Рішення № 49259823, 21.08.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.2015р. Справа №908/3768/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ, код ЄДРПОУ 20077720

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 03361075

про стягнення 6079,34 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 гол. юрисконс.

від відповідача: не зявився

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 13.08.2015р. до 21.08.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення 3% річних 5274,04 грн, інфляційних втрат 805,30 грн, всього 6079,34 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2015р. вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 01.07.2015р. за зазначеним позовом порушено провадження по справі №908/3768/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №14/2146/11/1 від 30.09.2011р. купівлі-продажу природного газу, що стало підставою для нарахування інфляційних збитків, 3% річних.

Відповідач у відзиві №15/1-232 від 05.08.2015р. зазначив, що застосований позивачем порядок нарахування інфляційних втрат суперечить суті та призначенню інституту індексації простроченої заборгованості, зокрема, позивачем здійснене нарахування інфляційних втрат за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю.

За змістом відзиву відповідач погодився з розміром 3% річних в сумі 5274,04 грн.

Також, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення на 1 рік.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (покупець) було підписано договір купівлі-продажу природного газу №14/2146/11/1.

Згідно із п.п.1.1, 2.1 вказаного договору (в редакції додаткової угоди №4 від 27.06.2012р.) продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціямита національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 588100,000 тис. куб. м.

За змістом п.5.2 укладеного сторонами правочину (в редакції п.3 додаткової угоди №4 від 27.06.2012р.) до сплати за 1000 куб. м природного газу 1232,1318 грн з ПДВ.

Відповідно до п.11.1 договору №14/2146/11/1 від 30.09.2011р. договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуги за його транспортування до повного погашення заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, у червні 2013 року позивачем та відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу, згідно із яким у жовтні-грудні 2012 року продавець передав, а покупець прийняв природний газ, вартість якого, з урахуванням послуги на транспортування газу, становила 1663231,30 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.п.6.1, 6.2 договору №14/2146/11/1 від 30.09.2011р. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» якщо у договорі виконання грошового зобовязання визначається до настання певного терміну, наприклад до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобовязання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі 31 липня 2014 року).

Відтак, зобовязання з оплати газу, який було прийнято протягом жовтня-грудня 2012 року мали бути виконані 13.11.2012р. включно (сума 170145,07 грн), 13.12.2012р. включно (сума 539798,18 грн), 14.01.2013р. включно (з урахуванням того, що останній день строку (13.01.2013р.) припадав на вихідний день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України) (сума 953288,05 грн).

При цьому, як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, фактичне перерахування вартості природного газу на суму 1663231,30 грн було здійснено відповідачем з порушенням строків оплати.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.5.1 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом з оплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 5274,04 грн за період з 14.12.2012р. до 19.08.2013р., інфляційні збитки в сумі 805,30 грн за період з грудня 2012 року по січень 2013 року.

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було. Зокрема, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за періоди прострочення виконання, які не дорівнюють повному календарному місяцю. Відтак, заперечення відповідача у цій частині є частково правомірними.

Одночасно, суму заборгованості за поставку товару у листопаді 2012 року відповідач погасив наступним чином: 25.12.2012р. 117350,25 грн, 26.12.2012р. 91,29 грн, 28.01.2013р. 92201,53 грн. Тобто, заборгованість в сумі 92201,53 грн існувала більше місяця. Інфляційні збитки позивача за простроченими зобовязаннями відповідача щодо оплати товару, поставленого в листопаді 2012 року, становлять 184,40 грн

Суму заборгованості за поставку товару у грудні 2012 року відповідач погасив наступним чином: 28.01.2013р. 730,400 грн, 17.05.2013р. 6666,98 грн, 28.05.2013р. 4742,39 грн, 19.08.2013р. 211478,25 грн. Тобто, заборгованість в сумі 222887,62 грн існувала в період 28.01.2013р.-16.05.2013р, в сумі 216220,64 17.05.2013р.-27.05.2013р., в сумі 211478,25 грн 28.05.2013р.-18.08.2013р. При цьому, інфляційні збитки за період з лютого 2013 року по вересень 2013 року (у який може бути здійснено нарахування за зобовязаннями грудня 2012 року) має відємне значення, тобто, сума для стягнення відсутня.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 5274,04 грн за період з 10.11.2012р. до 28.01.2013р. суд зазначає, що за зобовязаннями грудня 2012 року позивачем було не вірно визначено дату, з якої розпочинається прострочення боржника, що призвело до безпідставного збільшення суми процентів річних.

За розрахунком суду 3% річних становлять 5196,62 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, зясувавши обставини, повязані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, заслухавши пояснення відповідача у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення процентів річних та інфляційних збитків підлягають частковому задоволенню на суми 5196,62 грн та 184,40 грн.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1827 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення 3% річних 5274,04 грн, інфляційних втрат 805,30 грн, всього 6079,34 грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, буд.1, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) 3% річних 5196,62 грн, інфляційні втрати 184,40 грн, а також судовий збір в сумі 1617,14 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 21.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 25.08.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця