Ухвала суду № 49260132, 20.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.08.2015 р.Справа№ 5015/868/11

Суддя господарського суду Львівської області В.М. Пазичев, розглянувши матеріали скарги на дії органу державної виконавчої служби Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» від 22.06.2015 року за вх. № 2629/15 у справі № 5015/868/11

за позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах Держави в особі Львівської міської ради, уповноважний орган:

позивача (стягувача): Управління комунальної власності департаменту економічної політики (м. Львів)

до відповідача (боржника): Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» (м. Львів)

субєкт оскарження: Франківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м. Львів)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Львівській області (м. Львів)

про: стягнення 306804,00 грн.

Суддя: . ОСОБА_1

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т. посвідчення № 032118 від 11.02.2015 року.

від позивача (стягувача): Не зявився.

від відповідача (скаржника, боржника): Не зявився.

від субєкта оскарження: ОСОБА_2 довіреність б/н від 05.08.2015 року.

третя особа: Не зявився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» від 22.06.2015 року за вх. № 2629/15 на дії органу державної виконавчої служби, у справі за позовом Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, уповноважний орган: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» (м. Львів) про стягнення 306804,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2015 року скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду на 01.07.2015 року. Ухвалою суду від 01.07.2015 року розгляд справи відкладено до 06.08.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 06.08.2015 року розгляд справи відкладено до 11.08.2015 року, в звязку з відсутністю представника позивача та для надання доказів. Ухвалою суду від 11.08.2015 року розгляд справи відкладено до 17.08.2015 року, в звязку з відсутністю представника стягувача та для надання доказів. Ухвалою суду від 17.08.2015 року розгляд справи відкладено до 20.08.2015 року, в звязку з відсутністю представників позивача, відповідача та третьої особи.

Прокурор вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 23.06.2015 року, про відкладення від 01.07.2015 року, від 06.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 17.08.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

20.08.2015 року за вх. № 35129/15 прокурор подав пояснення по суті заяви.

Позивач (стягувач) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 23.06.2015 року, про відкладення від 01.07.2015 року, від 06.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 17.08.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Відповідач (скаржник, боржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 23.06.2015 року, про відкладення від 01.07.2015 року, від 06.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 17.08.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

01.07.2015 року за вх. № 27237/15 відповідач (скаржник, боржник) подав додаткові пояснення по справі.

Субєкт оскарження вимог ухвал суду про прийняття до розгляду скарги від 23.06.2015 року, про відкладення від 01.07.2015 року, від 06.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 17.08.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

01.07.2015 року за вх. № 27413/15 субєкт оскарження подав копію виконавчого провадження.

06.08.2015 року за вх. № 32868/15 субєкт оскарження подав копію виконавчого провадження № 663/12.

11.08.2015 року субєкт оскарження подав пояснення.

11.08.2015 року субєкт оскарження подав заяву по справі.

11.08.2015 року субєкт оскарження подав клопотання про відкладення розгляду справи.

17.08.2015 року за вх. № 34462/15 субєкт оскарження подав заперечення на скаргу.

17.08.2015 року за вх. № 34463/15 субєкт оскарження подав заяву про долучення додаткових доказів до справи.

17.08.2015 року за вх. № 34464/15 субєкт оскарження подав пояснення по справі.

20.08.2015 року за вх. № 35128/15 субєкт оскарження подав пояснення по справі.

20.08.2015 року за вх. № 35130/15 субєкт оскарження подав заяву про долучення додаткових доказів до справи.

Третя особа вимог ухвали суду про відкладення від 06.08.2015 року, від 11.08.2015 року, від 17.08.2015 року не виконала, явку поважного представника в судове засідання не забезпечила, хоча і була своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлена про час, місце і дату розгляду справи, а явка третьої особи була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представника позивача та третьої особи.

Ухвалу виготовлено, підписано та оголошено 20.08.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 27.03.2015 р. стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 30680,40 грн.

З вищенаведеною ОСОБА_3 державного виконавця скаржник не погоджується, вважає її недійсною, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скаржник зазначає, що про вищенаведену постанову йому стало відомо 11.06.2015 р. з моменту ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Скаржник звертає увагу на те, що ОСОБА_3 державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 20.01.2015 р. відкрито виконавче провадження про виконання наказу Господарського суду Львівської області про стягнення з ТзОВ «Хорс ЛТД» на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 306804,00 грн. боргу.

Скаржник зазначає, що 27.03.2015 р. державним виконавцем Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 винесена ОСОБА_3 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 30680,00 грн.

На думку скаржника, оскільки, всупереч вимог ч. 5 ст. 25 та ч. 1 ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції не виконано свого обов'язку щодо направлення відповідних процесуальних документів, а саме: ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015 року, то відсутні правові підстави для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.

Скаржник звертає увагу на те, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. (надалі - Закон).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Скаржник зазначає, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, за твердженням скаржника, згідно ст. 25 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний надіслати, супровідними листами, боржнику та стягувачу копію постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня після його відкриття. У разі не надсилання вчасно копії державний виконавець, фактично позбавляє боржника можливості самостійно виконати рішення суду у встановлений ним строк.

Згідно ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, у разі невиконання добровільно, у встановлені державним виконавцем строки рішення суду, державний виконавець, відповідно ст. 28 вказаного Закону, має право стягнути з боржника виконавчий збір.

Скаржник наголошує, що ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015 року не направлялась відповідно до вимог Закону боржнику, що є грубим порушенням вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", що унеможливило добровільне виконання боржником вимог, зазначених у ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, а отже у позивача була відсутня можливість самостійного виконання рішення. У звязку з ненаправленням копії ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, в державного виконавця були відсутні підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 30680,00 грн. На підставі викладеного вище, відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скаржник просить дії Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо не надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження № 46081625 від 20.01.2015 р. в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» визнати незаконними, а ОСОБА_3 державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 27.03.2015 р. про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену у виконавчому провадженні № 46081625, визнати недійсною.

У відзиві на скаргу субєкт оскарження зазначає, що на примусовому виконанні у Франківському відділі ДВС Львівського МУЮ перебував наказ 5015/868/11, виданий Господарським судом Львівської області від 14.07.2011 р. про стягнення з ТзОВ фірма "Хорс ЛТД" на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР 306804,00 грн. - боргу.

Субєкт оскарження зазначає, що 01.03.2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищезгадананого виконавчого документу, постанову про відкриття скеровано боржнику до виконання та сторонам до відома. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та вживались заходи примусового виконання рішення.

Субєкт оскарження звертає увагу на те, що 26.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Субєкт оскарження наголошує, що 09.07.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу, постанову про відкриття скеровано боржнику до виконання та сторонам до відома. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем винесена ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та вживались заходи примусового виконання рішення.

Субєкт оскарження зазначає, що 29.10.2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Субєкт оскарження наголошує, що 20.01.2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу, постанову про відкриття скеровано боржнику до виконання та сторонам до відома. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем винесена ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та вживались заходи примусового виконання рішення.

Субєкт оскарження зазначає, що 16.03.2015 року на адресу Франківського ВДВС ЛМУЮ надійшло повідомлення Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР про сплату боржником боргу згідно вищевказаного виконавчого документу. 27.03.2015 року державним виконавцем, керуючись статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження", винесено ОСОБА_3 про стягнення з боржника виконавчого збору у звязку з тим, що боржником у наданий добровільний строк наказ не виконано.

27.03.2015 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49, статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження".

На думку субєкта оскарження, враховуючи те, що виконавче провадження вперше було відкрито у Франківському ВДВС ЛМУЮ 26.12.2013 року, постанова про відкриття була надіслана у відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась за закінченням терміну зберігання. А тому, при пред'явлені у 2015 році виконавчого документу Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР, ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику простою кореспонденцією, про що свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Сплата боргу боржником здійснювалась на підставі наказу № 5015/868/11, виданого Господарським судом Львівської області від 14.07.2011 р., згідно повідомлення Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, виконавчий збір сплачується в встановленому порядку.

Відповідно до статей 28, 41, 89 Закону «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення самостійно, державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

У своїх поясненнях прокурор зазначає, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і протягом трьох робочих днів винести постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець надає боржнику строк для самостійного виконання рішення до 7 днів. По закінченню зазначених строків державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення та виносить постанову про стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом.

Виконавчий збір - це кошти, які стягуються з боржника якщо ним самостійно не виконано рішення у строк, що встановлюється державним виконавцем. Виконавчий збір становить 10% від суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, якщо виконавчим документом передбачено його передача стягувачу.

Окрім того, виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема, шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

ОСОБА_3 про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. ОСОБА_3 про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні.

Пунктом 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) встановлено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу є виконавчими документами, які, відповідно до цього Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Згідно з ч. 3 ст.27, ст.28 цього ж Закону, виконавчий збір стягується лише у випадку, якщо боржником судове рішення не виконано у добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк.

Отже, за твердженням прокурора, стягнення виконавчого збору є наслідком невчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні.

Прокурор зазначає, що, як встановлено в ході судового розгляду, рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2011 р. стягнуто з ТзОВ „Хорс Лтд" на користь УКВ ДЕП ЛМР 306804 грн. боргу. Рішення набрало законної сили 01.04.2011 р. На виконання рішення судом видано судовий наказ № 0030251 від 14.07.2011 р., який був вперше пред'явлений до виконання 15.05.2012 р. Даний наказ неодноразово скеровувався до виконання і рішення суду було виконано лише в 2015 р. А тому, відсутні підстави вважати виконання рішення суду добровільним, як стверджує заявник. „Чергова" постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015 р. скеровувалася боржнику простою кореспонденцією, про що підтверджується наявними записами в журналі вихідної кореспонденції. А тому скарга заявника задоволенню не підлягає .

На момент розгляду скарги позивач (стягувач) явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на скаргу не подав.

На момент розгляду скарги третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, відзиву на скаргу не подала.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Якщо виконавчий документ відповідає вимогам, зазначеним у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», то, згідно ч. ч. 2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надсилає не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судом встановлено, що 22.03.2011 року Господарським судом Львівської області прийнято рішення у справі № 5015/868/11, згідно якого було стягнуто з відповідача 306804 грн. боргу, 3068,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з відстроченням виконання судового рішення на 6 місяців, в звязку з чим 14.07.2011 року видано накази № 0030251 та № 0030252 на примусове виконання судового рішення.

11.05.2012 року стягувач Управління капітального будівництва Департаменту економічної політики Львівської міської ради супровідним листом за вих. № 2302-вих. 1576 скерував даний наказ на виконання у Залізничний відділ ДВС Львівського міського управління юстиції за місцем реєстрації боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.

В звязку з цим, 16.05.2012 року державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Львівського міського управління юстиції видано ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, в п. 2 якої зобовязано боржника добровільно в термін до 22.05.2012 року виконати наказ Господарського суду Львівської області від 14.07.2011 р., а в п. 3 цієї постанови попереджено боржника про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, виконати його в примусовому порядку зі стягненням з сторони виконавчого збору та витрат, повязаних з проведенням виконавчих дій.

Дану постанову з повідомленням про вручення № 1652 16.05.2012 року скеровано на адресу боржника та повернуто до Залізничного відділу ДВС Львівського міського управління юстиції за закінченням терміну зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Згідно з ч. 8 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

23.05.2012 року державним виконавцем Залізничного відділу ДВС Львівського міського управління юстиції винесено ОСОБА_3 про стягнення з боржника виконавчого збору, в якій зазначено, що в звязку з невиконанням боржником в добровільному порядку наказу Господарського суду Львівської області в строк до 22.05.2012 року, про що було запропоновано боржнику ОСОБА_3 від 16.05.2012 року, постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 30680,00 грн. Незважаючи на вимоги суду, належних та допустимих доказів виконання цієї ОСОБА_3 державного виконавця учасниками процесу не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

31) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

07.12.2012 року державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції видано ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено, що згідно відповіді Управління державної реєстрації ЛМР та ГУС у Л/о місцезнаходження боржника є за адресою: м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 48А, що по територіальному розподілу належить до підвідомчості Франківського ВДВС ЛМУЮ, в звязку з чим виконавчий документ підлягає скеруванню за належністю.

01.03.2013 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання вищезгадананого виконавчого документу, постанову про відкриття виконавчого провадження скеровано боржнику до виконання та сторонам до відома. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та вживались заходи примусового виконання рішення.

26.12.2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа, у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

09.07.2014 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання вищезгаданого виконавчого документу, постанову про відкриття скеровано боржнику до виконання та сторонам до відома. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та вживались заходи примусового виконання рішення.

29.10.2014 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_3 державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 20.01.2015 р. відкрито виконавче провадження про виконання наказу Господарського суду Львівської області про стягнення з ТзОВ «Хорс ЛТД» на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 306804,00грн. боргу.

27.03.2015 р. державним виконавцем Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 30680,00 грн.

ОСОБА_3 про відкриття скеровано боржнику до виконання та сторонам до відома простою кореспонденцією, що підтверджується наявними записами в журналі вихідної кореспонденції Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, витяг з якого долучено до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015 р. була надіслана боржнику, хоча і з порушенням вимог ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження".

16.03.2015 року на адресу Франківського ВДВС ЛМУЮ надійшло повідомлення Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР про сплату боржником боргу згідно вищевказаного виконавчого документу.

Отже, сплату боргу боржником на підставі наказу № 5015/868/11, виданого Господарським судом Львівської області від 14.07.2011 р., згідно повідомлення Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР, здійснено 26.02.2015 р., тобто після строку, встановленого для добровільного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, виконавчий збір сплачується в встановленому порядку.

Відповідно до статей 28, 41, 89 Закону «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення самостійно, державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно ч. 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Згідно ч. 6 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

27.03.2015 року державним виконавцем, керуючись статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження", а також в звязку з ухиленням заявника від добровільної сплати виконавчого збору на підставі відповідної ОСОБА_3 від 23.05.2012 р., винесено ОСОБА_3 про стягнення з боржника виконавчого збору, у звязку з тим, що боржником у наданий добровільний строк наказ виконано не було.

У цій ОСОБА_3 зазначено, що, в звязку з тим, що боржником не виконано в добровільному порядку наказу Господарського суду Львівської області в строк, встановлений у ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження, а також не було стягнуто виконавчий збір на підставі попередньої ОСОБА_3 про стягнення з боржника виконавчого збору, постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у сумі 30680,00 грн.

27.03.2015 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49, статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, як встановлено в ході судового розгляду справи, виконавче провадження вперше було відкрито у Залізничному ВДВС ЛМУЮ 10.05.2012 року, постанова про відкриття виконавчого провадження була надіслана у відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», рекомендованим листом з повідомленням про вручення та повернулась за закінченням терміну зберігання. При пред'явлені у 2015 році виконавчого документу Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику простою кореспонденцією, про що свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, де засвідчено, що постанова про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику простою кореспонденцією.

У скарзі за вх. № 2629/15 від 22.06.2015 року боржник вимагає визнати незаконними дії Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції щодо не надсилання боржнику ОСОБА_3 про відкриття виконавчого провадження № 46081625.

Як зазначено вище, доказами підтверджено факт надсилання боржнику вищезазначеної ОСОБА_3, про відкриття виконавчого провадження, тому підстав до задоволення цієї вимоги скаржника немає.

Щодо вимоги скаржника визнати недійсною ОСОБА_3 Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 27.03.2015 року стосовно стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 46081625 слід зазначити, що ця ОСОБА_3 винесена на підставі ч. 3 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник не представив належних та допустимих доказів добровільної сплати (або примусового стягнення) сум виконавчого збору на виконання відповідної ОСОБА_3 від 23.05.2012 р.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, у даній ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_3 Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 29.01.2015 року запропоновано боржнику виконати Наказ Господарського суду Львівської області № 5015/868/11 від 14.07.2011 року в добровільному порядку в строк до 05.09.2014 року, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Як встановлено з пояснення Відділу ДВС, останньому було відомо про допущену помилку, однак, незважаючи на вимоги суду, будь-яких доказів самостійного внесення виправлення у дану ОСОБА_3 працівниками органу ДВС вчинено не було.

Тому, суд приходить до висновку, що в цій частині ОСОБА_3 про стягнення з боржника виконавчого збору від 27.03.2015 року не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, а отже, в цій частині вимоги скаржника підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Вимоги, що викладені в скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» від 22.06.2015 року за вх. № 2629/15 на дії органу Державної виконавчої служби задоволити частково.

2. Визнати недійсною ОСОБА_3 державного виконавця Франківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 від 27.03.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 46081625 в тій частині, в якій боржнику запропоновано виконати Наказ Господарського суду Львівської області у справі № 5015/868/11, що виданий 14.07.2011 р., в добровільному порядку в строк до 05.09.2014 р.

3. В решті частині вимоги, що викладені в скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорс ЛТД» від 22.06.2015 року за вх. № 2629/15 на дії органу Державної виконавчої служби відхилити.

Суддя Пазичев В.М.