.07.2014р. відповідного акту (а.с.83,100).

Проте, відповідачем в строк та порядок встановлений п.5.6 договору, свого представника надіслано не було, з огляду на що 18.07.2014р. позивачем за відсутності відповідача було складено дефектний акт (а.с.15).

Вказаним актом було встановлено, що при випадінні значної кількості опадів провалилася плитка, та даний вид пошкодження не відповідає нормам ДБН Д.2.4-18-2000 збірник 18.

Крім того, було встановлено, що:

1. Відсутній зливовий лоток для зливової каналізації необхідно встановити зливові лотки в кількості 10м.п.

2. Після випадіння опадів, провалилися тротуари і зелена зона. Провали і нерівності в кількості 494 м2 підлягають демонтажу і подальшому монтажу. Перемонтувати бордюр 24.2 м.п.; поребрик 116.1м.п.

3. Відсутні паспорти якості і протоколи випробування на поставлену плитку.

Вказаним актом комісія у складі заступника по будівництву ОСОБА_4, інженера технічного нагляду ОСОБА_5 та виконавця робіт ОСОБА_6 встановила, що на виправлення виявлених дефектів додатково необхідні такі матеріали:

1. Щебінь -4,2т.

2. Відсів 70т.

3. Цемент 3,6т.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені роботи були виконані ПП Вега-Ремстрой за договором підряду № 1266 від 01.12.2014р. (а.с.16-18) та оплачені у сумі 43225,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5344 від 05.02.2015р. (а.с.19).

Таким чином, судом 1 інстанції правомірно встановлено, що збитки, які полягають в понесенні позивачем додаткових витрат для усунення недоліків виконаних робіт, були спричинені неналежним виконанням відповідачем зобовязань по договору підряду, у звязку із чим підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

За таких обставин, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків у вищевказаній сумі є цілком доведеними позивачем та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначалося вище, п. 6.6 договору підряду сторони встановили відповідальність за несвоєчасне завершення робіт по договору, згідно якої Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено виконання ним договору підряду в порядку розділу 5 договору, з урахуванням положення п. 6.6 договору, яким встановлений розмір пені, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про її стягнення є цілком обґрунтованими.

Пунктом 6.6 договору підряду також встановлено, що за несвоєчасне завершення робіт по договору, Підрядник сплачує Замовнику штраф в розмірі 10 % від вартості незавершених робіт по договору.

На підставі зазначеного пункту договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 25423,00 грн.

З огляду на те, що відповідачем не доведено виконання ним договору підряду в порядку розділу 5 договору, з урахуванням положень п. 6.6 договору, яким встановлений розмір штрафу, суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку, що вимоги про його стягнення є також обґрунтованими.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ч.1 ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на положення вищенаведених статей ГК України та ЦК України суд 1 інстанції при зменшенні штрафних санкцій повинен був порівняти розмір штрафних санкцій із розміром збитків позивача та врахувати майновий стан сторін та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як встановлено судом 1 інстанції і підтверджено в ході розгляду апеляційної скарги сума доведених позивачем збитків складає 43225,00 грн., а нараховані позивачем штрафні санкції загалом становлять 60096,88 грн., що свідчить про значне перевищення суми штрафних санкцій над самими збитками позивача, а тому суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку, що штрафні санкції, заявлені позивачем до стягнення, є надмірно великими порівняно із збитками позивача.

Враховуючи те, що відповідач був відсутній у судовому засіданні і не надав доказів щодо його майнового стану, як і позивач, який приймав участь у розгляді справи, та також не надав цих доказів, суд 1 інстанції зменшуючи штрафні санкції, виходив з їх розміру порівняно із збитками позивача, а також немайнових інтересів обох сторін і дійшов правильного висновку, що стягнення з відповідача крім збитків також пені та штрафу у заявлених сумах спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому слід зазначити, що скаржник, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що порушення відповідачем строків виконання робіт призвело до спричинення значних негативних наслідків і несе репутаційний ризик для ПБГ «Інтобуд», який важко виміряти в матеріальному вигляді, ці доводи є голослівними та не підтверджені відповідними доказами.

Доводи скаржника про те, що штрафні санкції нараховані відповідачу, передбачені умовами договору, і суд не мав права їх зменшувати не заслуговують на увагу, оскільки п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, ч.1 ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України не містять обмежень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, якщо вони прямо передбачені умовами договору. Вказані статті ГПК України, ГК України, ЦК України не містять таких обмежень, якщо боржник не заявляв клопотань про зменшення штрафних санкцій, на відсутність яких посилається скаржник в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПБГ «Інтобуд» без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 27.07.15 р. без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49,79,99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Промислово-будівельної групи "Інтобуд" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 27.07.15 р. без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 28.08.2015р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.