Рішення № 49259917, 04.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"04" серпня 2015 р. Справа № 911/478/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Прокурора міста Біла Церква до1. Білоцерківської міської ради 2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 3. Фізичної особи підприємця ОСОБА_2проскасування рішення, визнання договору недійсним та зобовязання повернути земельні ділянкиза участю представників:

прокуратури:ОСОБА_3 посв. від 02.02.2015 № 031870відповідача 1:ОСОБА_4 дов. від 09.02.2015 № 371/1-7відповідачів 2, 3:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора міста Біла Церква (далі прокурор) до Білоцерківської міської ради (далі перший відповідач), Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі другий відповідач), Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі третій відповідач) про:

-скасування підпунктів 12.12, 12.13, 12.14, 12.15 пункту 12 рішення Білоцерківської міської ради «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» від 28.03.2013 № 928-40-VI;

-визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 227, укладеного між відповідачами;

-визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 228, укладеного між відповідачами;

-визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 229, укладеного між відповідачами;

-визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 230, укладеного між відповідачами;

-зобовязання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 повернути територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до надання у користування земельні ділянки по вул. О. Гончара, в районі будинку № 22, загальною площею 0,0120 га, а саме:

1)земельна ділянка загальною площею 0,0032 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510903,9633343918,6625,165121?04 01"25510901,2983343923,0866,107031?12 05"35510906,5223343926,2505,152301?19 08"45510909,2003343921,8486,130211?19 08"15510903,9633343918,662 2)земельна ділянка загальною площею 0,0030 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510898,9183343915,5925,144121?04 06"25510896,2633343919,9975,907031?31 26"35510901,2983343923,0865,165301?04 01"45510903,9633343918,6625,907211?19 07"15510898,9183343915,592 3) земельна ділянка загальною площею 0,0032 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510893,6973343912,4155,143121?04 13"25510891,0433343916,8206,111031?19 35"35510896,2633343919,9975,144301?04 06"45510898,9183343915,5926,111211?19 07"15510893,6973343912,415 4) земельна ділянка загальною площею 0,0030 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510886,0123343913,7705,152301?04 19"25510888,6723343909,3575,883031?19 09"35510893,6973343912,4155,143121?04 13"45510891,0433343916,8205,883211?13 38"15510886,0123343913,770 (вимоги в редакції клопотання про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішення Білоцерківської міської ради в оспорюваній частині прийняте без належних правових підстав всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів щодо поняття та порядку встановлення земельних сервітутів, а відтак підлягає скасуванню в судовому порядку, а укладені на його підставі договори повинні бути визнані недійсними.

Присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеного клопотання про уточнення позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник першого відповідача, проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та поясненнях, які зводяться до того, що Білоцерківська міська рада Київської області приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом, оскільки змінами до ст. 99 Земельного кодексу України передбачена можливість використання земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на праві земельного сервітуту.

Другий та третій відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в судові засідання не зявились, відзивів на позовну заяву не надіслали, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що неявка другого та третього відповідачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників другого та третього відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника першого відповідача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Оскаржуваними підпунктами 12.12, 12.13, 12.14, 12.15 пункту 12 рішення Білоцерківської міської ради «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» від 28.03.2013 № 928-40-VI, міська рада вирішила, укласти договори на встановлення особистого строкового сервітуту з:

-Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 під розміщення павільйону в місті Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, павільйону № 1, загальною площею 0,0030 га, строком на 3 роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква;

-Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 під розміщення павільйону в місті Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, павільйону № 2, загальною площею 0,0030 га, строком на 3 роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква;

-Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 під розміщення павільйону в місті Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, павільйону № 3, загальною площею 0,0030 га, строком на 3 роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква;

-Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 під розміщення павільйону в місті Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, павільйону № 4, загальною площею 0,0030 га, строком на 3 роки, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

На виконання зазначеного рішення міської ради, між відповідачами у справі було укладено оскаржуваний договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 227, який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 227 від 01.08.2013. Відповідно до умов цього договору, предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності під розміщення павільйону № 1 площею 0,0030 га.

Відповідно до п. 1.2 договору від 01.08.2013 № 227, обєктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, площею 0,0030 га, розташування межі якої зазначено в додатку до цього договору.

Згідно п. 1.3 договору від 01.08.2013 № 227 особистий строковий сервітут встановлено з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

На виконання зазначеного вище рішення міської ради, між відповідачами у справі було укладено оскаржуваний договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 228, який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 228 від 01.08.2013. Відповідно до умов цього договору, предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності під розміщення павільйону № 2 площею 0,0030 га.

Відповідно до п. 1.2 договору від 01.08.2013 № 228, обєктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, площею 0,0030 га, розташування межі якої зазначено в додатку до цього договору.

Згідно п. 1.3 договору від 01.08.2013 № 228 особистий строковий сервітут встановлено з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

На виконання зазначеного вище рішення міської ради, між відповідачами у справі було укладено оскаржуваний договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 229, який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 229 від 01.08.2013. Відповідно до умов цього договору, предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності під розміщення павільйону № 3 площею 0,0030 га.

Відповідно до п. 1.2 договору від 01.08.2013 № 229, обєктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, площею 0,0030 га, розташування межі якої зазначено в додатку до цього договору.

Згідно п. 1.3 договору від 01.08.2013 № 229 особистий строковий сервітут встановлено з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

На виконання зазначеного вище рішення міської ради, між відповідачами у справі було укладено оскаржуваний договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 230, який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 230 від 01.08.2013. Відповідно до умов цього договору, предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно «Сервітуарію» на територію (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності під розміщення павільйону № 4 площею 0,0030 га.

Відповідно до п. 1.2 договору від 01.08.2013 № 230, обєктом особистого строкового сервітуту за цим договором є територія (обєкт благоустрою) в м. Біла Церква по вул. Олеся Гончара, в районі будинку № 22, площею 0,0030 га, розташування межі якої зазначено в додатку до цього договору.

Згідно п. 1.3 договору від 01.08.2013 № 230 особистий строковий сервітут встановлено з Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2.

Звертаючись з даним позовом прокурор зазначає, що рішення Білоцерківської міськрада в оспорюваній частині є незаконним, оскільки міська рада всупереч вимог земельного законодавства, з метою уникнути дотримання передбачених законом процедур надання в оренду земельних ділянок (реєстрація права власності на земельні ділянки, проведення конкурсу, розроблення технічної документації із землеустрою тощо) підмінила поняття оренди поняттям земельного сервітуту.

А укладені на підставі зазначеного вище рішення міськради договори про встановлення особистого строкового сервітуту повинні бути визнані недійсними, оскільки зазначені договори є удаваними правочинами, оскільки за своїм правовим змістом є договорами оренди земельних ділянок та не відповідають вимогам земельного законодавства, так як передача в оренду земельних ділянок відбулась без дотримання встановленого порядку передачі земельних ділянок в оренду визначено положеннями Земельного кодексу України. Крім того, договори про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення торгових павільйонів не містить правових ознак користування чужим майном (сервітуту), як визначено положеннями глави 32 Цивільного кодексу України.

За таких обставин прокурор просить суд скасувати оскаржувані підпункти рішення Білоцерківської міської ради «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» від 28.03.2013 № 928-40-VI та визнати недійсними оспорювані договори про встановлення особистого строкового сервітуту, укладені між відповідачами.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 Земельного кодексу України (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення міською радою) встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

У відповідності до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

З системного аналізу наведених нормативних приписів слідує, що метою встановлення земельного сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання, що полягає у наданні права користування чужою земельною ділянкою (ділянками), яке не веде до позбавлення власника такої земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею. Умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Встановлення земельних сервітутів можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7.

Як вбачається з оспорюваних договорів земельні ділянки надавалась Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 для розміщення торгових павільйонів з метою здійснення комерційної діяльності на них та не використовуються для встановлених цілей сервітутного землекористування. Тобто, фактичні правовідносини сторін не відповідають врегульованому діючим законодавством змісту поняття сервітуту.

Доказів того, що земельний сервітут встановлювався для ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 як для власників або землекористувачів земельних ділянок, а також того, що їх потреби не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту, відповідачі суду не надали.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність всіх обставин та підстав для встановлення міськрадою за спірним рішенням земельних сервітутів в інтересах ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, а саме наявність у власності чи користуванні ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки - суміжної (сусідньої) із земельними ділянками щодо яких встановлено земельні сервітути за спірним рішенням, які б підтверджували необхідність встановлення земельних сервітутів для ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 як власникам чи землекористувач суміжних (сусідніх) земельних ділянок, щоб усунути недоліки таких своїх земельних ділянок, тощо.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не є суб'єктами правовідносин, що виникають з приводу встановлення земельного сервітуту.

Оцінюючи оспорювані договори, суд зазначає, що вказані правочини є удаваними, оскільки направлені на приховання інших правочинів, пов'язаних з орендою землі, предметом яких є передача у строкове платне користування земельних ділянок.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання). Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Оскільки міською радою фактично за спірним рішенням надано ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 відповідні земельні ділянки у строкове користування, а не встановлено земельні сервітути щодо таких земельних ділянок, як йдеться у самому спірному рішенні, то передача земельних ділянок в оренду всупереч зазначених вимог законодавства відбулося без дотримання встановленого порядку передачі земельних ділянок в оренду.

За вказаних вище обставин, оспорюване рішення в частині встановлення в інтересах ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 земельних сервітутів було прийнято Білоцерківською міською радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів - за відсутності відповідних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Оскільки рішення Білоцерківської міської ради «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» від 28.03.2013 № 928-40-VI в оскаржуваній частині прийняте Білоцерківською міськрадою з порушенням вимог земельного законодавства, не в спосіб визначений законом то суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування оспорюваних його пунктів є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на те, що спірні договори про встановлення особистого строкового сервітуту є удаваними, оскільки направлені на приховання інших правочинів, пов'язаних з орендою землі, укладені всупереч приписам земельного законодавства, без дотримання встановленого порядку передачі земельних ділянок в оренду, без відповідного рішення щодо передачі в оренду, а на підставі оскаржуваного рішення Білоцерківської міської ради, яке визнається в судовому порядку недійсним то вони підлягають визнанню судом недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд задовольняє вимогу прокурора про визнання недійсними договорів про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 №№ 227, 228, 229, 230, укладених між відповідачами та визнає зазначені договори недійсними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість

Визнання недійсними договорів про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 №№ 227, 228, 229, 230, укладених між відповідачами є підставою для застосування наслідків недійсності правочину.

З огляду на зазначене та враховуючи вказані норми права, вимога прокурора щодо зобовязання ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 повернути територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до надання у користування земельні ділянки по вул. О. Гончара, в районі будинку № 22, загальною площею 0,0120 га, є доведеною, обґрунтованою, відповідачами не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Заперечення першого відповідача проти позову, з підстав того, що Білоцерківська міська рада Київської області приймаючи оскаржуване рішення діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом, оскільки змінами до ст. 99 Земельного кодексу України передбачена можливість використання земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на праві земельного сервітуту не приймаються судом до уваги при вирішені даного спору та відхиляються судом з огляду на те, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки Закон не має зворотної сили в часі.

У зв'язку з тим, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено можливість використання земельної ділянки для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) на праві земельного сервітуту, то заперечення відповідача є недоведеними та необґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у 2015 у місячному розмірі з 1 січня становить 1218 гривень.

Відповідно до п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки прокурором заявлено вимог немайнового характеру, то судовий збір відповідно до вищезазначених норм сплачується окремо з кожної з таких вимог та становить 6090 грн. (1218 грн. - 1 розмір мінімальної заробітної плати х 5 вимог немайнового характеру).

За вказаних обставин, розмір судового збору за подання до суду даної позовної заяви, становить 6090 грн.

Враховуючи, що відповідачі не звільнені від сплати судового збору, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на них в рівних частинах від належної до сплати суми судового збору за подання даного позову.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним підпункти 12.12, 12.13, 12.14, 12.15 пункту 12 рішення Білоцерківської міської ради «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» від 28.03.2013 № 928-40-VI.

3.Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 227, укладений між Білоцерківською міською радою (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300), Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 227 від 01.08.2013.

4.Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 228, укладений між Білоцерківською міською радою (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300), Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 228 від 01.08.2013.

5.Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 229, укладений між Білоцерківською міською радою (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300), Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 229 від 01.08.2013.

6.Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 01.08.2013 № 230, укладений між Білоцерківською міською радою (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300), Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який зареєстровано у відділі з питань землекористування Білоцерківської міської ради за № 230 від 01.08.2013.

7.Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Фізичну особу підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) повернути територіальній громаді м. Біла Церква у стані, який існував до надання у користування земельні ділянки по вул. О. Гончара, в районі будинку № 22, загальною площею 0,0120 га, а саме:

1)земельна ділянка загальною площею 0,0032 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510903,9633343918,6625,165121?04 01"25510901,2983343923,0866,107031?12 05"35510906,5223343926,2505,152301?19 08"45510909,2003343921,8486,130211?19 08"15510903,9633343918,662 2)земельна ділянка загальною площею 0,0030 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510898,9183343915,5925,144121?04 06"25510896,2633343919,9975,907031?31 26"35510901,2983343923,0865,165301?04 01"45510903,9633343918,6625,907211?19 07"15510898,9183343915,592 3) земельна ділянка загальною площею 0,0032 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510893,6973343912,4155,143121?04 13"25510891,0433343916,8206,111031?19 35"35510896,2633343919,9975,144301?04 06"45510898,9183343915,5926,111211?19 07"15510893,6973343912,415 4) земельна ділянка загальною площею 0,0030 га, що має наступне місце розташування згідно каталогу координат поворотних точок довжин ліній та дирекційних кутів:

№XYДовжинаКут15510886,0123343913,7705,152301?04 19"25510888,6723343909,3575,883031?19 09"35510893,6973343912,4155,143121?04 13"45510891,0433343916,8205,883211?13 38"15510886,0123343913,770 8.Стягнути з Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, ідентифікаційний код 26376300) в доход Державного бюджету України 2030 (дві тисячі тридцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

9.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 2030 (дві тисячі тридцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

10.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход Державного бюджету України 2030 (дві тисячі тридцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 17.08.2015.